Маруся Чурай

1.

«Ця дівчина не
просто так, Маруся»

2.

Маруся Чурай— напівлегендарна українська народна
співачка і поетеса часів Хмельниччини, що за переказами
жила в Полтаві.

3.

Народилася героїння в сім'ї
козацького сотника Гордія,
одного з провідників
антипольського повстання.
Їхній будинок стояв на березі
Ворскли, неподалік
Хрестовоздвиженського
монастиря, що зберігся досі.

4.

В юності дівчина мала багато
залицяльників, серед яких був молодий
козак Іван Іскра, але своє серце вона
віддала Грицеві Бобренку.
Згодом зі спалахом на Хмельниччині
Гриць Гриць вирушив на війну, обіцяючи
повернутися. Дівчина чекала на нього 4
роки.

5.

Народна пам'ять приписує поетесі авторство
близько 20 пісень.
Маруся Чурай є авторкою таких популярних
українських пісень:
«Віють вітри»;
«Сидить голуб на березі»;
«Зелений барвіночку»;
«На городі верба рясна»;
«Ой не ходи, Грицю»;
«Грицю, Грицю, до роботи»;
«Засвистали козаченьки»;
«Котилися вози з гори»;
«Ішов Милий Горонькою».

6.

7.

8.

9.

Згодом Гриць вирушив на війну,
обіцяючи повернутися.
Проте коли Гриць повернувся до
Полтави, він вже не звертав уваги
на Марусю, бо покохав іншу,
Ганнусю з заможної полтавської
сім'ї.

10.

Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила
отруїти себе зіллям, яке вона таємно взяла в місцевої
бабусі-відьми, але яке випадково випив Гриць.

11.

12.

Улітку 1652 року полтавський суд
засудив Марусю до страти, але її
амністували універсалом Богдана
Хмельницького, який приніс Іван Іскра.

13.

В універсалі йшлося: «В розумі ніхто не губить, кого щиро
любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому
наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія
Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень,
що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних
вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти
звільнити».

14.

Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у
1653 році до Полтави, померла у віці 28 років, не перенісши смерті
коханого.