Клінічна анатомія бічного відділу лиця. Кровопостачання, венозний, лімфатичний відтік та іннервація, анатомічні шляхи

1. Клінічна анатомія бічного відділу лиця. Кровопостачання, венозний, лімфатичний відтік та іннервація, анатомічні шляхи

розповсюдження запальних процесів в
ділянках лиця, їх клінічне значення.

2.

• Бічну ділянку лиця (regio
facialis lateralis) складають:
• щічна ділянка (regio buccalis);
• привушно-жувальна ділянка
(regio parotideo-masseterica);
• глибока ділянка лиця (regio
faciei profunda).

3. Щічна ділянка (regio buccalis)

Шари.
Межі:
зверху - нижній край очної ямки;
знизу - нижній край тіла нижньої
щелепи;
спереду – носо-губна і носощічна складки;
ззаду – передній край жувального
м’яза.
Шкіра тонка, має велику кількість сальних і
потових залоз.
Підшкірна клітковина добре виражена і
приймає участь у формуванні контуру лиця.
До неї прилягає жирове тіло щоки (corpus
adiposum buccae), яке розміщене у щільній
фасціальній капсулі і дуже добре розвинене
у дітей раннього віку. Жирове тіло
знаходиться між жувальним і щічним
м’язами і має скроневий, орбітальний і
крилопіднебінний відростки, які
продовжуються у відповідні ділянки.
Запальні процеси в жировому тілі спочатку
мають обмежений характер, а коли виникає
гнійне розплавлення фасціальної капсули,
переходять на сусідні ділянки.
У підшкірній клітковині розміщуються також
кілька шарів мімічних м’язів.
Щічно-глоткова фасція (fascia
buccopharyngea), яка покриває щічний
м’яз (m.buccinator).
З внутрішньої сторони щічний м’яз
вистелений слизовою оболонкою, яка є
продовженням слизової оболонки присінка
рота. В оболонці знаходиться сосочок
привушної залози, в якому відкривається
протока цієї залози.

4.

Кровопостачання щічної ділянки
здійснюється лицевою артерією (a.
facialis), яка проходить у товщі
підшкірної клітковини біля
переднього краю жувального м’яза.
Доповнюють кровопостачання
ділянки: поперечна артерія лиця (a.
transversa faciei); щічна (a. buccalis) і
підорбітальна (a. infraorbitalis).
Венозний відтік здійснюють
лицева (v. facialis) і
занижньощелепна (v.
retromandibularis) вени. Вони
формують анастомози з глотковими
венами (vv. pharyngeae) і
крилоподібним венозним
сплетенням (plexus venosus
pterygoideus).
Лімфовідтік-у щічні,
піднижньощелепні, привушні та
шийні лімфатичні вузли
Іннервація щічної ділянки
здійснюється чутливими нервами із
трійчастого нерва: підорбітальний
(n. infraorbitalis); щічний (n. buccalis)
і підборідний (n. mentalis).
Рухову іннервацію мімічних м’язів
здійснює лицевий нерв (n. facialis).

5. Привушно-жувальна ділянка ( regio parotidea-masseterica)

Межі:
зверху – вилична дуга;
знизу – нижній край нижньої
щелепи;
спереду – передній край
жувального м’яза;
ззаду – задній край гілки
нижньої щелепи, який межує із
занижньощелепною ямкою.
Шари.
• Шкіра тонка, рухома, у чоловіків покрита
волоссям.
• Підшкірна клітковина добре виражена,
пронизана сполучнотканинними тяжами, які
зв’язують шкіру з власною фасцією.
• Власна фасція (fascia parotideomasseterica), яка розщеплюється на два
листки – передній і задній, утворює капсулу
привушної залози (fascia parotidea),
жувального м’яза (fascia masseterica),
жирового тіла щоки.
• Привушна залоза (glandula parotis)найбільша слинна залоза, розміщена в
занижньощелепній ямці, яка є її ложем.
• Занижньощелепна ямка (fossa
retromandibularis) обмежена спереду гілкою
нижньої щелепи і медіальним крилоподібним
м’язом, ззаду-соскоподібним відростком,
початком грудинно-ключично-соскоподібного
м’яза і заднім черевцем двочеревцевого м’яза,
зверху-зовнішнім слуховим ходом.

6. Топографія привушної залози (glandula parotis)

Привушна залоза виходить за межі
занижньощелепної ямки. Передній край її
розміщується поверх заднього відділу
жувального м’яза (m. masseter), задній край
досягає грудинно-ключично-соскоподібного
м’яза, верхній прилягає до зовнішнього
слухового ходу, нижній доходить до кута
нижньої щелепи.
Власна фасція (fascia parotidea) утворює
капсулу залози і віддає відростки, які
проникають в товщу залози між її
часточками. Капсула має два слабких
місця – зверху (в ділянці слухового хода) і
медіально (в ділянці глоткового відростка)
(processus pharyngeus), який направляється
до бічної стінки глотки і навкологлоткового
простору. Ця обставина пояснює можливість
проникнення гною з привушної залози в
навкологлотковий простір, а також у
зовнішній слуховий хід при гнійному
паротиті і перехід гнійно-запального процесу
з порожнини середнього вуха на залозу.

7. Топографія привушної залози (glandula parotis)

Вивідна протока привушної залози (ductus parotideus)
або стенонова протока – лежить між двома листками
власної фасції, йде у горизонтальному напрямку
паралельно і нижче виличної дуги, по зовнішній поверхні
жувального м’яза. Далі протока повертає під прямим
кутом, проходить m. buccinator і відкривається у присінок
рота на рівні другого верхнього моляра. Проекція вивідної
протоки залози обмежена лініями Цакадзе – від мочки
вуха до кута рота та від козелка вуха до крила носа.

8.

У товщі привушної залози на різній
глибині проходять:
зовнішня сонна артерія та її кінцеві
гілки - a. maxillaris та a. temporalis
superficialis;
занижньощелепна вена (v.
retromandibularis);
поверхневі і глибокі привушні
лімфатичні вузли;
вушно-скроневий нерв
(n.auriculotemporalis);
лицевий нерв (n. facialis) утворює
сплетення (plexus parotideus), гілки
якого формують велику гусячу лапку
(pes anserinus major):
скроневі (rr. temporales);
виличні (rr. zygomaticus);
щічні (rr. buccales);
крайова гілка нижньої щелепи (r.
marginalis mandibulae);
шийна (r. colli).

9.

10. Топографія привушної залози (glandula parotis)

Кровопостачання забезпечують привушні
гілки поверхневої скроневої артерії (rr.
parotidei a.temporalis superficialis).
Венозна кров відтікає в занижньощелепну
вену (v. retromandibularis) .
Лімфатичні судини від залози впадають у
поверхневі і глибокі привушні лімфатичні
вузли.
Іннервація: чутлива інформація від залози
передається по привушних гілках вушноскроневого нерва, що є гілкою
нижньощелепного нерва (третя гілка
трійчастого нерва – V черепний нерв).
Команда на виділення слини передається
по парасимпатичних післявузлових
волокнах (від вушного вузла) малого
кам’янистого нерва (гілка язико-глоткового
нерва – ІХ черепний нерв). Симпатична
іннервація здійснюється за рахунок
симпатичних післявузлових волокон від
сплетення навколо зовнішньої сонної
артерії.

11.

12.

Скронево-крилоподібний проміжок (interstitium
temporopterygoideum) розміщується між
латеральним крилоподібним і скроневим м’язами і
сполучається з жировим тілом щоки, з крилопіднебінною ямкою, через круглий отвір - з
порожниною черепа, через нижню орбітальну щілину
(fissura orbitalis inferior) - з порожниною очної ямки, а
через клинопіднебінний отвір (foramen
sphenopalatinum) – з порожниною носа; через
піднебінний канал (canalis palatinus) – з порожниною
рота.
У проміжку знаходяться :
- верхньощелепна артерія (a. maxillaris) та її основні
гілки;
- крилоподібне венозне сплетення (plexus venosus
pterygoideus), що з’єднується з лицевою,
занижньощелепною та очними венами/

13.

Міжкрилоподібний проміжок (interstitium interpterygoideum)
розміщується між латеральним і медіальним крилоподібними м’язами і
сполучається зі скронево-крилоподібним простором, крилопіднебінною
ямкою, за ходом верхньощелепної артерії – з ложем привушної слинної
залози, а через нього –з переднім навкологлотковим простором, через
овальний отвір - з порожниною черепа, за ходом язикового нерва - з дном
порожнини рота.
В проміжку знаходяться:
верхньощелепна артерія і її гілки;
крилоподібне венозне сплетення (plexus venosus pterygoideus), що
з’єднується з лицевою, занижньощелепною та очними венами;
гілки n. mandibularis: nn. auriculotemporalis, buccaiis, lingualis et alveolaris
inferior.

14.

Верхньощелепна
артерія
(a.
maxillaris) є крупною судиною, яка
відходить від зовнішньої сонної артерії
під прямим кутом на рівні шийки нижньої
щелепи. Її початковий відділ прикритий
привушною
слинною
залозою
і
розміщений присередньо від шийки
нижньої
щелепи.
Звиваючись,
верхньощелепна
артерія
проходить
горизонтально вперед
між
гілкою
нижньої
щелепи
і
клинонижньощелепною зв’язкою, потім між
бічним
крилоподібним
м’язом
та
скроневим м’язом, на рівні підскроневої
ямки заходить у крило-піднебінну ямку,
де розгалужується на кінцеві гілки.
Топографічно гілки, що відходять від
верхньощелепної артерії, поділяють на
три групи: нижньощелепну, підскроневу і
крило-піднебінну.

15.

Нижньощелепна
група
гілок
верхньощелепної артерії. Ці гілки відходять
від початкового відділу верхньощелепної
артерії поблизу шийки нижньої щелепи. До них
належать такі судини:
– глибока вушна артерія (a. auricularis
profunda), прямує догори, кровопостачаючи
капсулу скронево-нижньощелепного суглоба,
нижню стінку зовнішнього слухового ходу і
барабанну перетинку;
–передня барабанна артерія (a. tympanica
anterior) проникає в барабанну порожнину
через кам’янисто-барабанну щілину скроневої
кістки і кровопостачає її слизову оболонку;
–нижня коміркова артерія (a. alveolaris
inferior) є крупною судиною, прямує вниз і
через отвір нижньої щелепи потрапляє в канал
нижньої щелепи, де проходить разом з
однойменними веною і нервом. У цьому каналі
від нижньої коміркової артерії відходять
наступні гілки:
– зубні гілки (rr. dentales), які живлять зуби
нижньої зубної дуги;
– навколозубні гілки (rr. peridentales), які
кровопостачають зубне окістя (періодонт), ясна
та губчасту речовину нижньої щелепи;

16.

• – підборідна гілка (r. mentalis) є
продовженням нижньої коміркової
артерії; вийшовши з каналу нижньої
щелепи через підборідний отвір,
розгалужується і кровопостачає м’язи
лиця та шкіру підборідної ділянки, а
також нижню губу;
• – щелепно-під’язикова гілка (r.
mylohyoideus) відходить від нижньої
коміркової артерії перед її входженням в
канал нижньої щелепи. проходить по
щелепно-під’язиковій борозні нижньої
щелепи, кровопостачаючи однойменний
м’яз і переднє черевце двочеревцевого
м’яза.

17.

Підскронева група гілок верхньощелепної
артерії.
Вони відходять від верхньощелепної артерії в
ділянці між бічним крилоподібним м’язом і
скроневим м’язом, а саме:
– середня оболонна артерія (a. meningea media) є
крупною судиною, прямує вверх і через остистий
отвір великого крила клиноподібної кістки заходить
у порожнину черепа, де розгалужується на кінцеві
гілки – лобову і тім’яну гілки (rr. frontalis et pаrietalis).
Ці гілки розгалужуються, залягаючи в артеріальних
борознах відповідних кісток черепа,
кровопостачають їх, а також скроневу, тім’яну і
лобову ділянки твердої оболони головного мозку;
– верхня барабанна артерія (a. tympanica superior)
відходить від основного стовбура в порожнині
черепа, через розтвір каналу малого кам’янистого
нерва заходить у барабанну порожнину і живить її
слизову оболонку;
– задня і передня глибокі скроневі артерії (aa.
temporales profundae posterior et anterior) йдуть
догори в скроневу ямку, розташовуючись між
скроневою кісткою і внутрішньою поверхнею
скроневого м’яза, віддають гілки до нижніх відділів
скроневого м’яза і скроневої кістки;

18.

– жувальна артерія (a. masseterica) проходить
через вирізку нижньої щелепи на зовнішню
поверхню її гілки, заходить в жувальний м’яз,
кровопостачаючи його;
крилоподібні гілки (rr. pterygoidei), які
кровопостачають латеральний і медіальний
крилоподібні м’язи;
– щічна артерія (a. buccalis) йде вперед і
донизу, кровопостачає щічний м’яз та інші
прилеглі м’язи лиця (мімічні), слизову
оболонку щоки і ясна верхньої зубної дуги.
Щічна артерія анастомозує з гілками лицевої
артерії;
– задня верхня коміркова артерія (a. аlveolaris
superior posterior) відходить від
верхньощелепної артерії неподалік від горба
верхньої щелепи. Її гілки через коміркові
отвори горба верхньої щелепи і її коміркові
канали заходять у верхньощелепну пазуху,
кровопостачаючи її слизову оболонку. Від
задньої верхньої коміркової артерії в
коміркових каналах відходять: зубні гілки (rr.
dentales), які живлять верхні великі кутні зуби;
навколозубні гілки (rr. peridentales), які
кровопостачають зубне окістя (періодонт),
кістку і ясна в ділянці верхніх великих кутніх
зубів.

19.

Крило-піднебінна група гілок
верхньощелепної артерії – вони є
кінцевим розгалуженням верхньощелепної
артерії в ділянці крило-піднебінної ямки,
яке складається з наступних артерій:
– підочноямкова артерія (a.
infraorbitalis) прямує в очну ямку через
нижню очноямкову щілину, лягає в
підочноямкову борозну, заходить у
підочноямковий канал і виходить через
підочноямковий отвір в підочноямкову
ділянку лиця, де галузиться і
кровопостачає м’язи лиця (мімічні м’язи),
зокрема, м’язи, що розташовані у товщі
верхньої губи, виличні м’язи, носовий м’яз,
нижню частину колового м’яза ока, а також
шкіру цієї ділянки.
Від підочноямкової артерії відходять
послідовно такі гілки:
– сполучна гілка зі сльозовою артерією (r.
anastomoticus cum a. lacrimali), яка живить
сльозову залозу і анастомозує зі сльозовою
артерією (гілка очної артерії);

20.

• – передні верхні коміркові артерії
(aa. alveolares superiores
anteriores) відходять від
підочноямкової артерії в
підочноямковому каналі. Ці гілки,
проходячи в кісткових каналах у
передній стінці верхньощелепної
пазухи, розгалужуються на: зубні
гілки (rr. dentales), які живлять
верхні різці, ікло і малі кутні зуби;
навколозубні гілки (rr. peridentales),
які кровопостачають зубне окістя
(періодонт), верхню щелепу і ясна
в ділянці цих зубів, анастомозуючи
з гілками задньої верхньої
коміркової артерії. Окрім того, гілки
передніх верхніх коміркових
артерій живлять слизову оболонку
передньої стінки верхньощелепної
пазухи, анастомозуючи з гілками
задньої верхньої коміркової
артерії;

21.

–низхідна піднебінна артерія (a. palatina
descendens) прямує вниз, віддаючи на своєму
початку артерію крилоподібного каналу (a. canalis
pterygoidei) – артерію Відія, яка по однойменному
каналу клиноподібної кістки заходить у слухову
трубу і кровопостачає її стінку. Від цієї артерії
відходить глоткова артерія (a. pharyngeus), яка
живить верхні відділи глотки. Нижче низхідна
піднебінна артерія заходить у великий
піднебінний канал, де розгалужується на велику і
малі піднебінні артерії;
– велика піднебінна артерія (a. palatina major)
виходить з каналу через великий піднебінний
отвір, проходить вперед по піднебінній борозні
кісткового піднебіння, живлячи кісткову тканину
і слизову оболонку твердого піднебіння, а
також ясна. Потім велика піднебінна артерія
заходить в різцевий канал, де анастомозує із
задньою перегородковою гілкою клинопіднебінної артерії;
– малі піднебінні артерії (aa. palatinae minores)
виходять через малі піднебінні отвори і
кровопостачають м’яке піднебіння, а також
піднебінний мигдалик. Окрім того, від низхідної
піднебінної артерії відходить глоткова гілка (r.
pharyngeus), яка живить верхній відділ носової
частини глотки;

22.

клино-піднебінна артерія (a.
sphenopalatina) є другою кінцевою гілкою
верхньощелепної артерії, вона заходить у
задній відділ носової порожнини через
клино-піднебінний отвір, де
розгалужується на такі гілки:
• – задні бічні носові артерії (aa. nasales
posteriores laterales), які кровопостачають
слизову оболонку середньої і нижньої
носових раковин та бокової стінки носової
порожнини. Її гілочки заходять у
верхньощелепну і лобову пазухи, де
живлять відповідні слизові оболонки;
• – задні перегородкові гілки (rr. septales
posteriores),
розгалужуючись, живлять слизову
оболонку і кісткову тканину носової
перегородки. У різцевому каналі одна з
гілочок цієї судини анастомозує з великою
піднебінною артерією.

23. Венозна система лиця

Глибока венозна сітка лиця- це
крилоподібне сплетення (plexus
pterygoideus), а також дрібні сплетення,
закладені в товщі м’язів і міжм’язової
клітковини глибокої ділянки лиця. За
допомогою очних вен вона анастомозує з
одного боку з поверхневими венами
лиця, а з другого-з печеристою пазухою
твердої мозкової оболонки.
Ця обставина має важливе клінічне
значення при гострих запальних
процесах, які виникають в ділянці лиця
(фурункули, карбункули, абсцеси,
флегмони).
Гнійні процеси у верхній половині лиця,
вище лінії, яка з’єднує кути рота, нерідко
протікають важко внаслідок втягування в
процес вен лиця. Це створює небезпеку
швидкого просування інфекції венозними
судинами в печеристу пазуху.

24. Нижньощелепний нерв (n.mandibularis)

Нижньощелепний нерв (n.mandibularis) є
змішаним, він містить чутливі волокна
трійчастого вузла та рухові волокна від
рухового ядра. Виходить з черепа через
foramen ovale і потрапляє в підскроневу ямку
(fossa infratemporalis), де розходиться на два
стовбури:
1) менший – передній (віддає переважно
рухові нерви);
2) більший – задній (віддає переважно
чутливі нерви). Ще до поділу на стовбури від
нижньощелепного нерва відходять 3–4
короткі вузлові гілки до вушного вузла (rr.
ganglionares ad ganglion oticum seu radix
sensoria ganglii otici) та оболонна гілка
(остистий нерв), r. meningeus (n. spinosus),
яка повертається назад до порожнини
черепа через остистий отвір та іннервує
тверду оболону головного мозку середньої
черепної ямки і слизову оболонку
клиноподібної пазухи.

25.

До чутливих гілок n. mandibularis належать:
вушно-скроневий нерв, щічний нерв та язиковий
нерв.
Вушно-скроневий нерв (n. auriculotemporalis)
починається біля foramen ovale двома корінцями,
які, охопивши a. meningea media, знову
з’єднуються в один стовбур. Останній, обійшовши
ззаду шийку нижньої щелепи, піднімається в
товщі glandula parotidea спереду від хряща
зовнішнього слухового ходу, віддає гілки: шкірі
зовнішнього слухового ходу – n. meatus acustici
externi, барабанній перетинці – rr. membranae
tympani, шкірі передньої частини вушної раковини
– nn. auriculares, посилає привушні гілки (rr.
parotidei), які досягають привушної залози,
приєднуючись до гілок лицевого нерва за
допомогою сполучних гілок з лицевим нервом (rr.
communicantes cum nervo faciale). Закінчується n.
auriculotemporalis у шкірі скроневої ділянки
кінцевими поверхневими скроневими гілками (rr.
temporales superficiales).

26. Нижньощелепний нерв (n.mandibularis)

• Щічний нерв (n. buccalis),
вийшовши з-під переднього краю
m. masseter, іде вперед до
зовнішньої поверхні щічного
м’яза, пронизує його і
розгалужується у слизовій
оболонці щоки. Щічний нерв
іннервує шкіру та слизову
оболонку щоки і кута рота, а
також щічну поверхню ясен на
рівні першого великого кутнього
зуба.

27.

Язиковий нерв (n. lingualis) залягає між
присереднім та бічним крилоподібними
м’язами, де до нього приєднується барабанна
струна (гілка VII пари черепних нервів).
Дугуватим згином він проходить над
піднижньощелепною слинною залозою,
діафрагмою рота і перехрещується з
піднижньощелепною протокою, лягаючи на
зовнішню поверхню шило-язикового м’яза.
Далі язиковий нерв проходить вздовж краю
язика під його слизовою оболонкою. По ходу
язиковий нерв віддає гілки: гілки зіва (rr. isthmi
faucium) – до слизової оболонки зіва; язикові
гілки (rr. linguales), які досягають передніх двох
третин язика і складаються з волокон, що
проводять больову, температурну і тактильну
чутливість від язика (волокна V пари черепних
нервів) та смакову чутливість (волокна
барабанної струни, яка є гілкою VII пари
черепних нервів); сполучні гілки з під’язиковим
нервом (rr. communicantes cum nervo
hypoglosso); n.sublingualis- проходить збоку від
під’язикової слинної залози, іннервує слизову
оболонку дна ротової порожнини та язикову
поверхню ясен в ділянці передніх зубів нижньої
щелепи.

28.

Єдиною змішаною і найбільшою гілкою n. mandibularis є
нижній комірковий нерв (n. alveolaris inferior), який
проходить між присереднім та бічним крилоподібними
м’язами і, лежачи позаду язикового нерва, входить у
нижньощелепний канал разом з однойменною артерією. Всі
рухові волокна n. alveolaris inferior формують щелепнопід’язиковий нерв (n. mylohyoideus).
N. mylohyoideus відокремлюється від n.alveolaris inferior
перед входом останнього у нижньощелепний канал і по
sulcus mylohyoideus mandibulae досягає нижньої поверхні
однойменного м’яза, іннервує його і переднє черевце m.
digastricus. За своїм ходом у нижньощелепному каналі n.
alveоlaris inferior віддає гілки, які з’єднуються між собою і
формують нижнє зубне сплетення (plexus dentalis inferior).
Від цього сплетення відходять нижні зубні гілки (rr. dentales
inferiores) – іннервують зуби, та нижні ясенні гілки (rr.
gingivales inferiores) – іннервують ясна. Кінцевою гілкою n.
alveolaris inferior є підборідний нерв (n. mentalis), який
виходить через foramen mentale mandibulae в ділянці
підборіддя.
N. mentalis віддає:
– підборідні гілки (rr. mentales) – іннервують шкіру
підборіддя,
– губні гілки (rr. labiales) – іннервують шкіру та слизову
оболонку нижньої губи,
– ясенні гілки (rr. gingivales) – іннервують щічну поверхню
ясен.

29.

N. mandibularis віддає рухові нерви до
однойменних жувальних м’язів:
– жувальний нерв (n. massetericus) –
проходить до жувального м’яза через
вирізку нижньої щелепи;
– глибокі скроневі нерви (nn.
temporales profundi);
– бічний крилоподібний нерв (n.
pterygoideus lateralis);
– присередній крилоподібний нерв (n.
pterygoideus medialis).
Від n. pterygoideus medialis відходять
нерв м’яза-натягувача піднебінної
завіски (n. musculi tensoris veli palatini)
та нерв м’яза-натягувача барабанної
перетинки (n. musculi tensoris
tympani), які іннeрвують однойменні
м’язи.

30. Лімфовідтік

• Лімфовідтік від глибокої ділянки
лиця здійснюється переважно у
вузли привушної залози та у
піднижньощелепні лімфатичні
вузли.