Київське, Переяславське та Чернігівське князівства в середині XII – першій половині XIIІ ст

1.

Дата:
Урок №16
21 січня 2025 р.
Урок з історії України 7
клас автор Щупак І.
Всі права належать авторам Н2О

2.

Організаційний момент

3.

Бесіда на закріплення
1. Охарактеризуйте внутрішню політику князя Володимира
Мономаха.
2. Якими фактами можна підтвердити зростання міжнародного
авторитету Київської Русі?
3. У чому полягає історичне значення «Уставу» Володимира
Мономаха?
4. Як Володимиру Мономаху і Мстиславу Великому вдалося
зміцнити великокнязівську владу?
5. У чому полягає особливість походу руських дружин проти
половців у 1111 р.?
6. Чому походи князів проти половців сприяли зростанню
авторитету Володимира Мономаха?
7. Чого навчав Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям»?
8. Чому сина Володимира Мономаха Мстислава називали
Великим?
9. Що таке політична децентралізація, удільні князівства,
міжусобна війна?

4.

Робота з картами
1. Порівняйте дві карти. Чим вони відрізняються?
2. Чим ви можете пояснити ці відмінності?
3. Як називається період історії, поданий на карті 2?
4. Згадайте, під час вивчення яких тем із всесвітньої історії ми зустрічалися з періодом феодальної
роздробленості.
5. Назвіть причини роздробленості імперії Карла Великого.

5.

Гра «Хто під маскою?»
(Ізяслав Ярославович)

6.

Гра «Хто під маскою?»
(Володимир Мономах)

7.

Гра «Хто під маскою?»
(Мстислав Володимирович)

8.

Мотивація навчальної
діяльності
Проблема. Чому, на вашу думку, така
велика держава, як Київська Русь,
розпалася на окремі князівства?

9.

Тема уроку
Київське, Переяславське
та Чернігівське
князівства в середині
XII – першій половині
XIIІ ст. Політичне і
соціально-економічне
життя (оглядово)

10.

Феодальна роздробленість(матеріал для повторення
Уже у XII ст. на території Русі-України з’явилася низка
самостійних князівств і земель: Галицьке, Волинське, Київське,
Муромське, Переяславське, Полоцько-Мінське, РостовоСуздальське, Смоленське, Тмутороканське, Турово-Пінське,
Чернігівське князівства та Новгородська і Псковська землі. На
початку XIII ст. їхня кількість зросла до 50, а в XIV ст. — до
250.
На сьогодні не існує єдиної точки зору щодо характеру,
причин і передумов політичної децентралізації Русі-України.
Більшість істориків характеризують роздробленість як
«феодальну» за аналогією з подібними процесами в державах
Західної Європи. Таким чином, період політичної
децентралізації в історії Русі-України є закономірним етапом
розвитку держави.
)
Словничок
Феодальна (політична
або удільна)
роздрібненість – поділ
середньовічної держави
на малі та великі
володіння, які не мали
централізованої влади.
Феодальна
роздробленість – це
зміцнення самостійності
удільних князівств

11.

Передумови
Децентралізація Русі-України супроводжувалася князівськими міжусобицями. Особливістю міжусобної війни
князів було те, що вона велася
переважно за Київ і не зводилася до
висування територіальних претензій
одних удільних князів до інших.
Кордони князівств були, як правило,
непорушні. Зміна кордонів відбувалася
лише в разі переходу уділу від одного
князя до іншого. До того ж князі були
представниками однієї династії —
Рюриковичів, яка розділилася на кілька
ворогуючих родин, що прагнули
домінувати. Головними суперниками
були Мономаховичі та Ольговичі
(Олеговичі).
«Займи позицію»: процес роздробленості — явище:
а)
позитивне;
б) негативне;
в) не визначився.
Чому сучасні історики стверджують, що Київська Русь не
розпалася, а лише змінила форму державного устрою?

12.

Робота з історичним джерелом
Історик М. Котляр про роздробленість Русі-України
Руська держава зовсім не розпалася у XII ст., і ті півтора десятка
князівств не були повністю самостійними. По-друге, будучи
породженням у цілому прогресивного соціально-економічного поступу
суспільства, удільне дроблення виявилось у політичному плані
негативним явищем: підупала сама держава, послабшала її центральна
влада. Історичний розвиток Русі багато в чому почав визначатися
княжими усобицями, у ході яких гинули великі тисячі людей і нищилися
ті самі продуктивні сили, розвиток яких головним чином і привів до
стану роздробленості. Викликане нею послаблення Давньоруської
держави активізувало половецькі вторгнення, що також нищили
людність країни... Удільна роздробленість виявилася діалектично
суперечливим явищем...

13.

Період роздробленості
(від середини XII до середини XIII ст.)
Її суть не у постійних протистояннях
між князями, хоча і військових
конфліктів було чимало. Основна
характерна риса роздробленості
полягає у зміцненні самостійності
удільних князівств.
На думку дослідників, не йдеться про
повний розпад держави, змінювалися
устрій та форма правління.
Відбувся перехід від одноосібної
монархії до колективного правління:
замість одного великого князя країною
управляє об’єднання найважливіших
князів.

14.

Причини роздробленості
великi розміри
території
держави
вiдсутнiсть сталого
порядку
престолонаслiдування
строкатий
етнічний склад
напади степових
кочовикiв
князiвськi
усобицi
занепад
торговельного
шляху «з варяг у
греки»

15.

Удільні князі не були
зацікавлені у сильній
владі великого князя
київського. Навіть
більше – вони прагнули
для себе таких самих
повноважень.
Володарі удільних
князівств провадили
власну внутрішню
політику, на свій розсуд
вирішували питання війни
і миру, укладали угоди із
сусідами.
Сучасні історики роздробленість витлумачують
не як розпад держави, а як зміну її устрою та
форми правління. Київську Русь часів
роздробленості дослідники
називають федеративною монархією. Форму
правління, властиву Київській Русі часів
роздробленості, визначають як колективний
сюзеренітет: замість одного великого князя владу
здійснює об’єднання найвпливовіших князів.

16.

Доба роздробленості – кінець
ХІ ст. – середина ХІІІ ст.

17.

Київське князівство (засвоєння нових знань)
найбільш
заселене
князівство
80 мiст i
мiстечок
Київ – одне з
найбільших і
найбагатших
європейських міст
Юр´їв,
Вишгород,
Василів
резиденцiя
митрополитiв
Найдовше за доби роздробленості
тривало князювання
співправителів Святослава (1177–
1194 рр.) та Рюрика (1180–1202 рр.).
Через Київське
князівство проходили
«грецький», «соляний» і
«залозний» торгові шляхи.
Основу господарства
князівства становили орне
землеробство та ремесло.
Населення Києва
- 50 тис. душ
Спільна
спадщина
князівського
роду
Охоплювало територію,
що включала колишні
землі полян, деревлян,
дреговичів та уличів

18.

Боротьба за Київ
За рішеннями
Любецького з’їзду
Київське князівство
визнавалось
отчиною
Ізяславичів.
Утвердившись у Києві,
Володимир Мономах
намагався перетворити
Київ на вотчину
Мономаховичів.
Правителі у Києві заступали
один одного через 6–8 років, а
то й частіше. І жоден не мав
спокійного князювання.
Лише за одне століття (1146—
1246 рр.) київський престол
46 разів переходив від одного
князя до іншого.
У 1146 р. після смерті князя Всеволода,
представника чернігівської гілки князів, який
правив у Києві від 1139 р., київський стіл
посів Ігор Ольгович.
Бояри вчинили проти нього змову, запросивши до
міста переяславського князя Ізяслава
Мстиславича.

19.

Боротьба за Київ
Збройна боротьба за
великокнязівський престол між
представниками династії
Рюриковичів призводила до
поступового ослаблення Києва.
Деякі князі намагалися позбавити
Київ статусу політичного й
духовного центру Русі.
Так вчинив у 1169 р. онук
Володимира Мономаха
володимиро-суздальський князь
Андрій Боголюбський. Збірне
військо муромських, смоленських,
полоцьких, чернігівських і
дорогобузьких князів напало на
Київ і впродовж трьох днів
грабувало його.
Найдовше за доби
роздробленості тривало
князювання у Києві
співправителів Святослава (1177–1194
рр.) та Рюрика (1180–1202
рр.).
За наступників політичний авторитет
Києва невпинно згасав. Київська земля
подрібнилася на значну кількість уділів,
а останній київський князь, чиє
володарювання відбувалося за доби
роздробленості, довідавшись про
наближення потужного війська
монголів – кочовиків-завойовників, втік
із міста.

20.

Робота з візуальним джерелами
Полонення дружини київського князя Мстислава
Ізяславича Агнешки Болеславни під час захоплення
Києва в 1169 р. Мініатюра з Радзивіллівського літопису

21.

Робота з історичними джерелами
Літопис про погром Києва дружиною Андрія Боголюбського (1169 р.)
І грабували вони два дні увесь город — Поділля, і Гору, і монастирі, і Софію, і
Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли,
християн убивали, а других в'язали, жінок вели в полон, силоміць розлучаючи із
мужами їхніми.
Діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І взяли вони майна без ліку, і церкви
оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони познімали... і всі святині були забрані.
Запалений був навіть монастир Печерський... І був у Києві серед усіх людей стогін, і
туга...
1. Із якою метою був здійснений погром міста?
2. Чому із церков забрали святині?
Проте місто незабаром відновилося. Повторна спроба Андрія розорити Київ у 1174
р. виявилася невдалою.

22.

Чернігівське князівство
Чернігів –
другий після
Києва центр
Русі
40 мiст i
мiстечок
Путивль, Любеч,
НовгородСіверський
залучали
половецькі орди
для здійснення
своїх
марнославних
планів
середина ХІІ ст.
виокремлення
НовгородСіверського
князівства
найбільше за
територією
князівство
династії
Ольговичів та
Давидовичів
16 уділів
претензії на
київський престол
Чернігівське князівство належало до
економічно розвинених. Проте в
господарському розвитку воно було
неоднорідним

23.

Михайло Всеволодович
Найвідомішим
чернігівським
князем
був Михайло Всеволодович (1224—1239
рр.). Він намагався захопити галицький і
київський престоли. У 1238—1239 рр. на
короткий час Михайло Всеволодович став
київським князем. Однак монгольська навала
зруйнувала його здобутки. У 1241—1243 рр.
він знову був великим київським князем.
У 1246 р. Михайло Всеволодович поїхав до
Золотої Орди, сподіваючись отримати ярлик
(право на княжіння) на Чернігівське
князівство. Однак за відмову поклонитися
язичницьким ідолам він був страчений
монголами. Згодом Михайло Всеволодович
був канонізований православною церквою як
святий.
Михайло Всеволодович

24.

Стольне місто Чернігів
поступалося розмірами
лише Києву.
Борисоглібський собор,
м. Чернігів
П’ятницька церква
Чернігів був добре
укріпленим і мав гарне
сполучення з іншими
містами.
Чернігівські князі
ревно дбали про
розбудову міста.
Чернігів
Собор Успіння Пресвятої
Богородиці
Церква Спаса в Чернігові

25.

1185 р. – похід новгородсіверського князя Ігоря
Святославича на половців
військо майже все загинуло, а
четверо князів потрапили в
полон
відкрито шлях половцям на
Чернігівську, Переяславську та
Київську землі
«Підемо в похід і собі славу
здобудемо»
1187 р. – «Слово
про похід Ігорів»
автор
невідомий
річка Каяла
засудження
князівських
чвар
«Хочу чи списа зламати при полі
Половецькому та й наложити
головою чи шоломом пити воду з
Дону»

26.

Переяславське князівство
територія
невелика
25 міст і
містечок
до поч. ХІІІ ст. не мало
політичної
незалежності й майже
цілковито залежало від
Києва
Воїнь,
Лубни,
Полтава
на сході й півдні землі
безпосередньо
межувало зі Степом
щит для Києва й
інших руських земель
Господарство князівства було
розвиненим: на родючих землях збирали
великі врожаї, паслися численні череди
худоби
опорні пункти
боротьби з
кочовиками

27.

Володимир Глібович
Найвизначнішим із переяславських князів був Володимир
Глібович (1169—1187 рр.) — онук Юрія Долгорукого. Його
головною турботою була боротьба з половецькими ханами Кобяком і
Кончаком. Після невдалого походу 1185 р. новгород-сіверського
князя Ігоря проти половців Переяславське князівство опинилося у
вкрай важкому становищі.
У 1186 р. половці напали на князівство. Володимир Глібович зміг
розгромити їх, а наступного року разом з іншими князями відігнав
від кордонів Русі-України. Проте під час походу 1187 р. він захворів
і невдовзі помер.
Саме в розповіді про смерть Володимира Глібовича літописець
Київського літопису вжив щодо земель Південної Русі назву
«Україна»: «І плакали по ньому всі переяславці... За ним
же Україна багато потужила». Це найдавніша згадка
назви «Україна» в писемних джерелах. Другу згадку про Україну
літописець подає під 1213 р., розповідаючи, що князь Данило
Романович «прийняв Верестій, і Угровеськ, і Верещин, і Стовп’є, і
Комов, і всю Україну».
Пам'ятник Володимиру
Глібовичу та пам'ятний знак
першій літописній згадці про
Україну в Переяславі
(Київська обл.). Скульптор Б.
Климушко

28.

Сторінка ЗНО
(матеріал для закріплення набутих знань
)

29.

Сторінка ЗНО

30.

Сторінка ЗНО

31.

Сторінка ЗНО

32.

Сторінка ЗНО

33.

Сторінка ЗНО

34.

Сторінка ЗНО

35.

Сторінка ЗНО

36.

Сторінка ЗНО

37.

Узагальнюємо вивчене
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
• У другій половині XII — на початку XIII ст.
відбулося остаточне дроблення Русі-України на
окремі князівства, які, у свою чергу, поділялися на
уділи. На руських землях постали Київське,
Чернігівське і Переяславське князівства.
• Після декількох погромів Київ занепав і втратив
роль політичного центру Русі-України.
• У другій половині XII — на початку XIII ст.
виникли нові політичні центри Русі-України, у
кожному з яких утвердилася власна князівська
династія.

38.

Узагальнюємо вивчене
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Правда — неправда». Правила
гри. Учні та учениці визначають, які з наведених тверджень є правдивими, а які — ні, та пояснюють свій
вибір. Потім вони самостійно складають декілька правильних і неправильних тверджень.
1) Головна причина децентралізації Русі-України та дроблення її на окремі князівства була пов'язана з
утвердженням і розвитком приватного землеволодіння.
2) Першим князівством, яке утвердило свою самостійність, було Київське.
3) У 1169 р. володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський влаштував погром Києва.
4) У Чернігівському князівстві правили нащадки Володимира Мономаха.
5) Найбільше потерпало від набігів половців Волинське князівство.
2. Якими були найважливіші події життя Київського князівства у XII—XIII ст.?
3. Якою була роль князівських міжусобиць в історії Русі-України X—XIII ст.? Чим відрізнялися
міжусобиці в різні періоди розвитку Русі-України?
4. Назвіть імена наймогутніших князів другої половини XII — першої половини XIII ст. Чим вони
уславилися?
5. Визначте характерні риси розвитку Чернігівського і Переяславського князівств у період дроблення
Русі-України.
6. Якими були основні причини децентралізації Русі-України?

39.

Узагальнюємо вивчене
Покажіть на карті
1) території князівств, які утворилися на землях Русі-України;
2) князівство, яке найбільше потерпало від набігів половців;
3) місто, яке в 1169 та 1203 рр. було розорене й пограбоване під час князівських
міжусобиць;
4) князівства, де правили Ростиславичі, Ольговичі, Мономаховичі.
Робота в парах. Обговоріть роль Києва в період роздробленості Русі-України.
Колективне обговорення. Якими були позитивні та негативні прояви децентралізації для
розвитку Русі-України?
Складіть таблицю «Розвиток руських князівств у часи дроблення Русі-України».
Назва князівства
Територія
розташування
Господарський
розвиток
Політичне
життя

40.

Узагальнюємо вивчене
Чи була роздробленість закономірним явищем у
розвитку Русі-України? Якими були її особливості
порівняно з країнами Західної Європи?
В історії Русі-України існувала така соціальна група, як
князі-ізгої. Із чим це було пов'язано?
Історик Б. Рибаков зазначав: «У 1132 р. Русь неначе
раптово розпалася на півтора десятка князівств...
Однак ця раптовість лише уявна, — насправді цей
процес готувався вже давно всім перебігом
історичного розвитку: зростали продуктивні сили,
виникали й поширювались нові міські центри,
міцніла політична сила і городян, і місцевого
боярства...». На яких причинах роздробленості РусіУкраїни наголошує історик?
Історик Б. Рибаков

41.

Рефлексія