Фольклор основне джерело розвитку української анімації

1.

Фольклор основне джерело розвитку
української анімації.

2.

Мультипліка́ція або аніма́ція — вид кіномистецтва,
твори якого створюються шляхом зйомки послідовних
фаз руху намальованих або об'ємних об'єктів. Ці твори
називають анімаційними або мультиплікаційними
фільмами
В Україні вперше майстерню мультиплікаційних фільмів
(Одеса, 1926) створив В. Левандовський. Його фільми
«Казка про солом’яного бичка» (1927) і «Казка про
Білку-господарочку та Мишу-лиходієчку» (1928)
ґрунтувалися на українському фольклорі, народній
казці й були справжнім відкриттям для свого часу.
Митець започаткував художній напрям, що став
характерним для української анімації.

3. Казка про солом’яного бичка

4.

В начертанні персонажів, і в атмосфері дії, у розлогому
ритмі, змалюванні пейзажів відчувається орієнтація на
зразки українського народного мистецтва, тобто
фольклорні фактори тут відігравали конструктивну
роль. Цього було достатньо, щоб оголосити фільм
проявом «українського буржуазного націоналізму» і
заборонити його вихід на екрани.

5. Відродження

Відродження української анімації відбулося майже
через чверть століття — у 1959 на студії
«Київнаукфільм» заснували Творче об’єднання
художньої мультиплікації (під керівництвом
І. Лазарчука.

6. І.Лазарчук

7. Розвиток

Якісно новий період у розвитку української анімації
припав на 80-90 рр. У 1990 мультоб’єднання
перетворено на студію «Укранімафільм». У 1984 у Києві
засновано кінофестиваль анімаційних фільмів «Крок»,
який у 1991 отримав статус міжнародного. Зменшився,
а згодом зійшов нанівець цензурний контроль.
Пошуками нової стилістики, оповідальною ліричною
інформацією позначені фільми Є. Сивоконя
«Невідправлений лист» (дипломи МКФ анімаційних
фільмів у Франції, 1987). Новий підхід до втілення
фольклорної теми знаходимо в картині В. Гончарова
«Чумацький шлях».

8. Чумацький шлях