Способи відтворення чужого мовлення

1.

Тема уроку:
Способи відтворення
чужого мовлення.

2.

Пряма мова.
Способи передачі чужого мовлення
Пряма
мова
Непряма
мова
Діалог
Цитата

3.

Пряма мова
Пряма мова – це чуже мовлення, передане
дослівно.
Пряму мову супроводжують слова автора,
що вказують на те, кому вона належить, та
за яких обставин висловлена.
Для
виділення
прямої
мови
використовують лапки або тире. Якщо в
тексті пряма мова йде в рядок (без абзацу),
то її беремо в лапки.

4.

Розділові знаки при прямій мові
Місце прямої мови
в реченні
Схеми
Приклади
Після слів автора
А: «П».
А: «П?!...»
Дівчинка радісно вигукує: «Весна!»
Перед словами автора
«П», - а.
«П?!...» - а.
«Весна!» - радісно вигукує дівчинка.
У середині слів автора
А: «П», - а.
А: «П?!...» - а.
Дівчинка радісно вигукує: «Весна!» - і
біжить у сад.
Перед словами автора
й після них
«П, - а, - п».
«П, - а, - п?!...»
«П, - а. – П»
«П?! – а. – П!?...»
«П, - а: - П».
«П, - а: - П?!...»
1. «А завтра, - радіє дівчинка, перший день весни».
2. «Мамо! – радісно вигукує дівчинка,
- Весна!»
3. «Весна! – радісно вигукує дівчинка,
а потім додає: - Як гарно!»

5.

Вправа 1.
Перепишіть речення, розставивши розділові знаки
Право на побачення треба заробити пояснив Борис Савович.
Будеш старатись, будеш сумлінним — ніхто тебе в нас не
покривдить обіцяла тим часом Ганна Остапівна.
Чим же він цей авторитет здобув запитала вчителька.
А є такий закон, щоб лелек убивати зненацька запитує хлопець,
дивлячись у вічі Тритузному.
А Марися Павлівна завзялась будь-що переінакшити людську
природу іронізує Артур Пилипович.
Намалюйте мені оцю ніч каже до Берестецького Марися
Павлівна Настрій оцей, і нічну музику неба, і птахів отих, що
їх нам не видно...
Нічого, Антоне Герасимовичу, духом не падайте сказав
Комишанець все ж таки за вами друге місце! Срібло!

6.

Вправа 2.
Перепишіть, розставляючи пропущені розділові
знаки у реченнях з прямою мовою.
Будьте люде це постійний заклик і пересторога Шевченка.
Та мені зав'язали руки люди Хай страждає кажуть треба так.
А слова плоть ясна і нетлінна Проблискує Народе встань.
Мамко гукаю сміючись та ви ж в мене ще зовсім молоденькі.
Люди що створили цю живу красу мабуть у душі поети подумав
я оглядаючи все навколо.
Ти ба дивується Данило, високо зводячи брови. Сиплються як
горох.
Коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки одним
словом писав Максим Рильський то найвідповідніше слово було
б — боротьба.
Воскреснемо бо світить нам у віки пророцтво Тараса Не вмирає
душа наша не вмирає воля.

7.

Вправа 3.
За поданими схемами складіть речення з прямою
мовою.
«П», —а.
А: «П!»
«П?» — а.
«П, — а, — п».
«П! — а. — П».

8.

Графічна вправа 4.
Замініть речення схемами і накресліть їх.
Феліксе давай візьмемо її до себе сказав Воля, благально
подивившись на Фелікса,.
Ти не турбуйся говорю я мамі. Моя ти рідна, в мене добре
все.
Тихо й смутно забринів старечий голос Ти прийшла, кохана
доню? Сядь, спочинь, моя дитино...
Он наша Генуя панок старенький показує мені удалину.
Ось я йду обізвалась зима. Осінь шарпнула шати кривавії,
аж до ніг їй упали розсипавшись, непокрита, нічим не
захищена, застогнала Іди, бо вже час...
Не кидайсь хлібом, він святий! в суворості ласкавій, бувало,
каже дід старий малечі кучерявій.
Вологи, вологи! в огні шепочуть прив'ялі діброви.

9.

Непряма мова. Заміна прямої мови
непрямою
Непряма мова – це чуже мовлення, яке передають не
дослівно, а лише зі збереженням основного змісту.
Наприклад:
1. Відомий французький письменник Вольтер твердив, що
чудово бути скромним, та не слід бути байдужим.
Речення з непрямою мовою за будовою є складним
реченням, частини якого з’єднано за допомогою
сполучників
або
сполучних
слів
(займенників,
прислівників). При цьому непряму мову завжди наводять
після слів автора.

10.

Способи заміни прямої мови непрямою
Приклади
Вид речення
Речення з прямою
мовою
Речення з
непрямою мовою
Розповідне
«Я знаю тільки те, що
нічого не знаю», - любив
повторювати Сократ.
Сократ любив повторювати,
що він знає тільки те, що
нічого не знає.
Спонукальне
«Принеси мені, будь ласка,
квіти», - попросила мама
Оксану.
Мама попросила Оксану,
щоб та принесла квіти.
Питальне
«Ти прийдеш до мене?» запитав я Тараса.
Я запитав Тараса, чи він
прийде до мене.

11.

Вправа 5. Замініть пряму мову непрямою.
«Вам не здається, - обізвалася сусідка, - що тепер море, як
синій птах?..».
«Які книжки ви вже прочитали?» - запитали мене в
бібліотеці.
І я зважився: «Дідусю, а ви мене візьмете з собою в море?».
«Хіба ж я просила мені писати?» - вигукнула Тоня
ображено.
Пантелеймон Гаврилович запитав: «Як здоров’я у
Шевчука?».
Ганна запитала вже серйозно: «А, мабуть, мене сердитою й
недомовитою вважають?».
«Лізьте на машину», - наказав він усім.
«А з лісом як?» - запитав Павло Остапович.

12.

Цитата як спосіб передачі чужого
мовлення
Цитата – це дослівний уривок із чийого-небудь
висловлення або тексту, що наводиться для
підтвердження чи пояснення певної думки.
Наприклад:
1) Без віри, що гори рушить, малі люди будуть вудити
рибку на мілині, гризтися за привілеї та ніколи не
знатимуть: «Хто море переплив і спалив кораблі за
собою, той не вмре, не здобувши нового добра» (Леся
Українка).

13.

Розділові знаки при цитатах
Якщо цитата стоїть при словах автора і є прямою мовою, то при
цитаті ставимо розділові знаки, як у реченнях із прямою мовою.
Наприклад:
«Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли
вони несерйозні», - писав український філософ Григорій Сковорода.
Якщо цитата є частиною речення і зливається зі словами автора, то
її беремо в лапки й пишемо з малої букви. Наприклад:
У своїх сонетах Максим Рильський часто висловлював «пейзажем
те, для чого слів нема людських» (Д. Павличко).
Якщо цитату наводимо неповністю, то на місці пропущених слів
ставимо три крапки.

14.

Розділові знаки при цитатах
Якщо цитуємо віршований текст із дотриманням віршових рядків,
то цитату в лапки не беремо. При цьому слова автора розміщуємо
на окремому рядку. Наприклад:
Не жди ніколи слушної пори –
Твоя мовчанка може стать ганьбою! –
писав український поет Дмитро Павличко.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
1. Цитати використовуємо як авторитетне підтвердження чи
заперечення власних суджень.
2. На письмі цитату здебільшого беремо в лапки.

15.

Вправа 6.
Виправте помилки в оформленні цитат.
Рядки з поезії Івана Франка: «Лиш боротись - значить
жить», «Книги - морська глибина», «Якби ти знав, як
много важить слово», давно вже стали афоризмами.
Борис Олійник пише: Олесь Гончар як письменник
виріс на рахманному чорноземі доброї української
реалістичної школи.
Олесь Гончар пише, що Леся Українка: «Поряд із
Шевченком, Франком, Панасом Мирним,
Коцюбинським... наполегливо розвивала й зміцнювала
нашу сучасну літературну мову...».

16.

Діалог
Діалог – це пряма мова, що передає розмову двох осіб.
Кожне окреме висловлення учасників діалогу називають реплікою.
Репліки можуть супроводжуватися словами автора.
Кожну репліку діалогу звичайно починаємо з нового рядка, перед
нею ставимо тире. Репліки в лапки не беремо.
Якщо висловлення супроводиться словами автора, то ставимо ті
самі розділові знаки, що й при прямій мові, але без лапок:
- Мамо, - питаю, - то васильки цвітуть?
А мати сміються:
- То, - кажуть, - Дніпро.
Репліки можна записувати й у продовження рядка, але тоді їх
беремо в лапки.
«Куди їдете?» - «До Києва». – «А мене підкинете?» - «Сідайте!»

17.

Вправа 7.
Запишіть текст діалогом, правильно
розставивши розділові знаки.
Підходить твій, Цигане, батько до твого, Марусику, й
каже: «Нате вам, сусіде, того білета лотерейного, везіть в
ощадкасу.» «Та ви ж збиралися вранці самі! Чому ж …»
«Не було коли. Беріть, ви ж просили.» Твій, Марусику,
брови як насупить: «Ні, - каже, - не хочу!» «Та нате ж!..»
«Не хочу і все..»

18.

Перевір себе!