УРОК 1

1. В’язання гачком

2.

В'язання гачком як один з
різновидів народної творчості
відоме з давніх-давен. Встановити
точно, коли зародилось ручне
в'язання, дуже важко, але під час
розкопок єгипетських гробниць
була знайдена дитяча в'язана
шкарпетка, у якій великий палець
був вив'язаний окремо, мабуть,
для того, щоб можна було взувати
сандалі. Учені дослідили, що вік
цієї шкарпетки становить
приблизно 5 тис. років (III ст. до
н.е.), а виготовлення трикотажних
виробів було розповсюджене в
Стародавній Греції, Малій Азії, на
Кіпрі ще у ІХ-Х ст.

3.

В епоху середньовіччя
в'язання досягло високого
рівня. В одному з районів
Каїру було знайдено
в'язаний багатоколірний
шовковий виріб (VII-ІХ ст.),
який за якістю та технікою
виконання вважають
неперевершеним зразком
стародавнього ужиткового
мистецтва. У XII ст. в'язати
навчились іспанці та
італійці, через століття —
французи, шотландці й
англійці.
Науковцями у процесі
археологічних досліджень
встановлено, що в XV ст. в
Англії, Франції, Шотландії
цей вид мистецтва досяг
найбільшого розквіту.

4.

У той час широким попитом користувались
в'язані шкарпетки, рукавиці, берети, капелюхи,
ковпаки, верхній одяг. Поступово в'язання стало
відоме всій Європі. Почали відкриватися цехи з
виготовлення шовкових панчіх. Цікаво, що
займались цим ремеслом в той час виключно
чоловіки.

5.

У 1589 р. в ручному в'язанні стався переворот:
англійський священик Вільям Лі сконстуював
ручний в'язальний верстат, який дав змогу
збільшити швидкість в'язання, порівняно з
ручним, у 10 разів. Найважливішим елементом
верстата була голка з гачком на кінці. А наприкінці
XVII ст. у Франції була винайдена машина для
виготовлення трикотажних виробів. На ній
вив'язували полотно у вигляді трубки, з якої
викроювали деталі виробу і потім зшивали. До
середини XIX ст. розвиток трикотажного
машинобудування досяг високого рівня.

6. Гачком можна в’язати різноманітні вироби: ● одяг

7.

8.

9.

10. Аксесуари

11.

12.

13.

14.

15.

16. Предмети інтер'єру

17.

18.

19.

20.

21.

22. Іграшки

23.

24.

25. Гачки для в'язання Гачки виготовляють з різних матеріалів: дерева, пластмаси, кості та металу. Вони бувають короткі (12-15 см)

і довгі (35-45 см).

26. Будова гачка

Гачки виготовляють різними за товщиною. Залежно
від товщини вони мають номер від 1 до 6. Номер
гачка – це діаметр його головки в мм.

27. Пряжа для вя'зання

28.

Гачком зручно вив'язувати мотиви будьякої форми - круглої, квадратної,
трикутної, шестикутної і т.д., починаючи
роботу від центру. Форму мотивам
задає різна кількість і місце
розташування петель.

29. Для в'язання гачком використовують умовні позначення та схеми

30.

31. Санітарно-гігієнічні вимоги та правила безпеки праці

Під час в'язання дуже важливо, щоб робоче місце
було достатньо освітлене. Світло має падати на
роботу з лівого боку.
Сидіти слід прямо, торкаючись спиною стільця.
Віддаль від очей до виробу повинна становити 35-40
см. Якщо віддаль менша, то можуть потрапити в очі
часточки пилу.
Перед початком роботи слід мити руки, щоб нитка і
в'язане полотно були завжди чистими, також після
закінчення роботи, щоб на руках не залишалося
дрібних часточок пилу.
Під час в'язання клубок краще тримати ліворуч у
спеціальній корзині або коробці.
Після закінчення роботи всі інструменти слід
обов'язково прибирати в робочу коробку. Гачок
вколюють у клубок і разом з незакінченою роботою
кладуть у мішечок, який зберігають у певному місці.

32. У процесі виготовлення виробу слід дотримувати таких правил і вимог:

гачки повинні бути
добре відшліфованими і
зберігатися в
спеціальних коробках;
не допускаються різкі
рухи рукою з гачком;
ножиці повинні лежати
зі зімкнутими лезами,
передавати їх слід
тільки кільцями вперед;
не можна користуватися
іржавими голками та
шпильками: вони
можуть зіпсувати виріб.