Вісцеральний Лейшманіоз

1.

ВІСЦЕРАЛЬНИЙ
ЛЕЙШМАНІОЗ
Данилець Данііл 12113

2.

Загальна інформація
Вісцеральний лейшманіоз (також
відомий як калі-азар або чорна
хвороба) — це інфекційне
паразитарне захворювання, яке
спричиняється мікроорганізмами роду
Leishmania. Найбільш поширені види
лейшманій, які спричиняють
вісцеральний лейшманіоз, — це
Leishmania donovani і Leishmania
infantum. Зазвичай захворювання
вражає внутрішні органи, включаючи
селезінку, печінку та кістковий мозок.

3.

Морфологія
Лейшманії є
внутрішньоклітинними паразитами. В організмі людини і
тварини проходить безстатевий
розвиток амастиготний
(безджгутико- вий) цикл - у
макрофагах і
ретикулогістіоцитарнихклітинах.
Паразити овальні, 1-3 ×2-8
мкм, мають ядро, кінетопласт,
без джгутиків, діляться бінарним поділом (рис. 22.8). У
москітах формуються
промастиготи веретеноподібні, 4-6 × 10-12
мкм, мають джутик

4.

Культуральні властивості
Лейшманії вирощуються на штучних середовищах (NNN) при 23°С, на
хоріоналантоїсній оболонці курячого ембріона, в культурах клітин, в
експериментальних тваринах (мавпи, миші, сирійські хомʼячки). У культурі
нерідко утворюють "розетки"

5.

Епідеміологія
Резервуаром паразита є люди - на (L. donovani), собаки, шакали, лисиці,
гризуни
(L. infantum), людина і ссавці (L. chagasi). Передача збудника відбувається
трансмісивно москітами
Phlebotomus, можливо при трансфузіях. Уражу-ються переважно діти віком 1-5
років, особи, що прибувають на ендемічні території. Формуються три типи
осередків: природні, сільські та міські.

6.

Патогенез і клінічні прояви
Патогенез зумовлений імунопатологічними процесами, як реакції організму на
компоненти розпаду клітин збудника; ураженням клітин селезінки, пе-чінки,
кісткового мозку. На місці укусу виникають вузлики, що потім зникають.
Інкубаційний період: 2-3 тижні - 10-12 місяців. Вісцеральні лейшманіози
характеризуються хронічним перебігом, хвилеподібною гарячкою,
спленогепато-мегалією, прогресуючою анемією, лейкопенією,
тромбоцитопенією і кахексією.

7.

Лабораторна діагностика
Матеріалом для дослідження є кров, пунктат кісткового мозку, сироватка крові,
пунктат лімфатичних вузлів. Дослідження проводяться з використанням
мікроско-пічного, культурального, серологічного (ІФА, РІФ) методів і шкірноалергічного тесту.

8.

Специфічне лікування та профілактика
Специфічна імунопрофілактика не розроблена, лікування - солюсурмін,
неостибозан, пентамідин, акрихін, амфотерицин В.