Україна в 2 світовій. Основні події

1.

Оборона Києва

2.

Проведена 7 липня – 26
вересня 1941 військами
Південно-Західного фронту
(5 загально-військових армій)
під командуванням генералполковника М. Кирпоноса за
активної участі кораблів
Пінської флотилії. Їм
протистояли нім. війська
групи армій «Південь» під
командуванням генералфельдмаршала Ґ. фон
Рундштедта, а також 2-а
танк. група із групи армій
«Центр»
Правий берег, Набережна,
побудова переправи

3.

5-та повітряно-десанта бригада
В директиві № 33 від 19 липня
Гітлер наказав змінити
головні цілі наступу таким
чином, щоб ще до настання
зими зайняти на півдні
Донбас та Крим, а на півночі
— Ленінград. До середини
липня 1941 року опанувавши
Смоленськ, німецьке
командування прийняло
стратегічне рішення про
подальший розвиток операції
з захоплення території СРСР.

4.

Ставка ВГК виявила поворот
2-ї танкової групи Гудеріана
на південь і 19 серпня
дозволила Кирпоносу
відвести війська за Дніпро,
організувавши оборону по
його лівому березі, а на
правому березі було наказано
утримувати один лише Київ.
Для протидії прориву
противника в тил фронту з
півночі по р. Десна
розгорталася нова 40-ва
армія у складі трьох дивізій.
24 серпня 2-га танкова група
почала наступ проти військ
фронту в напрямку
Конотопа.
Встановлення обороних
“йожиків” на Шулявці

5.

ст. “Політехнічний інститут”,
переправка артилерії
7 вересня 2-га танкова група
вийшла до Конотопа. У цей
же день маршал Будьонний
звернувся до Ставки з
проханням про відведення 5-ї
армії і знову отримав відмову.
До 10 вересня з метою
охопити з півночі правий
фланг Південно-Західного
фронту і оточити радянські
війська в районі Києва 2-га
танкова група здійснила
глибокий прорив на стику з
Брянським фронтом на
ділянці Конотоп — НовгородСіверський

6.

У ніч на 11 вересня дві дивізії 26-ї
армії перекинуті на
Конотопський напрямок.13
вересня С. К. Тимошенко, який
прибув до штабу ПівденноЗахідного фронту змінити
Будьонного, запевнив Сталіна, що
Київ буде утриманий. 14 вересня
німецькі частини оволоділи
Лохвицею і Лубнами, а після
підходу 15 вересня 1941 з
південного сходу 9-ї танкової
дивізії зі складу 1-ї танкової групи
німецькі війська замкнули кільце
навколо 5, 21, 26 і 37 радянських
армій. В оточенні опинилося і
управління Південно-Західного
фронту.
Київський укріплений район

7.

Захоплення Києва Вермахтом.
Німецька гармата Pak 35/36
У ніч на 18 вересня Б. М.
Шапошніков повідомив, що
Ставка дозволяє військам 37-ї
армії залишити Київ, але не
повідомив про відведення військ
фронту. Однак ще ввечері
Кирпонос встиг передати наказ
на прорив у східному напрямку.
38-ма та 40-ва армії, встали на
оборону міст Ромни і Лубни. В ніч
на 19 вересня радянські війська
залишили Київ. Проте відвести
війська в тил не вдалося.
Розчленовані і позосталі без
управління частини діяли
розрізнено, частіше невеликими
групами. 37-ма армія опинилася в
двох районах

8.

20 вересня зведена колона штабів
Південно-Західного фронту і 5-ї
армії підійшла до хутора
Дрюківщина, за 15 км на південний
захід від Лохвиці. Там вона була
атакована головними силами
німецької 3-ї танкової дивізії.
Пирятинська група з військ 5 і 21
армій трималася до 25 вересня. У
районі Оржиця найдовше — до 26
вересня билися залишки 26-ї армії.
Частина сил і управління 5-ї армії
змушені були приєднатися до
колони штабу фронту і рухалися
разом з нею на Пирятин. Решта,
розчленовані на дрібні групки,
намагалися вирватися
самостійно.
Барикади на проспекті
Шевченка

9.

Результат: Поразка Києва
Поразка під Києвом стала важким ударом
для Червоної Армії. На 1 вересня у складі
Південно-Західного фронту, без фронтових
резервів, запасних частин і тилів,
налічувалося 752—760 тис. чоловік, 3923
гармати і міномети, 114 танків і 167 бойових
літаків. За німецькими даними під Києвом до
24 вересня було взято в полон 665 тисяч
чоловіків. Поразка Південно-Західного
фронту відкрила німецьким військам шлях на
Східну Україну, у Приазов'я і Донбас. З іншого
боку відволікання 2-ї танкової групи
вермахту з центрального напрямку на
південь сповільнило просування групи армій
«Центр» і дозволило підготуватися до
оборони Москви, чим відіграло чи не
найважливішу роль

10.

Перша Битва за Харків

11.

Перша битва за Харків — 1
жовтня- 29 жовтня 1941 р
битва в ході операції
«Барбаросса» між
радянськими військами
Південно-Західного фронту
та 6-ї армії Вермахту за
контроль над містом Харків
та Харківським
промисловим районом.
Харківські військові
переслідують німців

12.

Оборонні укріплення на Холодній
Горі
Внаслідок розгрому основних
сил Південно-Західного
фронту у Київському котлі
війська групи армій «Південь»
до 20 вересня 1941 року
вийшли на кордон Ворожба –
Гадяч – Полтава – Красноград.
Харків був відрізаний від
прямого сполучення з арміями
РСЧА в центрі радянськонімецького фронту вночі з 30
вересня на 1 жовтня 1941 року.
Вермахт перерізав залізницю
та шосе Москва-Сімферополь

13.

Німецькі війська міцно
володіли ініціативою і, вміло
маневруючи, зосереджували
переважаючі сили з метою
прориву радянської оборони
на стиках з'єднань. У
результаті до 15 жовтня 1941
року частини вермахту
підійшли до Харкова на
відстань до 50 кілометрів і
могли вести наступ на місто
одночасно з трьох напрямків,
що сходяться. Частини 38-ї
армії підготувалися до
оборони міста, спираючись
на зведений навколо міста
оборонний район
6-та армія Верхмату на
західних околицях Харкова

14.

6-та армія Верхмату наступає на
Харків
38-а армія мала до 23 жовтня
утримувати свої позиції
сприяючи завершенню
евакуації та інших заходів, що
проводяться в місті.
Проте плани радянського
командування були зірвані:
19—20 жовтня частини 55-го
армійського корпусу захопили
ключовий пункт оборони
Люботин, а передові дозори
досягли передмість Харкова
— Покотилівки та Пісочина.
Спроба відновити
становище провалилася.
Харків опиняється в
півоточенні, охоплений з
трьох сторін супротивником

15.

Наприкінці 20 жовтня 1941 року
німецькі війська вийшли до міських
околиць Харкова. Цього ж дня штаб
Південно-Західного фронту
отримав вказівку утримувати
район Харкова. Оскільки засобами
радіозв'язку гарнізон Харкова
оснащений не був, керівництво
оборони містом було позбавлене
можливості оперативного
управління військами під час
бойових дій. 21 жовтня німецькі
війська провели перегрупування
перед рішучим штурмом Харкова.
Протягом дня тривали затяжні бої,
а надвечір радянські війська
відійшли на вихідні позиції. Внаслідок
дій частин гарнізону противник
зазнав втрат, проте запобігти
наміченому на 23 жовтня штурму
Харкова не вдалося.
Київський район, місто Харків

16.

-
-
-
Військові залишають Харків
-
Вранці 23 жовтня 1941 року німецькі
війська приступили до розвідки
боєм, і через кілька годин
закріпилися в житлових кварталах
району Нова Баварія на західній
околиці Харкова.
Вранці 24 жовтня 1941 року
німецькі війська зайняли міські
квартали між залізницею та
річкою та вийшли до берега
Лопані.
Вночі 25 жовтня 1941 р. радянські
війська зайняли оборону в районі
тракторного заводу та селища
ХТЗ, розташованих за межею
міста.
У ніч із 25 на 26 жовтня 1941 року
радянські війська відійшли за
Сіверський Донець.

17.

Блокада Одеси

18.

Тривала з 5 серпня – 16
жовтня 1941 військами
Приморської армії
(командувач – генераллейтенант Сазонов, від 5
жовтня – генерал-майор
Петров) за участі частини
сил Чорноморського флоту
та народного ополчення
Одеси.
Крейсер «Красний Крим»

19.

-
-
-
вул. Ланжеронівська, Оперний Театр
5 серпня відповідно до
директиви Ставки
Верховного
Головнокомандування
з’єднання Приморської армії
почали відхід до Одеси.
13 серпня із відступом військ
Південного фронту місто
було повністю відрізане із
суші противником.
19 серпня війська, задіяні в
обороні Одеси піхоти та
кілька загонів моряків об’єднано в Одесський оборонний
район (ООР) під
командуванням контрадмірала Г. Жукова.

20.

Для захоплення Одеси
противник виділив
румунську 4-у армію
(станом на 20 серпня – 17
дивізій і 7 бригад), що
забезпечило йому перевагу в
людях у 5 разів та
абсолютну перевагу в
танках і літаках, однак
подолати опір оборонців
Одеси не вдалося.
Чорноморський флот, військові

21.

Григорівський Десант
Війська ООР не раз
здійснювали контратаки й
контрудари по противнику,
особливо вдалим був
комбінований удар 22 вересня
в східному секторі оборони,
що вирізнявся організацією
вдалої взаємодії повітряних і
морських десантів у тилу
противника, наступу
стрілецьких з’єднань із
фронту та активної вогневої
підтримки кораблів і авіації
флоту.

22.

Через погіршення ситуації
та оточення значних сил
Південного фронту,
загрозливе становище
радянських військ у Криму
Ставка Верховного
Головнокомандування
ухвалила рішення про
евакуацію захисників Одеси.
Виконуючи його,
Чорноморський флот 1–16
жовтня провів спец.
операцію з евакуації
цивільного населення і
військових
Молдованка, розміщення
перешкоди

23.

Основними завданнями сил флоту
під час оборони Одеси були:
-
-
-
доставка морем поповнень
військ і озброєнь, евакуація
важливих в економічному
значенні вантажів;
вогнева підтримка корабельною
артилерією і авіацією флоту,
вогнем берегових батарей
військ Одеського оборонного
району;
сприяння сухопутним військам у
здійсненні контрударів
проведенням морських десантів;
на останньому етапі оборони
— евакуація військ і техніки
Приморської армії в
Севастополь.
Барикада з трактора на перетині вул.
Дерибасівська і Грецька

24.

Севастопольський котел

25.

2 листопада 1941- 3 липня
1942- бойові дії між німецькорумунськими та
радянськими військами за
місто Севастополь під час
Другої світової війни, що
тривали 250 днів і по суті є
найдовшою оборонною
операцією в часи Другої
Світової війни
потоплений корабель біля
Пам’ятника захопленим кораблям

26.

Крим мав стратегічне значення, як
один із шляхів до нафтоносних районів
Кавказу (через Керченську протоку і
Тамань). Крім того, Крим був важливий,
як база для авіації і Чорноморського
флоту. З втратою Криму радянська
авіація втратила б можливості
нальотів на нафтові промисли Румунії,
які мали надзвичайно важливе
стратегічне і військове значення для
Німеччини, а німецька авіація змогла б
завдавати ударів по цілях на Кавказі.
Радянське командування розуміло
важливість утримання півострова і
зосередило на цьому напрямку значну
частину військ, відмовившись від
оборони Одеси.

27.

Перший Штурм
Евакуація військових з
Одеси до Севастополя
З 30 жовтня по 11 листопада
велися бої на далеких
підступах до Севастополя, і
тільки з 2 листопада
почалися атаки зовнішнього
кордону оборони міста. На
цей час сухопутних частин у
місті не залишалося, захист
здійснювався силами морської
піхоти Чорноморського
флоту

28.

Під Севастополем у перший
і останній раз було
використано надважку 800мм гармату класу «Дора».
Гармата загальною масою
понад 1300 тонн була
таємно доставлена з
Німеччини і секретно
розміщена в спеціальному
укритті, яке було вирубане
в скельному масиві.
Гармата вступила в дію на
початку червня і випустила,
в загальній складності,
більше п'ятдесяти 7-тонних
снарядів

29.

Другий Штурм
Військові розміщують
артилерію
Оборона Севастополя із суші
опиралася на ряд великих
довготривалих споруд
(артилерійських фортів). 23
березня для руйнування фортів
німці застосували облогову
артилерію великих калібрів.
Всього на периметрі 22 км було
розташовано понад 200 батарей
важкої артилерії. Більшість
батарей складалося зі звичайної
польової артилерії великих
калібрів, включаючи важкі гаубиці

30.

Третій Штурм
Штурм почався 7 червня. Запеклі
бої і контратаки захисників
тривали більше тижня. Перелом
настав 17 червня: На південній
ділянці атакуючі зайняли позицію,
відому як «орлине гніздо» і вийшли
до підніжжя Сапун-гори. У ніч з 28го на 29-те червня без
артилерійської підготовки
передові частини 30-го корпусу
на надувних човнах таємно
переправилися через бухту і
раптово атакували. 30 червня
впав Малахів курган. На цей час у
захисників Севастополя стали
закінчуватися боєприпаси
НІмецькі військові у форту
“Максим-Горський-1”

31.

Командування збрехало
військовим про ситуацію на
фронті, цинічно заливши їх
помирати в “котлі”. Залишки
Приморської армії, кинуті
вищим командуванням
напризволяще, відійшли на
мис Херсонес, де героїчно
чинили опір ще 3 дні після чого
були змушені здатись у полон
Останні снаряди і кинуті
командуванням моряки

32.

“ Радянські війська залишили місто, але оборона
Севастополя увійде в історію Вітчизняної війни
Радянського Союзу як одна з найяскравіших її сторінок.
Севастопольці збагатили славні бойові традиції народів
СРСР. Безмежна мужність, лють у боротьбі з ворогом і
самовідданість захисників Севастополя надихають
радянських патріотів на подальші героїчні подвиги в
боротьбі проти ненависних окупантів.”
— Повідомлення Радянського Інформбюро
від 3 липня 1942

33.

Нічний гарматний залп 1942 р
Німецькі поранені солдати

34.

Оборона Севастополя, яка тривала упродовж 243 днів,
показала звитягу захисників міста і бездарність вищого
командування країни і армії. Неодноразові штурми міста
були відбиті зі значними втратами для німецьких і
румунських військ, але загальні тільки бойові втрати
радянських війсь майже в 5-6 разів перевершили втрати
противника. Поразка радянських військ Кримського
фронту на Керченському півострові дала змогу німецьким
військам здійснити вирішальний наступ та прорвати
оборону Севастополя, а втрата Криму в цілому —
полегшила наступ військ противника на Кавказ.
22 грудня 1942 року указом Президії Верховної Ради СРСР
була введена Медаль «За оборону Севастополя», якою було
нагороджено 52 540 радянських солдатів і офіцерів.

35.

План “Барбаросса”

36.

План «Барбаросса»
Кодова назва плану блискавичної
війни Третього Рейху проти СРСР.
Розробка плану була розпочата в
липні 1940 року. Остаточний варіант
затверджений 18 грудня 1940 року.
План «Барбаросса» передбачав
швидкоплинну військову кампанію з
повним розгромом Червоної Армії та
захопленням європейської частини
СРСР по лінії Волга — Архангельськ (т.
зв. лінія А—А). Незважаючи на
початковий успіх німецьких військ,
завершити операцію у встановлені
терміни Вермахту не вдалось, війна
переросла в широкомасштабну та
довготривалу.

37.

Загальний задум
Основним задумом плану «Барбаросса» було
проведення швидкоплинної військової
кампанії на європейській території
Радянського Союзу. Основні сили Червоної
Армії планувалось знищити за допомогою
глибокого, швидкого висування танкових
клинів. Можливості відступу боєздатних
радянських частин в глиб території
необхідно було вчасно ліквідовувати.
Швидко просуваючись, війська Вермахту
мали вийти на лінію, з якої радянські
військово-повітряні сили будуть не в змозі
здійснювати нальоти на імперську
територію Німеччини. Кінцевою метою
операції було створення загороджувального
бар'єра проти азійської частини СРСР по
лінії Волга — Архангельськ (т. зв. лінія А—А).
Індустріальний район, що залишався за
Уралом, мала паралізувати авіація.

38.

Союзники Німеччини та їхні завдання
-
-
-
-
У війні проти Радянського Союзу німці
розраховували на активну участь Румунії і
Фінляндії.
Завдання Румунії полягало в підтримці наступу
південного флангу німецьких військ. На початку
операції румуни мали стримувати радянські
війська на ділянках фронту, де не буде задіяний
Вермахт, а в подальшому — нести допоміжну
службу в тилових районах.
Фінляндія повинна була прикривати розгортання
окремої німецької північної групи військ (21-ша
група), яка до початку операції розташовувалась
на території Норвегії. Фінська армія мала вести
бойові дії спільно з цими військами. Окрім того,
Фінляндія мала захопити півострів Ханко.
Крім військової участі Румунії та Фінляндії, план
передбачав використати шведські залізничні і
шосейні шляхи.

39.

Незалежно від Генерального штабу
сухопутних військ, за наказом
начальника оперативного відділу
Верховного Головнокомандування
Альфреда Йодля, в штабі ОКВ велася
паралельна робота зі складання
власного плану війни проти СРСР.
Лоссберг в документі 15 вересня 1940
року під кодовою назвою «Етюд
Лоссберга» докладно розглянув три
можливі варіанти майбутньої війни з
СРСР:
- З початком зосередження на
німецько-радянському кордоні
частин Вермахту, СРСР завдасть
превентивного удару.
- Червона Армія прийме на себе удар
німецьких військ на кордоні та буде
намагатись утримувати свої
позиції.
- Радянський Союз використає
тактику 1812 року — відступить в
глибину своєї території, з метою
розтягнути комунікації та
ускладнити постачання
супротивника, підготує та
завдасть контрудар.
Начальник оперативного відділу
Верховного Головнокомандування
Альфред Йодль

40.

Під час наради 22 липня Гітлер
особисто озвучив політичні та
військові цілі майбутньої операції:
-
-
-
-
Швидко розгромити Червону
Армію або принаймні зайняти
таку територію, яка убезпечить
Берлін і Сілезький промисловий
район від авіанальотів радянської
авіації та дозволить проводити
бомбардування промислових
центрів противника.
Розгромом СРСР примусити
Велику Британію визнати
гегемонію Німеччини у Європі.
Утворити ряд підконтрольних
держав — Рейхкомісаріат Україна,
федерацію Прибалтійських
держав, Білорусь.
Збільшити територію Фінляндії
до Білого моря.

41.

Основні напрямки
наступу за планом
Барбаросса:
-
-
-
група Північ
29 дивізій
(ЛенінградБалтіяАрхангельськ)
група Центр
50 дивізій
2 бригади
(СмоленськМосква)
група Підень
57 дивізій
13 бригад (КиївХарків-КримКавказ)