4 Внутрішнє освітлення

1. Внутрішнє освітлення

Лекція №4
Внутрішнє
освітлення

2. СВІТЛОВІ ПРИЛАДИ

Світловим приладом (СП) називається
пристрій, що складається з джерела чи джерел
світла (лампи, світлодіоди) і світлотехнічної
арматури.
Світлотехнічна арматура перерозподіляє світло
лампи у просторі чи перетворює його властивості
(змінює спектральний склад випромінювання чи
поляризує його). Разом з цим світлотехнічна
арматура СП захищає лампи від впливу
навколишнього середовища, механічних
ушкоджень, забезпечує кріплення лампи й
підключення до джерела живлення.
СП – це зазвичай складний виріб, який включає
такі взаємозалежні елементи: лампи, ПРА,
конденсатори, електровстановлювальні пристрої,
дроти, а також конструктивні вузли й оптичні
системи, параметри якої залежать від
особливостей конструкції СП і помітно впливають
на його характеристики в цілому.

3. Класифікація світлових приладів

До основних ознак СП належать наступні:
- основна світлотехнічна функція;
- характер світлорозподілу;
- умови експлуатації.
Пріоритетною світлотехнічною функцією
СП є:
- освітлювальні прилади;
- прилади для світлової сигналізації
(світлові маяки, світлофори);
- рекламне освітлення.

4. За характером світлорозподілу виділяють наступні типи СП

Світильники - це СП, які перерозподіляють світло
лампи (ламп) усередині великих тілесних кутів (до 4π) і
забезпечують кутову концентрацію світлого потоку з
коефіцієнтами підсилення не більш 30 для вісесиметричних
і не більше 15 для симетричних приладів.
Прожектори - СП, що перерозподіляють світло лампи
усередині малих тілесних кутів і забезпечують кутову
концентрацію світлового потоку з коефіцієнтами
підсилення більше 30 для вісесиметричних і більше 15
для симетричних приладів.
Проектори - СП, що перерозподіляють світло лампи з
концентрацією світлового потоку на поверхні малого
розміру чи в малому обсязі.

5. За умовами експлуатації СП поділяються на такі види

- світлові прилади для приміщень;
- світлові прилади для відкритих просторів (вуличні,
садово-паркові тощо);
- світлові прилади для екстремальних середовищ (під
екстремальними середовищами розуміються такі
умови, коли одна чи кілька характеристик
середовища мають значення, що різко перевищують
значення для інших умов (наприклад, температура
значно вища +40 чи нижча -60, має місце абсолютний
вакуум чи СП занурений у воду)).

6. Ступінь захисту від пилу і вологи

Існує міжнародна система
класифікації й позначення СП
та іншого електротехнічного
устаткування за ступенем
захищеності від впливу вологи
(води) і твердих часток
(пилу). Ступінь захисту
позначається буквами IP
(Ingress Prjtection - захист від
проникнення) і двома цифрами.
Перша цифра вказує на
ступінь захищеності СП від
проникнення пилу та
сторонніх тіл і може набувати
значення від 0 до 6.
Друга цифра - ступінь
проникнення води усередину
СП. Ця цифра може коливатися
від 0 до 8.
Перша цифра
Захист від твердих тіл
0
захист відсутній
1
розміром понад 50мм
2
розміром понад 12мм
3
розміром понад 2,5мм
4
розміром понад 1 мм
5
захист від пилу
6
пилонепроникність
Друга
цифра
Захист від вологи
0
захист відсутній
1
від краплин води
2
від краплин води при нахилі до 15°
3
від дощу
4
від бризок
5
від водяних струменів
6
від хвиль води
7
від занурення у воду
8
при тривалому занурені у воду

7. За ступенем захисту від ураження електричним струмом.

Належність СП до класу захисту від ураження
електричним струмом наведена в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 – Належність СП до класів захисту від
ураження електричним струмом

8. За ступенем захищеності від пожежі

Пожежобезпечність СП безпосередньо пов'язана з
їхніми тепловими параметрами й характеризується
відповідністю температури на всіх елементах СП
припустимим значенням як при нормальній роботі, так і
в аварійних режимах.
Класифікація приміщень за класом
пожежонебезпечності

9. За ступенем захисту від вибуху

• Підвищена противибухова надійність - СП, у яких
передбачені способи захисту від виникнення іскор,
електричних дуг і небезпечного нагрівання елементів, що
забезпечують вибухозахист за нормального режиму роботи;
• вибухозахищені - СП, у яких передбачені способи
захисту навколишнього вибухонебезпечного середовища від
виникнення іскор, електричних дуг і небезпечного нагрівання
елементів, що забезпечують вибухозахист за нормального й
аварійного режимів роботи;
• особливо вибухозахищені - СП, що мають додаткові
способи захисту від вибуху.
Залежно від галузі використання вибухозахищені
світильники поділяються на такі види:
- рудникові - для шахт і копалень;
- для виробництв газової, нафтової, хімічної та інших
галузей промисловості.

10. За основним призначенням СП поділяться на низку наступних груп

- СП для виробничих приміщень;
- СП для адміністративних, офісних, культосвітніх
та інших приміщень громадського призначення;
- СП для побутових приміщень;
- СП для сільськогосподарських приміщень;
- СП для спортивних споруд;
- СП для функцій зовнішнього освітлення;
- СП для декоративного зовнішнього освітлення;
- СП для внутрішнього освітлення засобів
транспорту;
- СП для архітектурно-художнього освітлення
будівель, пам'ятників, фонтанів тощо;
- СП аварійного освітлення.

11. Класифікація СП за типом систем освітлення

12. Групи і класи СП за конструктивним виконанням

13.

На класи світильники поділяються з I по VII відповідно до
зростання
герметизації і ступеня захисту від впливу зовнішнього
середовища;
взаєморозташування ДС, відбивачів і розсіювачів чи захисних
світлопропускаючих елементів таким чином:
- відкриті (лампа не відділена від зовнішнього середовища);
- захищені (лампа відділена від зовнішнього середовища
оболонкою, що
передбачає вільний прохід повітря);
- закриті (оболонка захищає від проникнення великих часток);
- пилонепроникні (оболонка не допускає проникнення
всередину
світильника малих часток);
- вологозахисні (корпус і патрон протистоять впливу вологи й
забезпечують збереження ізоляції вставних дротів);
- вибухозахисні, які, у свою чергу, поділяються на:
- вибухонепроникнені (оболонка світильника витримує повний
тиск
вибуху, продукти вибуху мають виходити зі світильника крізь
щілини
вже охолодженими)
- підвищеної противибухової надійності (має виключати
виникнення
іскор, електричної дуги чи небезпечних температур на поверхні
світильника).

14. За будовою для роботи у визначених умовах експлуатації СП

- за кліматичною будовою й категорією розміщення;
- за домінуючим впливаючим фактором: температура
та відносна вологість повітря;
- за механічними впливами;
- за особливими факторами середовища (стосовно
кожного конкретного випадку);
- за наявністю помітних концентрацій хімічно активних
речовин (стосовно кожного конкретного випадку);
- вибухонебезпечності середовища.
Ці ознаки класифікації СП є самостійними й
незалежними. Таким чином, можуть існувати як
світильники, так і прожектори і для освітлення, і для
світлової сигналізації, при цьому зазначені прилади
можуть призначатися як для застосування всередині
будівель, так і для відкритих просторах чи
транспортних засобах.

15. СВІТЛОТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СП

Найважливішими параметрами, що визначають
технічний рівень СП, є світлотехнічні характеристики, до
яких належать:
- криві світлорозподілу (сила світла та її розподіл у
просторі);
- освітленість та її розподіл по поверхні освітлюваного
об'єкта;
- яскравість поверхні, що світить, і її розподіл по
поверхні світлоперерозподільчого пристрою й у різних
напрямках простору;
- коефіцієнт корисної дії (ККД);
- захисні кути;
- світловий потік;
- структура випромінювання (спектральні склади
випромінювання і ступінь поляризації останнього).

16. Світлорозподіл

світлотехнічна характеристика
СП, що визначає розподіл його
світлового потоку в оточуючому СП
просторі.
Світлорозподіл прожекторів і
світильників загального
освітлення обумовлюється формою
фотометричного тіла СП і
описується кривими сили світла
(КСС). При цьому під
фотометричним тілом СП
розуміють геометричне місце кінців
радіусів-векторів, що виходять зі
світлового центра приладу,
довжина яких пропорційна силі
світла приладу у відповідному
напрямку. А кривою сили світла
називається крива залежності сили
світла СП від меридіональних і
Сила світла, відн.од.
Світлорозподіл
Типи кривих сил світла по ГОСТ 17677 – 82

17.

Параметр
Типи КСС
К
Г
Л
Ш
І0, Кд
2400
800
155
90
n
2,91
1,65
-
-
θ, рад
-
-
70
85
m
-
-
1,2
1,5
C
-
-
1,7
1,2

18. За формою фотометричного тіла СП бувають наступними

- круглосиметричні (їхні фотометричні тіла є
тілами обертання);
- симетричні (їхні фотометричні тіла мають
одну, дві й більше площин симетрії);
- несиметричні (їхні фотометричні тіла зовсім не
мають елементів симетрії

19. Класи світильників за світлорозподілом

20. Захисні кути

Наявність у полі зору відкритих джерел світла
призводить до засліплення. Отже, однією з
найважливіших функцій світлотехнічної арматури є
створення необхідного екранування яскравих частин
джерел світла в межах визначених кутових зон
простору. Таке екранування створюється
світлонепропускаючими чи світлорозсіювальними
елементами освітлювальної арматури.
Кут, що характеризує зону, у межах якої око
спостерігача захищене від прямої дії лампи,
називається захисним кутом світильника. Він
визначається кутом, укладеним між горизонталлю та
лінією, дотичною до тіла лампи, що світить, краю чи
відбивача непрозорого екрана.

21. Розрахунок захисного кута

Захисний кут γ для круглосиметричних світильників
може бути визначений за допомогою співвідношення:
h
arctg
R r
де h - відстань від тіла лампи, що світить, до площини
вихідного отвору відбивача світильника;
R - радіус вихідного отвору відбивача світильника;
r = rр - радіус умовного кільця тіла розжарювання ЛР;
r = rк - радіус точки торкання дотичної до колби лампи
ДРЛ;
r = rг - радіус пальника газорозрядної лампи високого
тиску у прозорій колбі.

22. Коефіцієнт корисної дії

У кожному СП відбувається втрата частини світлового
потоку лампи.
Природно, чим менші ці втрати, тим економічніший
прилад. Коефіцієнт, що показує, яку частку складає
світловий потік світлового приладу Φсп від світлового
потоку встановлених у ньому ламп ∑ФЛ , називається
коефіцієнтом корисної дії (ККД) η:
Фсп
Фл

23. Нормування освітлення

Державні будівельні норми (ДБН) – обов’язкові до
виконання нормативні акти, які використовуються під час
проектування нових та реконструкції існуючих будівель,
кварталів, мікрорайонів відповідно до їх призначення.
ДБН В.2.5-28:2018 Природне і штучне освітлення
розроблені фахівцями ТОВ «КИЇВПРОМЕЛЕКТРОПРОЕКТ» на
заміну ДБН від 2006 року.
Норми цих ДБН поширюються на проектування освітлення
приміщень у житлових, цивільних, промислових будівлях і
спорудах, на територіях промислових та
сільськогосподарських підприємств, зовнішнього освітлення
населених пунктів, у тому числі, вулиць, доріг, парків, пляжів,
фасадів будівель, прибудинкових територій, дитячих
майданчиків тощо.

24. Витяг з державних будівельних норм України ДБН В.2.5-28-2006 "Природне і штучне освітлення"

Витяг з державних будівельних норм
України ДБН В.2.5-28-2006 "Природне і
штучне освітлення"
Штучне освітлення
О с в і т л е н і с т ь, лк
Комбіноване
освітлення
Загальн
Ут.ч.
е
від
освітлен
Всього
ня
загал
ьного
7
8
9
Хара
кте
ристика
зорової
роботи
Найменш
ий
розмір
об'єкта
розрізнен
ня,
мм
Розряд
зорової
роботи
(РЗР)
Підрозр
яд
зорової
роботи
Контраст об'єкта з фоном
Характе
ристика
фону
1
2
3
4
5
6
а
малий
темний
5000
500
малий
середній
малий
середній
великий
середній
великий
великий
середній
темний
світлий
середній
темний
світлий
світий
середній
4500
4000
3500
2500
2000
2000
1500
1250
1250
500
400
400
300
200
200
200
200
200
4000
400
3500
3000
2500
2000
1500
1500
1000
750
750
2000
1500
1000
750
750
600
600
400
400
400
400
300
300
200
200
200
200
200
200
200
200
200
200
200
200
200
200
200
200
Найвищ
ої
точност
і
Менше
0,15
б
І
в
г
а
Дуже
високої
точност
і
Від 0,15
до 0,30
включно
б
ІІ
в
г
а
б
Високої
точност
і
Від 0,3
до 0,5
включно
ІІІ
в
г
малий
малий
середній
малий
середній
великий
середній
великий
великий
темний
середній
темний
світлий
середній
темний
світлий
світлий
середній
малий
темний
малий
середній
малий
середній
великий
середній
великий
великий
середній
темний
світлий
середній
темний
світлий
світлий
середній
—
1200
1000
750
600
600
400
300
300
-
750
600
500
400
400
300
200
200
500
400
300
200
300
200
200
200
200
200

25.

Продовження таблиці
1
Середнь
ої
точност
і
Малої
точност
і
2
Більше 0,5 до
1,0
Більше
1,0
до
5,0
3
IV
V
4
5
6
7
8
9
а
малий
темний
750
200
300
б
малий
середній
середній
темний
500
200
200
в
малий
середній
великий
світлий
середній
темний
400
200
200
г
середній
великий
великий
світлий
світлий
середній
-
-
200
а
малий
темний
400
200
300
б
малий
середній
середній
темний
-
-
200
в
малий
середній
великий
світлий
середній
темний
-
-
200
г
середній
великий
великий
світлий
світлий
середній
-
-
200
Груба,
дуже
малої
точност
і
Більше
5,0
VI
-
Незалежно від характеристик фону і контрасту
об'єкта з фоном
-
-
200
Робота
з
матеріа
лами,
які
світятьс я і
вироба ми в
гаря
чих
цеха
х
Більше
5,0
VII
-
Незалежно від характеристик фону і контрасту
об'єкта з фоном
-
-
200
VIII
-
Незалежно від характеристик фону і контрасту
об'єкта з фоном
-
-
200
Загальне
спостереження за ходом
виробничого процесу:постійне

26. Вибір виду і системи освітлення

Штучне освітлення проектується двох видів:
загальне і комбіноване, коли до загального
додається місцеве освітлення робочих місць.
Якість і економічність освітлювальних
установок залежить від правильності вибору
системи освітлення.
Систему загального освітлення застосовують
для освітлення всього приміщення, в тому числі
й робочих поверхонь. Загальне освітлення
може здійснюватись двома способами: з
рівномірним і нерівномірним розміщенням
світильників під стелею освітлюваного
приміщення.

27. Вибір виду і системи освітлення

Локалізоване освітлення необхідно передбачати
в приміщеннях із стаціонарним крупним
устаткуванням (венткамери, пічні відділення
тощо), у приміщеннях, де робочі місця
розміщені групами, зосереджені на окремих
дільницях, а також у приміщеннях, на різних
дільницях яких виконуються роботи різної
точності, що вимагають неоднакових рівнів
освітленості.
Систему комбінованого освітлення (загального і
місцевого) застосовують у приміщеннях з
точними зоровими роботами, які вимагають
високого ступеня освітленості. За такої системи
одна частина світильників освітлює тільки
робочі місця (світильники місцевого
освітлення), а друга – все приміщення,
переважно проходи і коридори (загальне
освітлення).

28. 3а функціональним призначенням електричне освітлення поділяють

Робоче освітлення влаштовують в усіх приміщеннях. Воно
створює на робочих поверхнях нормовану освітленість.
Аварійне освітлення необхідне там, де при раптовому
вимиканні робочого освітлення можливі вибух або пожежа,
масовий травматизм, тривале порушення технологічного
процесу, а також порушення роботи відповідних об'єктів
(водопостачання, вузли зв'язку, пожежні пости, електрощитові
та ін.). Це освітлення називають аварійним освітленням для
продовження роботи, воно має створювати на робочих місцях
5 % нормованого робочого освітлення при системі загального
освітлення, але не менш як 2 лк.
Для аварійного освітлення потрібно використовувати лампи
розжарення або люмінесцентні за умови живлення їх змінним
струмом, якщо напруга не менша 90 % від номінальної і
температура повітря в приміщенні не нижча +5 °С.
Світильники аварійного освітлення приєднуються окремими
лініями до незалежного джерела живлення або перемикаються
на нього автоматично, якщо раптово вимикається робоче
освітлення. Крім того, вони мають відрізнятися від світильників
робочого освітлення типом, розміром або спеціально
нанесеним знаком.

29. Рівні освітленості

Спеціальними стандартами нормується рівень
освітленості на робочій площині в залежності від розряду
робіт. При цьому робоча площина може бути
горизонтальною, вертикальною або похилою. Якщо не
дається інформація відносно рівня горизонтальної робочої
площини, то вона приймається на рівні 0,8 м від підлоги. У
більшості випадків у довідковій літературі подаються
мінімальні нормовані значення освітленості. Нижче
наведені показники освітлення для деяких приміщень в
Україні

30. Показник засліпленості

Поверхні, що світяться, котрі мають високу
яскравість (світильники, стелі, панелі, вікна, що
світяться), розташовані на периферії поля зору
працівників, викликають засліпленість або відчуття
дискомфорту, а також знижують чуттєвість та інші
функції зору.
Засліплююча дія промислових освітлювальних
установок регламентується показником засліпленості F.
Показник засліпленості є, в загальному випадку,
функцією наступних величин:
– параметрів освітлювальної установки (висоти
підвісу світильників над робочою поверхнею і відносної
відстані між світильниками);
– типу світильників;
– параметрів освітлюваного приміщення і
коефіцієнта відбивання робочої поверхні.
Показник засліпленості визначається за емпіричним
виразом в залежності від вищевказаних величин або
перевіряється забезпечення заданого показника за
довідковими таблицями.

31. Пульсація випромінювання

При живленні газорозрядних ламп змінним струмом
мають місце пульсації подвійної частоти. Для кількісної
оцінки глибини пульсації використовують поняття
коефіцієнта пульсації K , п.і котрий визначається виразом
Фmax Фmin
К п.і.
100%
2Фcep
Дослідження показали, що збільшення коефіцієнта
пульсації світлового потоку з 5 до 55 % призводить до
зниження функцій зору на 24 – 28 %.
Коефіцієнт пульсації при освітленні приміщень
газорозрядними лампами, що живляться змінним струмом
частоти 50 Гц, не повинен перевищувати 10 % для I i II
розрядів робіт, 15 % – для ІІІ розряду, 20 – для IV, V і VII
розрядів. Допускається перевищення коефіцієнта
пульсації до 30 % в приміщеннях з VI i VIII розрядів робіт
за відсутності в них умов для виникнення
стробоскопічного ефекту.

32. РОЗРАХУНОК ОСВІТЛЕНОСТІ

Вихідні дані
Для проведення розрахунку необхідно мати наступні
вихідні дані:
Коефіцієнт відбиття Можливі випадки:
– стіни і стеля пофарбовані в білий колір, вікна
закриті білими шторами, тоді коефіцієнт відбиття ρ=70
%;
– побілені стіни при незашторених вікнах, побілена
стеля в сирих приміщеннях або світла дерев’яна стеля,
ρ= 50 % ;
– бетонна стеля в брудних приміщеннях, бетонні
стіни з вікнами, ρ= 30 % ;
– стіни та стеля з великою кількістю пилу, червонокоричневі не штукатурені поверхні, стіни з темними
шпалерами, ρ= 10 %.

33.

2) Криві просторових і відносних ізолюкс. Для розрахунку
вибраних світильників необхідно мати криві просторових ізолюкс
(ліній однакової освітленості). Ці криві будуються для умовної
лампи зі світловим потоком 1000 лм Такі криві будуються для
точкових джерел (ламп розжарювання, ДРЛ, ДРІ).
Криві просторових ізолюкс світильників h – висота
підвісу світильника, м; d – відстань від проекції
світильника до точки на площині, що розглядається, м

34.

3) Крива сили світла (будується для умовної лампи в 1000
лм), вид кривої наведений на рисунку.
4) План розміщення світильників
При системі загального освітлення
світильники можна розміщувати над
освітлювальною поверхнею рівномірно або
локалізовано. У разі рівномірного освітлення
світильники розміщують правильними
симетричними рядами, створюючи при цьому
відносно рівномірну освітленість по всій площі, а
при локальному – індивідуально для кожного
робочого місця або дільниці виробничого
приміщення, забезпечуючи потрібні освітленості
лише на робочих місцях.
Схеми
розміщення
світильників: а –
в розрізі; б, в – в
плані

35. Методи розрахунку освітленості

Метод світлового потоку
Цей метод враховує параметри приміщення і
відбиваючу здатність стелі, підлоги, стін; при цьому рівень
освітленості, тип і кількість світильників обираються
попередньо. Перевагою методу є його відносна простота,
але він не дає можливості визначити освітленість в
конкретній точці.
Загальний світловий потік знаходиться за формулою
Ф
Ен S k з z
де:Ен - нормоване значення освітленості, лк;
S - площа освітлюваної поверхні, м2;
kз - коефіцієнт запасу;
z- коефіцієнт мінімальної освітленості;
η - коефіцієнт використання світлового потоку.
Ecep
Z
Emin
1,1 1,15

36.

η – коефіцієнт використання світлового потоку (він залежить
від ККД та кривої розподілу сили світла світильника,
коефіцієнтів відбивання стелі, підлоги та стін, висоти підвісу
світильника над поверхнею та конфігурації приміщення, яка
визначається показником приміщення – індексу приміщення
Фкорис
і)
Фсум
Індекс приміщення визначається
A B виразом
i
h A B
де: А - довжина приміщення, м;
В - ширина приміщення, м;
h - висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м.
Висота звисання світильника від стелі hз :
hз H hp h
де: Н - висота приміщення, м;
hр - висота робочої поверхні, м;
h - висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м.

37. Точковий метод

Даний метод дає можливість визначити освітлення в будь-якій точці
робочої поверхні, але не враховує відбиваючу здатність від поверхонь
приміщення, тому його використовують за умови, що відбита складова
освітленості (від стін і стелі) дуже невелика. Розрізняють методику
розрахунку для точкових джерел та для люмінесцентних ламп.
Для точкових джерел світловий потік окремої лампи
Ф
1000 Еmin K з
n
ei
i 1
де Emin – мінімальна освітленість, лк; Кз – коефіцієнт запасу;
n
i ei – сума умовних освітленостей, розрахованих при умовному
i 1
потоці лампи в кожному світильнику (1000 лм) для контрольної точки; n
– кількість врахованих світильників; μ— коефіцієнт додаткової
освітленості, що враховує дію віддалених світильників, не врахованих у
n
складовій ei .
i 1

38.

Умовну освітленість рекомендується визначати за таблицями
освітленості або за кривими просторових ізолюкс залежно
від відстані від контрольної точки до проекції кожної з ламп
d і висоти підвісу світильника h. За графіками просторових
ізолюкс знаходять точку із заданими значеннями d i h та
визначають її умовну освітленість інтерполюванням між
числами, вказаними для найближчих кривих.
n
Визначаючи ei
, враховують усі світильники, що
i 1
освітлюють точку, в межах шкали d графіків. Як правило, в
якості контрольної точки обирають точку з мінімальною
освітленістю, тобто
n
таку, для якої ei
1
приміщення iабо
має найменше значення в межах
робочої поверхні. Точки, що лежать безпосередньо біля стін не
враховують. Такою контрольною точкою може бути центр
діагоналі або бічної сторони квадрата, прямокутника чи
трикутника залежно від особливостей вибраного
розміщення світильників. Якщо вони розміщені в один ряд,
рекомендується вибирати контрольні точки вздовж лінії,
віддаленої від стіни на 1/5 ширини приміщення

39.

Характерні контрольні точки
Значення μ беруть в межах 1,0… 1,2. Воно залежить
від коефіцієнтів відбиття поверхонь приміщень,
характеру світлорозподілу тощо.
За обчисленим значенням потоку Ф підбирають
найближчі стандартні лампи, потік яких має
відрізнятися від розрахованого не більше ніж на
10 – 20 %. Якщо не можна вибрати лампу з таким
допуском, коригують розміщення світильників та
їх кількість.

40. Метод питомої потужності

Метод питомої потужності – найпростіший метод
розрахунку загального рівномірного освітлення. Він
використовується для оцінювальних розрахунків.
Питома потужність характеризує собою потужність, що
приходиться на одиницю площі поверхні, що
освітлюється (Вт/м2 )
P N
пит
S
де N – кількість світильників; P – потужність ламп в
кожному світильнику, Вт; S – площа приміщення, м2 .
Розрахункове значення питомої
Кз
Еminпотужності
К
визначається розр пит
100 К з.табл
де ωпит – питома потужність при освітленості 100 лк і
табличних значеннях коефіцієнту запасу Кз.табл і
коефіцієнтів відбиття, Вт/м2 ; Emin – мінімальна
освітленість в приміщенні, лк; Кз – фактичний
коефіцієнт запасу; Кρ – коефіцієнт поправки при
реальних коефіцієнтах відбиття по відношенню до

41. Дякую за увагу!