25.71K
Categories: pedagogypedagogy sociologysociology

Соціально-педагогічна модель соціальної роботи

1.

2.

Тема. Соціально-педагогічна модель соціальної
роботи
•План заняття
•1. Соціалізація і соціальне виховання як ключові
поняття соціально-педагогічної моделі.
•2. Адаптивно розвиваюча концепція соціалізації.
Поняття ресоціалізації.
•3. Застосування соціально-педагогічних
технологій у соціальній роботі.
•4. Вибір форм роботи з клієнтами з позицій
вікового підходу.

3.

1. Соціалізація і соціальне виховання як ключові
поняття соціально-педагогічної моделі
•Соціальна педагогіка - розділ педагогіки, що
вивчає особливості організації соціального
виховання, виховні можливості соціального
середовища та оптимальні умови соціалізації
особистості.
• Її творцем вважають німецького філософа
Пауля Наторпа, котрий вбачав головне її
завдання у виявленні найсприятливіших для
виховання людини соціальних умов і визначення
шляхів громадянського виховання.

4.

Соціальна педагогічна модель модель практики, яка фокусується на ідеї
допомоги шляхом виховного впливу на процес
соціалізації індивіда або соціальної групи, який
здійснюється через систему інститутів сім'ю, школу, позашкільні заклади що мають
коригувати формування соціальних якостей
особистості відповідно до суспільно значущих
цінностей, обмежувати або активізувати
вплив тих чи інших факторів.

5.

Базовою категорією соціально-педагогічної моделі є
соціалізація,
яка відбувається у взаємодії дітей та молоді з
величезною кількістю різних умов, що більш чи
менш активно впливають на їх розвиток.

6.

Соціалізація - процес перетворення людської
істоти
на суспільного індивіда, утвердження її як
особистості, включення у суспільне життя як
активної і дієвої сили;
двобічний процес опанування індивідом
соціального досвіду (цінностей, норм, зразків
поведінки) того суспільства, до якого він
належить,
і активного відтворення та збагачення системи
соціальних зв'язків і відносин, в яких він
розвивається.

7.

Основними психолого-соціальними механізмами
соціалізації вважають:
- імпринтінг - фіксування людиною на рецепторному та
підсвідомому рівні особливостей об'єктів, що
впливають на неї;
- наслідування - копіювання певних зразків діяльності у
поведінці;
- ідентифікацію - ототожнення людиною себе з іншою
людиною, групою, спільнотою;
- рефлексію - оцінка особистістю різних проявів свого «Я»;
інтеріоризацію - перенесення суспільних уявлень у
свідомість окремої людини;
- екстеріоризацію - процес переходу від внутрішньої,
психічної діяльності.

8.

Розрізняють кілька видів соціалізації:
1)стихійну, яка відбувається внаслідок упливу на
особистість об'єктивних обставин життя
суспільства (соціально-економічного та
соціокультурного контексту);
2) відносно соціально керовану, яка здійснюється
через створення суспільством умов для
розвитку потенційних можливостей
особистості та різних державних і
громадських організацій.

9.

До основних понять соціально-педагогічної
моделі можна також віднести і «соціальне
виховання».
Соціальне виховання - створення умов та
заходів, спрямованих на оволодіння і
опанування зростаючим поколінням
загальнолюдських і спеціальних знань,
соціального досвіду з метою формування у
нього соціально-позитивних ціннісних
орієнтацій.

10.

Процес соціального виховання
•Включення людини у систему
життєдіяльності різноманітних
організацій
•Набуття та накопичення елементів соціального
досвіду (знань, умінь),їх інтеріоризація
•Поведінка особистості як наслідок
екстеріоризації набутого соціального досвіду

11.

Соціально-педагогічна модель корисна для
розуміння
природи деяких вчинків клієнтів соціальної
роботи.
Наприклад, вибір адиктивної стратегії поведінки
часто зумовлений труднощами в адаптації до
проблемних життєвих ситуацій:
- складних соціально-економічних умов,
- чисельних розчарувань,
- знищення ідеалів,
- конфліктів у сім'ї та на виробництві,
- втрати близьких,
- різкої зміни звичних стереотипів тощо.
І цю здатність до адаптації порушено ще у сім'ї.
Подекуди саме проблеми у сім'ї штовхають

12.

2. Адаптивно розвиваюча концепція соціалізації.
Поняття ресоціалізації
•Сучасна соціальна робота активно спирається на
адаптивно розвиваючу концепцію соціалізації, яка
розглядає соціалізацію як процес адаптації, що триває
впродовж усього життя людини.
•Будь-яка адаптація як особлива діяльність людини, що
пов’язана із опануванням нової соціальної ситуації
(суб’активно нової для конкретного індивіда), додає їй
соціальногоного досвіду і тим самим підвищує рівень її
соціалізації.
•Подальша адаптація індивіда, спираючись на новий,
вищий рівень його соціалізації, відбувається ефективніше,
дає йому змогу швидше піднятися на чергову сходці
соціалізації

13.

•Згідно з адаптивно-соціалізаційною теорією
соціальна робота допомагає клієнтові
реалізувати його адаптивну потребу, яка виникає
тоді,
•коли є труднощі у подоланні нової складної
життєвої ситуації, що перевищує адаптивні
можливості клієнта.

14.

У випадках деформацій індивідуального
адаптивного механізму,
при виникненні ситуацій, що перевищують за
складністю адаптивні можливості виникають
стреси.
Тоді для подолання стресів,
кризових життєвих ситуацій індивіду
потрібна професійна соціальна підтримка.
Соціальні працівники, ж діють у рамках
соціально-педагогічної моделі, можуть
здійснити необхідну соціальну корекцію з
відхилення (або підтримки) індивідуального
адаптивного механізму клієнта та за потреби -

15.

Іншим важливим поняттям соціальнопедагогічної моделі є ресоціалізація.
Ресоціалізація –
1) опанування нових цінностей, ролей, навичок замість
попередніх, які недостатньо опановані або застаріли;
2)відновлення в особистості якостей, необхідних для
нормальної життєдіяльності у суспільстві;
3) (стосовно осіб девіантної поведінки) – комплекс
заходів, спрямований на відновлення соціального статусу
особистості, втрачених чи несформованих соціальних та
референтних орієнтацій девіантів шляхом включення їх у
нові, орієнтовані відносини та види діяльності (прикладстатус ВІЛ-позитивного)

16.

Реактивація — відновлення активного
повсякденного життя у звичному оточенні та
позитивного самосприйняття
Приклад:
«Клієнт від відчаю та жаху зловживав алкоголем.
Участь у роботі проекту змінила його життя. Завдяки
нашій Наталі (соціальний працівник проекту), Сергій
почав піклуватися про себе, дбати про свій зовнішній
вигляд, у нього з'явилася самоповага. Тепер він очікує на
прихід Наталі; перестав пити. Перед кожним її
візитом голиться та чекає спілкування за чашкою чаю.
За словами Сергія, наш проект повернув йому надію,
змінив життя, хоча спочатку стан його здоров'я
збентежив лікаря проекту. Сергій пройшов курс
лікування. Тепер він проходить усі необхідні
обстеження для призначення ВААРТ».

17.

Ресоціалізація - відновлення контактів із сім'єю, сусідами, друзями.
вихід із ізоляції; відновлення в особистості якостей, необхідних для
нормальної життєдіяльності у суспільстві; опанування нових цінностей,
ролей, навичок замість попередніх.
Самотність - нестерпний іспит, що випадає на долю
людини Клієнка проекту вважала, що єдиний
порятунок - це приректи іншого на ті самі мукии, що
випали тобі. Чоловік, три доньки були приречені на
відокремленість від родичів, друзів та знайомих. Олена
погодилася бути клієнткою соціальної роботи, щоб
мати можливість одержувати харчові пайки. Від
допомоги родичів вона категорично відмовилася, але
державну допомогу на дитину отримувала. Оточення
про її ВІЛ-позитивний статус не знало, крім чоловіка.
Коли б тоді знати, що насправді це так страшно. Вже
шість місяців Олена - клієнтка нашого проекту.
Завдяки Саші (соціальний працівник) розширилося коло
її знайомих; онуків часто пестують бабусі, Олена
стала краще себе почувати, з'явилося бажання
допомагати таким як вона. Зараз Олена працює в
проекті волонтером».

18.

3. Реінтеграція - повна участь у повсякденному
житті, посильна професійна або громадська
діяльність
«Мене звуть Руслан, мені 30 років, і я - ВІЛ-інфікований, знаю про
свій статус з 1998 року. Мабуть, як і будь-яка інша людина, я був
шокований,не хотілося у це вірити. Як жити далі - я не знав, та й
жити не хотілось. Я занурився в себе, настала глибока депресія,
світла у кінці тунелю я не бачив... Вихід з'явився, як завжди,
несподівано. Доля якимось дивним зигзазом перетнула мій шлях з
людиною, яка брала участь у роботі ВіЛ-сервісної організації. Так я
вперше дізнався про діяльність благодійного фон «Вертикаль» та
про групу взаємодопомоги. Почав її відвідувати і одразу зрозумів, що
це - моє! Групи стали сонячним світлом у сірій безвиході мого,
нікому не потрібного існування; у мене з'явилася надія. Я
спостерігав, які повноцінним життям живуть люди з
«Вертикалі»: працюють, кохають, радіють життю. Мені теж
захотілось стати нормальною людиною, і я почав відвідувати
робочі зустрічі, став волонтером фонду. Зараз я допомагаю людям
і відчуваю себе потрібним. Найближчим часом - відкриття нового
проекту, в реалізації якого я планую брати найактивнішу участь.
Мені це цікаво, це те, що я шукав кілька років і нарешті знайшов».

19.

Загалом ресоціалізація тісно
пов'язана з
•профілактичною соціально-педагогічною
діяльністю та корекційною педагогікою.
• В основу ресоціалізції покладено основні ідеї
гуманістичної моделі соціальної роботи, її
основний зміст полягає у тому, що робота з
девіантами має на меті не моралізування про
спосіб їхнього життя, а виявлення потенційних
можливостей особистості, що можуть стати
базисом у відновленні її соціально-позитивної
спрямованості.

20.

3. Застосування соціально-педагогічних
технологій у соціальній роботі
Деякі соціально-педагогічні методи і технології:
- бесіда;
- збори;
- створення об'єднань самоврядування;
- диспути;
- технології адаптації;
- взаємодія із сім'єю важкої дитини;
- кондуктивна педагогіка.

21.

•Бесіда -індивідуальна або групова розмова, що
може бути заздалегідь підготовленою або
спонтанною; вона стимулює інтерес клієнтів до
обговорення актуальних проблем
життєдіяльності, життя соціуму, колективу й
має значний виховний потенціал, використовуючи
життєвий досвід учасників.
•Збори індивідів, об'єднаних за якоюсь ознакою,
вирізняються підготовленістю та
організованістю, мають великий виховний
потенціал як орган колективного керування,
відбивають волю більшості учасників мобілізують
їх на активну діяльність з реалізації прийнятих
рішень.

22.

Диспути (лат. - розмірковувати, сперечатися)
та дискусії (лат.- дослідження, розбирання) форми спілкування, що формують полемічні
навички, вміння залучати й утримувати
прихильників; диспут передбачає організовану
полеміку за заздалегідь визначеною темою;
дискусія - це обстоювання різноманітних
поглядів, інколи за темою, що виникає
спонтанно.
•Створення об'єднань самоврядування - клуби,
асоціації, групи самодопомоги і взаємодопомоги,
які створюють умови для розвитку соціальних
навичок і якостей, впливають на поліпшення
соціального обслуговування.

23.

•Технології адаптації - навчання новим
професіям, забезпечення власного існування і
життя своєї сім'ї за допомогою засобів,
адекватних умовам, що змінилися, завдяки
проведенню шкіл лідерів, виборців, молодих
бізнесменів тощо.
•Взаємодія із сім'єю важкої дитини здійснюється за допомогою діагностики й аналізу
шкільних труднощів, організації груп додаткових
занять, проведення соціально-виховної роботи з
батьками, сприяння у розв'язанні кризових
ситуацій у сім'ї.

24.

•Кондуктивна (лат. кондуктор - супровідний)
педагогіка - педагогічна діяльність з дітьми з
обмеженими можливостями, переважно з
порушеннями опорно-рухового апарату,
спрямована на формування самостійної
активності й незалежності дитини, що прагне
адаптуватися до навколишнього середовища;
таку дитину навчають, керують нею у
повсякденному житті, задовольняють її біологічні
та соціальні потреби: у процесі занять
опановуються навички побутового
самообслуговування та відбувається розвиток
інтелекту, що зрештою дає змогу перевести
дитину до звичайного навчального закладу.

25.

•Соціально-педагогічну модель активно
використовують в Україні центри соціальних
служб для молоді та громадські організації.
•За кордоном цю модель застосовують у
діяльності шкільних соціальних працівників
університетських соціальних служб, служб
апробації для неповнолітніх
правопорушників, центрах ресоціалізації тощо.

26.

4. Вибір форм роботи з клієнтами з позицій
вікового підходу
•Більшість соціальних працівників користується у своїй практичній
роботі соціально-педагогічною класифікацією віку, де вікова
періодизація співвідноситься з етапами соціалізащії.
•Російський вчений А.. Мудрик вважає зручною з соціальнопедагогічного погляду таку класифікацію віку:
- дитинство, або період немовляти (від народження до 1 року);
- раннє дитинство (1-3 роки);
- дошкільне дитинство (3-6 років);
- молодший шкільний вік (6-10 років);
- молодший підлітковий вік (10-12 роїсів);
- старший підлітковий вік (12-14 років^);
- ранній юнацький вік (15-17 років);
- юнацький вік (18-23) років;
- молодість (23-30 років);
*
- рання зрілість (30—40 років);
- пізня зрілість (40—55 років);
- літній вік (55-65 років);
- старість (65-75 років);
- довголіття (понад 70 років).

27.

На кожному віковому етапі перед людиною постає
низка завдань, від сприятливого чи несприятливого
розв'язання яких залежить її особистий розвиток
•З погляду соціально-педагогічніої моделі
практика соціальної роботи має будуватися
таким чином, щоб забезпечити умови для
сприятливого виконання завдань на кожному
віковому етапі життєдіяльності людини
відповідно до нори цивілізованого суспільства.
Крім того, соціальна робота у рамках цієї моделі
спрямована на надання конкретної допомоги з
розв’язання тих вікових завдань, які стоять перед
індивідом:

28.

•- дошкільне дитинство: просвітництво й консультація
батьків, організація сімейних дитячих ясел-садків, ігрових
груп і групових занять; патронаж неблагополучних і
прийомних сімей;
•- молодший шкільний вік: просвітницька робота з
батьками, створення умов для розвитку молодших
школярів у мікросоціумі, виявлення потенційно та реально
віктимогенних чинників поведінки школярів; кординація
інститутів виховання;
- підліткове дитинство: просвітницька робота з
батьками, діагностика віктимності родин, робота з
віктимногенними родинами та віктимними підлітками;
створення в мікросоціумі груп та організацій для
пробудження й задоволення інтересів підлітків із
використанням маслвих і групових форм взаємодії;

29.

•- рання юність: просвітницька робота з батьками
та юнаками; створення умов для позитивного
проведення вільного часу відповідно до тенденцій
моди; створення різних за змістовою
спрямованістю клубів та організацій; діагностика
віктимних сфер особистості, подолання
віктимності; робота з переорієнтації окремих
юнацьких груп і «розколу» асоціальних груп;
•- юнацький вік: допомога в адаптації до нових
ролей, індивідуальні консультації; допомога у
виборі сфер діяльності, що задовольняють певні
вимоги; консультування молодих родин; створення
клубів і груп за інтересами та для спілкування;
залучення до роботи з молодшим поколінням;

30.

- власне молодість:
•консультації з проблем сімейного життя та виховання
дітей; допомога у професійній переорієнтації, організації
групового дозвілля у мікросоціумі, створення клубних,
групових та індивідуальних можливостей реалізації
позапрофесійних інтересів, залучення до громадського
життя (взаємодопомога, допомога людям похилого віку
тощо);
• допомога віктимним і маргінальним особистостям;
•- зрілий вік:
•консультації з проблем сімейного життя та виховання
дітей;
•профілактика і подолання внутрішньоособистих і
міжособистісних конфліктів;
• створення можливостей у мікросоціумі для реалізації
сімейних та індивідуальних інтересів, участь у
суспільному житті;
•створення сімейних клубів і об'єднань;
• організація допомоги неблагополучним сім'ям і самотнім

31.

літній вік:
•- виявлення осіб, які потребують соціального
піклування вдома або у спеціальних закладах;
• - створення умов для виявлення
активності людей похилого віку в мікросоціумі й
задоволення їхніх інтересів;
•- допомога у переживанні втрат близьких
людей;
•- роз'яснювальна робота з близькими людей
похилого віку.
English     Русский Rules