Кліщовий енцефаліт

1.

Криворізький медичний коледж
КЛІЩОВИЙ ЕНЦЕФАЛІТ
ст.группи ЛД 9-3-1
РОГОВОЇ АННИ

2.

План
1. Історична довідка
2. Етіологія і поширеність інфекції кліщового енцефаліту
3. Прояви кліщового енцефаліту та його наслідки
4.Молекулярная біологія вірусу кліщового енцефаліту
5. Вивчення патогенезу кліщового енцефаліту
6. Диференціальна діагностика
7. Лікування
8. Профілактика

3.

1)Історична довідка
Відкриття вірусу кліщового енцефаліту і початок всебічного вивчення
етіологічно пов'язаної з цим вірусом нейроінфекції кліщового енцефаліту
складають чудові й водночас драматичні епізоди історії вітчизняної
медичної вірусології. Епідемія весняно-літнього кліщового енцефаліту
була підтверджена і її комплексне дослідження розпочато на Далекому
Сході експедиціями Наркомздоров'я колишнього СРСР у 1937-1939 рр. У
складі експедицій разом з вирусологами та інфекціоністами з центру
працювали місцеві клініцисти-неврологи, добре знайомі з характерною
нейропатологией в регіоні.
З мозку і ліквору померлих від важкої гострої форми энцефалитных
хворих, в анамнезі яких часто згадувався укус лісового кліща,
вирусологами був виділений і вперше описаний раніше невідомий вірус
кліщового енцефаліту (ВКЕ). Негайно були розпочаті дослідження ролі
кліщів у передачі природно-вогнищевою інфекції, шляхи циркуляції
вірусу та його природного резервуара.

4.

Під час цих робіт серед чималої кількості важких
хворих і померлих від кліщового енцефаліту були і
співробітники наукових експедицій. В 1937 р. при
розтині померлого хворого один з першовідкривачів
ВКЕ М.П. Чумаков заразився кліщовим енцефалітом і
переніс энцефалополиомиелит. Гостра інфекція з
часом перейшла у хронічну хворобу, яка протікала
довічно до 1993 р. під час експедиції М.П. Чумаков
показав можливість культивування ВКЕ в тканинних
фрагментах, і пізніше, в 1944 р., також вперше виділив
вірус з крові хронічного хворого кліщовим енцефалітом
(кожевниковской епілепсію). Незважаючи на важку
хворобу з ураженнями слуху і шиї, правої плечової
зони мозку, а в подальшому в кінці 80-х років з
прогресуванням рухових порушень, академік М.П.
Чумаков зберігав величезну працездатність і високий
інтелект. За його заповітом було проведено унікальне
посмертне дослідження його мозку щодо хронічного
кліщового енцефаліту, що протікав десятиліттями після
первинного інфікування вірусом з маніфестаціями
гострої інфекції.

5.

В Європі кліщовий енцефаліт вперше був
діагностований у Чехословаччині в 1948 р., і
інфекція стала відома під назвою центральноєвропейський енцефаліт. На відміну від Європи
кліщовий енцефаліт в Росії називався
російським весняно-літнім епідемічним
енцефалітом. З часом, через спільності
етіологічного джерела, за цією широко
розповсюдженою інфекцією повсюдно
утвердилася загальна назва кліщовий
енцефаліт.

6.

Кліщовий енцефаліт— природно-осередкова вірусна інфекція,
що характеризується лихоманкою, інтоксикацією та ураженням сірої
речовини головного мозку (енцефаліт) і/або оболонок головного та
спинного мозку (менінгіт і менінгоенцефаліт). Захворювання може
призвести до стійких неврологічних і психіатричних ускладнень і
навіть до смерті хворого.

7.

2. Етіологія і поширеність інфекції .
Кліщовий енцефаліт або, за міжнародним класифікатором
захворювань МКБ-10, енцефаліт весняно-літнього типу (тайговий) вірусна інфекція, що вражає оболонку, сіре та біле речовина і інші
відділи головного і спинного мозку ЦНС, корінці спинномозкового
нерва і периферичні нерви, що призводить до розвитку парезів і
паралічів. При клещевом або аліментарному зараженні вірусом
вхідними воротами організму людини є шкіра і підшкірна
клітковина або клітини епітелію травного тракту звідки вірус
поширюється в організмі по кровоносних, лімфатичних і (або)
невральным шляхами, інфікує клітини крові, органи імунної
системи, інші внутрішні органи і досягає мозку, який служить
місцем тривалого розмноження вірусу і основним центром
локалізації патологічного вогнища нейроинфекции.Заражение
людини кліщовим енцефалітом відбувається не тільки при укусі
кліщів. Також спостерігається аліментарний шлях зараження при
вживанні сирого, що містить вірус молока інфікованих кіз і корів

8.

Поширеність кліщового енцефаліту
.Із загального числа хворих
кліщовим енцефалітом до
75-80% хворих складають
мешканці міст, зараження яких
відбувається в
антропургических осередках
(приміській зоні) під час
поїздок з побутових причин,
пов'язаних зі збиранням
грибів, ягід і роботою і
відпочинком на природі,
дачних ділянках.
Присмоктування кліщів на
людину може відбуватися не
тільки в лісі, але і в домашніх
умовах. Кліщі заносяться в
будинок на робочому одязі, з
домашніми тваринами,

9.

10.

3.Прояви кліщового енцефаліту та його наслідки
1)Гостра інфекція
Інкубаційний період при первинному інфікуванні ВКЕ
становить 8-23 дня (частіше 10-12 днів). Зрідка
спостерігаються продромы: слабкість, нездужання,
головний біль, нудота, порушення сна.Болезнь часто
починається гостро, з ознобу і підвищення температури
тіла до 38-40°С. Лихоманка триває від 2 до 10 дней.В
гострому періоді відзначаються гіперемія шкіри обличчя,
шиї і грудей, слизової оболонки ротоглотки, ін'єкція склер і
кон'юнктив. Турбують болі у всьому тілі і конечностях.С
моменту початку хвороби може виникати затемнення
свідомості, оглушення, посилення яких може досягати
ступеня комы.В типових випадках гострий період
кліщового енцефаліту триває 6-8 днів, але іноді - від 3 до 14
дней.С перших днів протягом гострого кліщового
енцефаліту носить токсико-інфекційний характер.

11.

Гарячкова форм хвороби
характеризується сприятливим
перебігом з швидким одужанням.
Тривалість лихоманки - 3-5 днів.
Основними клінічними ознаками є
токсико-інфекційні прояви:
головний біль, слабкість, нудота
при слабко вираженій
неврологічній симптоматиці.
Показники ліквору - тканинної
рідини, яка омиває головний і
спинний мозок в межах
гематоенцефалічного бар'єру, - без
відхилення від норми.
Менінгеальна форма є найбільш
часто выявляемым проявом
кліщового енцефаліту. Хворі
скаржаться на сильний головний
біль, що підсилюється при
найменшому русі голови,
запаморочення, нудоту, одноразову
чи багаторазову блювоту, біль в
очах, світлобоязнь. Хворі мляві і
загальмовані. Іноді вони
проявляються і при нормальній
температурі. В лікворі визначається
помірне підвищення вмісту
лімфоцитів, підвищення
концентрації білка.
Внутрішньочерепний тиск
підвищений. Зміни у спинномозковій
рідині, які виникли в гострому
періоді хвороби, можуть зберігатися
тривалий час, навіть у період
одужання. Тривалість лихоманки - 714 днів. Результат завжди

12.

Менингоэнцефалитическая
вогнищева форма кліщового
енцефаліту протікає важко і дає
часту летальність. Хворі мляві,
загальмовані, сонливі,
скаржаться на сильний
головний біль, нудоту і
рвоту.Нередко спостерігаються
марення, галюцинації,
психомоторне збудження з
втратою орієнтування на місці і
в часі. Можуть бути
епілептиформні припадки.
Судоми повторюються декілька
разів на добу, іноді
розвивається епілептичний
статус.Позднее може
розвинутися кожевниковская
епілепсія, коли на тлі
постійного гіперкінезу
розвиваються загальні
епілептичні припадки із
втратою свідомості

13.

2)Хронічна інфекція
Уявлення про хронічному клещевом
енцефаліті обґрунтовані тривалою
персистенцією ВКЕ в осіб, які страждають
явними симптомами цієї інфекції протягом
ряду років, десятиліть чи довічно. До цих
осіб часто відносяться хворі з клінічним
діагнозом гіперкінетичний синдром,
кожевниковская епілепсія, бічний
аміотрофічний склероз, епідемічний
енцефаліт, арахноэнцефалит,
сирингомиелия, прогресуючий
полиэнцефаломиелит і др.Наиболее
надійним способом виявлення хронічної
інфекції кліщового енцефаліту є
ПЛР-аналіз вірусної РНК у досліджуваних
зразках крові або тканини пацієнта.
За клінічними даними, частота
трансформації в хронічну інфекцію
становить 3-11% до загального числа
захворювань гострим кліщовим
енцефалітом.

14.

4.Молекулярна біологія вірусу кліщового енцефаліту
Морфологія
Збудник гострого і хронічного
кліщового енцефаліту - ВКЕ - як і
віріони всіх флавивирусов, має
сферичну форму діаметром до
50-60 нм, покриту
глікопротеїнових оболонкою.
Всередині зовнішньої оболонки
розміщується вірусний капсид геномний нуклеопротеиновый
комплекс, покритий коровым
білком діаметром близько 30 нм.
У своєму складі вірусна частинка
містить 68% білка, 8% РНК, 17%
ліпідів і 9% вуглеводів.

15.

5. Молекулярно-генетична неоднорідність і
патогенність вірусу кліщового енцефаліту
Генотипи та серотипи вірусу
За результатами РГГА антигенні
групи флавивирусов були розділені
на 8 споріднених комплексів або
груп. Поза цих груп також до
флавивирусам відноситься вірус
жовтої лихоманки.
За результатами генотипування
штамів ВКЕ штам Вергін, що
вважався одним з штамів ВКЕ,
кластеризуется з вірусами
комплексу кліщового енцефаліту
грецького і турецького
енцефаломієліту овець і, мабуть, не
є власне вірусом кліщового
енцефаліту.

16.

У ряді перших робіт рівень гомології і генетичні
взаємовідносини штамів ВКЕ вивчалися методом
генотипування з застосуванням двох типів зондів:
кДНК-зонди, що представляє собою
комплементарні копії трьох фрагментів геномної
РНК ВКЕ штаму Софьин у складі рекомбінантних
плазмід, сумарно прекрывающих близько
половини вірусного генома з боку 5’-кінця, а також
синтетичних олігонуклеотидних
ДНК-зондів довжиною 18-26 нуклеотидів,
комплементарних різних ділянках РНК ВКЕ. Крім
того, використовували два олігонуклеотидних
зонда, специфічних для західного штаму
Найдорф. На підставі здатності РНК 143-х штамів
ВКЕ гибридизоваться з перерахованими зондами
був розроблений критерій віднесення кожного
штаму вірусу до одного з шести умовно виділених
генетичних варіантів вірусу. генетипические
особливості ВКЕ знаходять відображення в
результатах серотипирования збудника і
сероепідеміологічних досліджень ВКЕ-інфекції в
ендемічних регіонах.

17.

6.Дифференциальная
діагностика
Кліщовий енцефаліт необхідно
диференціювати з такими захворюваннями:
●пухлини ЦНС
●гнійні процеси головного мозку
●глибока судинна патологія головного мозку
●поліомієліт
●менінгоенцефаліт різної етіології
●коми різного генезу
●енцефаліти іншого генезу
●висипний тиф
●грип
●лептоспіроз
●геморагічна лихоманка з нирковим
синдромом
●хвороба Лайма

18.

Хвороба Лайма
Симптоми, характерні як для
кліщового енцефаліту, так і для
кліщового бореліозу:
●в анамнезі - наявність факту
укусу кліща
●Общеінфекціонние симптоми
●температурна реакція
●нездужання
●головний біль
●міалгії
●артралгії
●ознаки ураження нервової
системи (до парезів кінцівок і
атрофії м'язів).
.Поява цих симптомів для
енцефаліту характерно з
самого початку захворювання,
тоді як для лайм-бореліозу через 3-6 тижнів
Наявність трьох
основних синдромів
ураження нервової
системи:
радикулоневротическ
ий, що виражається в
хворобливості шиї,
плечовий і
поперекової областей
з частим виникненням
корінцевих болів і
невралгій (нерідко в
місці локалізації
еритеми)
парез лицевого нерва
з одного або з обох
боків
синдром серозного
менінгіту

19.

Поліомієліт
Існує дві основні форми поліомієліту:
Непаралитическая форма
(«мала хвороба») це:
●короткочасна (3-5 днів)
лихоманка
●нежить
●невеликий кашель
●іноді диспептичні явища
●можливо наявність легко
протікає серозного менінгіту.
Паралітичний поліомієліт
включає 4 стадії:
●препаралитическую
●паралітичну
●відновну
●стадії залишкових явищ
На відміну від кліщового енцефаліту
продромальний період при
паралітичної формі поліомієліту
характеризується
●нежитем
●кашлем
●явищами фарингіту
●запором або проносом
●підвищенням температури тіла в
межах 37,2-37,5 град. С
Для поліомієліту дуже характерно поява
неочікуваних паралічів, які частіше
розвиваються протягом декількох
часов.Нарастание рухових порушень при
поліомієліті відбувається максимально
протягом перших двох діб від початку
розвитку паралічів

20.

Грип
Кліщовий енцефаліт у початковій фазі схожий з грипом.
Кліщовий енцефаліт та грип об'єднують:
●слабкість
●висока лихоманка
●жар
●озноб
●ниючі болі в м'язах і кістках
●нудота

21.

Менінгіт
Епідемічний церебральний менінгіт, на відміну
від менингеальной форми кліщового
енцефаліту, характеризується
●гострим початком
●швидким розвитком синдрому
менингеального
●сезонністю
●відсутністю вказівок на укус кліща
●гнійним ліквором.

22.

7.Лікування
Специфічного лікування кліщового енцефаліту не існує. При виникненні
симптомів, які свідчать про ураження центральної нервової системи
(менінгіт, енцефаліт) хворого слід негайно госпіталізувати для надання
підтримуючої терапії.
В якості симптоматичного лікування часто вдаються до
кортикостероидным засобів. У важких випадках виникає необхідність у
інтубації трахеї з наступним проведенням штучної вентиляції легенів.

23.

8.Профілактика
В якості специфічної профілактики застосовують вакцинацію, яка є самою
надійною превентивної мерой.Основная схема (0, 1-3, 9-12 місяців)
проводиться з наступною ревакцинацією кожні 3-5 років. Щоб сформувати
імунітет до початку епідсезону, першу дозу вводять восени, другу
зимой.Невакцинированным людям вводять внутрішньом'язовий
імуноглобулін від 1,5 до 3 мл в залежності від віку. Через 10 днів препарат
вводиться повторно в кількості 6 мл

24.

Уникати відвідування місць проживання кліщів (лісові біотопи з високою
травою, чагарником) в травні-червні. У походах слід триматися стежок.
● Застосовувати репеленти, які містять ДЕТА або перметрин.
● Слід надягати одяг з довгими рукавами і штанинами, штанини бажано
заправляти в довгі шкарпетки. Волосся слід ховати під головний убір. Щоб
було легше помітити кліщів, бажано одягати світлий одяг.
● Під час перебування в лісі рекомендується регулярно оглядати одяг.
● Після повернення з лісу проводиться огляд одягу і тіла. Оскільки деякі
ділянки тіла недоступні самоосмотру, слід вдатися до допомоги друзів або
близьких для огляду спини і волосистої частини голови.
● Оскільки личинкові форми кліщів дуже дрібні, їх можна не помітити на одязі.
Щоб уникнути їх присмоктування одяг рекомендується випрати в гарячій воді.
● При виявленні кліща, що присмоктався, його слід негайно видалити. Чим
раніше кліщ видалений, тим менше ймовірність зараження. Видаляти кліща
можна манікюрним пінцетом або ниткою, обв'язавши її навколо голови
паразита. Кліщ видаляється раскачивающе-выкручивающими рухами. Уникайте
роздавлювання кліща! Ранку можна обробити будь-яким дезинфікуючим
розчином (хлоргексидин, розчин йоду, спирт, тощо).

25.

Список літератури
↑ Н. Ст. Медуніцин Вакцінологія, 3 изд., М.,
2010р
● ↑ Л. Б. Борисов Медична мікробіологія,
вірусологія, імунологія 3 изд., М., 2002р
● ↑ Н. Д. Ящук, Ю. Я. Венгеров Інфекційні
хвороби. - М: Медицина, 2003. - 10 000 екз. ISBN 5-225-04659-2