Посмітюха або чубатий жайворонок

1.

Посмітюха
Виконала
учениця 2-а класу
Дорош Олександра

2.

Посмітюха або
чубатий жайворонок
(Galerida cristata) —
невеликий
горобцеподібний птах
родини
жайворонкових
(Alaudidae). В Україні
осілий, кочовий на
всій території крім
гір[1].

3.

Зовнішній вигляд
Маса тіла 35-45 г,
довжина тіла біля 15 см.
Дорослий птах зверху
сірувато-бурий, з темною
строкатістю; на тім'ї
загострений «чуб»; низ
тулуба білуватий, з темнобурою строкатістю на волі і
боках; спід крил світлорудий; махові пера темнобурі, зі світлою
облямівкою; центральні
стернові пера бурі, крайні
— рудуваті, інші — темно

4.

Поширення та місця існування
Птах поширений у південній бореальній зоні від заходу і
південного заходу Європи до Кореї і Жовтого моря. Південна
межа ареалу проходить від Сенегалу і Гамбії, Нігерії, Судану,
півночі Кенії і узбережжя Аравії через північний схід Індії до
низовини Непалу.
На північному сході гніздового ареалу чубатий жайворонок —
перелітний птах, в інших частинах — осілий. Тим не менш,
для окремих особин доведені дальні переміщення.[2]
Населяє сухі відкриті біотопи з розрідженою трав'янистою
рослинністю. Віддає перевагу культурному ландшафту.
Особливо часто у гніздовий період зустрічається на пустощах,
вигонах, закинутих звалищах, на околицях населених пунктів
тощо.

5.

Підвиди
Відомо 37 підвидів
посмітюхи:[3]
Galerida cristata
cristata
Galerida cristata
pallida
Galerida cristata
neumanni
Galerida cristata
apuliae
Galerida cristata
riggenbachi
Galerida cristata
carthaginis
Galerida cristata
balsaci
Galerida cristata
arenicola
Galerida cristata
helenae

6.

Чисельність
Чисельність в Європі
оцінена в 3,6-7,6 млн
пар, в Україні — 50—
70 тис. пар. Протягом
1970–1990 рр. було
відмічене скорочення
чисельності, після
чого в цілому вона
залишається
стабільною[4].

7.

Гніздування
Гніздиться окремими парами. Гніздо влаштовує зазвичай на землі,
серед розрідженої рослинності, в невеликому заглибленні ґрунту,
на рівному місці або на схилі канави, ями. У виключних випадках
влаштовує гнізда над землею — під солом'яними дахами
господарських будівель, на скиртах соломи. Гніздо зазвичай
доволі добре приховане завдяки тому, що птахи влаштовують його
біля каміння, грудок землі тощо. Гніздо подібне до жайворонка
польового. Будівельним матеріалом слугують сухі стебла трав,
корінці, вузьке листя, інший різноманітний рослинний матеріал.
Висилкою слугують тонкі сухі травинки, кінське волосся, зрідка —
пір'я. Зовнішня частина інколи складається з коротких, товстих
стебел, листя і колосків трав, що стирчать в сторони. Діаметр
гнізда становить 10,8-12,0, діаметр лотка — 4,5-5,5, висота гнізда
— 6,0-7,0 см.

8.

Гніздування
У повній кладці 3-5, частіше 4-5, зрідка 6 яєць. Вони дуже подібні
до яєць полоьвого жайворонка, але зазвичай мають жовтуватобурий відтінок, більш заокруглені та з більш вираженим блиском.
Основний їхній фон сіро-білуватий, щільно вкритий доволі
крупними і дрібними плямами: глибокими світло-сірими або сірофіолетовими та поверхневими оливково- або сіро-бурими.
Середній розмір яєць 22,85×16,86 мм.
До відкладання яєць приступає наприкінці квітня — на початку
травня. Гніздовий період тримає до середини липня. Протягом
року два виводки. Насиджує тільки самка протягом 12-13 діб[5].

9.

Живлення
До раціону чубатого жайворонка входять насіння дикорослих
трав, взимку частково − дрібні тварини. Живиться також
безхребетними — дощовими червами, дрібними жуками
середнього розміру, мухами, дрібними метеликами, гусінню,
павуками, дрібними молюсками. Молодих птахів вигодовують
тваринною їжею.