Традиції чаювання в різних країнах

1.

«Традиції чаювання в різних
країнах»

2.

Французьке чаювання.
Французи люблять пити фруктовий чай та чай із травами. Мадмазель
Коко любила чай із свіжими яблуками. Спочатку яблуко ріжуть на
маленькі шматочки, кладуть в чашку разом з цукром і наливають чай. До
чаю, у Франції, подають круасани та хрусткі булочки.

3.

Американське чаювання.
Американці люблять пити холодні напої. Тому, їх чай більше нагадує сік
ніж чай. В склянку вони кладуть трішки листя чаю, шматки лимону, багато
води, льоду, цукру та газованої води або содою. П’ють такий напій через
трубочку.

4.

Англійське чаювання.
В Англії прийнято чай пити з молоком. І процес приготування його
особливий: в молоко вливають чай, а не навпаки. Чаювання відбувається
обов’язково о 5 годині за маленьким столиком та з круглими булочками,
які нагадують за смаком круасани, але з маслом або сливками та
джемом.

5.

Аргентинське чаювання.
Аргентинці свій чай називають напоєм богів. Вони готують трав’яні чає в
калебсах. Калебси – це чашки виготовлені із гарбуза. Чай п’ють з
допомогою солом’яних трубочок, щоб дрібна трава не потрапляла до
роту.

6.

Монгольське чаювання.
В Монголії п’ють молочний чай мішаючи навпіл із
зеленим
. чаєм та кладуть сіль, а не цукор, а також
вершкове масло. Варять чай в каструлі, а потім
розливають по піалах. До чаю в Монголії обов’язково
додають, попередньо зліплені, пельмені або шматочки
м’яса. Така страва більше нагадує не чай , а суп…

7.

Китайське чаювання.
Китайська церемонія чаювання дуже особлива для
китайців. Чаювання триває декілька годин. На низький
столик ставляють чайник та піали, кладуть бамбукові
серветки. Китайці заварюють чай в спеціальних
фарфорових чашках – гайванах з кришечкою. Кожна
заварка залишає в середині чашки свій аромат, тому її
стінки ніколи не миють. Зелений чай можна
заварювати 3-4 р. а чорний п’ють тільки
свіжезварений. Чай в китайській сім’ї розливає сама
старша або сама головна жінка або старша дочка.

8.

Російське чаювання – це справжнє свято. Чай подавався в самоварі, а до
чаю пироги, млинці, мед,варення, цукерки, бублики і інші смаколики.
Гостю подавали чай, а якщо гість відмовлявся – господиня могла
образитися.

9.

Чайна церемонія
В традиційній японській чайній церемонії склалася особлива культура.

10.

Пропонуємо уявити себе гостем и учасником чайної
церемонії
У Японії чай з’явився у VIII ст. Перші чайні плантації були
разбиті монахом Сайсьо в Киото, біля підніжжя гори Хейдзан, у
802 році. Але тільки з XII ст. чай в Японії отримує широкое
разповсюдження.

11.

Це пов’язано з діяльністю священника Эйсая (1141-1215). Він привіз з Китаю чайні кущі і
почав вирощувати чай при дзэн-буддийському монастирі. Чай підносили Будді.
Його пили під час релігійних ритуалів і медитацій. Эйсай наголошував не лише на
смакових якостях чаю, а й на користі для здоровья.

12.

Саме в ХІІ ст. в Японії з’являється спосіб приготування подрібленого
чаю, а також звичай влаштовувати чайні турніри. Спочатку такі турніри
проводили монахи в монастирях. Суть змагання полягала в тому, щоб
відібрати якомога більше гарних сортів чаю. Переможця відзначали
призами.
- нацуме – чашка для слабкого чаю;
- чашаку – чайна ложка з бамбука;
- чаван – чайна чашка;
- часен – вінчик для взбития чаю;
- мидзукаси – посудина для зберігання води
для приготування чаю;
- хишаку – ківш для розливання гарячої води в
чашки;
- фукуса – використовується власником для
витирання чайної посуду;
- кобукуся – спеціальна тканина, на якій
подається чашка з міцним чаєм

13.

У XV-XVI ст. чайна церемонія перетворилась в своєрідний ритуальнофілософский міні-спектакль, в якому кожна деталь, предмет,
порядок речей мали своє особливе значення.
Чайна церемонія –це не просте вживання улюбленого напою, а
справжнє мистецтво, яке характеризується водночас вишуканістю і
простотою.

14.

Чайні церемонії відбувалися у спеціальних будиночках, які так і називалися
«Чайні будиночки».Особливого значення надавалося конструкції чайного
будиночка. Це невелика кімната з вузьким і низьким входом. Такий,
здавалося б, незручний вхід має глибокий философський зміст: кожний, хто
захоче прилучитися до высокого мистецтва чайної церемонії, незалежно від
чину, повинен зігнутися, щоб зайти в будиночок, в якому всі рівні.

15.

Низький вхід не давав можливості
військовим аристократам зайти всередину
озброєними- довгі мечі доводилося
залишати за порогом. И це було символічно:
«Пусть оставят вас все жизненные невзгоды
и мирская суета, пусть ничто не волнует ваше
сознание здесь, где надо сосредоточиться на
прекрасном».
Чайна церемонія вчила
бачити красу в буденному і
простому, бачити прекрасне
в малому, усвідомлювати
высоку цінність всього, що
дано в цьому житті.

16.

Чай по-японськи
Чай "матча" - це японський
порошковий зелений чай.
Робиться з подрібненого листя
зеленого чаю найвищої якості.
Саме
його
традиційно
використовують у класичній
японській чайній церемонії. У
наш час матчу також широко
використовується як харчова
добавка до різних японських
десертів: вагасі, морозива з
зеленим чаєм, а також до
локшини соба.

17.

Господар церемонії повинен насипати в чашку зелений чай і залити
його окропом. Всі рухи повинні бути повільними, без суєти. Потім чіткими
рухами маса збивається за допомогою бамбукового вінчика. Чайний
порошок повинен повністю розчинитися і перетворитися в піну. Весь цей
час гості спостерігають за процесом і вслухаються в ритмічні рухи. Далі
чаша передається самому почесному гостю, і той робить перший ковток,
відпиваючи чай. Все робиться повільно, без порушення загального
спокою.

18.

Господар церемонії займається вибором гостей. Найголовніше
для нього - це визначення самого почесного учасника. Ця
людина повинна знати традиції чайної церемонії і правила її
проведення. Головний гість є прикладом для інших учасників.
Його сповіщають про проведення церемонії як мінімум за
тиждень. Після цього він дає свою згоду або відмовляється
брати участь у цій дії. Головний гість разом з господарем
займається підбором інших учасників. Організатор церемонії
надсилає йому список, з якого треба відібрати п'ять осіб, або
обговорює це питання при особистій зустрічі. Коли учасники
церемонії відібрані, всім розсилаються запрошення. Сьогодні
для цих цілей використовують телефон. Раніше все було
набагато складніше і більш вишукано. У відповідь кожен гість
був зобов'язаний персонально відвідати організатора свята
або надіслати йому листа з подякою.

19.

Різновиди чайної церемонії
Чайна церемонія розподіляється на шість типів. Церемонія,
здійснена при місяці, закінчується не пізніше чотирьох годин ранку.
Порошковий чай заварюють в ході самого чаювання. Він повинен
бути дуже міцним. Ритуал, проведений на сході сонця, закінчується не
пізніше шести годин ранку. Існує ранкова чайна церемонія в Японії.
Це чаювання після шести ранку.
Вечірній ритуал проводять після години дня. З їжі тут подають тільки
тістечка. В шість годин вечора починають вечірню церемонію.
Існує ще і спеціальна церемонія, яку проводять в особливих випадках.
Наприклад, в честь якоїсь важливої події. Найпоширеніша - це
післяобідня церемонія. У кожного ритуалу є свої особливості. Вони не
помітні для звичайного обивателя, але знавці відчувають тонкі нюанси
різних церемоній.

20.

Головною метою будь-якої чайної церемонії є досягнення гармонії.
Учасники повинні відмовитися від земних проблем, турбот і думок. Учасники
ведуть розмову про красу речей, що стосуються самої церемонії, і досягають
єдності у своїх бажаннях, діях і думках. Це і є мета проведення таких заходів.
Учасники повинні проявляти терпимість і повагу по відношенню до старшого
покоління або до інших учасників церемонії, мати душевну і фізичну чистоту.
Думки кожного учасника повинні бути світлими. Не повинно бути ніяких злих
чи корисливих намірів. Згідно з повір'ями, такі люди будуть мати хороше
здоров'я і безліч благ.