Політична влада. Демократія у політичному житті суспільства. Поняття, природа, риси політичної влади

1.

Тема 3.
Політична влада. Демократія у політичному
житті суспільства.

2.

План
1. Поняття, природа, риси
політичної влади.
2. Форми та методи здійснення
політичної влади.
3. Політичні режими.

3.

Політична влада — здатність і
можливість здійснювати
визначальний вплив на політичну
діяльність і політичну поведінку
людей та їх об'єднань за
допомогою будь-яких засобів —
волі, авторитету, права, насильства.

4.

Ознаки політичної влади:
- легальність використання сили;
- верховенство, обов'язковість її рішень для всіх
громадян;
- публічність, тобто всезагальність, та
безособовість, що є виявом усезагальної волі;
- моно центричність та ієрархічність центрів
приймання рішень;
- багатоманітність ресурсів і методів здійснення
влади (від насильства, примусу, карання до
заохочення й переконання, від контролю й
управління до суперництва й співробітництва);
- легальність влади як виправдання застосування
сили та обмеження свободи, коли громадяни
визначають правомірність існуючого
політичного порядку.

5.

Суб'єкт політичної влади.
Ним є джерело активної предметно-практичної
політичної діяльності, спрямованої на об'єкт. Існує
думка, що поняття суб'єкт влади ” і носій влади ”
нетотожні. Суб'єкт влади — це соціальні групи,
насамперед панівні класи, політичні еліти, окремі
лідери; носії влади — державні та інші політичні
організації, органи і установи, утворені для
реалізації інтересів політичне домінуючих
соціальних груп. Такий поділ є відносним. Побутує
й інша класифікація владних суб'єктів.

6.

Суб'єкти влади
Первинні
Вторинні

7.

Об'єкти політичної влади.
Це явища і процеси політичної сфери, на які
спрямована дія суб'єктів політики. До розуміння
об'єкта влади треба підходити діалектичне,
оскільки певні суб'єкти і об'єкти влади можуть
мінятись місцями залежно від обставин і ролі.
Скажімо, класи, соціальні групи, етнічні
спільноти, окремі громадяни, громадськополітичні організації є суб'єктами або носіями
політичної влади, водночас вони і стосунки між
ними є об'єктами владного впливу. До об'єктів
політичної влади відносять також усі сфери
суспільного життя — економічну, духовну,
соціальну, науково-технічну тощо, суспільство
загалом.

8.

Формами політичної влади
- панування;
- політичне керівництво;
- управління.

9.

Форми політичної влади:
- Монархія;
- Тиранія;
- Аристократія;
- Олігархія;
- Тимократія;
- Теократія;
- Охлократія;
- Демократія.

10.

Функції реалізації взаємозв'язку суб'єкта та
об'єкта:
- Інтегративна (полягає в об'єднанні
соціально-політичних сил суспільства);
- Регулятивна (спрямовує політичну волю мас
на регулювання життєдіяльності суспільства,
правотворчість);
- Мотиваційна (формування мотивів
політичної діяльності, передусім
загальнозначущих);
- Стабілізуюча (націленість на стійкий
розвиток політичної системи, громадянського
суспільства).

11.

Політичний режим (у загальному
плані) - це сукупність методів і законів
здійснення політичної влади.

12.

Політичний режим залежить від:
- співвідношення політичних сил у
суспільному організмі;
- рівня політичної стабільності суспільства;
- встановленої правової системи, її
особливостей та характеру;
- особистості загальнонаціонального лідера
та особливостей правлячої еліти;
- історичних і соціокультурних традицій,
звичаїв народу;
- політичної культури населення.

13.

Політичний режим включає в себе:
- політичні структури влади, їх реальний статус і роль у суспільстві;
- методи здійснення державної влади: яким методам управління і панування
віддається перевага - прямим чи непрямим, насильницьким чи методам
переконання;
- реальний рівень свобод людини, обсяг її прав;
- методи вироблення політичних рішень;
- способи урегулювання конфліктів;
- плюралізм, у тому числі наявність або відсутність легальної (нелегальної)
опозиції;
- конфігурацію партійної системи: однопартійні чи багатопартійні системи;
- ідеологію і те місце, яке відводиться їй у мобілізації суспільства;
- форми ставлення населення до політичної участі (політична пасивність,
мобілізована або автономна участь);
- тип легітимності: харизматична, традиційна, раціонально-легальна,
ідеологічна тощо;
- структурованість правлячої еліти: ступінь її згуртованості, відкритість і
закритість, канали рекрутування.

14.

Особливості авторитарного політичного
режиму.
Авторитарний політичний режим
це спосіб державного і політичного устрою суспільства, при якому вся повнота
влади належить одній особі, партії, класу, елітній групі на чолі з своїм, лідером.
Прийнято вважати, що авторитарний режим з'являється в тих країнах, де
відбувається зміна суспільно-економічних формацій або що знаходяться в змозі
досить глибоких і тривалих криз.

15.

Основні особливості авторитарного політичного режиму:
1) Влада концентрується в руках одного лідера або
партії. При цьому народ фактично позбавлений
можливості формувати або контролювати владні
структури, хоча формально проголошується
демократія.
2) Існують представницькі органи влади, але їх
діяльність знаходиться під контролем правлячої еліти.
Часто глава держави концентрує в своїх руках як
виконавчу, так і законодавчу владу
3) Система виборності державних органів влади діє
формально. Фактично правляча еліта відтворює саму
себе в нових поколіннях державних службовців.
Представникам народу державні пости недоступні за
визначенням.

16.

4) Принципи розділення властей лише декларується.
Суди практично є додатковим органом державної влади,
виконують її вказівки і не є незалежними в своїх
рішеннях
5) Відсутня єдина ідеологія, проте плюралізм думок і дії
опозиції допускаються в певних рамках, якщо вони не
загрожують основам існуючого ладу. Багатопартійність
часто імітується. Політичні партії в своїй діяльності
зобов'язані орієнтуватися на програму правлячої партії.
6) Права і свободи людини проголошуються, але
фактично не забезпечуються, особливо в політичному
відношенні. При взаємостосунках з владою в
конфліктних ситуаціях людина реально позбавлена
гарантій безпеки.
7) Правоохоронні органи формально стоять на варті
законності, але практично не підконтрольні суспільству і
можуть використовуватися в політичних цілях.
8) Відсутній терор, масові репресії, переважають
командні і адміністративні заходи в системі державного
управління.

17.

9) Всеосяжний контроль над всіма сферами
суспільного і особистого життя відсутній, частково
зберігається цензура.
10) Обмеження свободи носить дозвільний
характер. Дозволяється те, що не має відношення
до політики.
Таким чином,
авторитарний
режим
це політичний режим, в якому відносини держави і особи
побудовані більше на примушенні, ніж на переконанні, без
застосування засобів озброєного насильства

18.

Демократія
Термін «демократія» в перекладі з грецької мови означає владу народу.
Чотири значення демократії:
як влада народу (народовладдя);
як форма устрою будь-якої організації, заснованої на принципах рівноправності її
членів, виборності й прийняття рішень за більшістю (партійна, профсоюзна,
молодіжна тощо);
як ідеал суспільного устрою і відповідний йому світогляд та система цінностей;
як рух за народовладдя (соціал-демократичний, християнсько-демократичний
тощо).
В утвердженні сучасних норм демократії велике значення відіграли: "Декларація
прав людини", прийнята ООН (1948 р.), Гельсінська нарада (1975 р.), правозахисний
рух у постсоціалістичних країнах, Паризька нарада глав урядів європейських країн й
прийнята нею "Паризька хартія для нової Європи" (1990 р.).

19.

У сучасних умовах прийнято вважати, що достовірно демократичний
режим повинен грунтуватися на принципах народовладдя, гуманізму, і
свобод людини. Не людина для держави, а держава для людини —
такий основний принцип сучасної демократичної держави.
Виходячи з вищевикладеного, слід
виділити основні принципи
демократії:
1
Принцип більшості
2
дотримання та охорону прав меншості

20.

3
принцип розподілу влади на три гілки
4
Принцип виборності органів влади
5
Принцип рівноправності
6
Принцип плюралізму

21.

7
принцип багатопартійності
8
Принцип свободи
9
Принцип незалежного контролю

22.

Тоталітарний політичний режим. Основні ознаки.
Повною протилежністю демократичному режиму є тоталітарний
режим, або тоталітаризм, який здійснюється у формі диктатури—режиму
правління однієї особи або групи осіб на чолі з лідером без якого-небудь
контролю з боку народу. Диктаторські режими існували ще в державах
стародавнього світу. У середні століття різновидом диктатури виступає
абсолютизм.
У XX столітті виникла нова форма диктатури — тоталітаризм, що в перекладі
з латинської мови означає цілий, повний. У колишніх формах диктаторських
режимів влада спиралася на традиційні структури суспільства — сім'ю,
общину, церкву. Соціальною базою тоталітаризму є маргінальні соціальні
груп. Для цих груп населення характерні: соціальна аморфність, ненависть
до імущих шарів суспільства.
Причинами і передумовами виникнення тоталітарних режимів
стали розвиваються буржуазні ринкові відносини, що поруйнували
традиційні форми життя. Ускладнення соціальних відносин в суспільстві
зажадало посилення ролі держави як універсальний регулятор і
організатора взаємодії індивідів. Держава потіснила громадянське
суспільство. Поява розгалуженої системи масових комунікацій привела до
виникнення технічних можливостей для ідеологічного і політичного
контролю за особою.

23.

Об'єктивні передумови для формування тоталітарних політичних режимів в
першій половині XX століття були в багатьох країнах, але там, де були сильні
демократичні традиції, тоталітаризм не зміг перемогти. Тоталітарні режими
перемогли в країнах, що не мали розвиненої демократії.
Дослідники
відзначають
два
основні
види
тоталітарних режимів, які кваліфікуються залежно від
основних ціннісних критеріїв:
Правий тоталітарний режим, в
основі якого лежить
національний (расовий) критерій,
— фашистські режими в
Німеччині, Італії, Іспанії.
Над централізована державна
влада на чолі з диктатором і його
ближнім
оточенням.
Народ
повністю усунений від ухвалення
політичних рішень.
Лівий тоталітарний режим, в основі якого
лежить
класовий (соціальний) критерій, —
сталінізм в СРСР, Мао-Цзедун в Китаї, і ін.
Кожен подібний режим в якій-небудь
країні має свої особливості, свою
специфіку. Проте існують загальні ознаки,
що розкривають їх суть і основний зміст:
Управління
суспільством
здійснюється
диктатором
довільно,
без
опори
на
демократичні механізми, з
допомогою
репресивних
правоохоронних органів.

24.

Управління суспільством здійснюється
диктатором довільно, без опори на
демократичні механізми, з допомогою
репресивних правоохоронних органів.
У тоталітарній державі існує одна офіційна
ідеологія. Яке-небудь інакомислення,
плюралізм думок не допускаються,
переслідується з боку ідеологічного
апарату.
Встановлюється тотальний,
всеосяжний контроль за засобами
масової інформації, діє цензура.
Допускається тільки інформація,
дозволена властями. У свідомості
народу упроваджується державна
ідеологія.
Держава у власних інтересах формує і
розвиває культуру, мистецтво, освіту,
контролює релігію, приватне життя
людей, позбавляє їх права вільно
виражати свої думки, відчуття, обмежує
свободу пересування, вибору професії і
т.д.
Державна і політична влада
формується на користь правлячого
шару. Народ усунений від
можливості яким-небудь чином
впливати на рішення властей і
контролювати їх дії, фактично влада
відокремлена від народу, його
потреб і інтересів. В той же час влада
всіляко прагне формувати в масовій
свідомості уявлення про нібито своїй
єдності з народом, підтримці народу.
Держава своє прагнення до
глобального панування прагне
закріпити юридично. За допомогою
слухняних законодавчих органів
приймаються закони і правові норми на
користь правлячого шару, хоча
формально вони декларуються як
призначені для народу. Діє принцип
«дозволено тільки те, що прямо
дозволене законом».

25.

У тоталітарній державі відсутня
правова захищеність людей. Закон і
правоохоронні органи діють на
користь правлячої еліти. По
відношенню до простих громадян
може бути застосовані насильство,
примушення і навіть терор. Причому
будь-які порушення законності з боку
репресивних органів залишаються
практично безкарними.
Економічною основою тоталітарної
держави є крупна власність —
державна, громадська,
монополістична.
Не допускається реального суспільного самоврядування на місцях.
Таким чином, тоталітаризм — це політичний режим, в якому здійснюються повний
контроль і жорстка регламентація з боку держави всіх сфер життєдіяльності
суспільства і життя кожної людини, що забезпечується переважно силовими
засобами, у тому числі і засобами озброєного насильства.