7 поширених захворювань шкіри про які нам необхідно знати

1. 7 поширених захворювань шкіри про які нам необхідно знати

Тищенко Х. В.
Лікар - дерматолог

2. Герпес оперізуючий(Herpes Zoster)

Оперізуючий герпес - інфекція, викликана вірусом герпесу III-го типу varicella-zoster,
проявляється через висип на шкірі і сильні болі.
Даний штам вірусу відноситься до групи герпес-вірусів, при першому попаданні в
організм активізує вітряну віспу (вітрянку). Найчастіше первинне інфікування
відбувається в юному віці.
Клініка
Продромальний період триває 2-3 дні, коли відчувається нездужання, головний
біль, біль в ділянці ураження.
Біль є одним із головних симптомів оперізуючого герпесу, найчастіше зустрічається
у пацієнтів похилого віку. Вона може передувати висипу, а може залишатися навіть
після розрішення картини ураження шкіри (постгерпетична невралгія). її
інтенсивність є різною, іноді це нагадує плеврит, виразкову хворобу шлунку, інфаркт
міокарду, холецистит, печінкові коліки, апендицит.
Висипка розташована зазвичай асиметрично, відповідає ділянці іннервації одного
сенсорного ганглія. Вражатися можуть голова, тулуб, рідше - кінцівки.
На тлі еритеми, яка розташована вздовж ходу нерву, зʼявляються згруповані
міліарні папули, везикули, через 2-3 доби - пустули. Через 7-10 днів формуються
кірки, які відторгаються протягом 2-3 тижнів.
За клінічною картиною та перебігом розрізняють абортивну, бульозну, геморагічну,
гангренозну, генералізовану, міжреберну двобічну та очну форми оперізучого
герпесу.

3.

4. Хвороба Лайма

інфекційне трансмісивне природноосередкове захворювання, що спричиняється бореліями комплексу
Borrelia burgdorferi sensu lato, передається іксодовими кліщами і характеризується стадійністю
перебігу з переважним ураженням шкіри, опорно-рухового апарату, нервової системи, серця.
Борелії передаються людині, як правило, зі слиною кліща при його укусах; значно рідше з фекаліями
кліща при їх втиранні під час розчухів. Допускається аліментарна пе-редача: вживання в іжу сирого
молока, особливо козячого, молочних продуктів без їх термічної обробки.
Весняно-літня сезонність хвороби Лайма обумовлена активністю кліщів в теплу пору року - з квітня по
жовтень.
Клінічні прояви ураження шкіри при хворобі Лайма
Мігруюча еритема (мігруюча хронічна еритема Афцеліуса - Ліпшютца) являє собою патогномонічний
прояв першої стадії кліщового бореліозу.
Інкубаційний період коливається від 7 до 14 днів. У більшості хворих спостерігається еритемна форма
захворювання, безеритемні форми є наслідком недостатнього виявлення хвороби.
Мігруюча еритема може виникати на будь-якій ділянці шкірного покриву (частіше тулуб і кінцівки), у
будь-якому віці, незалежно від статі.
Мігруюча еритема формується навколо місця присмоктування кліща спочатку у вигляді суцільної
плями рожево-червоного кольору. На її фоні в центрі приблизно у 20% хворих виявляється так звана
"центральна ефлоресценція" у вигляді папули або невелико бляшки, рідше міхура. Первинна суцільна
пляма за рахунок периферичного росту збільшується в розмірах з одночасним просвітленням у
центральній частині, регресом сліду від укусу і приймає форму кільця. Подальше її збільшення
обумовлено прогресуванням зовнішнього краю і зблідненням внутрішнього краю кільця.
Типова сформована мігруюча еритема являє собою кільцеподібну фігуру діаметром в середньому 20
см з відхиленнями від 5 до 70 см. Обідок має темно-червоне забарвлення, ширину близько 2 см (від
0,5 до 4 см), нерівні обриси і різкі межі, які зазвичай не виступають над прилеглою шкірою. У
центральній частині виявляється просвітлення різного ступеня, аж до кольору здорової шкіри.
Субʼєктивні відчуття відсутні.
Щонайменше у половини хворих появі мігруючої еритеми передують та/або супроводжують системні
симптоми: головний біль, загальна слабкість і розбитість, лихоманка, міалгії, артралгії, болі або
скутість в області шиї, конʼюнктивіт, біль в горлі, болі в животі, гепатоспленомегалія.

5.

6.

7. Пітиріаз різнокольоровий

Пітиріаз різнокольоровий (син.: різнокольоровий або
висівкоподібний лишай) згідно сучасної класифікації грибкових
хвороб шкіри відносять до групи маласезіозів шкіри, клінічно
захворювання проявляється розвитком незапальних
гіперпігментних плям та дрібним висівкоподібним лущенням.
Клінічні прояви
Пітиріаз різнокольоровий розвивається переважно на шкірі
тулуба, шиї і плечей, зрідка - сідниць і стегон, де виникає
висипка у вигляді незапальних плям різного забарвлення (від
жовто-рожевого до темно-коричневого), які мають чіткі межі, на
їх поверхні є дрібне висівкоподібне лущення. Плями схильні до
збільшення у розмірах та злиття у поширені вогнища.
Субʼєктивні відчуття відсутні, лише зрідка турбує незначний
свербіж.
Захворювання може тривати місяці, роки.
Під дією сонячних променів можливе самовилікування з
утворенням вторинних гіпопігментних плям.

8.

9. Епідермофітія пахова

Епідермофітія пахова (син.: "обмежена","облямована" екзема) грибкове захворювання шкіри великих складок, спричинене
грибком Epydermophyton floccosum, яке характеризується
запальними плямами з набряком із чіткими краями та
лущенням.
Пахова епідермофітія частіше локалізусться на шкірі великих
складок - паховостегнових, міжсідничній, зрідка – під
молочними залозами, де утворюються вогнища у вигляді
гострозапальних плям із набряком, їх краї чітко відмежовані,
поліциклічні, по периферії безперервний набряклий валик із
везикул, пустул, ерозій, кірочок та лусочок.
Іноді на поверхні вогнищ виникає помірне мокріння (як при
екземі), звідси інша назва хвороби -"обмежена, облямована"
екзема.
Вогнища схильні до периферійного росту, поступово в їх центрі
наступає регрес висипки, шкіра блідне, виникає лущення.
Хворих турбує свербіж.

10.

11.

12. Рожевий лишай Жибера

Рожевий лишай Жибера (син.: пітиріаз рожевий; хвороба Жибера; розеола, яка
лущиться; pityriasis rosea) - гострий запальний дерматоз із самостійним
розрішенням, для якого характерні типові овальні або монетовидні плямисто-папульозні і еритематозно-сквамозні вогнища, що первинно розташовані на тулубі
іпроксимальній поверхні кінцівок.
у 80% випадків спочатку зʼявляється яскрава, овальна, злегка піднята над рівнем
шкіри еритематозно-сквамозна бляшка з ексцентричним розростанням, діаметром
2-5 см, зазвичай на тулубі з незначним лущенням в центрі. Такий елемент
називають "материнської бляшкою.Іноді материнська бляшка відсутня або є їх
декілька.
Через 1-2 тижні зʼявляються множинні набряклі, рожевого кольору плями,
діаметром до 1-2 см, овальних обрисів, Центр їх ніжно-складчастий, буро-жовтий, з
незначним лущенням.
Висипання з'являються не одночасно, а спалахами. Елементи починають
вирішуватися з центральної частини, яка блідне і звільняється від рогових лусочок,
пігментується. Поступово зникає віночок еритеми, залишаючи трохи виражену
гіперпігментацію.
Захворювання, як правило, не рецидивує.
Спонтанне одужання зазвичай відмічається на 4-5 тижні. У ряді випадків
зустрічається гіпо- або гіперпігментація, яка частіше зʼявляється або стає більш
вираженою під впливом сонця або УФ-Б -- терапії.
Загальний стан хворих при рожевому лишаї зазвичай не порушується. Як правило,
свербіж не спостерігається.
Нерідко простежується звʼязок дебюту захворювання з недавно перенесеної
інфекцією, переохолодженням, попереднім порушенням загального стану.

13.

14. Атопічний дерматит

Атопічний дерматит (атопічна ек-зема, синдром атопічної екземи/дерматиту) - мультифакторне
захворювання шкіри, що розвивається у осіб з генетично детермінованою аномальною спрямованістю
імунної відповіді на алергени довкілля (атопени) і автоантигени.
АтД - хронічне рецидивуюче запальне захворювання, яке проявляється істинним поліморфізмом висипань і
супроводжусться свербежем.
Для хронічного перебігу дерматозу характерні сезонні і позасезонні ремісії.
Вікові особливості локалізації та морфології шкірних елементів відрізняють АтД від інших екзематозних і
ліхеноїдних захворювань шкіри.
При обмеженому ураженні (площа не перевищує 10% шкірного покриву) до патологічного процесу
залучаються ліктьові і/або підколінні складки, шкіра кистей або шиї та обличчя.
При поширеному процесі буває частково уражена шкіра грудей, спини, шиї; крім ліктьових і підколінних
складок, залучаються до процесу інші ділянки шкіри кінцівок (плечі, передпліччя, гомілки, стегна). Площа
ураження становить від 10 до 50% шкіри.
При дифузному характері ушкоджується понад 50% шкірного по-криву, при атопічній еритродермії - більше
75%.
Основні відмінності клінічних проявів за віковими періодами полягають в локалізації осередків ураження і
співвідношенні ексудативних і ліхенодних компонентів. Свербіж є постійним симптомом у всіх вікових
періодах хвороби.
При ексудативній формі на еритематозному набряклому фоні зʼявляються папуловезикульозні елементи, які
швидко лопаються з утворенням мікроерозій, що відрізняються тривалим мокнуттям. 3 часом ерозії
покриваються серозними і геморагічними кірками. Елементи висипу розташовуються симетрично, головним
чином на волосистій частині голови, обличчі (щоки, лоб, підборіддя), розгинальних поверхнях верхніх і
нижніх кінцівок, сідницях і супроводжуються інтенсивним свербежем.
Для "сухої" форми АтД характерні еритематозно-сквамозні, злегка інфільтровані осередки, сверблячі
папули.
Виявляється безліч вторинних елементів: ерозії, кірки, лусочки, екскоріації. Висип може бути як розсіяним,
так і набувати вигляду добре окреслених осередків. Ерозії та екскоріації часто інфікуються.
Прурігінозна форма характеризується множинними ізольованими щільними набряклими пагулами, на
вершині яких дрібні везикули з щільною кришкою. Висип частіше розташовується на розгинальних поверхнях
кінцівок, сідницях. У дітей спостерігається збільшення периферичних лімфатичних вузлів.

15.

16.

17. Ліхен червоний плоский

червоний плоский лишай (ЧПЛ) розглядають як хронічний дерматоз, що
характеризується появою на шкірі, слизовій оболонці рота або на геніталіях
мономорфних плоских, з воскоподібним блиском папул червоно-фіолетового
кольору, полігональної форми, із центральною западиною (пупкоподібним
вдавленням) і характерним сітчастим рисунком ('сіт Wickham's", "рисунок
папороті").
Типова форма червоного плоского лишаю характеризується мономорфною
висипкою лентикулярних хронічно запальних блискучих полігональних папул, на
поверхні яких можна виявити патогномонічну для захворювання сітку Укхема білих
або сіруватих крапок й смужок, що нагадують опал.
Зливаючись між собою, дрібні папули можуть утворити бляшки із чіткими межами,
синюшно-застійних кольорів, покриті дрібнопластинчастими лусочками.
У прогресуючій стадії захворювання відзначається позитивний феномен Кебнера
(поява висипань у зоні навіть незначної травматизації шкіри), пацієнтів турбує
інтенсивна сверблячка.
Локалізується висипка пере-ажно на шкірі внутрішньої поверхні передпліч,
променево-запʼясткових і гоміл-ковостопних суглобів, ділянці крижової кістки й
зовнішніх статевих органів. Висипка може бути доволі поширеною по всьому
шкірному покриві, аж до еритродермії (крім обличчя). При регресі процесу на місці
папул залишається вторинна пігментація. На волосистій частині голови іноді
залишається рубцева алопеція.
У 25-70% випадків захворювання на чПЛ поряд зі шкірою відбувається ура-ження
слизових оболонок порожнини рота (щік, язика, ясен, піднебіння), губ і зовнішніх
статевих органів, яке може бути ізольованим або сполучатися з ураженням шкіри.
Спочатку зʼявляються дрібні папули сірувато-білих кольорів, що чіко виділяються на
рожевому тлі слизової оболонки, потім утворюються бляшки.
Зміни нігтьових пластинок при ЧПЛ характеризуються утворенням борозен,
заглиблень, ділянок помутніння. Нігті можуть стоншуватися або руйнуватися, у
зв'язкуз цим виділяють два найбільш часті типи їх змін -- оніхорексис і оніхолізіс.

18.

19. Дякую за увагу!