Вимірювання за картою. Змістовий модуль

1.

Змістовий модуль 1.3.2.
Вимірювання за картою.
Практичне заняття 5.
Визначення
дирекційних кутів та
напрямків азимутів за
картою.
1
Practical lesson 5..
Determination of
directional angles
and azimuths of
directions on the
map

2.

Навчальні питання:
Study questions:
1. Визначення дирекційного
кута, істинного і магнітного
азимутів.
2. Визначення зближення
меридіанів,
магнітного
схилення.
3.Перехід від дирекційних
кутів до азимутів і навпаки.
1. Determination of the
direction angle, true and
magnetic azimuths.
2. Determination of
convergence of meridians,
magnetic declination.
3. Transition from direction
angles to azimuths and vice
versa

3.

Література:
1. Шмаль С.Г. Військова топографія: Підручник.
Київ.2008р., с. 68-75,87-103.
3. Бызов Б.Е., Коваленко А.Н.Учебник. Военная
топография.Для курсантов учебных подразделений.–
М.:Воениздат. 1990 г., С.86-100
4. Комов Г.Ф. Военная топография. Учебное пособие. МО
ХВВКИУРВ, 1988 г., с. 47-57.
5. Говорухин А.М., Куприн А.М., Коваленко А.Н. и др.
Справочник по военной топографии. – М.: Воениздат,
1980 г., с. 39-56.
6.Загальна тактика. Військова інженерна підготовка.
Військова топографія: навч. посіб./ В.О.Прокоф’єв,
П.О.Борзенко, В.А.Євлаш та ін..-Х,: ХУПС, 2010. С. 131-153

4.

1. Визначення дирекційного кута,
істинного та магнітного азимутів
Часткові питання, які обговорюються:
– базові напрями при відліку кутів;
– дирекційний кут, істинний та магнітний азимути
– порядок використання транспортира та
артилерійського круга при визначенні кутів за картою.

5.

При роботі з картою часто виникає
необхідність у визначенні напрямків на
деякі точки місцевості відносно напрямку,
прийнятому за початкове.
За початковий напрямок звичайно приймають:
– напрямок, паралельний вертикальній
лінії кілометрової сітки;
– напрямок географічного меридіану
(істинний меридіан);
– напрямок магнітної стрілки компасу,
тобто напрямок магнітного меридіану.

6.

- північний напрямок вертикальної лінії
сітки або їй паралельне;
- північний напрямок географічного
(істинного) меридіана;
- північний напрямок магнітного меридіана.
Залежно від того, який напрямок
прийнято за початковий,
відрізняють три види кутів, які
визначають напрямки на точки:
- дирекційний кут α ;
- істинний азимут Аі ;
- магнітний азимут Ам.

7.

На карті зручніше за усе визначити
дирекційний кут.
Вимір і
побудова
дирекційних кутів за картою виконують
транспортиром, артилерійським кругом і
компасом.
Але
найчастіше використовують
транспортир.
При
вимірі
транспортиром дирекційного кута, що має
величину від 0º до 180º
необхідно
нульовий радіус транспортира сполучити з
лінією координатної сітки і направити на
північ. При вимірі кута від 180˚ до 360˚
нульовий радіус направляють на південь.

8.

Дирекційний кут
Дирекційним
кутом
(відфранцузького
директіон
–
напрямок)
називається кут, якій
виміряний по карті
від
північного
напрямку
вертикальної
лінії
кілометрової
сітки
(або
лінії
їй
паралельної)
за
ходом
стрілки

9.

Істинним - (або географічним)
азимутом
називається
кут,
виміряний від північного напрямку істинного меридіана
від 0º до 360º за стрілкою
годинника до напрямку на
об'єкт.
Магнітним азимутом - заданого
напрямку називається кут, що
виміряється від
північного
напрямку
магнітного
меридіана
за
стрілкою
годинника від 00 до 360,0 до
напрямку на об'єкт.

10.

Вимірювання і побудову дирекційних кутів на
карті виконують транспортиром або артилеійським
кругом.
Точка
стояння
α = 235º

11.

Транспортиром дирекційний кут на
карті вимірюють у такій послідовності:
–
орієнтир,
на
який
вимірюють
дирекційний кут, з’єднують прямою
лінією з точкою стояння так, щоби вона
перетнула хоч одну вертикальну лінію
кілометрової сітки. Якщо орієнтир і точка
стояння розташовані у одному квадраті
сітки, тоді цю лінію продовжують до
перетину
з
вертикальними
лініями
координатної сітки інших квадратів;
– прикладають транспортир до лінії
координатної сітки як показано на рис. і
відраховують
за
транспортиром
дирекційний кут.

12.

2. Визначення зближення меридіанів і
магнітного схилення
Зближення меридіанів γ – кут між
південним
напрямом
геодезичного
(істинного) меридіану і вертикальною
лінією координатної сітки.
Зближення
меридіанів
відраховується від північного напряму
геодезичного меридіану за ходом або
проти ходу годинникової стрілки до
північного напряму вертикальної лінії
сітки.

13.

13

14.

Для точок, розташованих на схід від геодезичного меридіану,
значення зближення позитивне, а для точок, розташованих
на
захід
-негативне.
Величина зближення меридіанів не перевищує ± 3º і вказується на
топографічній
карті
у
лівому
нижньому
куті.
А В
При необхідності, величину зближення меридіанів можна
розрахувати за формулою:
γ= ( L− L 0 )sin B
де L – довгота даної точки;
L0 – довгота осьового меридіану; B – широта даної точки.
B – широта даної точки.

15.

Істинний меридіан, у свою чергу, не
збігається з магнітним меридіаном. Це
відбувається через розбіжність істинного і
магнітного полюсів. Кут між північними
напрямками
истинного
і
магнітного
меридіанів називається магнітним схилення
δ - (дельта) .
Схилення вважається
східним (зі
знаком +),
якщо північний кінець
магнітного меридіана розташований на схід
від істинного меридіана, і вважається
західним (знак -), якщо північний кінець
магнітного меридіана розташований на
захід від істинного меридіана.

16.

δ
δ

17.

Магнітне схилення змінюється з
бігом часу і зміною місця. Зміни
бувають постійні та випадкові.
Постійна величина магнітного схилення
піддається віковим, річним і добовим
коливанням, яке пов’язане зі зміною
активності Сонця. Вікові зміни магнітного
схилення є результатом річних змін.
Досягнувши
певного
значення,
вони
починають змінюватися у протилежному
напрямку на протязі приблизно 500 років.
Річна зміна схилення не перевищує 14′–
16′.
Воно
вказується
на
топокартах
масштабу 1:200 000 і крупніше.

18.

На протязі доби магнітне схилення
здійснює два коливання. До 8 годин
магнітна стрілка займає крайнє східне
положення, після чого до 14 годин вона
переміщується на захід, а потім до 23 годин
рухається на схід. До 3 годин повторно
переміщується до заходу, а на сході Сонця
знову займає крайнє східне положення.
Амплітуда такого коливання для середніх
широт досягає 15′, але урахувати добові
зміни магнітного схилення надто важко.
До випадкових змін магнітного схилення
відносяться збурення магнітної стрілки та
магнітні аномалії.

19.

Збурення магнітної стрілки спостерігається
за час до землетрусу, вулканічних вивержень,
полярного сяйва, грози, появлення великої
кількості плям на Сонці і т.п. В цей час магнітна
стрілка відхиляється іноді до 2º–3º.
Поклади залізних, нікелевих і інших руд у
надрах Землі викликають магнітні аномалії. Тут
користуватися
магнітною
стрілкою
для
визначення орієнтирних напрямків не можна.

20.

3. Перехід від дирекційних кутів до азимутів і
зворотньо
Перехід від дирекційного кута до азимута і
навпаки виконується тоді, коли на місцевості
необхідно за допомогою компаса (бусолі) знайти
напрямок, дирекційний кут якого виміряно по карті,
або навпаки, коли на карту необхідно нанести
напрямок, магнітний азимут якого виміряно на
місцевості за допомогою компасу.
Для розв’язання цієї задачі необхідно знати
величину відхилення магнітного меридіана
даної точки від вертикальної лінії кілометрової
сітки. Цю величину називають поправкою
напряму (ПН).

21.

22.

Поправка напряму та кути, що її створюють – це
зближення меридіанів та магнітне схилення, його
вказують на карті під південною стороною рамки у
вигляді схеми базових напрямів.
У тексті, який розміщений поряд зі схемою,
наводяться повідомлення про напрями і величину
річної зміни магнітного схилення. Величину річної
зміни
враховують
при
найбільш
точних
розрахунках при підготовці даних для стрільби.

23.

Кут між
вертикальною лінією сітки і
магнітним меридіаном називається поправкою
напряму
Пн.
При підготовці даних по карті для наступного руху
на місцевості за допомогою компаса робиться
перехід від дирекційного кута до магнітного азимута,
а при нанесенні на карту напрямків, виражених
магнітними
азимутами,
звичайно вирішують
зворотну задачу, тобто переходять від магнітного
азимута до дирекційного кута. Випадки переходу від
дирекційного кута до магнітного азимута в практиці
зустрічаються набагато частіше, ніж від магнітного
азимута до дирекційного кута.
Для переходу від дирекційного кута до азимута і
навпаки враховують поправку:
П = (± δ) – (± γ),

24.

Перехід від дирекційного кута до магнітного
азимута і навпаки шляхом обчислення
призводиться за формулами :
α = Ам + (±Пн);
Аи = α + γ;
Ам = α – ( ± ПН );
Пн = (±δ ) – (± γ).
где:
δ — магнітне схилення;
γ — зближення меридіанів;
Аи —істинний азимут;
Ам —магнітний азимут;
α —дирекційний кут;
Пн —поправка напрямку.

25.

Щоб
уникнути
помилок
у
визначенні
величини
та
знака
поправки напряму, рекомендується з
вершини кута на схемі базових
напрямків
(графічний
спосіб)
провести
довільний
напрямок
і
позначити дужками дирекційний кут
та магнітний азимут. Тоді відразу
буде видно, які величина та знак
поправки напрямку.

26.

γ
γ
δ
δ
П
П
А
αА
α
і
Ам
м
Ам= α–П
α =Ам–П
γ
δ
δ
П
γ
П
α
А
А
Ам= α–П
α =Ам+П
м
і
А м = α – ПАі
α =Ам+П
δ
α
А
м
Ам
α
α Ам
Ам= α+П
α =Ам–П
П
δ
γ
П
Ам
Аі
Ам
А
α
α
А А
Ам= α+П
α =Ам–П
і
м
м
Ам= α+П
α =Ам–П
α
α

27.

ВИСНОВКИ ПО ПИТАННЮ:
Дирекційний кут дорівнює алгебраїчній сумі
магнітного азимута і поправки напрямку :
α = Ам + (+Пн);
Магнітний азимут дорівнює алгебраїчної різниці
дирекційного кута і поправки напрямку :
Ам = α – ( + Пн );
Поправка напрямку дорівнює алгебраїчної різниці
зближення меридіанів і магнітного схилення:
Пн = ( ±δ ) – (± γ ).
Значення поправки напрямку обчислюється в
першу чергу і тільки один раз для даного листа
карти.

28.

Кути вимірюють у градусах або поділках кутоміра.
Сутність вимірювання кутів у поділках кутоміра полягає в
наступному. При спостереженні місцевих предметів (цілей),
віддалених на різні відстані, спостерігач знаходиться як би у
центрі концентричних кол, радіуси яких дорівнюють
відстаням до цих предметів (цілей). Якщо коло поділити на
6000 поділок, то довжина однієї поділки буде заокруглено
дорівнювати одній тисячній частині радіуса кола.
Центральний кут кола, стягнутий дугою, що
дорівнює 1/6000 довжини кола, прийнятий за
одиницю вимірювання кутів, називається поділкою
кутоміра або тисячною.
Таким чином, одиницею виміру кутів є лінійний відрізок,
який дорівнює тисячній частці відстані до об`єкта, що
забезпечує швидкий перехід від кутових вимірів до лінійних,
і навпаки.