Медична гельмінтологія

1.

1. Класифікація гельмінтозів та гельмінтів.
2. Тип Плоскі черви (Plathelminthes). Клас Сисуни
(Trematoda).
3. Тип Плоскі черви (Plathelminthes). Клас
Стьожкові (Ciestoidea) — паразити людини.

2.

Медична гельмінтологія вивчає паразитів
людини, що належать до типів Плоскі та Круглі
черви.
Паразитичних червів називають гельмінтами.
Захворювання – гельмінтозами.

3.

Гельмінти є стрес-агентами і призводять до
формування в організмі хазяїна імунної відповіді.
При гельмінтозах імунітет має специфічні
особливості:
гельмінти можуть не розмножуватись в організмі
хазяїна, але проходячи складний цикл розвитку
від яйця до дорослої особини, змінюють свій
антигенний склад;
гельмінти великі за розмірами;
гельмінти – конгломерат антигенів, у відповідь
на який виділяється велика кількість антитіл;
на початкових етапах гельмінтної інвазії
спрацьовують неспецифічні механізми захисту,
що захищає організм хазяїна.

4.

Шляхи і способи
інвазій гельмінтів
Аліментарний
(з їжею, водою)
Інокулятивний
(зі слиною
кровосисного
переносника)
Перкутанний
(проникнення
крізь покриви
тіла)

5.

Залежно від механізму передачі
інвазій гельмінтози людини
поділяють:
Геогельмінтози
Біогельмінтози
(передаються через
елементи довкілля
(ґрунт, овочі, ягоди
тощо)
Контактні
(передаються людині
через тканини їх тіла
за участю проміжних
хазяїнів)
(передаються через
руки хворого або
предмети, що
оточують)

6.

Дегельмінтизація - комплекс заходів, спрямованих на
вигнання з організму, знищення всередині або у зовнішньому
середовищі гельмінтів (яєць, личинок і дорослих форм).
Розрізняють дегельмінтизацію:
лікувальну, діагностичну і профілактичну.
Девастація вимагає активного винищування збудника
захворювання як зоологічного виду на усіх фазах його розвитку
всіма доступними способами механічного, фізичного, хімічного
і біологічного впливу.

7.

Тип Плоскі черви
(Plathelmintes)
Клас Cисуни
(Trematoda)
Клас Стрічкові
черви (Cestoidea)
Печінковий
Котячий
Ціп’яки
Стьожаки
Бичачий або
неозброєний
Свинячий
або
озброєний
Карликовий
Ехінокок
Альвеокок
Стьожак
широкий
(Diphyllobothri
um latum)
Легеневий
Китайський
Ланцетоподібний

8.

2
Клас Сисуни (Trematoda) належать до типу Плоскі
черви мають:
плоске членоване тіло листоподібної форми;
два мускулисті присоски. Ротовий присосок оточує ротовий отвір,
черевний знаходиться на черевному боці тіла.
Більшість трематод – гермафродити.
(Fasciola hepatica) – збудник фасціольозу
Географічне поширення: повсюдне.
Морфологія. Статевозріла особина листкоподібна, довжина 20-30мм,
ширина 8-12мм.
Сисун печінковий (Fasciola hepatica),
статевозріла особина
Сисун печінковий, яйце

9.

Життєвий цикл:
біогельмінт
Остаточний хазяїн:
велика і мала рогата
худоба, зрідка людина.
Проміжний хазяїн –
молюск ставковик
малий.
Локалізація в тілі
остаточного хазяїна:
внутрішньо печінкові
жовчні протоки.
Життєвий цикл сисуна печінкового:
1 - остаточний хазяїни; 2 - яйце; 3 - мірацидій;
4 - проміжний хазяїн (малий ставковик Galba truncatula
5 - спороциста; 6 - материнська редія;
7 - дочірня редія; 8 - церкарій; 9 - адолескаріи;
10 - адолескаріи на траві.
Тривалість життя в
організмі 9-13 років.

10.

Патогенез:
пошкоджує печінку,
закупорує жовчні
протоки, спричинює
цироз печінки
Діагностування:
гельмінтоскопія,
овоскопія
дуоденального вмісту
Профілактика:
ізоляція і лікування хворих;
не пити води із стоячих водойм;
не їсти немиті овочі і фрукти;
дегельмінтизація домашніх тварин;
знищення малих ставків;
санітарно-просвітня робота.

11.

Географічне поширення: на берегах великих рік.
Морфологія: статевозріла особина завдовжки 8-13мм.
Життєвий цикл: біогельмінт.
Сисун котячий (Opisthorhis felineus),
статевозріла особина

12.

Життєвий цикл сисуна
котячого:
1 – остаточний хазяїн; 2 – яйце; 3 – проміжний хазяїн (молюск з роду
Bithynia); 4 – мірацидій;
5 – спороциста; 6 – редія; 7 – церкарій; 7а – церкарій, що залишає молюска;
8 – другий проміжний хазяїн (риба з родини коропових); 9 – метацеркарій.

13.

Остаточний хазяїн:
перший – молюск (Bithynia),
другий – риби родини коропових
Локалізація в тілі остаточного
хазяїна: внутрішньо-печінкові
протоки, підшлункої залози.
Тривалість життя в організмі
людини до 30 років.
Патогенез: механічне ураження жовчних проток підшлункової
залози, токсично-алергічні реакції.
Лікування: антигельмінтні препарати.

14.

Сисун ланцетоподібний (Dicrocoelium
lanceatum), статевозріла особина
Сисун ланцетоподібний, яйце

15.

Життєвий цикл сисуна ланцетоподібного:
1 - остаточний хазяїн; 2 - яйце з мірацидієм; 3 - перший проміжний хазяїн
(молюск із роду Zebrina); 4 - мірацидій; 5 - спороциста І порядку;
6 - спороциста II порядку; 7 - церкарій; 8 - збірна циста; 9 - другий проміжний
хазяїн (мураха з роду Formica); 10 - метацеркарій.

16.

Сисун китайський
(Clonorchis sinensis), статевозріла
особина
Сисун китайський, яйце

17.

Життєвий цикл сисуна китайського:
1 - остаточний хазяїн; 2 - яйце; 3 - перший проміжний хазяїн (молюск із роду
Bithynia); 4 - мірацидій; 5 - спороциста; 6 - редія; 7 - церкарій: 8 - другий проміжний
хазяїн; 9 метацеркарій.
Патогенна дія, клініка, діагностика, лікування і профілактика хвороби
такі ж, як і при опісторхозі, внаслідок однакової локалізації в тілі
хазяїна і схожого життєвого циклу.

18.

Сисун легеневий
(Paragonamus ringeri),
статевозріла особина
Сисун легеневий, яйце

19.

Життєвий цикл сисуна легеневого:
1 - остаточний хазяїн; 2 - яйце; 3 - мірацидій; 4 - перший проміжний хазяїн
(молюск з роду Semisulcospira); 5 - спороциста; 6 - материнська редія;
7 - дочірня редія; 8 - церкарій; 9 - другий проміжний хазяїн (прісноводний краб
з роду Potamon); 10 - метацеркарій.
Патогенез: ураження стінок бронхів (легень), токсично-алергічні прояви.
Діагностування: овоскопія харкотиння, гельмінтоскопія.

20.

Сисун кров'яний,
статевозріла особина
(самка та самець)

21.

Види шистосом
Shistosoma haematobium – збудник сечостатевого шистосомозу
Shistosoma mansomi – збудник кишкового шистосомозу
Shistosoma japonicum – збудник японського шистосомозу.
Яйце Shistosoma mansoni
Яйце Shistosoma
japonicum
Локалізація в тілі остаточного хазяїна:
збудник сечостатевого шистосомозу у венах малого тазу;
збудник кишкового – у венах брижі кишківника, гемороїдальниї венах;
збудник японського – у верхній венах брижі кишківника і воротній вені.

22.

Яйце Shistosoma
haematobium
Життєвий
цикл:
біогельмінт
Діагностування: овоскопія осаду сечі, фекалії
Лікування: протиглистяні препарати (празиквантел)
Профілактика: не купатися в заражених водоймах,
охорона водойм від фекального забруднення

23.

Життєвий цикл сисуна кров'яного:
1 - остаточний хазяїн; 2 - яйце з мірацидієм; 3 - мірацидій; 4 - проміжний
хазяїн
(а - молюск з родини Bulmidae, б - молюск з родини
Planorbidae); 5 - спороциста; 6 - материнська редія; 7 - дочірня редія; 8 церкарій.

24.

Цестоди мають стрічкоподібне сегментоване тіло
довжиною від 2,5-5мм до 18-20м.
Цестоди – гермафродити.
Цестоди – є біогельмінти.
Голівки (сколекса)
Тіло
Шийки
Членистої стробіли, окремі
сегменти (членики-проглотиди,
від 3-до 4000)

25.

Цестоди (І - сколекси; II - гермафродитні членики; III - зрілі членики;
IV - поперечний зріз сколексу стьожака широкого; а - стьожак широкий
(Diphyllobothrium latum); б - ціп'як озброєний (Taenia solium); в - ціп'як
неозброєний (Taeniarhynchus saginatus); г - ціп'як карликовий (Hymenoiepis
nana)): 1 - ботрії; 2-зона росту; З - цирусна сумка; 4 - піхва; 5 - матка; 6-жовтівники;
7-яєчник; 8 - оотип; 9-вивідний отвір матки; 10-тільце Меліса; 11 - сім'яники;
12-віночок гачків; 13-присоски; 14 - зона росту; 15-сім'яники; 16-матка; 17 - яєчник;
18 - тільце Меліса; 19- оотип; 20 - жовтівники; 21 - матка, заповнена яйцями;
22 - піхва; 23 - сім 'явивідна протока.

26.

Географічне положення:
зустрічається повсюдно.
Морфологія: статевозріла особина близько
5-6м довжиною (може досягати 12-20м),
складається із 1000-2000 члеників.
Ціп'як неозброєний
(Taeniarhynchus saginatus):
a – сколекс; б - зрілий членик.
Ціп'як неозброєний, яйце

27.

Життєвий цикл: неозброєний ціп’як - біогельмінт
Життєвий цикл ціп'яка неозброєного:
1 - остаточний хазяїн; 2 - рухливі членики; 3 - яйце; 4 - проміжний
хазяїн;
5 - фіна; 6 - розвиток цистицерка; 7 - фінозне м'ясо.

28.

Остаточний хазяїн – людина.
Локалізація в тіло остаточного хазяїна – тонка кишка.
Проміжний хазяїн – велика рогата худоба.
Інвазійна стадія – цистицерк.
Патогенна дія: порушується травлення і всмоктування;
призводить до схуднення.

29.

Клініка – інкубаційний період від 8 до 10 тижнів. Можуть бути нудота,
блювота, запаморочення, біль у животі, холецистит, панкреатит.
Діагностика. Клінічна – виділення члеників з фекаліями.
Лабораторна: гельмінтоскопія фекалій.
Лікування: застосовують протиглисні препарати (празиквантел).
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни,
ретельна термічна обробка яловичини.
Громадська: контроль яловичини на ринках і бойнях перед
продажем.

30.

Ціп'як озброєний, яйце
Ціп'як озброєний (Taenia solium),
статевозріла особина:
а - сколекс; б - зрілий членик

31.

Життєвий цикл ціп'яка озброєного: 1 - остаточний хазяїн; 2 - нерухливі
членики; 3 - яйце; 4 - проміжний хазяїн; 5 - онкосфера; 6 - фіна
(цистицерк); 7 - фінозне м 'ясо; 8 - головний мозок, уражений
цистицеркозом.

32.

Географічне поширення: Остаточ
ний хазяїн
повсюдне
– тільки
Життєвий цикл:
людина
біогельмінт
Інвазійна стадія –
цистицерк
Локалізація – тонка кишка
Проміжний хазяїн – домашні і дикі
свині.

33.

Проміжним хазяїном може бути і людина у якої розвивається
цистицеркоз.
Цистицерк – невеликий заповнений рідиною міхурець
розміром з горошину, всередину якого завернутий один
сколекс.
Інвазійна стадія – яйце.
Клінічні прояви залежать від локалізації цистицерків.
Цистицеркоз мозку виявляється епілептичними
припадками, підвищенням внутрішнього тиску.
Цистицеркоз очей в тяжких випадках приводить до
сліпоти та атрофії ока.
Цистицеркоз серця – до порушення серцевого ритму.
Діагностика, лікування, профілактика подібні до
теніаринхозу.

34.

Ціп'як карликовий
(Hymenolepis nana),
статевозріла особина
Ціп'як карликовий, яйце
Географічне поширення: повсюдне.
Морфологія: статевозріла особина, довжиною 10-45мм.
Складається із 100-300 члеників.

35.

Ціп'як карликовий, життєвий цикл:
1 - людина - остаточний та проміжний хазяїн; 2 - яйце; 3 цистицеркоїд;
4 - життєвий цикл карликового ціп'яка в кишках
людини без виходу в зовнішнє середовище (а - доросла особина; б
- онкосфера; в - фіна).

36.

Життєвий цикл: людина є остаточним і проміжним хазяїном
Локалізація: тонка кишка
Інвазійна стадія – яйце
Джерелом інвазії для людини можуть бути пацюки і миші, а проміжним
хазяїном – борошняний хрущик
Патогенна дія: ураження слизової оболонки тонкої кишки, розвиток
дисбактеріозу
Клініка: частіше хворіють діти. Можуть бути болі в животі, алергічні
висипки
Діагностика: гельмінтоскопія
Лікування: застосування протигельмінтичних препаратів
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни
Громадська: профілактичне обстеження дітей у дитячих садках,
школах, боротьба з гризунами

37.

Ехінокок (Echinococcus
granulosus), статевозріла
особина
Ехінокок, фіна:
а - сколекс; б - гачки (позначено
стрілками).

38.

Географічне поширення: повсюдно.
Морфологія: статевозріла особина довжиною 0,25-0,5см,
складається з 3-4 члеників.
Збудник ехінококу: гермафродит, біогельмінт.
Життєвий цикл ехінокока: 1 - остаточний хазяїн (1а - ехінокок у кишках
остаточного хазяїна); 2 - рухливий членик; 3 - яйце; 4 - онкосфера;
5 - фрагмент ехінококового міхура; 6 - проміжні хазяї; 7 - ехінококові міхурі
в органах проміжних хазяїв.

39.

Життєвий цикл:
остаточний хазяїн –
собаки, вовки,
лисиці
Проміжний –
травоїдні ссавці,
людина
Інвазійна стадія –
яйце
Локалізація в тілі
проміжного хазяїна:
печінка, легені, м’язи,
головний мозок, органи,
де утворюються
ехінококові міхурі та інші.
Патогенна дія:
порушення функції
патогенного органа,
токсично-алергічні реакції.
Діагностика:
УЗД
– діагностика, овоскопія
харкотиння, дуоденального
вмісту
Лікування: хірургічне –
видалення міхура разом з
оболонками, на ранній
стадії можливе
медикаментозне

40.

Альвеокок (Alveococcus
multilocularis), статевозріла
особина.
Життєвий цикл
альвеокока:
1 - остаточні хазяї;
2 - зрілий членик;
3 - яйце;
4 - проміжні хазяї;
5 - печінка проміжного
хазяїна.

41.

Життєвий цикл,
локалізація, патогенна
дія подібні до розвитку
ехінокока
Клінічно альвеококоз нагадує
картину злоякісних
новоутворень відповідної
локалізації
Діагностика
Клінічна: та ж, що при ехінококозі
Лабораторна: біопсія ураженого
органа і мікроскопія отриманих
зразків.
Профілактика
Особиста: миття ягід, кип’ятіння
води
Громадська: дотримання правил
особистої гігієни, санітарнопросвітня робота