Заходи забезпечення кримінального провадження. Затримання особи

1.

Тема 3.2.
Заходи забезпечення кримінального
провадження. Затримання особи.

2.

Запобіжні заходи –
це частина заходів забезпечення
кримінального провадження,
спрямованих на забезпечення
належної поведінки підозрюваного,
обвинуваченого через певне
обмеження їхніх особистих прав.

3.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення
виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього
процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:
переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів,
які мають істотне значення для встановлення обставин
кримінального правопорушення;
незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного,
обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному
провадженні;

4.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення
виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього
процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити
кримінальне правопорушення, у якому підозрюється,
обвинувачується.

5.

Підставою застосування запобіжного заходу є
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою
кримінального правопорушення, а також наявність
ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді,
суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений,
засуджений може здійснити вище перелічені
негативні дії.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати
застосування запобіжного заходу без наявності для
цього підстав, передбачених КПК.

6.

Запобіжними
заходами є:
особисте
зобов’язання
особиста порука
застава
домашній арешт
тримання під
вартою

7.

Особисте зобов'язання (ст. 179 КПК) – це запобіжний
захід, суть якого полягає у покладенні на підозрюваного,
обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього
слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст.194 КПК.

8.

Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис
повідомляються покладені на нього обов’язки та
роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути
застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього
може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25
розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів
мінімальної заробітної плати.

9.

Особиста порука (ст. 180 КПК) – це запобіжний захід,
суть якого полягає у наданні особами, яких слідчий суддя,
суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового
зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання
підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього
обов'язків відповідно до ст. 194 КПК і зобов'язуються за
необхідності доставити його до органу досудового
розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Увага! У разі невиконання поручителем взятих на себе
зобов’язань на нього накладається грошове стягнення.

10.

Домашній арешт (ст. 181 КПК) полягає в
забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати
житло цілодобово або у певний період доби. Суть
домашнього арешту полягає в тому, що за наявності
достатніх підстав для обрання підозрюваному,
обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді
домашнього арешту за рішенням слідчого судді, суду
встановлюються обмеження, пов'язані зі свободою
пересування поза межами житла цілодобово чи у
визначений період часу.

11.

Застава (ст. 182 КПК) – це запобіжний захід,
суть якого полягає у внесенні коштів
заставодавцем у грошовій одиниці України на
спеціальний рахунок, визначений в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України, з
метою забезпечення виконання підозрюваним,
обвинуваченим покладених на нього обов'язків,
під умовою звернення внесених коштів у доход
держави в разі невиконання цих обов'язків.

12.

Застава, що не була звернена в дохід держави,
повертається
підозрюваному,
обвинуваченому,
заставодавцю
після
припинення
дії
цього
запобіжного заходу. При цьому застава, внесена
підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю
або частково звернена судом на виконання вироку в
частині майнових стягнень. Застава, внесена
заставодавцем, може бути звернена судом на
виконання вироку в частині майнових стягнень
тільки за його згодою.

13.

Тримання під вартою (ст. 183 КПК) є
винятковим запобіжним заходом, який
застосовується виключно у разі, якщо
прокурор доведе, що жоден із більш м'яких
запобіжних заходів не зможе запобігти
ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК, крім
випадків, передбачених частиною п’ятою
статті 176 КПК.

14.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з
підстав та в порядку, визначеному КПК.
Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду
затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене
покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його
вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі
потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують
на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення
від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або
особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності
Національного антикорупційного бюро України.

15.

Строк затримання особи без ухвали слідчого
судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох
годин з моменту затримання, який визначається
згідно з вимогами статті 209 КПК.

16.

Строк затримання особи без ухвали слідчого
судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох
годин з моменту затримання, який визначається
згідно з вимогами статті 209 КПК.
Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа
не пізніше шістдесяти годин з моменту
затримання
повинна
бути
звільнена
або
доставлена до суду для розгляду клопотання про
обрання стосовно неї запобіжного заходу.