Перша психологічна допомога в роботі поліцейського

1.

Перша психологічна
допомога в роботі
поліцейського

2.

Перша психологічна
допомога (ППД)це підтримка та практична допомога
дітям та дорослим, які знаходяться в
негативному психоемоційному стані
в результаті щойно пережитої або
поточної кризової події

3.

Перша психологічна
допомога дозволяє:
ненав’язливе надання практичної
допомоги та підтримки;
оцінка потреб і проблем людини;
надання допомоги у задоволенні нагальних потреб
(їжа, вода, інформація, встановлення зв’язку із
відповідними службами;
уміння втішити і допомогти людині заспокоїтися;
захист від подальшого ушкодження

4.

ХТО НАДАЄ ПЕРШУ ПСИХОЛОГІЧНУ
ДОПОМОГУ?
ППД може надавати
не лише професійний психолог, а
й інший спеціаліст, людина, яка
знайома з правилами
надання ППД

5.

Ситуації, в яких люди потребують
першої психологічної допомоги?
під час природної або
техногенної катастрофи, участь у бойових діях
у разі потерпання від насилля, тероризму,
гуманітарні кризи, які змушують покинути
домівку,
великі ДТП
складні життєві обставини, пов’язані зі звісткою
про невиліковну хворобу особи або близьких, про
смерть близької людини, про непередбачувані зміни
життєвих обставин тощо
у разі інших трагічних подій

6.

Ознаки того, що людина потребує ППД
ФІЗИЧНІ СИМПТОМИ
м’язова напруга, тремтіння;
порушення сну;
головний, м’язовий біль, болі в сердці, гикання, скарги на біль
у тілі, наприклад, у шлунку, інші фізичні симптоми, не
викликані хворобами;
порушення апетиту;
сильне відчуття втоми;
реакція здригання, заїкання, гикання

7.

Ознаки того, що людина потребує ППД
ЕМОЦІЙНІ РЕАКЦІЇ
надмірна схвильованість;
труднощі зосередження уваги на чомусь
збудженість;
надмірна дратівливість;
злість, гнів, агресія;
тривога, страх
побоювання, що станеться щось погане;
почуття провини

8.

Ознаки того, що дитина потребує ППД
ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ
тривога і страх,
загальне погіршення настрою та прояви негативного
ставлення до всього, що оточує;
чутливість і надмірна уважність до тривоги дорослих;
посилена реакція на гучні звуки, плач через найменші
подразники;
поява нових або повторюваних страхів (боязнь темряви,
незнайомців, страх залишатися на самоті);
емоційне заціпеніння

9.

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ
ДОПОМОГИ
ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ?
з’ясуйте, що трапилося;
зрозумійте, кризова ситуація закінчилася чи триває
дізнайтеся, чи є небезпека на місці події, чи є місця,
яких слід уникати;
дізнайтеся, чи є дорослі люди поруч;

10.

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ
ДОПОМОГИ
ЯК СПІЛКУВАТИСЯ?
знайдіть тихе місце для розмови;
якнайчастіше звертайтеся до дитини на ім’я;
говоріть м’яко, спокійно, просто, повільно;
допоможіть заспокоїтися;
використовуйте просту, зрозумілу для дитини мову;
часто виражайте свою зацікавленість дитиною жестом
(хитанням головою) або інтонацією;
переконайте дитину, що вона є партнером у розмові,
скажіть, що те, що вона розповідає, є важливим;

11.

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ
ДОПОМОГИ
ЩО РОБИТИ?
допоможіть дитині задовольнити базові потреби в їжі,
воді, тимчасовому житлі тощо;
залучайте близьку особу у процес і спілкування;
якщо дитина мовчить, просто будьте поруч;
підтримуйте відповідний зоровий контакт, без надмірного, безперервного
спостерігання за дитиною;
переривайте розповідь дитини лише тоді, коли це вкрай необхідно;
перепитайте дитину, якщо не зрозумієте її висловлювань;
гідно оцініть зусилля дитини, якщо виникне така потреба, що ви
усвідомлюєте, що дитина відчуває занепокоєння, і підкресліть
небезпідставність її почуття;

12.

ПРИЙОМИ ДОПОМОГИ У
СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ
ПРИ СТРАХУ
покладіть руку дитині собі на зап’ястку, щоб
вона відчула Ваш спокійний пульс. Це буде
сигналом: “Я зараз поруч, ти не один(а);
дихайте глибоко і рівно. Спонукайте дитину
дихати в одному ритмі з Вами;
слухайте. Виявляйте зацікавленість;
зробіть масаж найбільш напружених мязів
тіла (за дозволом дитини, пограйте в руханки)

13.

ПРИЙОМИ ДОПОМОГИ У
СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ
ПРИ ТРИВОЗІ
спробуйте розговорити дитинуі зрозуміти, що саме її
турбує. Розмовляйте спокійним тоном.
часто тривога виникає при нестачі інформації.
Допоможіть зрозуміти ди;
спробуйте переключити людину розумовою
діяльністю: рахувати, малювати, ліпити та ін.;
організуйте фізичне навантаження (руханку ) обійми
за згодою – сядьте поруч, за згоди, можете обійняти або
взяти дитину за руку, прийміть обійми від дитини,
якщо вона того захоче;

14.

ПРИЙОМИ ДОПОМОГИ У
СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ
ПРИ АГРЕСІЇ
забезпечте усамітненя дитини або зменшіть кількість
оточуючих
дайте можливість “випустити пару” (виговоритися
або “побити” кулаками або погану іграшку) організуйте
фізичне навантаження;
доручіть діяльність, пов’язану з високим фізичним
навантаженням;
будьте доброзичливим;
в ігровій формі намагайтеся розрядити ситуацію

15.

ПРИЙОМИ ДОПОМОГИ У
СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ
ПРИ ІСТЕРИЦІ
зробіть так, щоб не було глядачів, створіть, за
можливості спокійну обстановку. Залишайтеся з
дитиною віч-на-віч, якщо це безпечно
зробіть щось несподіване (умити водою, подути на
обличчя, почніть співати тихим голосом)
говоріть короткими фразами, упевненим тоном
“Випий води”, “Умийся водою”
після істерики наступає упадок сил. Покладіть
близьку дитину спати
Обмежте простір дитини, обійняв її ковдрою

16.

ПРИЙОМИ ДОПОМОГИ У
СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ
ПРИ НЕРВОВОМУ ТРЕМТІННІ
візьміть дитину за плечі та різко потрясіть
упродовж 10–15 секунд; г
говоріть із дитиною так, щоб не налякати;
не можна обіймати дитину чи притискати до
себе, накривати чимось теплим,
заспокоювати.
після завершення реакції дайте можливість
відпочити. Бажано покласти її спати

17.

ФРАЗИ, ЯКІ НЕ РЕКОМЕНДОВАНО
ГОВОРИТИ та РОБИТИ
Не порушуйте фізичного простору дитини,
залишайтесь на безпечній для неї відстані;
Не підганяйте дитину, давайте їй час на те,
щоб обдумати свої відповіді;
Не оцінюйте дитину та її висловлювання;
Не реагуйте здивуванням на висловлювання
дитини, навіть якщо вони вас шокують;
Не коментуйте описуваних дитиною ситуацій
згідно з уявленнями дорослих (наприклад, Це
було небезпечно для тебе, Це, мабуть було для
тебе жахливим);

18.

ФРАЗИ, ЯКІ НЕ РЕКОМЕНДОВАНО
ГОВОРИТИ ПОТЕРПІЛИМ
Не змушуйте дитину до відповіді, говорячи,
що вона повинна щось знати або пам’ятати;
Не давайте дитині обіцянок, яких ви не
зможете виконати;
Не впадайте в паніку, якщо дитина
виражає свої негативні емоції, наприклад,
плаче, скажіть, що розумієте її реакцію;
Не кажіть дитині «не плач», «не нервуй».

19.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: «ОК» ІНОДІ
БУТИ «НЕ ОК», ПРОСТО
МОМЕНТАМИ
НАМ ПОТРІБНА ДОПОМОГА,
ЩОБ ІЗ ЦИМ СПРАВИТИСЬ
ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!