Гетьманщина в період Івана Мазепи та спроба усамостійнення

1.

z
Гетьманщина в
період Івана
Мазепи та спроба
усамостійнення.
1687- 1709

2.

«Від Богдана до Івана не було у нас гетьмана»
z
Кінець XVІІ – XVІІІ ст. в українській історії – час
складних подій, трагічних доль, новаторських ідей і
надій.
Це також період великої європейської війни, котра
увійшла в історію як Північна війна. В цю війну була
втягнута і Україна, на нашій землі точилися грандіозні
битви. Всі ці події пов'язані з іменем великого гетьмана
Івана Мазепи.

3.

z

4.

З листа французького дипломата Жана
Блюза ( 1704 р.)
z
„ … з Московщини
я поїхав на Україну, країну козаків, де був кілька днів гостем принца Мазепи, що виконує
найвищу владу в цій країні. Я мав до нього листа від канцлера Московщини. На границі мене зустріла почесна
козацька варта і з великою пошаною допровадила до міста Батурина, де в замку має резиденцію принц
Мазепа.
Загально кажучи, він дуже любить оздоблювати свою розмову латинськими цитатами, а щодо перфектного і
досконалого знання цієї мови може ревалізувати з найкращими нашими отцями єзуїтами. Його мова взагалі
добірна й чепурна;правда, коли розмовляє, то більше любить мовчати та слухати інших. При його дворі – два
лікарі-німці, з якими Мазепа розмовляв їхньою мовою, а з італійськими майстрами, яких є кілька у
гетьманській резиденції, говорив італійською мовою. Я розмовляв із господарем України польською та
латинською мовами, бо він запевняв мене, що не добре володіє французькою, хоч у молодих літах відвідав
Париж і південну Францію, був на прийнятті в Луврі, коли святкували Піренейський мир (1659 p.). Не знаю
тільки, чи в цьому твердженні нема якоїсь особливої причини, бо сам бачив у нього газети французькі й
голландські.
Принц Мазепа вже поважного віку, на якихось десять років старший за мене. Вигляд у нього суворий, очі
блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, вершник з нього
знаменитий. Він дуже поважний у козацькій країні, де нарід, загалом свободолюбивий і гордий, мало шанує
тих, що ним володіють. Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою, великою воєнною відвагою та
розкішними прийняттями у своїй резиденції для козацької старшини.
Розмова з цим принцом дуже приємна: має він великий досвід у політиці; на протилежність до москвинів,
слідкує і знає, що діється в чужоземних країнах. Він показував мені свою збірку зброї, одігу з найкращих, що я
бачив у житті, а також добірну бібліотеку, де на кожному кроці видно латинські книжки”.

5.

z

6.

z
Влітку 1687 р. на річці Коломак (притока Ворскли), де
після невдалого Кримського походу отаборилося московськокозацьке військо, за наказом князя В. Голіцина відбулися вибори
нового гетьмана. Гетьманська булава дісталася генеральному
осавулу Івану Мазепі (1687—1709 рр.).
Вступаючи на посаду, І. Мазепа підписав новий українськомосковський договір — «Коломацькі статті». Вони
загалом повторювали текст «Глухівських статей» 1669 р.
Проте до «Коломацьких статей» додали деякі нові пункти,
які стали наступним кроком на шляху обмеження Московською
державою прав Гетьманщини. Так, статті підтверджували
30-тисячний козацький реєстр, права і привілеї гетьмана та
старшини. Проте гетьману заборонялося змінювати генеральну
старшину на її урядах без дозволу царя. Також гетьман не
міг самостійно здійснювати дипломатичні відносини з іншими
державами та був зобов’язаний дотримуватися «Вічного
миру» з Польщею (тобто не мав права робити спроби повернути
під свою владу Правобережжя). Крім того, гетьман
Мусив за наказом царя виставляти козацькі війська проти
Кримського ханства й Османської імперії.

7.

z
У містах Київ, Чернігів, Переяслав, Ніжин й Остер, як і
раніше, розташовувалися московські воєводи із залогами, а в
столиці Гетьманщини Батурині — московський стрілецький
полк для контролю над гетьманом. Також документ містив
спеціальний пункт, який пояснював відносини між
Гетьманщиною та Московською державою: Гетьманщина
оголошувалася складовою єдиної держави московського царя.
Тобто всі права козаків і Гетьманщини цар міг будь коли
скасувати.
Звістка про підписання «Коломацьких статей» стала
поштовхом до заворушень по всій Гетьманщині. Козаки та
селяни нападали на маєтки старшин, деяких убивали. Но
вообраний гетьман І. Мазепа закликав населення не чинити
самосуду й обіцяв, що припинить зловживання старшин і
скасує заведені за І. Самойловича податки. Повстання було
придушене.

8.

z
Другий Кримський похід 1689 р.
Азовські походи 1695, 1696 рр.
Азовські походи 1695—1696 — походи московських військ і
флоту та українських козацьких полків на Азов і
пониззя Дніпра під час Московсько-турецької війни 1686—1700.
Безпосередньою метою походів було здобуття фортеці Азова
у гирлі річки Дон.
У квітні 1696 року московські війська (75 тисяч чоловік) під
командуванням О. Шеіна вирушили на кораблях і суходолом до
Азова. Для нової війни з османами запорозькі майстри у Брянську
виготовили 42 великі бойові чайки (скампавеї). Разом із
запорозькими чайками вони склали значну військову силу. Туди ж з
козаками попливло і 2 500 московітських солдатів. В
травні 1696 року Азов був оточений з суші і блокований
московським флотом. Після запеклого штурму фортеці
українськими полками гарнізон фортеці капітулював.
Важливу роль у облозі та здобутті Азова відіграли
українські козаки. Похід козацького флоту на чолі з Яковом
Морозом відвернув на себе значні сили османського флоту і
кримського хана, що значно полегшило штурм Азова.

9.

z
30 липня 1700 р. між Московією та Османською імперією був
підписаний Константинопольський мирний договір, за яким
Московія отримувала Азов на 30 років і частину узбережжя
Азовського моря. Проте сторони зобов’язувалися не будувати
укріплень на кордоні Кримського ханства й Геть манщини. Козаки
залишали фортеці Кизи-Кермен і Тавань,але отримували право
здійснювати промисли до морів.
Скориставшись війною, Петро I збудував фортецю на лівому березі
Дніпра навпроти Січі для контролю над запорожцями.
Отже, в 1689 і 1695 роках Мазепа брав
участь в походах Петра I на завоювання
Криму і Приазов'я, котрі, в суперч
сподіванням гетьмана, не принесли
Україні ніяких сприятливих результатів.

10.

z
«Московські статті»
У 1689 р., через два дні після приходу до влади царя Петра І, гетьман
І. Мазепа підписав нові «Московські статті», які виявилися останніми
у відносинах між царями й гетьманами. Зміни, що містили статті,
стосувалися переважно економічних питань і давали більше свободи
гетьману в здійсненні внутрішньої політики. Перш за все
«Московські статті» фактично поновлювали податки, уведені І.
Самойловичем та скасовані «Коломацькими статтями».
У змісті цієї угоди Мазепа прагнув зафіксувати ті
положення, які дозволяли йому забезпечувати автономію
Гетьманщини як у внутрішніх питаннях, так й обходити
деякі заборони «Коломацьких статей» ‒ у зовнішніх.
Таким чином, підписання нової московсько-української
угоди дозволило Івану Мазепі забезпечити відносно
автономне існування Гетьманщини, до поки процес її
поглинання Московщиною не набув загрозливих форм і
не призвів до необхідності пошуку виходу з-під її
протекторату.

11.

z
Повстання під проводом С. Палія
(1702—1704 рр.).
1699 р. сейм Речі Посполитої ухвалив рішення
про ліквідацію козацького війська на
Правобережжі.
Програма боротьби містилася в його словах:
«Я поселився на вільній Україні, і Речі
Посполитій немає ніякого діла до цієї області;
лише я один маю право в ній розпоряджа тися як
справжній козак і гетьман козацького народу».

12.

z
Навесні 1704 року за наказом російського царя Іван Мазепа
виступив проти польського короля Станіслава Лещинського,
оволодів Київщиною і Волинню. Після конфлікту з фастівським
полковником Семеном Палієм, котрий з 1700 року брав участь в
українсько-польській війні на Правобережжі, і честолюбні наміри
якого здавались Мазепі загрозою власному гетьманському
положенню, безпідставно заарештував його (а Петро I заслав у
Сибір) і приєднав до Гетьманщини правобережні полки, кількість
яких збільшив до семи.

13.

z
У 1705 році Станіслав Лещинський, котрий став польським
королем при підтримці шведів, запропонував Мазепі вступити до
шведської коаліції. Ці переговори велися в таємниці аж до 1708
року — Мазепа волів дочекатися вирішальної сутички у Північній
війні, котру в 1700 році Петро I почав проти шведського короля
Карла XII. Але восени 1708 року, отримавши від Петра I наказ
надіслати війська на допомогу російській армії, в той час як вся
Україна була зайнята царськими військами, Іван Мазепа відмовся
підкоритись і оголосив про союз з Карлом XII, з котрим була
укладена угода, що передбачала політичний статус України як
незалежної держави по обидва боки Дніпра.
Це рішення гетьмана не знайшло однозначної
підтримки серед козацької старшини, для котрої
антиросійський виступ Мазепи виявився повною
несподіванкою, і було засуджене православним
духовенством — у всіх церквах, навіть тих, котрі
будував Мазепа, його ім'я піддавали анафемі, а його
вчинок, з подачі Петра I, трактувався як
підпорядкований особистій вигоді.
Анафема (від грец. –
відлучення) – це публічне
свідчення Церкви про
відділення, відлучення від неї
окремої людини, групи людей
або громади з причини
серйозних відхилень у
віровченні (єресі)

14.

z
На Старшинській
раді в Глухові новим
гетьманом було
обрано Івана
Скоропадського
(1708—1722 рр.).
Після стратегічних прорахунків шведського
командування, росіяни завоювали
Стародуб, гетьманську столицю Батурин, де
вирізали військове і цивільне населення з
немовлятами включно, Лебедин, Переволочну, у
травні 1709 року зруйнували Чортомлинську Січ,
захопили гетьманську скарбницю, артилерію і
знищили річковий козацький флот. А після поразки
шведів у липні 1709 року в Полтавській битві
(вирішальна битва Північної війни), план Мазепи
на становлення Гетьманщини як самостійної
держави зазнав повного краху.
Карл XII з рештою війська і гетьман з козаками
врятувалися втечею до Молдавії, де Іван Мазепа, не
взмозі пережити поразку, помер 2 жовтня 1709 року.

15.

«Іван Мазепа – будівничий
української культури»
z
Іван Мазепа був першим українським гетьманом, який
незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22
років. Цей період характеризувався економічним
розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією
соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного
життя та культури.
Мудрий і обачний політик, геніальний стратег, гетьман
Війська Запорозького, меценат і високоосвічена людина
свого часу мав одну велику мету – досягнути єдності та
незалежності для України. Будучи обдарованим
дипломатом, зберіг Запорізьку Січ – джерело військової
сили своєї країни. Вже на початку свого правління І.
Мазепа почав розвивати духовні та культурні цінності
українського народу, за допомогою побудови великої
кількості освітніх закладів і церков.

16.

Іван Мазепа як індикатор національної зрілості
z
У Києві гетьман І. Мазепа побудував Братську церкву на Подолі (1693), церкву
Великого Миколая (військовий Собор) (1690–1696), обніс Києво-Печерську
Лавру камінною стіною.
Крім усього, гетьман І. Мазепа постійно дбав про реставрацію та зведення
нових будівель у Печерській Лаврі за власні кошти. Так, 1695–1696 pp. було
реставровано Успінську церкву в Лаврі, згодом Свято-Троїцьку церкву та
Церкву Всіх Святих. Разом із будівництвом Велико-Микольського Храму на
Печерську гетьман Мазепа розпочав відновлення і стародавньої СвятоСофіївської Кафедри у Києві. Це відновлення тривало сім років (1690–1697).
Так само Мазепа реставрував і Золотоверху Михайлівську церкву в
Михайлівському монастирі (зруйнована в 30-х pp. XX ст., відбудована на
початку 90-х pp.). Він же відновив також Спаську церкву Межигірського
монастиря та Михайлівську церкву Видубицького монастиря біля Києва. Дуже
дбав гетьман Мазепа про Києво-Могилянську Колегію в Києві. При ній
побудував Братську Богоявленську церкву, для самої Колегії поставив новий
триповерховий коштовний будинок. Він же домігся, що в 1701 році
Могилянську Колегію було перейменовано на Академію.

17.

z
Запам'ятайте дати