Осип Турянський «Поза межами болю»

1.

Чотирнадцяте грудня
Класна робота
Осип Турянський
«Поза межами болю»

2.

Осип Турянський. Біографія.
О́сип Васи́льович Туря́нський (псевдонім — Іван Думка;
1880–1933) — український письменник і літературний
критик, поліглот, учитель середніх шкіл Галичини.
Народився 22 лютого 1880 року в селі Оглядів (нині
Радехівський район Львівської області) в родині тесляра.
Був найстаршим серед 8 дітей. За допомогою сільського
вчителя вступив до Львівської української гімназії, потім
закінчив філософський факультет Віденського університету.
Там же захистив докторську дисертацію. Працював
учителем середніх шкіл Галичини.
У літературі дебютував 1908 року новелами в альманаху віденської
«Січі». Восени 1914 року був мобілізований в австрійську армію.
Потрапив у полон. Пережите відтворив у повісті-поемі «Поза
межами болю» (1917). Підірване полоном здоров'я швидко тануло, і
28 березня 1933 року у Львові письменник помер.
.

3.

Значення в українській та світовій
літературі
• Повість Осипа Турянської «Поза межами
болю» – це один з найяскравіших та, напевно,
найстрашніших експресіоністичних творів в
українській літературі періоду 20-30х років ХХ
століття, актуальність якого не підлягає
сумнівам. Твір зумів зробити свого автора
загальновідомим письменником в Україні, а
також прославив його й за кордоном,
спричинивши масове визнання Турянського як
мастера психоаналізу, який детально зображує
особистість кожного героя.
• Як підкреслив колись німецький критик Роберт
Плєн, «Поза межами болю»… своєю ідеєю і своєю
могутньою силою зображення переходить межі свого
народно-українського походження і стає незвичайно
цінним здобутком загальнолюдського духу»

4.

«Автор дав геніальний твір, що,
користуючись лише
національними засобами
творчості, увійшов у сім’ю
видатніших всесвітніх творів і
своєю вірою в перемогу
людяності та добра надбав собі
вічної юності безсмертя».
Саме цим єдиним твором
письменник надійно увійшов в
історію української літератури
ХХ століття.
Михайло Селегій, письменник,
критик, громадськополітичний діяч на еміграції.

5.

«Ми винні перед ним. Час винен
перед ним. Розгорнім
сьогодні його повість, вчитаймося
в неї, переймімося її болем,
смутком і надією - і подивуймося,
як ми жили стільки літ без цієї
пекучої сповіді про «дорогу
смерті», на якій лунав протест
проти війни.
Він вірив у нас. Він писав, що є у
житті сонце!»
Роман Федорів

6.

Поема в прозі «Поза межами
болю» О. Турянського стоїть на одному щаблі з
найвідомішими творами про першу світову війну
Еріх Марії Ремарка, Анрі Барбюса, Ернеста
Хемінгуея, Стратіса Мірівіліса, котрі воювали,
як і О. Турянський на фронтах.
Але повість-поема «Поза межами болю»
вирізнялася серед інших творів.
Чим саме?
Усвідомленням ваги моральних цінностей,
духовним вдосконаленням людини,
розумінням природи війни як катастрофи.

7.

Між небом і
землею життя
людини
найцінніше.
Протагор, давньогрецький
філософ

8.

Лише ті здатні
цінувати життя,
кому часто
доводилося бути на
краю смерті.
Джавахарлал Неру,
прем’єр-міністр Індії

9.

Треба прагнути бути
людиною, незважаючи
на всю жорстокість
навколишнього світу, і
це можливо.
О.Генрі,
американський
письменник

10.

У передмові до віденського
видання повісті «Поза межами
болю» О. Турянський
зізнавався: «Тіні моїх
товаришів являються мені у
сні й наяву… Моя душа
відривається від життя, як
осінній пожовклий листок від
дерева, й лине далеко, далеко
до моїх товаришів… І згадую
незабутнього товариша
Василя Романишина. Друже
мій! І ти вже не живеш… Ні, я
не можу, я не смію мовчати».

11.

«Поза межами болю» —
це хроніка передсмертних
марень, прокльонів та
спогадів сімох
виснажених солдат, що
відстали від загального
каравану (як у справжніх
солдат у них лишилися
тільки прізвища).

12.

Історія написання:
Восени 1914 р. О.Турянського мобілізували до австрійської
армії і відправили на сербсько-австрійський фронт, де він
потрапляє в полон. Разом з іншими 60 тисячами
австрійських вояків його було відправлено етапом
через гори Албанії. Це був важкий шлях. Мало кому вдалося
вижити, від голоду і холоду гинули самі сербські конвоїри.
Лише 15 тисяч полонених врятувалися від смерті. Сербські
лікарі серед семи замерзлих полонених помітили якісь
слабкі руки О.Турянського. Його повертали до життя,
помістивши в холодну воду,- це запропонував лікарукраїнець Василь Романишин. Так Осипа Васильвича було
врятовано від смерті. Однак пережите не давало йому
спокою. Тому твір – автобіографічний.

13.

Рік написання: 1917
Жанр твору: «поема» (Р. Плєн, С. Пінчук),
«повість» (Р. Федорів), «повість-поема»
(С. Пінчук), «модерна епопея» (М. Селегій),
«поема-симфонія» (3. Гузар), «роман»
(М. Ільницький).
Найчастіше визначають жанр
твору «Поза межами болю» як
антивоєнна психологічна
поема в прозі.

14.

Теорія літератури:
Поема в прозі — ліро-епічний
твір, написаний прозою, у якому
оповідь про історичні події й події
життя героїв розкривається
через сприйняття й оцінку
оповідача.

15.

Тема твору:
Зображення трагедії і жаху
подій Першої світової війни,
перебування в полоні.

16.

Ідея твору:
Засудження війни і протест проти неї;
утвердження думки, що навіть у найскладнішій
ситуації людина залишається людиною,
збереження духовних і моральних цінностей,
перемога духу над матерією.

17.

Персонажі твору
Оглядівський — однин із полонених (уособлює
самого автора). Передає свої страшні відчуття,
думки про критичну ситуацію, в якій він опинився,
а також про саму війну як найбільше зло проти
людства, про відповідальність кожного за участь у
ній.
Штранцінгер — 24-річний юнак, осліплий та
онімілий від горя. Саме його дух «ширяє вже
далеко від нас… поза межами болю», бо він
втратив матір, а його дівчина наклала на себе руки
Бояні — один із полонених, що його одежу як
паливо використали інші. Протягом твору його
опановує лише одна думка: блискавична смерть
Сабо — один із полонених, з ознаками злобної
нетерплячки, чекає найслабшого у танці; Сабо ніхто
не чекає з війни
Добровський — полонений, що намагався відсіяти
винуватця несправедливості життя
Пшихульський — полонений.
Ніколич — полонений, жалкує, що не зміг виконати
свою місію у цьому житті

18.

Проблематика твору:
* держава й людина;
* війна й людина;
* війна й політичні
амбіції верхівки;
* влада грошей;
* збереження духовності
й моральних цінностей,
* гуманізм і жорстокість
* життя і смерть
* воля людини та
біологічні інстинкти

19.

Паспорт твору «Поза межами болю»
1.
Рік написання: 1917 (1917-1921)
2.
Місце написання: італійський острів Ельба, табір для
військовополонених.
3.
Основа твору: автобіографічна. (Оглядівський – сам автор;
прізвище утворене, мабуть, від назви його рідного села Оглядів)
4.
Рік виходу в світ: 1921
5.
Місто, в якому була видана повість: Відень
6.
Роки, змальовані в творі: Перша світова війна.
7.
Жанр: ативоєнна психологічна лірична повість-поема (поема в
прозі); повість, ліричний роман (деякі літературознавці)
8.
Тема: події Першої світової війни, перебування в полоні.
9.
Ідея: пацифістське ставлення до війни; протест проти жахіття війни,
осудження кровопролиття, яке вона принесла Європі, протест проти смерті
невинних людей.
10.
Гуманістична ідея, яка проймає твір: «Любов до життя і його вищих
цінностей переможе смерть».
11.
Основна думка твору: засудження війни й мілітаризму,
утвердження нездоланності людського духу, сили розуму й волі до життя.

20.

Особливість композиції:
фрагментарна;
розповідь ведеться від І особи (оповідача, ліричного героя);
наявність композитційного обрамлення: твір починається і
завершується думкою-реквіємом про померлих побратимів.
Сюжетні елементи:
Експозиція: переднє слово.
Зав’язка: убивство конвоїра, втеча семи бранців.
Розвиток дії: спроби вижити в горах.
Кульмінація: танок біля багаття.
Розв’язка: смерть п’яти бранців, порятунок Оглядівського.
Форма: майже кожне нове речення, обрамлене поетичною
ритмізованою прозою, починається з абзацу й має вигляд віршованих
рядків. До того ж ціла лавина пунктирних ліній створює своєрідне ліричне
мереживо тексту, зв’язуючи фрагменти думок, спогадів, реальності й
марення героїв у психологічне полотно оповіді. Ті крапки-пунктири – біль,
прихований у мовчанні, коли, здається, наступний звук вщерть
переповнить чашу людського терпіння.

21.

Персонажі: сім полонених: Добровський ()українець), Сабо (угорець), Штранцінґер
(австрієць) – головні; Бояні (серб), Ніколич (серб), Пшилуський (поляк) –
другорядні; ліричний герой українець (Оглядівський).
Стиль, яким написаний твір: експресіонізм.
Гуманістичні цінності, що утверджуються у творі: патріотизм,
толерантність, уболівання за долю світу, братерство, любов, взаємодопомога,
бажання вижити, віра в силу любові сім’ї.
Кіномистецтво: за мотивами повісті в 1989 р. знято однойменний
художній фільм (режисер Ярослав Лупій).
Проблематика:
- усвідомлення ваги моральних цінностей,
- духовне вдосконалення людини,
- розуміння природи війни як катастрофи;
- боротьба людини за життя;
- боротьба між матеріальним і духовним
- любов до життя, не зважаючи ні на які перешкоди;
- дружба, вірність, гуманізм, любов до рідних та Батьківщини

22.

Сюжетний ланцюжок:
Герой твору Оглядівський
потрапляє у полон - перебування у
полоні – передсмертні марення у сербській лікарні – опис стану
людини, яка переживає
апокаліпсис.
До останньої хвилини життя головні герої «Поза межами
болю» залишаються людьми, вони вже смертники, але не
накидаються один на одного, а чекають смерті слабшого.

23.

Сюжет та його особливості
• У
центрі
сюжету
—
поневіряння
військовополонених,
колишніх
солдатів
австрійської армії, сімох друзів у нещасті.
Утікши від охоронців, чоловіки опиняються
наодинці з дикою природою, де лише сніг,
холод, голод і жодної живої душі. Найбільша
небезпека для втікачів — замерзнути в лютий
зимовий мороз. Письменник досить точно
використовує оксюморон, щоб передати весь
жах ситуації, в яку потрапили герої твору:
«Ідуть живі трупи по трупі природи». Раптом
ніби саме собою назріває страшне рішення:
хтось із них мусить померти, а решта
розпалить вогнище з його вбогої одежини й
таким чином урятується. Добровський
зауважує: «Прокляте те життя, в котрому
слабкий мусить згинути, щоб дужчий міг
жити». І це стосується не лише їхньої ситуації,
це проектується на весь недосконалий світ…

24.

У кожного з сімох учасників двобою зі смертю була
власна життєва дорога, але безжальний вихор війни
перетнув їхні долі, і тепер, коли «ніхто й нічо не відзивається
на голос болю і туги їхнього серця», раптом ніби саме собою
назріває страшне рішення: хтось із них мусить померти, а
решта розпалить вогнище з його вбогої одежини й таким
чином урятується.
Голод діймав кожного, проте спроба їсти людське м’ясо
нічого не дала: кожен волів померти, але не стати
людожером. Навіть у такій ситуації людська гідність узяла
гору над неміччю людської плоті.
«Коли у тьмі і хаосі, в якому ми мучимося, тліє іскра якоїнебудь ідеї, то твоя огненна любов до життя й до його вищих
цінностей переможе смерть »,- вкладає в уста Добровського
автор свої філософські думки про перемогу життя над
смертю..

25.

Персонажі твору:
Оглядівський — один із полонених (уособлює самого
автора), українець. Передає свої страшні відчуття, думки про
критичну ситуацію, в якій він опинився, а також про саму
війну як найбільше зло проти людства, про відповідальність
кожного за участь у ній. Він живе спогадами про сім’ю. В
нього щасливо склалося власне подружжя (можливо тому
він один вижив, щоб повернутися до сім’ї). Як і всі,
Оглядівський впадає в депресію, але ж намагається її
подолати. У тяжкі хвилини перед ним постають символи
сонця і матері з дитиною, що є святими величинами
українця.
Риси характеру Оглядівського : спокійний,
врівноважений, глибоко сприймає горе товаришів, слабкий
фізично, вижив.

26.

Добровський —один із полонених, колишній аранжер
світських балів, українець. Він намагався відсіяти винуватця
несправедливості життя; дружина Добровського— повія.
Добровський зауважує: «Прокляте те життя, в котрому слабкий
мусить згинути, щоб дужчий міг жити». І це стосується не лише
їхньої ситуації, це проектується на весь недосконалий світ, що
може кидати цілі народи у війну, ввергати їх у коло насильства
не заради захисту власної домівки, а заради амбіцій великих
можновладців.
Щоб зігрітися Добровський влаштовує химерні й жахливі за
своєю суттю танці з уявними «дамами», це дає змогу уявити себе
в минулому, віднайти ті острівці, за які гарячково чіпляється
свідомість на межі божевілля. Цей дивний танець забирає
останні сили, а разом з ними і життя молодого хлопця Бояні.
Риси характеру Добровського : іронізує, має
організаторські здібності, гордий, не показує свого
безсилля, загинув від пострілу своєї ж рушниці.

27.

Штранцінгер — 24-річний юнак, осліплий та онімілий від
горя й душевного болю — утрати матері й коханої дівчини,яка
наклала на себе руки. Австрієць. Мовчазний сліпий
Штранцінгер у відчаї і з бажання віддати останнє спалює у
вогнищі свою скрипку («Оця скрипка — це його очі»).
«Я – австрієць. У минулому – скрипаль. Доля розпорядилася
так, що потрапив до полону. Куля забрала в мене очі. Як і інші, я
хотів жити і при першій можливості я тікав з товаришами. Я
вдячний їм, що вони не залишили, вони мене тягнули за собою,
як їм не було важко. Ми всі стояли перед вибором: хто перший.
Вогнище догорало, я не бачив, але відчував погляди на собі, на
скрипці. Кожен хотів жити, ніхто не хотів помирати. По-перше,
ноги мене не слухали, ледве рухався, чотири кроки вперед,
чотири назад. Мені було жаль, я змушений був розлучитися зі
скрипкою, підтримати вогнище, хоч це була моя остання втіха,
останній акорд не лише струни, але й життя. Я не вірю, що люди
є добрими і злими: вони є тільки нещасливі і щасливі.»
Штранцінгер вважає, що добра людина повинна завжди бути
щасливою і на його шляху зустрічалися більше добрих людей.

28.

Бояні — один із полонених, серб; опановує
лише одна думка: блискавична смерть.
Сабо — один із полонених, угорець; із
ознаками злобної нетерплячки, чекає
найслабшого у танці; Сабо ніхто не чекає з
війни. Він рве банкноти, що їх підступним
чином здобув на війні, і розмірковує, що то
значить мати гроші;
Пшилуський — полонений, поляк; його
дружина – повія.
Ніколич — полонений, серб; жалкує, що не
зміг виконати свою місію у цьому житті.

29.

Символічні образи:
Син, дружина –
символи життя,
різдвяні свята натяк на те, що
Оглядівський має
вижити,
вогонь – життя,
родина, добробут.

30.

Символічна назва твору:
Опинившись у неймовірно
трагічних ситуаціях, на межі
виживання Оглядівський вірить
у силу любові дружини і сина, які
в його очах є світлою зорею, що
веде його до перемоги. Він долає
тяжкі обставини і виходить
переможцем у двобої зі смертю,
утверджуючи активний гуманізм,
загальнолюдські цінності.

31.

Ґронування
СЛЬОЗИ
СМЕРТЬ
БІЛЬ
ВІЙНА
ЗЛОЧИН
КРОВ
СТРАХ
КАТАСТРОФА

32.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ:
1. Чому шлях, яким ішли
полонені, називався «дорогою
смерті»?
2. Чи були у героїв повісті шанси
вижити?
3. Які цінності в житті
важливіші : духовні чи
матеріальні?

33.

За мотивами
повісті «Поза
межами болю»
1989 року знято
однойменний
художній фільм
( режисер
Ярослав Лупій)

34.

СЕНКАН
1.Життя
2. Складне, непередбачуване
3. Спонукає, наставляє, учить
4.Життя-мить, проживи його гідно.
5.Боротьба
1.Війна
2. Жорстока, кровопролитна
3. Знищує, вбиває, сиротить
4.Війна – горе і страждання людей.
5.Смерть

35.

«Мікрофон»
Як ви розумієте
висловлювання відомих
людей про сенс життя?
Ні про що не турбуватись,
ні за чим не турбуватись - значить
не жити, а бути мертвим».
Григорій Сковорода
«

36.

«Мікрофон»
«Найпрекрасніші і в той час
найщасливіші люди ті, хто
прожив своє життя, піклуючись
про щастя інших».
В Сухомлинський

37.

«Мікрофон»
«На світанні, побачивши сонце, з
радістю прославте день новий І
скажіть: «Господи, додай мені літа
до літа, щоб я честю й добром
виправдав життя своє».
Володимир Мономах

38.

Тестові завдання за твором
О.Турянського «Поза межами болю»
1.Кому присвятив повість – поему автор?
А) своїм друзям;
Б) війні;
В) дружині та синові;
Г) владі.
2. Яке слово повторюють тремтячі уста жахливих подоб
людей, що блукають в албанських безвістях?
А) смерть;
Б) їсти;
В) люди;
Г) Бог
3. Що робили сербські вартівники з тими, хто падав на
шляху?
А) били;
Б) примушували повзти;
В) вбивали;
Г) давали на поталу іншим.

39.

4. Хто з героїв не розставався зі скрипкою?
А)Добровський;
Б) Штранцінгер;
В) Ніколич;
Г)Сабо.
5. Скільки товаришів утекло з сербського полону?
А) 3; Б) 7; В) 6; Г) 5.
6. Кому належать слова: «Люди для нас – гірше вовків»?
А) Сабо;
Б) Бояні;
В) Ніколичу;
Г) Добровському.
7. Хто з друзів добровільно погодився вмерти заради
інших?
А) Сабо;
Б) Штранцінгер;
В) Пшилуський;
Г)Бояні.

40.

8. Що придумали герої, щоб зігрітись та вибрати того,
хто першим помре?
А) розпалити вогнище;
Б) засипати себе снігом;
В) знайти ведмежий барліг;
Г) бігати й скакати довкола корча.
9. Кому з героїв здавалось, що маленька ручка сина
тримає його у цьому житті?
А) Сабо;
Б) Бояні;
В)Штранцінгеру;
Г) оповідачеві (Оглядівському)
10. Що просив Бояні перед смертю?
А) передати матері, що він помер у теплій хаті на білій постелі;
Б) передати, що він до кінця залишився чоловіком;
В) передати, що він не зрадив Батьківщину;
Г) щоб товариші з’їли його труп та врятувалися від голоду й
холоду.

41.

11. Скільки років було сліпому Штранцінгеру?
А) 50; Б) 32; В) 65; Г) 24.
12. Хто врятував оповідача від участі його друзів?
А) сербські лікарі;
Б) Василь Романишин;
В) Штранцінгер;
Г) дружина.

42.

Домашнє завдання
Читати за підручником с.106-109, відповідати на питання
с. 109-110.,переглянути кінофільм, характеризувати героїв.
Виконати тестові завдання за презентацією,
написати есе “Мої враження від твору «Поза межами
болю»
Повторити вивчений матеріал, підготуватися до контрольної
роботи