Сімейна медицина

1.

СІМЕЙНА МЕДИЦИНА
Підготувала студентка
Вашковецького медичного коледжу
Денис Христина

2.

Сімейна медицина
Відтак виникає питання, де та “золота середина”, що дозволить оптимізувати
українську медицину, зробить її гідною й конкурентноспроможною.
Пріоритетним напрямком у розв’язанні поставленої проблеми стала
реорганізація системи охорони здоров’я, і зокрема первинної ланки надання
медичної допомоги, до якої відноситься амбулаторна служба, а також служба
невідкладної та швидкої допомоги.
Реорганізація, у першу чергу, була спрямована на створення сітки лікарів
нової для України формації – лікарів загальної практики – сімейних лікарів,
котрі цілодобово повинні нести відповідальність за своїх пацієнтів і надавати
гарантований мінімум медичної, психологічної та соціальної допомоги
населенню.

3.

Сімейна медицина - це галузь медицини,
яка зосереджується на наданні повної
медичної допомоги для всієї родини від
дітей до старшого покоління. Це означає,
що лікар сімейної медицини відповідає за
діагностику та лікування всіх захворювань у
всіх членів родини, включаючи дітей,
дорослих та літніх людей.

4.

Хто такий сімейний лікар і чим він
відрізняється від дільничого терапевта?
Поняття "лікар загальної практики" склалось еволюційним шляхом у
конкретних умовах історичного відрізку часу в ряді європейських країн.
Відноситься це, в основному, до XVIII-XIX століть, коли лікарська допомога
здійснювалась в індивідуальному комерційному порядку, у результаті чого
утворився стійкий контингент пацієнтів, у яких сформувалось уявлення
про доцільність звернення виключно до "свого" лікаря. Лікаря, якому в
силу особливих причин вони довіряли, в основному завдяки впевненості в
його професіоналізмі та індивідуальних якостях. Таке виконання
медичних обов'язків було максимально виграшним із позиції
довготривалості та безперервності спостереження за станом здоров'я
"своїх" пацієнтів і членів їх сімей, а також за динамікою змін у здоров'ї, що
відбуваються протягом життя пацієнта. У таких умовах лікар дійсно був
одночасно і сімейним лікарем, і лікарем загальної практики, оскільки
йому доводилось мати справу з усім спектром патології, що мала місце в
контингенті, який він обслуговував.

5.

Сімейну лікувальну практику необхідно розглядати, як таку, яка
забезпечує тривалу опіку за здоров'ям громадянина і всіх членів його сім'ї
незалежно від характеру хвороби, стану органів і систем організму у всі
періоди життя людини.

6.

Сімейну медицину як спеціальність особливо характеризує система
професійних цінностей спеціалістів, які у ній працюють. Це, перш за
все, широкий погляд на клінічні проблеми пацієнта, медичне
обслуговування в контексті сім'ї, індивідуальний підхід до здоров'я
хворого та членів його сім'ї. Лікар загальної практики-сімейний лікар
- повинен добре розуміти, як сім'я впливає на здоров'я пацієнта і як
здоров'я пацієнта відображається на його сім'ї. Співробітництво із
сім'єю буде означати, що з боку медичних працівників з'явиться
розуміння і поважливе відношення до емоційних переживань і
наслідків, які обов'язково виникають при захворюванні одного із
членів сім'ї. Усвідомлення хвороби одного із членів сім'ї неможливо
відокремити від адекватної реакції членів його сім'ї, рідних йому
людей. Безумовно, відношення пацієнта до своєї хвороби, її
розуміння та значення, яке він її надає, визначається його соціальним
оточенням. З іншої сторони, хвороба пацієнта здійснює вплив на його
близьких і соціальне оточення. Це єдиний, нероздільний процес із
зворотними зв'язками. Сімейний лікар повинен не розхитувати цю
систему, а приводити її у стан рівноваги.

7.

Сімейну медицину, як спеціальність відрізняє ряд
надзвичайно важливих принципів. Головні із них:
- довготривалість і
безперервність спостереження;
- економічна ефективність і
доцільність допомоги;
- багатопрофільність первинномедичної допомоги;
- координація медичної
допомоги;
- відношення до сім'ї, як до
одиниці медичного
обслуговування;
- превентивність, як основа
діяльності сімейного лікаря;
- відповідальність пацієнта,
членів його сім'ї і суспільства за
збереження і покращення його
здоров'я.

8.

Надаючи допомогу декільком
поколінням пацієнтів із однієї
сім'ї, сімейний лікар і сімейна
медсестра неминуче стають
свідками і внутрішніх проблем
родини, і тісно стикаються з
ними. Відношення сім'ї до питань
здоров'я її членів, впливи
екологічних факторів, спорту,
особливостей харчування,
значущості для здоров'я
шкідливих звичок тощо - має
постійно контролюватися
медичним працівником, який
повинен передбачувати як
очікувані, так і непередбачувані
переходи кожного із членів сім'ї в
зону ризику. У спеціаліста із
сімейної медицини є унікальна
можливість застосовувати
превентивні міри на ранньому
етапі патологічних змін.

9.

Профілактична спрямованість:
важливий принцип сімейної медицини. Прогнозування
ризику розвитку окремих захворювань, доклінічна їх
діагностика, своєчасність інформування пацієнта, а
також прийняття профілактичних заходів найважливіші складові елементи щоденної роботи
сімейного лікаря і медичної сестри. Тільки у сімейного
лікаря є умотивована потреба по-справжньому
займатися профілактикою в процесі повсякденної
роботи із своїми пацієнтами і членами їх сімей.
Пояснюється це не тільки тим, що сімейний лікар краще
за інших вузькоспеціалізованих колег знає своїх
пацієнтів і шкідливі для здоров'я обставини їх життя,
але й тим, що тільки сімейний лікар безпосередньо
зацікавлений у зниженні захворюваності прикріпленого

10.

Сімейний лікар частіше за
інших спеціалістів має
використовувати
раціональну як з медичної,
так і з економічної точки
зору обґрунтовану
тактику, по відношенню до
необхідних лабораторних
та інструментальних
методів дослідження та
рекомендувати
необхідність застосування
спеціалізованих
технологій лікування.

11.

У чому економічна доцільність сімейної
медицини?
Економічним підґрунтям для визначення пріоритету у розвитку первинної
медико-санітарної допомоги є вартість обслуговування одного випадку
надання допомоги.
Зміщення навантаження у бік первинної медико-санітарної допомоги
дозволить збільшити ресурсне наповнення надання допомоги в умовах
спеціалізованих та високоспеціалізованих закладів охорони здоров’я та
зменшити дефіцит фінансових ресурсів у галузі охорони здоров’я в
цілому.

12.

Перелік облікової медичної документації закладу
загальної практики – сімейної медицини
1. Карта хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару
вдома (ф. 003-2/o).
2. Медична карта амбулаторного хворого (ф. 025/о).
3. Талон амбулаторного пацієнта в закладі загальної
практики – сімейної медицини (ф. 025-6-1 /о).
4. Посімейний журнал дільниці сімейного лікаря (ф. 025-8-1 /о).
5. Направлення на консультацію в діагностичні кабінети, в
лабораторії та результати обстежень (ф. 028-1/о).
6. Контрольна карта диспансерного нагляду (ф. 030/о).

13.

7. Книга запису викликів лікарів додому (ф. 031/о).
8. Журнал запису пологової допомоги вдома (ф. 032/о).
9. Книга реєстрації листків непрацездатності (ф.
036/о).
10. Відомість обліку відвідувань у поліклініці
(амбулаторії), диспансері, консультації, вдома (ф.
039/о).
11. Екстрене повідомлення про інфекційне
захворювання, харчове, гостре професійне отруєння,
незвичну реакцію на щеплення (ф. 058/о).
12. Журнал обліку інфекційних захворювань (ф. 060/о).
13. Карта профілактичних щеплень (ф. 063/о).
14. Журнал обліку профілактичних щеплень (ф. 064/о).
15. Журнал запису амбулаторних операцій (ф. 0б9/о).
16. Довідка для одержання путівки (ф. 070/о).

14.

15.

Загальні положення
1.1. Лікар загальної практики –
сімейний лікар (далі – сімейний лікар)
– це спеціаліст з вищою медичною
освітою, який має юридичне право
надавати первинну медико-санітарну
допомогу закріпленим сім'ям і іншим
приписним категоріям населення
незалежно від віку, статі і характеру
патології.
1.2. На посаду сімейного лікаря
призначається лікар, який пройшов
підготовку в інтернатурі за
спеціальністю "загальна практика –
сімейна медицина", або лікарі за
освітою "лікувальна справа" та
"педіатрія", які пройшли підготовку на
циклі спеціалізації з сімейної
медицини у вищих медичних закладах
удосконалення з різними формами
навчання лікарів і отримали
сертифікат спеціаліста за
спеціальністю "загальна практика
(сімейна медицина)".
1.4. Сімейний лікар може працювати
індивідуально або в групі сімейних
лікарів (групова практика). Залежно
від структури населення, що
обслуговує бригада лікарів, доцільно
залучати і інших спеціалістів, у тому
числі соціальних працівників.
1.5. Сімейний лікар працює за
контрактом (угодою) з державними
або муніципальними органами,
страховими медичними компаніями
1.6. Контингенти населення, їх
чисельність формуються з
урахуванням права вільного вибору
лікаря й закріплюються умовами
контракту.

16.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!