Similar presentations:
Професійний розвиток правника
1.
Професійний розвитокправника
2.
ВступНа початку нового століття в Україні триває
реформування освіти. Зокрема,важливе
значення управлінці у галузі освіти,
дослідники, практики відводять проблемі
удосконалення вищої освіти, забезпеченню її
якості, гармонізації системи вищої освіти з
тенденціями міжнародного простору та
Європейського співтовариства. Нині робляться
спроби забезпечити освітні послуги, за
допомогою яких можливо сформувати фахівця
відповідно до вимог ринку праці. Це
стосується й вищої юридичної освіти, оскільки
Україна прагне побудувати правову державу,
яка сповідує принцип верховенства права.
3.
В сучасних умовах розвиткуукраїнського суспільства, які тісно
пов’язані з потужними
інтеграційними процесами у
світове співтовариство. Важливим
аспектом розвитку професійних
навичок юристів набувають
актуальності комунікативні
здібності, необхідні для
найефективнішої реалізації цілей
правничої діяльності.
4.
Комунікативні здібностіВажливим аспектом розвитку професійних навичок юристів
набувають актуальності комунікативні здібності, необхідні для
найефективнішої реалізації цілей правничої діяльності. Одним із
основних інструментів діяльності юристів є спілкування з різними
категоріями людей. Це може реалізовуватися у формі,
консультування, проведення переговорів, опитування та ін.
5.
Оптимальне формуваннякомунікативної компетентності на
різних етапах професійного
становлення особистості
передбачає забезпечення таких
психолого-дидактичних умов:
– визначення зовнішніх впливів як
зовнішньої спонуки для розвитку
складових комунікативної
компетентності, що має на меті
цілеспрямоване навчання
спілкуванню через різні форми
занять;
– реалізація внутрішніх спонук як
чинника “саморозвитку особистості
6.
Успіх комунікативних здібностей залежитьвід ефективності комунікативної поведінки
фахівця, його здатності до здійснення
якісного спілкування в різноманітних (в
тому числі і проблемних) ситуаціях
професійної взаємодії, вміння вести
переговори на різних рівнях з
представниками різних верст населення,
здатності переконувати співрозмовників,
встановлювати емоційний контакт, активно
слухати.
7.
Загальнокомунікативні тапрофесійно-комунікативні вміння
Комунікативні навички є основою для
формування професійної
компетентності, що базується на двох
групах вмінь: загальнокомунікативні та
професійно-комунікативні.
Загальнокомунікативні, забезпечують
процес комунікації в повсякденних між
особистих ситуаціях.
Професійно-комунікативні,
комунікативні вміння, які є професійно
значущими.
8.
Комунікативнакомпетентність
Під комунікативною компетентністю
розуміють здатність встановлювати та
підтримувати необхідні контакти з
іншими людьми, певну сукупність
знань, умінь та навичок, що
забезпечують ефективне спілкування.
Передбачається вміння змінювати
глибину і коло спілкування, розуміти та
бути зрозумілим для співрозмовника.
Комунікативна компетентність
формується в умовах безпосередньої
взаємодії та є результатом
накопиченого досвіду спілкування між
людьми.
9.
Компоненти комунікативноїкомпетентності
Комунікативна компетентність – це комплексне поняття, в
основі якого є наступні компоненти: емоційно-мотиваційний,
когнітивний і поведінковий.
В основу емоційно-вольового компоненту входять потреби у
міжособистісній взаємодії, мотиви підвищення власного
рівня компетентності, смислових настановлень на успішну
взаємодію з іншими людьми, цінностей та цілей спілкування.
Когнітивний компонент складається зі знань про взаємодію
між різними людьми та спеціальних психологічних знань, які
особистість отримує під час навчання. До цього компоненту
входить також образ співрозмовника як партнера взаємодії,
соціально-перцептивні здібності, особистісні характеристики,
які, своєю чергою утворюють комплексний комунікативний
потенціал особистості.
Поведінковий компонент складається із індивідуальної
системи ефективних моделей міжособистісної взаємодії, а
також суб’єктивного контролю комунікативної поведінки
10.
Важливими комунікативними навичкамивизначаються вміння вести вербальний
та невербальний обмін інформацією,
проводити діагностування особистих
властивостей і якостей співрозмовника;
здібність виробляти стратегію, тактику і
техніку, взаємодії з людьми,
організовувати їх спільну діяльність для
досягнення певних соціальних та
професійних цілей; можливість
ідентифікувати себе зі співрозмовником
та розуміти особливості його сприйняття.
11.
У комунікативному процесі відбуваєтьсяпостійний, активний обмін інформацією,
де особливу роль відіграє значущість
кожного повідомлення. Навички
спілкування надають широкі можливості
для співрозмовників. Це дає можливість
не лише краще зрозуміти людину та суть
проблеми, але і розглянути питання
ширше, глибше та за необхідністю з
різних боків.
12.
Професійне спілкування визначаєтьсяяк специфічна форма контактів та
взаємодії людей, які презентують себе
нерозривно зі своєю професією або
спеціальністю. Воно включає в себе
обмін інформацією, пропозиціями,
знаннями, навичками, вимогами,
поглядами, мотивацією з метою
вирішення конкретних питань чи
проблем та досягнення спільної мети,
встановлення необхідних відносин.
13.
Ефективна комунікація також використовуєтьсяяк метод вирішення конфліктів, які є від’ємним
елементом спілкування. Непорозуміння між
учасниками комунікації багато в чому
обумовлюються виключно суб’єктивним
баченням світу кожним із них, різними
поглядами на одну і ту саму ситуацію,
невміння правильно викладати свою думку та
зрозумінням сприймати позицію
співрозмовника. З повагою ставитися до точки
зору іншої сторони, породжує довіру та
полегшує подальше спілкування з можливістю
підвищеної результативності.
14.
ВисновокКомунікативні навички не є сталим
утворенням, вони є динамічною
системою, яка, за наявності
сприятливих індивідуальноособистісних та соціальних передумов,
піддається розвитку та змінам. Слід
наголосити, що відсутність єдиного
погляду на сутність цього феномену, а
також наявність різних концептуальних
підходів та інтерпретацій ускладнюють
дослідження, особливо процес
формування комунікативних навичок у
системі професійної комунікації
юристів.