Хвороби вегетативної нервової системи. Інтоксикації нервової системи.
Вегетативна нервова система (автономна НС) – частина нервової системи яка регулює діяльність внутрішніх органів, обмін речовин.
Хвороби вегетативної НС
Хвороби вегетативної НС
Хвороби вегетативної НС
Набряк Квінке
Мігрень (гемікранія)
Мігрень
Ангіоневрози
Хвороба Меньєра (синдром Меньєра).
Хвороба Рейно (синдром Рейно)
Інтоксикації НС
Інтоксикації НС
Інтоксикація ртуттю
Інтоксикація свинцем
Інтоксикація миш'яком
Інтоксикація миш'яком
Інтоксикація сірководнем
Отруєння чадним газом
Отруєння метанолом
Отруєння метанолом
Отруєння етиловим спиртом
Отруєння етиловим спиртом
Отруєння барбітуратами
Інтоксикації НС
Невідкладні стани в неврології
Набряк мозку
Гарного настрою і смачної кави
3.07M
Category: biologybiology

Хвороби вегетативної нервової системи. Інтоксикації нервової системи

1. Хвороби вегетативної нервової системи. Інтоксикації нервової системи.

2. Вегетативна нервова система (автономна НС) – частина нервової системи яка регулює діяльність внутрішніх органів, обмін речовин.

Діяльність вегетативної нервової системи (ВНС) автоматична,
мимовільна,
і
свідомістю
не
контролюється.
ВНС функціонує у тісному контакті з ендокринною системою, з
гуморальними факторами, нейротрансміттерами, електролітами і
метаболітами, утворюючи з ними досить складний комплекс, який
забезпечує
цілісність
організму
та
його
гомеостаз.
Основною морфологічною одиницею вегетативної нервової систем є
неврон, а основною функціональною одиницею є рефлекторна дуга.
ВНС має центральний відділ (клітини й волокна розташовані в
головному і спинному мозку) і периферичний відділ (всі інші утвори).
Виділяють також парасимпатичний і симпатичний її відділи.
Основна
різниця
між
ними
в
процесі
збудження
СНС збуджується адреналіном, парасимпатична – ацетилхоліном.
Гальмівний вплив на симпатичну нервову систему має ерготамін, на
парасимпатичну
атропін
.

3.

4. Хвороби вегетативної НС

Захворювання ВНС є
поліетіологічними і виникають як
наслідок конституційних аномалій,
так і під впливом різних ендо – та
екзогенних факторів (перебудова
ендокринної системи, отруєння,
травми головного мозку, інфекційні
захворювання нервової системи).
Ураження периферичного відділу
ВНС зумовлене збудженням або
руйнуванням клітин бічних рогів
ядер черепних нервів,
прегангліонарних волокон, вузлів
симпатичного стовбура або
вегетативних сплетень.
Причиною захворювань ВНС є
дисбаланс між наступними
функціями – психоемоційною,
руховою та чутливою.
Захворювання вегетативної
нервової системи обумовлені
пошкодженням або збудженням
будь-якого з її відділів:
центрального або периферичного.

5.

Вегетативна дисфункція (Вегетативно-судинна дистонія)
– зміна тонусу симпатичного і парасимпатичного
відділів НС.
конституція
Причини ВД:
ендокринні перебудови організму
(статеве дозрівання, клімакс)
ураження внутрішніх органів
захворювання ендокринних залоз
захворювання ЦНС
неврози

6. Хвороби вегетативної НС

Ваготонія — поняття
вегетативної дистонії, коли
симптоми вказують на
проблему саме в
парасимпатичному відділі.
Симпатикотонія — це
порушення в області
симпатичного відділу, при
яких скарги пацієнтів
протилежні симптомів
ваготонії.
Причиною виникнення є
перевалювання тонусу
симпатичного відділу НС
над парасимпатичним і
навпаки.
Симпатикотонія
Ваготонія
сухість шкіри
блиск в очах
холодні кінцівки
тахідікардія
білий
дермографізм
високий тиск
закрепи
тривога
поганий сон
волога шкіра
гіпергідроз
гіперсалівація
червоний
дермографізм
низький тиск
брадикардія
синкопальні стани
надмірна маса тіла

7.

тахікардія
біль в
грудній клітці
підвищення АТ
Симпатоадреналовий криз
Поліурія(вид
ілення
великої
кількості
світлої сечі)
головний біль
почуття тривоги,
страху
мідріаз
Вагоінсулярний криз
екстрасистолія
зниження АТ
головний біль
запаморочення
нудота

8. Хвороби вегетативної НС

Лікування спрямовано на причину і основні прояви.
Симптоматична терапія, седативні препарати.
Психотерапія і загальнозміцнюючі заходи: водні процедури,
гімнастика, ЛФК. масаж, фізіотерапевтичні процедури.
При
симпатико-адреналовому
кризі

транквілізатори
і
адреноблокатори
При вагоінсулярному кризі – транквілізатори і М-холінолітики
При А/Г анаприлін,рауседіл, дроперідол
При гіпотензії – кордіамін, кофеїн
При болях в животі – но-шпа
При бронхоспазмі – еуфілін, інгаляції сальбутамолу

9. Набряк Квінке

Обмежений набряк певних ділянок шкіри,
ПЖК, слизових оболонок травного тракту або
дихальних шляхів, що наступає внаслідок
підвищеної проникності судинної стінки,
триває кілька годин або діб, після зникнення
симптоматики– свербіж.
В сімейному анамнезі – схильність до
алергічних реакцій.
Захворювання протікає у вигляді епізодичних
нападів.
Лікування
десенсибілізуючі (дімедрол, супрастін,
тавегіл, лоратадин, піпольфен)
дегідратуючі (лазикс, манітол)
кортикостероїди (преднізолон,
дексаметазон)
при набряку гортані в/в або в/м
кортеростироїди, антигістамінні,
дегідратуючі.
Розвивається при попаданні
в організм алергенів.
Виникає гостро, відмічається
набряк носо-губного
трикутника, вушних раковин,
кистей і стоп, статевих
органів.
Може супроводжуватися
набряком гортані, осиплістю
голосу, дистонією, задишкою..

10. Мігрень (гемікранія)

Приступоподібний біль в одній
половині голови (гемікранія),
переважно в очно-лобовоскроневій ділянці, який триває 3
– 72 год. Захворювання
спадкове, аутосомнодомінантний тип успадкування,
частіше хворіють жінки 18 – 35
років
Патогенез
І фаза – спазм судин
ІІ фаза - розширення судин
ІІІ фаза - набряк стінок судин і
оточуючих їх тканин
ІV фаза - зворотній розвиток
зазначених змін
Форми Мігрені
Проста
Асоційована
Особливі форми (черевна приступодібний біль у животі,
блювання, поліурія
та вегетативна - підвищення АТ,
тахікардія, ознобоподібне
тремтіння, відчуття страху смерті).

11.

12.

приступи гемікранії, яким
передують провісники
мігренозна аура
(калейдоскопічні картини,
миготіння перед очима,
геміанопсія, парестезія в
пальцях рук)
(пригнічений настрій, апатія,
зниження працездатності)
Під час приступу – загальна гіперестезія, блювання, після якого хворому стає
краще. У жінок приступи починаються під час менструації,
припиняються під час вагітності.
офтальмічна
афатична
геміплегічна
офтальмоплегічна
вестибулярна
геміанопсія,
скотоми
розлади
мови
двоїння в очах
запаморочення
геміпарез

13. Мігрень

Лікування в міжприступний період:
загальнозміцнювальна
терапія;
лікувальна гімнастика;
Під час нападу:
-рефлекторний вплив (стягнути
голову рушником, затемнити
кімнату, прийняти ванну, гарячий
чай, каву)
різні види спорту, водні
процедури, плавання;
- седативні
вітаміни (тіамін 1,0мл. 6%рну, піридоксин 1,0мл- 5% рну в/м;
- спазмолітики (но-шпа, еуфілін,
магнезії сульфат)
седативні середники
β-адреноблокатори –
анаприлін 0,01
α-адреноблокатори –
піроксан 0,015
препарати , які містять
ерготамін
- знеболюючі (НПЗП)
- комбіспазм, антимігрен,
золмігрен

14.

Вібраційна хвороба – це професійне захворювання, що розвивається під впливом дії на організм вібрації.
Хворіють:
заточувальники
бурильники
обрубувачі
клепальники
шліфувальники
Місцева вібраційна хвороба (частота вібрацій більше 35 коливань в сек.)
Клініка
парестезії
болі
оніміння кінцівок
збліднення пальців
мозолястість шкіри
тріщини, що погано заживають
ламкість нігтів
атрофія дрібних м'язів кистей
температура дистальних відділів
кінцівок
зниження пульсації на
периферичних артеріях
больова гіпестезія
вібраційна гіпестазія

15.

Загальна вібраційна хвороба в осіб, які працюють на транспорті,
в ткацьких та швейних цехах.
Астено-вегетативний синдром:
головний біль
запаморочення
роздратування
емоційна нестійкість
порушення сну
Лікування:
фізіотерапія
діатермія
УФО комірцевої зони
гідрогальванічні ванни
масаж
медикаментозне
гангліоблокатори
вітаміни групи В
седативні
судинопоширюючі
санаторнокурортне лікування

16.

Хвороби вегетативної НС
Гіпоталамічні синдроми
- це симптомокомплекси вегетативно-ендокринно-трофічних розладів.
Етіологія:
гостра і хронічна нейроінфекція і інтоксикація;
захворювання внутрішніх органів;
черепно-мозкова травма;
пухлини мозку;
порушення МК;
хронічна психічна травма;
ендокринні захворювання

17.

Клінічні форми
Вегетативно-судинна форма
головний біль
серцебиття
біль в ділянці серця
почуття страху
блідість шкіри
тремор тіла
підвищення АТ або зниження АТ
гіперемія обличчя
брадикардія
Приступ триває кілька хвилин – 2 – 3 год рідше до доби; після
нього спостерігається загальна слабість, розбитість, швидка
втомлюваність, сонливість.

18.

Нейроендокринна форма
порушується функція
• гіпофіза
• щитоподібної залози
• статевих залоз
Нервово-м’язова форма
• слабість м'язів
• гіпотрофія м'язів
проксимальних відділів кінцівок
• жировий обмін
• вуглеводний обмін
• водно-сольовий обмін
Невротичний синдром
дратівливість
Терморегуляторна форма
підвищена збудливість
часто в дитячому віці –
необґрунтоване підвищення
температури тіла
слабість
розлади сну
тривога
вегетативні порушення

19.

Лікування гіпоталамічного синдрому
протиінфекційна терапія (антибіотики, сульфаніламіди)
дегідратуючі (лазикс)
десенсибілізуючі (дімедрол, супрастин, тавегіл)
стимулятори симпатичного тонусу (нікотинова кислота, кальцію
хлорид і глюконат)
пригнічення активності СНС (ерготамін, резерпін, ганглерон,
пентамін, піроксан 0,15 3р/добу
зниження тонусу ПНС: белоїд, беласпон, спазмолітики,
циклодол, сапарал 0,05 3р/добу
транквілізатори
антидепресанти
вітаміни
ноотропи

20. Ангіоневрози

Це порушення регуляції тонусу
судин (в основному артерій) в
результаті функціональної
дисфункції між судинними
констрикторами та ділятаторами.
Виникають в результаті уражень на
різних рівнях – кора, гіпоталамус,
стовбур, спинний мозок,
симпатичні ганглії, периферичні
вегетативні ганглії.
Клінічно проявляються у вигляді
спазму судин, або розширення їх,
або поєднання спазму і
розширення судин.
1) локальні:
а) в результаті спазму –
акропарестезії, акроціаноз,
початкові стадії хвороби Рейно,
Меньєра;
б) внаслідок розширення судин –
еритромелалгія;
2) загальні.

21. Хвороба Меньєра (синдром Меньєра).

Хвороба Меньєра (синдром Меньєра).
Це
ангіоневротичний
криз
з
ураженням VIII пари черепних
нервів.
Проявляється
гострими
приступами різкого запаморочення
системного характеру (з відчуттям
обертання оточуючих предметів),
супроводжується шумом в вухах,
наростанням глухоти, блюванням,
загальною слабістю.
Приступи виникають на фоні
доброго самопочуття, тривають 1-6
годин (від декількох хвилин до
декількох діб).
.
Значно частіше, ніж хвороба,
зустрічається синдром Меньєра,
який може супроводжувати будь-яку
патологію, найчастіше вертебробазилярну недостатність, вегетосудинну дистонію. При синдромі
Меньєра відсутніми є шум у вусі і
глухота.
Лікування:
– спокій, гімнастика для укріплення
вестибулярного апарату, обмежене
вживання рідини;
– нейролептики;
– вазоактивні: циннаризин, кавінтон,
нікошпан;
– антигістамінні;
– в тяжких випадках проводиться
пересікання вестибулярної гілки VIII
пари ЧН.

22. Хвороба Рейно (синдром Рейно)

Хвороба Рейно (синдром Рейно)
Виникає
внаслідок
ураження
судинорухових центрів на різних
рівнях ЦНС в результаті чого
підвищується тонус вазоконстрикторів,
що викликає спазм судин. Спазми
провокуються холодом, емоційними
переживаннями.
Жінки
хворіють
частіше від чоловіків у 5 разів. Для
хвороби Рейно характерний початок її
в основному у віці 10-20 років,
симетричність ураження, тривалість
хвороби не менше 2-х років. При
синдромі
Рейно
спостерігається
перша, і, можливо, частково 2 стадія.
Лікування:
– усунення холодових подразників;
теплові ванни; резерпін, но-шпа,
нікотинова кислота, феназепам.
перша – спазм артерій і капілярів, що
зумовлює
різке
похолодання
і
поблідніння пальців рук, парестезії і
різкий біль у них. Триває такий приступ
від кількох хвилин до години, після чого
наступає часткове відновлення, або, з
часом, переходить в наступну стадію;
друга – “місцева асфіксія ” – в
результаті тривалого спазму артерій
розширяються
капіляри,
наступає
парез вен, в судинах – застій крові, що
проявляється
ціанозом,
сильними
болями,
парестезіями,
втратою
чутливості в місцях асфіксії, набряком
пальців. Через деякий час ці явища
можуть проходити, або переходити в 3ю стадію;
“трофопаралітична” – внаслідок
тривалої
асфіксії
переважають
дистрофічні процеси, біль зникає, на
ціанотичній шкірі з’являються пухирі з
кров’янистим вмістом, на місці яких
виявляється некроз тканин до кістки.

23. Інтоксикації НС

Нейроінтоксикації – хвороби
НС, викликані токсичними
ураженнями організму.
Ендогенні ( аутоінтоксикації)–
виникають, при захворюваннях
печінки, нирок, підшлункової
залози та інших органів,
внаслідок накопичення в
організмі токсичних продуктів
обміну.
Екзогенні ( отруєння або
інтоксикації) - зумовлені
впливом на організм токсинів,
що потрапляють іззовні.
Гострі інтоксикації – захворювання
розвивається впродовж кількох
годин або днів.
Хронічні

захворювання
розвивається протягом місяців
або років.
Патоморфологія:
- повнокрів’я і набряк мозку;
- набряк мозкових оболонок з
точковими геморагіями;
- тромбози судин;
- вогнищеві мікро- і макронекрози;
- токсична енцефалопатія;
- токсична поліневропатія

24.

Інтоксикації НС
Токсичність отрут залежить від:
-Дози;
-Фізичного стану діючої речовини;
-Експозиції;
-Шляху надходження в організм;
-Метаболізму;
-Елімінації
ПРОФІЛАКТИКА
Систематичний
контроль
токсичних
речовин
у
навколишньому середовищі;
Охорона праці;
Проведення
періодичних
медичних оглядів працівників,
які контактують з токсичними
речовинами;
Популяризації
знань
щодо
початкових ознак гострих і
хронічних нейроінтоксикацій.

25. Інтоксикації НС

НСІ
РТУТЬ – рідкий метал, що випаровується за кімнатної температури і
надходить до організму людини інгаляційним шляхом. Отруєння
найчастіше у робітників, чия праця пов’язана із видобуванням ртуті,
використанням
у
виробництві
вимірювальних
приладів,
рентгенівських трубок, ртутних медичних препаратів
Хронічна інтоксикація:
Гостре отруєння симптоматика розвивається
гостро:
Головний біль;
Сонливість;
Металевий присмак у роті;
Гарячка, блювання, діарея.
Гінгівіт- виразковий стоматит
токсична пневмонія-набряк
легень.
-
емоційна нестабільність,
- підвищена стомлюваність,
- розлад сну, тремор пальців;
- ртутний стоматит, гінгівіт з синьо-чорною
облямівкою на яснах;
- ,випадіння волосся.
Ртутна неврастенія - симптом ртутного
еретизму-сильне хвилювання, тривога у
присутності незнайомих, вазовегетативна
реакція, тремор.
Ртутна енцефалопатія інтенсивний головний
біль, безсоння.

26. Інтоксикація ртуттю

Перша допомога
- забезпечити доступ свіжого повітря;
- промити шлунок ( при вдиханні парів
ртуті);
- активоване вугілля;
- рясне пиття: чай, молоко, вода;
- викликати блювання;
- у рідину для промивання додають 5мл
5% р-ну унітіолу;
- внутрішньом’язово вводять 10 мл 5% рну унітіолу 3-4 рази на день;
- внутрішньовенно краплинно —до 20мл
20%р-ну глюкози із 5-10мл 5% р-ну
аскорбінової кислоти;
-глюкокортикостероїди, антибіотики –
для профілактики ускладнень.

27. Інтоксикація свинцем

СВИНЕЦЬ- метал, що
випаровується за температури
вище 400С. Контакт – в умовах
видобування та переробки
свинцевих руд, виробництва
поліграфічних фарб,куль.
Гостре отруєння розвивається при
дії високих концентрацій свинцю.
Одноразове приймання свинцю в
дозі 150—450 мг/кг або вдихання
повітря, що містить свинець у
концентрації 270— 790 мг/м3,
спричиняє смерть.
головний біль, запаморочення,
холодний піт,;
свинцева облямівка на яснах у
вигляді лілово-аспідної вузької
смужки вздовж краю ясен із
наявністю каріозних зубів,блідосірий(свинцевий)колір шкіри
обличчя.
слинотеча, втрата апетиту, нудота,
іноді блювання, понос або запор,
переймоподібний біль у животі;
біль і слабкість у ногах, зниження
зору, безсоння;
у тяжких випадках - задишка,
порушення дихання і серцевосудинної діяльності, судоми;
сплутаність свідомості, неврит і
атрофія зорових нервів, маячення,
епілептичні припадки, кома, набряк
легень. Через 8—30 днів можливий
розвиток енцефалопатії.

28. Інтоксикація миш'яком

Миш'як і його сполуки
(миш'яковистий ангідрид,
миш'яковиста кислота і її солі,
миш'яковистий водень,
сальварсан, гербіциди, паризька
зелень, пестициди) викликають
отруєння, потрапляючи в організм
при вдиханні, всмоктуючись з ШКТ
і з шкіри. Отруєння миш'яком
може бути гострим або хронічним.
У виробничих умовах (хімічна,
шкіряна, хутряна промисловості;
протравлення зерна, застосування
пестицидів) спостерігають
в основному хронічні форми
інтоксикації. До миш'яку може
розвинутися толерантність.
Гостре отруєння: артеріальна
гіпотензія, збільшення проникності
капілярів, спазми мязів,
запаморочення, гемоліз з розвитком
гемоглобінурії, гемолітічної анемії,
гострої нирково-печінкової
недостатності
Хронічне отруєння: стійке
розширення капілярів, нездужання,
висока стомлюваність, анемія;
можливі енцефалопатія,
периферичні неврити з втратою
чутливості; характерні пекучий біль,
парестезії, рідше слабкість
в кінцівках, можлива гіпотрофія
дрібних м'язів; на нігтях пальців рук
і ніг виявляються білі поперечні смуги
(смужки Меєса); токсичний гепатит.

29. Інтоксикація миш'яком

Специфічна (антидотна) терапія:
Унітіол 5% р-р 150—200 мл в/в краплинно або по 5 мл в/м через 6—8 год
Тетацин-кальцій (30 мл 10% р-ну на 500 мл 5% р-ну глюкози) в/в
краплинно.
Тактика ведення
Блювотні засоби, промивання шлунку через зонд, повторні сифонові
клізми
При отруєнні миш'яковистим воднем — безперервна інгаляція кисню
Показаний ранній гемодіаліз з одночасним введенням антидотів, обмінне
переливання крові
Інфузійна і протишокова терапія, форсований діурез
Симптоматична терапія: при різкому болі в кишечнику — спазмолітичні
засоби (платифілін, атропін); при гемоглобінурії — глюкозоновокаїнова
суміш (500 мл 5% р-ну глюкози, 50 мл 2% р-ну новокаїну), еуфілін, натрію
гідрокарбонат (1 л 4% р-ну) в/в, серцево-судинні засоби, лікування
печінкової і ниркової недостатності

30. Інтоксикація сірководнем

СІРКОВОДЕНЬ-це безбарвна летка рідина
із запахом тухлих яєць.
Спостерігаються дегенеративні зміни в
клітинах
кори
півкуль
ГМ,
периферичних нервових стовбурів,
геморагії дифузного характеру.
Виділяють легку, середню і важку ступені
отруєння.
При
легкому
ступені
отруєння
спостерігаються біль і різь в очах,
кашель, охриплість голосу, головний
біль, слабкість.
Середній
ступінь
інтоксикації
проявляється
також
симптомами
трахеобронхіту, пневмонії, оглушенням
або збудженням хворого, розвивається
гостра серцево-судинна недостатність,
набряк легенів.
Важке
отруєння
також
протікає
з
розвитком гострої серцево-судинної
недостатності і часто закінчується
летальним результатом.
ДОПОМОГА
– Винести потерпілого з зони
ураження на чисте повітря;
– Серцеві і дихальні
аналептики;
– Діуретики, глюкозу, вітаміни;
– Препарати заліза;
– Симптоматичні засоби;
– Гемодіаліз, гемодилюція;
– Реанімаційні заходи.

31. Отруєння чадним газом

Чадний газ (оксид вуглецю) —
ДОПОМОГА
безколірний газ без запаху, через
легені швидко проникає в клітини
–Винести постраждалого на свіже
крові, заміняє кисень, що міститься в повітря;
еритроцитах, викликає кисневе
голодування.
– Нашатирний спирт;
КЛІНІКА – головний біль,
– Киснева терапія;
загальна слабкість,
непритомність,
– Серцеві глікозиди;
гіперемія шкіри,
серцебиття,
– Діуретики;
підвищенний АТ,
- Холод на ділянку голови;
порушення дихання.
блювання, адинамія, збудливість,
- Реанімаційні заходи;
сонливість,
втрата свідомості, судоми, кома.
–Лобелін, замінне переливання крові

32. Отруєння метанолом

Метиловий спирт (метанол,
деревний спирт) - безбарвна
прозора рідина, по запаху
подібний зі спиртом
етиловим.
Широко застосовується в
промисловості, може бути
причиною випадкових
отруєнь.
Токсичними вважають дози від
30 мл.
На токсичність впливає
одномоментний прийом
етанолу.
Симптоми отруєння
Від 1 до 40 год (в залежності від прийнятої
дози) розвиваються характерні симптоми
отруєння метанолом:
- з боку травного каналу - нудота,
блювота, пронос, біль в животі;
- ЦНС - різного ступеня пригнічення
свідомості аж до коматозного стану,
судоми і центральні розлади дихання ;
- органу зору - від «миготіння мушок»,
появи «сітки» перед очима, іноді диплопії
до стійкого прогресивного зниження
гостроти зору, помірний мідріаз,
пригнічення фотореакцій;
- серцево-судинної системи - тахікардія,
коливання рівня артеріального тиску,
погіршення гемодинаміки при важкій
інтоксикації;
- шкірні покриви і видимі слизові
оболонки сухі, спостерігається тотальний
ціаноз.

33. Отруєння метанолом

Лікування
-Промивання шлунка 2% розчином
натрію гідрокарбонату
- Інтенсивне пиття 3% розчину
натрію гідрокарбонату (4-5 стаканів
на день) для боротьби з ацидозом,
кровопускання 250-300 мл з
наступним переливанням крові
- в/в краплинно 5 % розчин глюкози
400-800 мл ,фізрозчин, вітаміни
групи В, С, преднізолон
- Гемодіаліз по показанням
!!!!!!! Антидот-етіловий спирт, який
використовується всередину по 50
мл 30% розчину через 2 години або
в/в 1 мл на 1 кг маси тіла

34. Отруєння етиловим спиртом

Етиловий
спирт
відноситься
до
наркотичних
засобів,
які
пригнічують ЦНС.
Токсичність етанолу залежить від багатьох факторів: толерантності до
алкоголю, кількості їжі, яка вживалася одночасно з алкоголем,
кислотності шлункового соку, наявності хронічних захворювань,
смертельною дозою при відсутності толерантності вважають 300 –
400 мл 96% етанолу (4 - 12 г /кг маси тіла).
Симптоматика:
• Розвивається коматозний стан, з втратою чутливості та рухів.
• Зіниці звужені.
• Шкіра холодна, має ціанотичний відтінок.
• Запах алкоголю з рота.
• Блювання.
• Дихання поверхневе, утруднене.
• Западання язика.
• Початкова артеріальна гіпертензія змінюється колапсом.

35. Отруєння етиловим спиртом

I стадія –
збудження. Відбувається
пригнічення процесів гальмування
в головному мозку, з'являються
ейфорія, самовпевненість,
знижена реакція на навколишнє
середовище, неможливість
виконувати точні дії, зменшення
витривалості.
IIстадія пригнічення. Зменшуєть
ся відчуття страху, помірна
анальгезія, снодійний ефект,
наркотична дія.
III стадія – агональна.
Невідкладна допомога
Промивання шлунку через зонд
великою кількістю рідини
В/в введення гіпертонічного
розчину глюкози з інсуліном (500 мл
20% розчину глюкози та 20 ОД
інсуліна), 4% розчину гідрокарбонату
натрія (500-1000 мл).
Вітамінотерапія (по 5-6 мл 5%
розчину віт. В1 та В 6 в/м).
Катетеризація (для попередження
розриву сечового міхура).
При зниженні АТ
призначають ефедрин, строфантин,
в/в вводять поліглюкін (500 мл)
та преднізолон (20 мг).
Кисень.
Зігрівання тіла

36. Отруєння барбітуратами

Синдроми:
Коматозний стан
Порушення зовнішнього дихання
Розлади функцій внутрішніх органів
(ссс і нирок)
Трофічні розлади
Сонливість, атаксія, «гра зіниць» змінюється величина зіниць,
дизартрія, міоз, пригнічення рефлексів,
м’язова гіпотонія, гіпотермія
При виході з коматозного стану:
Виникає психомоторне збудження з
депресією, астенією, порушення
дихання, функція нирок (олігурія)
ЛІКУВАННЯ
– промивання шлунка
–проносні засоби
– інтубація трахеї
– сифонні клізми
– форсований діурез
– для зменшення ацидозу –
натрій гідрокарбонат 4%
– у тяжких випадках –
гемодіаліз
– ввв 10 мл 0,5 % розчину
бемегриду, який є антагоністом
снодійних препаратів, зменшує
токсичність барбітуратів і
стимулює функцію ЦНС.

37. Інтоксикації НС

Отруєння бензином спостерігається
під час аварій, у токсикоманів
при вдиханні.
Симптоми:
Легкий ступінь:
- біль голови;
- парестезії в кінцівках;
- збудження, ейфорія;
- плач, сміх, істеричні реакції.
Середній ступінь:
- сонливість;
- депресія;
- атаксія, ністагм, тремор;
- аспіраційна пневмонія.
Важкий ступінь:
- кома;
- смерть від рефлекторної зупинки
дихання
Отруєння етиленгліколем (
антифриз).
Смертельна доза 80-90 мл.
1. початкова стадія – алкогольного
сп’яніння;
2. нейротоксична;
3. нефротоксична
Симптоми: кома, тахікардія,
розлади дихання, судоми,
колапс.
Лікування: промивання шлунка (810 л), сифонна клізма, сольові
проносні, 5-10% етиловий спирт,
кальцію хлорид.
Оксигенотерапія, гемодіаліз,
форсований діурез, гемосорбція.

38. Невідкладні стани в неврології

1. Набряк мозку.
2. Епілептичній напад.
3. Гіпертермічний синдром.
4. Нудота і блювання.
5. Гострий невралгічний синдром.
6. Алкогольний делірій.
До критичних станів у хворих із
неврологічними порушеннями у
клінічній
практиці
відносять
інсульти, черепно-мозкові травми,
пухлини мозку, менінгіти та
енцефаліти, отруєння. Хворих у
таких станах госпіталізують у
відділення інтенсивної терапії.
Незалежно від характеру розладу
існують загальні принципи допомоги хворим у критичних станах:
• видалення знімних протезів із
ротової порожнини;
• забезпечення прохідності верхніх
дихальних шляхів, санація ротової
порожнини;
•оксигенотерапія;
• у разі потреби переведення
хворого на ШВЛ;
• підтримання адекватного АТ та
частоти СС;
• обстеження хворого – клінічні та
біохімічні
аналізи,
нейровізуалізація;
• купірування
судомного
синдрому.

39. Набряк мозку

Синдром гострої недостатності
головного мозку внаслідок запалення
головного мозку та його оболонок.
Характеризується порушенням
мозкового кровообігу.
Клінічна картина:
Головний біль, запаморочення,
блювання, загальна гіперестезія,
психомоторне збудження або
загальмованість, ністагм, гіперемія
обличчя з ціанозом, арефлексія,
судоми, мимовільні сечовипускання і
дефекація, підвищення або зниження
AT, розширення зіниць, зниження
фотореакції.
Звертаємо увагу на:
•порушення свідомості (підтримати
вербальне спілкування з пацієнтом);
•загрозливі для життя пацієнта
ознаки: сонливість, неадекватність
поведінки, психомоторне збудження;
•нудота і блювання, які не пов'язані зі
споживанням їжі;
•брадикардія або тахікардія;
•різке підвищення чи зниження
артеріального тиску;
•порушення дихання;
•відсутність реакції зіниць на світло,
зміна розміру зіниць, косоокість і
двоїння в очах;
•судоми.

40. Гарного настрою і смачної кави

English     Русский Rules