Міжнародні перевезення вантажів, пасажирів та їх багажу

1.

Міжнародні перевезення
вантажів, пасажирів та їх
багажу

2.

План
Особливості правового регулювання
міжнародних перевезень
2. Міжнародні транспортні організації
3. Міжнародні залізничні перевезення
4. Міжнародні автомобільні
перевезення
5. Міжнародні повітряні перевезення
6. Міжнародні морські перевезення
1.

3.

Особливості правового регулювання
міжнародних перевезень
Міжнародні перевезення – переміщення
вантажів або пасажирів, що здійснюється за
допомогою будь-якого виду транспорту і
носить міжнародний храктер.
Міжнародні перевезення здійснюються
різними видами транспорту, тому для їх
правового регулювання характерною є
наявність міжнародних договорів, які
визначають норми для конкретного виду
транспорту і для змішаних перевезень
(кількома видами транспорту), або для
певного виду товарів чи певними засобами
перевезення

4.

Україна є членом таких міжнародних
транспортних організацій:
Європейської конференції міністрів транспорту
(ЄКМТ)
Міжнародної морської організації (ІМО)
Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО)
Європейської конференції цивільної авіації (ЄКЦА)
Комітету з внутрішнього транспорту Європейської
економічної комісії ООН
Дунайської Комісії
Міжурядової організації з міжнародних
перевезень залізничним транспортом (ОТІФ)
Організації співробітництва залізниць (ОСЗ)
та інших.

5.

Правове регулювання міжнародних
перевезень здійснюється за допомогою
міжнародних
договорів:
а) багатосторонніх
договорів
(конвенцій);
б) двосторонніх
договорів (угод між
державами);
внутрішнього
права держави

6.

У сфері міжнародних перевезень
використовуються такі колізійні прив’язки
Закон місця відправлення пасажирів і
багажу
Закон прапора
Закон місця реєстрації судна
Закон країни перевізника

7.

Міжнародні залізничні
перевезення
- це переміщення пасажирів, вантажів, багажу,
вантажобагажу та пошти між двома і більше державами.
Правове регулювання міжнародних залізничних пасажирських
перевезень здійснюється за допомогою таких міжнародних
договорів:
Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від
9 травня 1980 р.; є чинною для України з червня 2003 р.;
Угоди про міжнародне пасажирське сполучення з урахуванням
особливостей застосування його окремих норм у сполученні
залізницями держав-учасниць СНД, Латвійської Республіки,
Литовської Республіки, Естонської Республіки від 28 травня
1997 р.[1]

8.

Міжнародні залізничні
перевезення
Правове регулювання міжнародних залізничних вантажних
перевезень здійснюється за допомогою таких міжнародних договорів:
Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 1
листопада 1951р.[2]; є чинною для України з 5 червня 1992 р.;
Європейської угоди про міжнародні магістральні залізничні лінії від 31 травня
1985 р.[3], є чинною для України з червня 1986 р.;
Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980
року; є чинною для України з червня 2005 р.;
Угоди між Кабінетом Міністрів України, Урядом Російської Федерації та Урядом
Словацької Республіки про перевезення ядерних матеріалів між Російською
Федерацією і Словацькою Республікою через територію України від 21 жовтня
2010 р.; ратифіковано 20 квітня 2011 р.;
Угоди між Урядом Республіки Болгарія, Урядом Російської Федерації та
Кабінетом Міністрів України про перевезення ядерних матеріалів між
Російською Федерацією і Республікою Болгарія через територію України від 27
квітня 2006 р.; ратифіковано Законом 27 липня 2006 р.
Правил перевезень небезпечних вантажів по залізничних дорогах від 5 квітня
1996 р. Правила не застосовуються з 1 січня 2010 р. на території України при
перевезенні вантажів у внутрішньому сполученні.

9.

Міжнародні залізничні
перевезення
У червні 2003 р. Україна приєдналася
до
Конвенції
про
міжнародні
залізничні перевезення (КОТІФ)
У Конвенції визначено такі Єдині
правила, які стосуються міжнародного
залізничного сполучення і допуску
залізничного
обладнання
для
використання
в
міжнародному
сполученні:

10.

Міжнародні автомобільні
перевезення
Міжнародне перевезення автомобільними транспортними
засобами є одним із найрентабельніших та ефективних
переміщень вантажів і пасажирів у близькому сполученні
порівняно з використанням інших (залізничних, морських,
річкових, повітряних) засобів транспорту.

11.

Міжнародні автомобільні
перевезення
Важливу роль у розвитку міжнародних автомобільних перевезень
відіграють такі міжнародні організації:
Міжнародна організація із запобігання дорожнім пригодам (фр. - La
Prevention routiere international (PRI) (заснована у 1901 p.);
Постійна міжнародна асоціація дорожніх конгресів (англ. - Permanent
International Association of Road Congresses (PIARC)) (заснована у 1909
p.);
Міжнародна дорожня асоціація (англ. – International Road Federation
(IRF)) (заснована у 1948 p.);
Міжнародний союз автомобільного транспорту (англ. - The
International Road and Transport Union (IRU)) (засновпний у 1948 p.);
Міжнародна організація з перевезення швидкопсувних продуктів в
умовах температур, які контролюються (ТРАНСФРІГОРУТ/Європа)
(англ. - Transfrigoroute Europe) (заснована у 1955 р.);
Міжнародний союз водіїв вантажівок дальнього слідування і
відповідних транспортних засобів (International Union of Drivers of
Long-Distance Lorries and Similar Vehicles (IUDLL) (заснований у 1957
p.).

12.

Міжнародні повітряні
перевезення
Регулюються:
Варшавською конвенцією для уніфікації деяких правил, що стосуються
міжнародних повітряних перевезень від 12 жовтня 1929 р.;
Протоколом про поправки до Конвенції для уніфікації деяких правил, що
стосуються міжнародних повітряних перевезень від 28 вересня 1955 р.;
Конвенцією, додатковою до Варшавської конвенції про уніфікацію деяких
правил, які стосуються міжнародних повітряних перевезень, що здійснюються
особами, які не є перевізниками за договором від 18 вересня 1961 р.;
Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень
від 28 травня 1999 р.; набрання чинності для України 06 травня 2009 року;
Конвенцією про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 р.; набрала
чинності 9 вересня 1992 р.;
Угодою про транзит по міжнародних повітряних лініях від 7 грудня 1944 р.;
Україна приєдналася у червні 1997 р.;[1]
Декларацією глобальних принципів лібералізації повітряного транспорту 24–
29 березня 2003 р. тощо.

13.

Міжнародні морські
перевезення
Правове регулювання міжнародних морських перевезень здійснюється за
допомогою таких міжнародних договорів:
Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства від 5 квітня 1965
р., прийнята Україною з поправками 1975 р. до неї та з поправками 1969, 1977, 1986,
1990 pp. її додатків;
Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їхнього багажу від 13
грудня 1974 р., яка є чинною для України на підставі Закону України "Про
приєднання України до Конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу
1974 року і Протоколу 1976 року до неї" від 15 липня 1994 р.;
Конвенції ООН щодо морського перевезення вантажів від 31 березня 1978 р.; не є
чинною для України;
Конвенції про обмеження відповідальності за морськими вимогами від 19
листопада 1976 р.;
Найробійської міжнародної конвенції про видалення затонулих суден 2007 р. від 18
травня 2007 р.;
Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на
морські судна від 10 травня 1952 р.; Україна приєдналася до Конвенції із
застереженнями 7 вересня 2011 р.;
Митною конвенцією щодо контейнерів від 2 грудня 1972 р.; прийнята під егідою
Ради Митного Співробітництва[1] та Протоколу до неї.