1.95M

Category:

life safety

Безпека руху. Безпека, зручність і ефективність дорожнього руху (лекція 5)

1. Організація дорожнього руху

2.

Безпека, зручність і ефективність дорожнього
руху на вулично-дорожній мережі забезпечують
двома основними напрямками:
1.архітектурно-планувальними
заходами
(будівництво і реконструкція вулиць, доріг,
перетинів, площ, пішохідних переходів і т.п.),
2.організацією руху (введення одностороннього
руху, кругового руху на площах, організація
пішохідних зон і вулиць, автомобільних стоянок,
зупинок суспільного транспорту – всі ці завдання
вирішуються із застосуванням ТЗОДР).

3.

Методи першої групи вивчаються в курсах
проектування доріг, другої – в курсах організації ДР.
Організація руху здійснюється із застосуванням ТЗ:
-дорожніх знаків,
-дорожньої розмітки,
-засобів світлофорного регулювання,
-дорожніх огороджень,
-направляючих пристроїв.

4.

Класифікація ТЗ за їх призначенням включає дві
групи:
1. ТЗ, що безпосередньо впливають на транспортні і
пішохідні потоки і формують необхідні режими руху і
параметри цих режимів (траєкторії, швидкості,
прискорення, інтервали, дистанції),
2. ТЗ, що забезпечують роботу ТЗ першої групи за
заданим алгоритмом (контролери, детектори
транспорту, засоби обробки і передачі інформації,
устаткування пунктів АСУД, засоби диспетчерського
зв'язку).

5.

Характер дії таких ТЗ першої групи, як дорожні
знаки і дорожня розмітка, дорожні огорожі і
направляючі пристрої, забезпечують постійний
режим, порядок руху. Змінити режим руху можна
лише замінивши відповідний ТЗ (знак, розмітку).
Дією світлофорів і керованих ДЗ забезпечують
змінний порядок руху. Робота саме цих ТЗ
вимагає застосування ТЗ другої групи. Самі
дорожні
контролери
підрозділяються
на
контролери локального і системного управління.
Контролери забезпечують управління: або
жорстке (з незмінною програмою), або, за
наявності
зворотного
зв'язку
(детектори
транспорту), адаптивне.

6.

Управління може бути ручним, автоматичним або
автоматизованим з використанням засобів
телевізійного спостереження, телефонного
зв'язку, різних засобів відображення
інформації.
Ефективне управління рухом автомобілів і
транспортних потоків виконується з
врахуванням основних закономірностей
режимів руху автомобілів і транспортних
потоків.

7.

Режими руху автомобілів і транспортних потоків
Режими руху автомобілів – закономірна, під дією
дорожніх факторів, зміна в процесі руху:
швидкості, шляху, прискорення, траєкторії,
інтервалів, дистанції.
Режими
руху
транспортних
потоків.
Найрозповсюджена категорія доріг – II-IV, тобто
двосмугова. Найчастіший маневр в потоці – обгін.
Можливість виконання обгону та режими руху
трансп. потоку визначаються дорожніми умовами
наступним чином.

8.

Стаціонарний режим (1) має місце на дільницях із
видимістю дороги і зустрічних автомобілів, яка
достатня для обгонів.
Режим перехідний без обгонів (2) має місце на тих
дільницях дороги, на яких обгони неможливі
внаслідок малої видимості або де вони заборонені
ПДР.
Режим перехідний з обгонами (3) починається
відразу же після режиму (2).
Показники режимів руху (швидкість, щільність
тощо) обчислюють за результатами моделювання.

9.

1. Призначення і класифікація дорожніх знаків
Дорожній знак (ДЗ), або знак дорожнього руху,
являє собою графічний малюнок, що виконується
відповідно
до
визначених
стандартів
та
встановлюваної у дороги з метою доведення тієї чи
іншої інформації до відома учасників руху.
Розподіл дорожніх знаків на групи, нумерація,
назви, розміри, форма, символи і вимоги до
розміщення
реґламентуються
Державним
стандартом України ДСТУ 4100 «Знаки дорожні.
Загальні технічні умови. Правила застосування».

10.

11.

12.

Конструкція дорожніх знаків
Вони мають чотири типорозміри: I − малого, II −
середнього, III − великого, IV − дуже великого для
встановлення на дорогах різних категорій.

13.

14.

Приклад типорозмірів попереджувальних
дорожніх знаків

15.

16.

17.

Керовані дорожні знаки. Застосовують, якщо необхідно
змінити символу знаку:
Наприклад:
-тимчасова зміна швидкості,
-зміна порядку руху на реверсних смугах, залежно від
ступеня
завантаження
дорогі
(реверсивний
рух
призначають, якщо інтенсивності руху різко відрізняються
по напрямам руху).

18.

Стійки знаків – металеві, залізобетонні (діаметр не більше
100 мм), дерев'яні (квадрат 12х12 cм або 10х10 см, круг
діаметром 14-16 см). Офарблювати в білий колір, нижня
частина 600 мм – в чорний колір. Метал і дерево
офарблюють масляною фарбою, емаллю, нітроемаллю,
залізобетон або азбоцемент – силікатною фарбою,
постаменти і фундаменти – вапном. Частина в ґрунті
обмазується бітумом для запобігання від корозії.

19.

20.

Загальні принципи встановлення дорожніх знаків
ДЗ встановлюють тільки відповідно до правил
установки їх на автомобільних дорогах.
Всі заборони і обмеження повинні бути
обґрунтовані. В першу чергу слід з'ясувати
можливість усунення причини установки ДЗ, що
застережують від небезпеки або вводять якінебудь обмеження.
ДЗ короткочасної дії, наприклад, під час
ремонту, встановлюють тільки на той період,
коли вони необхідні, і знімають негайно після
усунення або зникнення причини установки
знаку.

21.

Загальні принципи встановлення дорожніх знаків
Видимість ДЗ в темний час доби повинна бути
не менш 100 м, а в світлий – не менш 150 м.
Бажано використовувати правило:
L >= 2 Vp,
де L – відстань видимості ДЗ, м;
Vp – розрахункова швидкість для дороги даної
категорії, км/год.
У населених пунктах (НП) ДЗ встановлюють на
відстані 50-100 м від відповідного ним об'єкту, а
поза НП – на відстані 150-300 м. Відстань між
послідовно встановленими знаками в НП не
менш 25 м один від одного, а за НП – не менш 50
м.

22.

Загальні принципи встановлення дорожніх знаків
ДЗ слід видаляти від дерев і чагарників, які
можуть загороджувати або затінювати лицьову
сторону знаку. Дорожньо-експлуатаційні
організації зобов'язані своєчасно підрізати вітки.
ДЗ повинні бути встановлені так, щоб водії
могли легко виявляти їх серед інших елементів
дорожньої обстановки у будь-який час доби.
Вогні реклами не повинні створювати перешкод
читанню ДЗ. ДЗ з білим фоном краще видно на
темному однорідному фоні дерев і чагарників.
ДЗ з блакитним фоном – на фоні світлих ділянок
неба, далеких полів, сніжного покриву.

23.

24.

Загальні принципи встановлення дорожніх знаків
Перед будь-якою ділянкою дороги слід
встановлювати тільки один знак. У виняткових
випадках допускається підсилювати увагу водія
до небезпечної ділянки (крутий поворот і
обмеження швидкості) і встановлювати не
більше трьох знаків.
На автомагістралях з інтенсивним рухом
рекомендується встановлювати багато позиційні
(керовані) знаки. Ці знаки оперативно
попереджають водіїв про зміну умов руху і дають
рекомендації про оптимальну швидкість руху.

25.

Послідовність проектування
дорожніх знаків
розстановки
Проектуючи розстановку ДЗ, доцільно керуватися
системою ДЗ і використовувати таку послідовність
передачі водієві різних повідомлень:
вказівка,
попередження,
наказ,
заборона.
Тобто, заборонні знаки використовувати лише в
останню чергу. Проектувати розстановку ДЗ
рекомендується у декілька етапів.

26.

1-й етап.
Мета: забезпечення зорового орієнтування і
інформації водія щодо маршруту проходження і
розташування зон обслуговування.
2-й етап.
Мета: складання попередньої схеми розстановки
знаків. Для досягнення мети виконують наступні
роботи:
- виділення ділянок з характерними умовами руху,
- детальний аналіз транспортно-експлуатаційних
характеристик ділянок,
- оцінка можливості використання різних знаків.

27.

3-й етап.
Мета: корекція попередньої схеми розстановки
знаків.
- уточнення видів знаків і місць їх розташування
на сполученнях суміжних ділянок,
- дослідження можливості зменшення числа знаків,
- оцінка необхідності обмеження швидкостей руху,
уточнення розмірів знаків, місць установки і зон дії
- усунення суперечливих знаків.

28.

Роботи 1-го етапу
На першому етапі розміщують по всій довжині
дорогі вказівні знаки, що інформують водіїв про
основні напрями руху, протяжності дорогі,
розташуванні і найменуванні пунктів маршруту і
ділянок, на яких встановлений певний порядок
руху транспортних засобів (швидкісна дорога,
населений пункт і т.п.).

29.

Роботи 2-го етапу.
1. Умовно розділяють дорогу на дві групи ділянок:
населені пункти і перегони.
2. В межах кожної ділянки виділяють наступні
елементи: перехрестя, мости, шляхопроводи,
тунелі, ж.д. переїзди, горизонтальні і вертикальні
криві, звуження, підйоми, спуски, прямі ділянки,
придорожні
комплекси
обслуговування,
майданчика відпочинку, зупинки суспільного
транспорту, стоянки, місця жвавого пішохідного
руху.
3. Для кожного елементу або їх групи складають
докладну схему організації руху з урахуванням
використання ліній розмітки і світлофорної
сигналізації.

30.

4. В межах кожного елементу або їх групи виділяють
конфліктні зони:
а) зони жвавого пішохідного і велосипедного руху і
зони можливого скупчення людей
б) зони, де часто відбувається зміна швидкості руху
або маневри транспортних засобів:
зупинки транспорту, місця короткочасної
зупинки і тривалої стоянки автомобілів;
ділянки, де часто відбуваються обгони і зміна
смуг руху;
зони перетину, роз'єднання і злиття
транспортних потоків, розворотів автомобілів і
зміни траєкторій руху;
зони з різкою зміною швидкості руху.

31.

в) зони, в яких ширина проїзної частини, число смуг,
габарити висоти і допустиме навантаження від
ваги автомобілів менші, ніж на суміжних ділянках,
г) зони з обмеженою видимістю в плані і
подовжньому профілі,
д) зони, в яких часто виникають тумани, ожеледь,
сильний бічний вітер, нерівності покриття,
небезпека каменепаду, виходу тварин на дорогу,
е) зони з світлофорним регулюванням і
односторонньому русі.

32.

5. У кожній конфліктній зоні приймають заходи по
усуненню причин, що породжують конфлікти. Це
не завжди вдається (невдале планування проїзної
частини, неможливість реконструкції). На основі
аналізу умов руху і статистики ДТП оцінюють
необхідність
використання
різних
знаків.
Наносять знаки на схему встановлення знаків.
Особливо відзначають ділянки, де необхідно
вводити тимчасові обмеження в окремі періоди
року (ожеледь, туман, бічний вітер, падіння
каменів).

33.

Роботи 3-го етапу.
1. Уточнюють види знаків і місця їх розташування
на дорозі.
2. Призначають розміри знаків у відповідності із
системою типорозмірів.
3. Вивчають можливість скорочення числа знаків
без збитку для зручності і безпеки руху.
4. Оцінюють необхідність обмеження швидкості на
ділянках великої протяжності.
5. Уточнюють схему встановлення знаків.

34.

Способи встановлення знаків на автодорогах.
1. Знаки розміщують на стійках на земляному
полотні, на консолях, стійках, прикріплених до
масивних
споруд, на арках, рамах, тросахрозтяжках, на пролітних будовах шляхопроводів,
порталах тунелів.
Згідно ДСТУ 4100 дорожні знаки повинні
розташовуватись так, щоб їх добре бачили
учасники дорожнього руху як у світлий, так і в
темний час доби, забезпечувалась зручність
експлуатації
і
обслуговування,
а
також
виключалось їх ненавмисне пошкодження. При
цьому вони не повинні бути затулені від учасників
дорожнього руху будь-якими перешкодами.

35.

Способи встановлення знаків на автодорогах.
Під час розташування дорожніх знаків повинна
бути забезпечена спрямованість інформації, що
передається ними, тільки тим учасникам руху, для
яких вона призначена (рис. 3.4). Згідно п. 4.1.3
ДСТУ 3587 «Безпека дорожнього руху.
Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди.
Вимоги до експлуатаційного стану» відстань
видимості дорожніх знаків повинна бути не менше
ніж 100 м за ходом руху.

36.

Способи встановлення знаків на автодорогах.

37.

2. Стійки слід розташовувати одна від другої на
відстані не менш 50 м.
3. Стійки слід розташовувати:
на бермах, присипаних до узбіччя,
на укосах насипу,
на смузі відведення за бічною канавою,
над узбіччям,
над узбіччі на гірських дорогах при обмежених
умовах (біля урвищ, прірв, скель, парапетів
тощо),
на розділювальній смузі поближче до того
напряму руху, для якого призначений знак,
на піднесенні над розділювальною смугою,

38.

39.

4. Відстань від ближнього до проїзної частини
краю знаку і брівкою земполотна повинна бути 0,52,0 м, рис. 3.5. (на гірських дорогах в обмежених
умовах не менш ніж 1.0 м).
Від нижнього краю знаку до кромки проїзної
частини відстань 1,5-2,0 м, рис. 3.6.
Знаки, розташовані з правого боку дороги по ходу
руху слід дублювати на її лівій смузі, на розділовій
смузі або над проїзною частиною, якщо
розташований праворуч знак може бути своєчасно
не відмічений водієм із-за недостатньої видимості
або загороджується іншими автомобілями при русі
в щільному потоці

40.

а − поза населеними пунктами, б, в − в населених
пунктах, г − над проїзною частиною, д − на острівці
безпеки.
Рис. 3.6. Визначення висоти встановлення знаків

41.

5. Знаки не повинні обмежувати видимість дороги,
стійки знаків повинні легко ламатися або
зрізатися, не наносячи автомобілю істотних
пошкоджень, масивні стійки повинні бути
захищені огородженнями
6. В одному поперечному перерізі дороги
допускається встановлення не більше трьох знаків
без урахування дублюючих знаків і табличок до
дорожніх знаків

42.

Рис. 3.7. Приклад встановлення дорожніх знаків
в одному поперечному перерізі дороги

43.

Черговість розташування знаків різних груп на
одній опорі (вниз або праворуч) повинна бути
наступною:
знаки пріоритету;
попереджувальні знаки;
наказові знаки;
заборонні знаки;
інформаційно-вказівні знаки;
знаки сервісу.
При розташуванні на одній стійці знаків однієї
групи їх розташовують відповідно номеру знака в
групі.

44.

Послідовність розташування декількох знаків на одній опорі

45.

Відстань від нижнього краю знака (без урахування
попереджувальних знаків 1.31.1 − 1.31.6, 1.4.1 − 1.4.3 і
табличок до дорожніх знаків) до поверхні дорожнього
покриття крім випадків, спеціально обумовлених ДСТУ
4100, повинна становити:
від 1,5 до 2,2 м − у разі установлення збоку від дороги
поза населеними пунктами, від 2,0 до 4,0 м − у населених
пунктах;
не менш ніж 0,6 м − у разі установлення на острівцях
безпеки і на проїзній частині дороги;
від 5,0 до 6,0 м − у разі розташування над проїзною
частиною; у разі розташування знаків на прольотних
конструкціях штучних споруд і за відстані від поверхні
дорожнього покриття до низу прольотної конструкції
споруди менш ніж 5 м, знаки не повинні виступати за їх
нижній край.

46.

Відстань між сусідніми знаками, розташованими
на одній опорі, що поширюють свою дію на одну й
ту ж проїзну частину, за винятком знаків,
виконаних в одному корпусі, повинна становити
від 50 мм до 200 мм
Великі щити знаків вказівок напрямів руху (5.52) і
відстаней (5.59) і нестандартних покажчиків слід
розташовувати на стійках на присипних бермах до
узбіч, на укосах насипів і виїмок.
На дорогах 1-2 категорій знаки можна
встановлювати на арках, рамах, тросах-розтяжках.
В межах охоронної зони високовольтних ЛЕП
підвіска знаків на тросах розтяжках заборонена.

47.

Види дорожньої розмітки і її призначення
Горизонтальна розмітка (ГР) наноситься на
дорожнє покриття у вигляді подовжніх і
поперечних ліній і інших видів розмітки: острівці,
написи, вказівні стріли. ГР, як правило,
застосовується на дорогах з вдосконаленими
покриттями з інтенсивністю руху більше 1000
авт/добу. В населених пунктах ГР повинна
застосовуватися
на
швидкісних
дорогах,
магістральних вулицях, на вулицях з рухом
суспільного транспорту.

48.

49.

Наявність і параметри розмітки на проїзній
частині впливають на психічну та фізіологічну
напруженість водія. Прагнення водія підтримувати
цю напруженість на оптимальному рівні примушує
його вибирати відповідну цій меті швидкість і
траєкторію руху. Наприклад, водій вибирає таку
швидкість руху, при якій частота мигтіння
штрихів і ліній переривистої розмітки не
перевищує 3-х герц. Найбільший вплив на режим
руху надає розмітка із співвідношенням довжини
штриха до розриву 1:1, а якнайменше 1:3. Таким
чином, для зниження швидкості збільшують
частоту мигтіння за рахунок зниження загальної
довжини штриха і розмітки.

50.

Види горизонтальної розмітки:
одинарна суцільна,
одинарна переривиста,
подвійні паралельні суцільні,
подвійні паралельні лінії, з яких одна суцільна,
інша переривиста,
широка суцільна лінія,
широка переривиста лінія.
Класифікація і номери розмітки відповідно до
ДСТУ 2587: 1.1–1.23.

51.

Вертикальна розмітка наноситься у вигляді ліній
на елементи дорожніх споруд, що представляють
небезпеку для руху з метою попередження наїзду
на них транспортних засобів.

52.

Призначення і види дорожніх огороджень і
напрямних пристроїв
Дорожні огородження (ДО) і напрямні пристрої
(НП) (згідно ДСТУ 2587) розміщують для
забезпечення безпеки руху на небезпечних
ділянках доріг, вулиць і штучних споруд.
Видимість ДО і НП на прямолінійних ділянках
доріг повинна бути не менше 100 м.
Відповідальність, установка і експлуатація ДО і
НП покладені власників автомобільних доріг.
ДО діляться на дві групи:
- огородження бар'єрного і парапетного типу (рис.
8.1 – 8.2),
- сітки, конструкції поручневого типу (рис. 8.3).

53.

ДО першої групи призначені для запобігання
вимушених з'їздів транспортних засобів із
земляного полотна доріг, проїзної частини
мостів, шляхопроводів, естакад, зіткненням із
зустрічними транспортними засобами, наїздам
на масивні предмети і споруди, які були
розміщені в смузі відведення дороги. Висота ДО
0,75-0,8 м.
ДО другої групи призначені для впорядкування
руху пішоходів і запобігання виходу на проїзну
частину тварин. Висота ДО 0,75-0,8 м.
НП включають: напрямні стовпчики (НС), тумби,
напрямні острівці (НО).

54.

55.

НС і тумби призначені для забезпечення видимості
зовнішньої кромки узбіч і небезпечних перешкод в
темний
час
доби
і
за
несприятливих
метеорологічних умов. Висота НС і тумб 0,75-0,8 м.
НО призначені для розділення транспортних
потоків по напрямах. НО підведені над проїзною
частиною на 0,1-0,15 м.

56.

ДО першої групи встановлюють:
на мостах, шляхопроводах, естакадах, на
підходах до штучних споруд в межах ділянок
доріг з висотою насипу 3 м і більш, а якщо
висота насипу менше – на відстані не менше 18
м в кожну сторону від початку і кінця перехідної
плити споруди;
на центральній розділовій смузі міських вулиць
і доріг, на узбіччях і тротуарах, якщо висота
насипу 3 м і більш, на увігнутих кривих
подовжнього профілю при алгебраїчній різниці
ухилів 5 % і більш, на кривих в плані з радіусом
менше 600 м;

57.

ДО першої групи встановлюють:
на узбіччях і тротуарах, паралельних ж.д. колії,
болотам, водним потокам, ярам і т.п., що
знаходяться на відстані 35 м і менш від краю
проїзної частини;
на узбіччях і розділовій смузі за населеними
пунктами біля опор шляхопроводів, освітлення,
консольних і рамних опор дорожніх знаків,
дерев, які були розміщені на відстані 4 м і менш
від краю проїзної частини.

58.

59.

ДО другої групи встановлюють:
на розділовій смузі шириною не менше 1м
напроти зупинок маршрутних транспортних
засобів в межах зупинного майданчика на
відстані не менше 50 м в кожну сторону від його
меж;
на тротуарі в транспортному тунелі, біля
пішохідних переходів на відстані не менше 50 м
в кожну сторону від його меж;
на тротуарі, узбіччі або розділовій смузі в
місцях, де необхідно для забезпечення БДР
заборонити рух пішоходів через проїзну частину.

60.

НП
встановлюють за умов, коли немає
необхідності встановлювати споруди першої групи:
в межах кривих в подовжньому профілі і на підходах до
них (по три НС з кожної сторони дороги) на відстанях
від 5 до 50 м залежно від радіусу кривої (від 100м до
1000м)
в межах кривої в плані і на підходах (по три НС з кожної
сторони дороги), якщо висота насипу не менше 1м на
відстанях від 3 до 50 м залежно від радіусу кривої (від 20
м до 600 м і більш)
на підходах до перетинів (по три НС з кожної сторони
головної дороги) на відстанях 10 м один від одного
на ділянках доріг паралельних ж.д. колії, болотам,
водним потокам, ярам і т.п., що знаходяться на відстані
50 м і менш від краю проїзної частини – через 50 м
біля водопропускних труб поодинці НС з кожної сторони
дороги на осі труби.

61.

НС встановлюють на узбіччі на відстані 0,35 м від
брівки земляного полотна, і 0,35 м від краю
проїзної частини.
Тумби
з
штучним
освітленням
або
світлоповертаючої плівкою встановлюють на
початку розділової смуги, на підведених острівцях
безпеки.
Конструкції переносних дорожніх
огороджень (ГСТУ 218-03449261-095)

62.

Бар'єр поперечний, рис. 8.5. Для позначення зони
проведення дорожніх робіт на проїзній частини.
Щит огороджувальний, рис. 8.6. Для позначення по
контуру зони проведення дорожніх робіт на проїзній
частини у разі закриття руху на ділянці дороги.
Бар'єр огороджувальний, рис. 8.7. Для поздовжнього
позначення зони проведення дорожніх робіт з боку
сусідньої смуги руху, якщо роботи виконуються у
світлий період доби.
Віха напрямна, рис. 8.8. Для поздовжнього
позначення зони проведення дорожніх робіт з боку
сусідньої смуги руху, якщо роботи виконуються
цілодобово. З металу завтовшки 3-5 мм і круглої
сталі діаметром 12-15 мм.

63.

Світлоповертальні
смуги червоного та
жовтого кольору
Дорожній знак
1.4.1, 1.4.2
Рис. 8.5 Бар'єр поперечний
Рис. 8.7 Бар’ер огороджувальний

64.

Рис. 8.6 Щит огороджувальний
Рис. 8.8 Віха напрямна

65.

Конус напрямний, рис. 8.9. Для поздовжнього
позначення зони проведення короткострокових (до
чотирьох годин) дорожніх робіт у світлий період
доби.
Стрічка та шнур сигнальні, рис. 8.10. Для
позначення зони проведення дорожніх робіт з боку
розділювальної
смуги,
узбіччя,
тротуару,
велосипедної доріжки.
Стійка сигнальна. З трьох дерев'яних брусів
завдовжки 1600 мм і перетином 30х40 мм
Забарвлення масляною фарбою − смуги шириною
200 мм почергово червоного і білого кольору.
Стійка для дорожнього знака. З гарячекатаної
круглої сталі діаметром 10-12 мм Забарвлення
масляною білою фарбою.

66.

Смуги червоного та
жовтого кольору
Рис. 8.9 Конус напрямний
Рис. 8.10 Стрічка сигнальна

67.

Місток пішохідний. З дерев'яних дошок завтовшки
40 мм, брусів перетином 60х60 мм, 40х60 мм і 30-60
мм. Забарвлення масляною фарбою жовтого
кольору, окрім поручнів.
Прохід пішохідний. Збірний з щитів і стійок. Щити з
дерев'яних дощок завтовшки 40 мм, стійкі з брусів
перетином 50х100 мм, 70х100 мм. Настил з дощок
завтовшки 40 мм. Забарвлення масляною фарбою
сірого або зеленого кольору.
Огородження повинні бути видимі на відстані не
менш 150 м в світлу і темну пору доби. Огородження
зобов'язані
бути
стійкими
при
вітровому
навантаженні. Нормативна видимість − не менш
150 м в світлу і темну пору доби.

68.

Дякую за увагу !!!

English Русский Rules