Тема 3. Антропосфера – сучасний стан біосфери

1. Тема 3. АНТРОПОСФЕРА – СУЧАСНИЙ СТАН БІОСФЕРИ

1.
2.
3.
4.
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ
Співвідношення понять “ ноосфера ” і “ антропосфера ”.
Основні типи антропогенного впливу на природне середовище
Види забруднення природного середовища
Антропогенні зміни природного середовища
ЛІТЕРАТУРА
Білявський Г.О. Основи екології: Навчальний посібник / К.: Либідь, 2006. 408 c.
Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. — М.: Айрис-пресс, 2012. — 576 с.
Зверев А.Т. Основные законы экологии. — М.: Изд. дом Паганель, 2009. —
171 с.
ГОСТ 12.0.003-74 (1999) - ССБТ. Опасные и вредные производственные
факторы. Классификация
Державні санітарні норми ДСН 3.3.6.037-99. Санітарні норми виробничого
шуму, ультразвуку та інфразвуку. Затверджено Постановою Головного
Державного санітарного лікаря України від 1.12.1999 р. № 37
Державні санітарні норми, правила, гігієнічні нормативи. Норми
радіаційної безпеки України (НРБУ - 97).
Закон України “ Про Основні засади (стратегію) державної екологічної
політики України на період до 2020 року “ від 21.12.2010 №2818-VI
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 26, ст.218).
1

2.

Вернадський Володимир Іванович
(*28 лютого (12 березня) 1863), Петербург, Російська Імперія
— 6 січня 1945, СРСР) —
український філософ, природознавець, мислитель,
засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму.
Академік Петербурзької АН (з 1912), професор
Московського університету.
У 1917–1921 роках працював в Україні, один із
засновників Української Академії наук; став дійсним
членом Української АН та її першим президентом (з 1919).
Засновник першої наукової бібліотеки в Україні (нині
названої його ім'ям).
З 1921 року знову у Росії. Збагатив науку глибокими
ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямків
сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, визначив роль
організмів у геохімічних процесах.
Організатор та директор Радієвого інституту (1922–1939),
Біохімічної лабораторії (з 1929; зараз Інститут геохімії та
аналітичної хімії АН РФ ім. Вернадського).
Дійсний член інших академій (Паризької, Чеської).
створив учення про ноосферу (грец. ноос - розум і сфера - куля), в основу
якого поклав ідею про гармонійне входження людини та її господарської
діяльності у біогенний кругообіг речовин.
2

3. 1. СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ “ НООСФЕРА ” І “ АНТРОПОСФЕРА ” [1, 2, 3]

Основні фази розвитку Землі
(за теорією Вернадського В.І.)
1) утворення геосфери (неживої
природи) та
2) біосфери (живої природи)
3) ноосфери
• Ноосфера – це цілісна планетна
оболонка Землі, населена людьми і
раціонально перетворена ними
відповідно до законів збереження і
підтримки життя для гармонічного
співіснування суспільства з
навколишнім природним
середовищем.
• Створення ноосфери означає
забезпечення зв'язаності соціальних
процесів із процесами, що йдуть у
біосфері.
Досягти цього важко, але в
принципі можливо.
Складові ноосфери
1. Антропосфера - сукупність людей
як організмів на Землі, тобто
поверхня планети, заселена
людьми.
2. Техносфера - сукупність
штучних об'єктів, створених
людиною, та
природних об'єктів, змінених в
результаті діяльності людства.
3. Соціосфера - сукупність
соціальних факторів, характерних
для даного етапу розвитку
суспільства і його взаємодії з
природою.
3

4. Інші визначення антропосфери та її характеристики

Антропосфера - етап еволюції
біосфери, для функціонування,
динаміки і розвитку якого
характерна висока роль
діяльності людства.
• Сучасна антропосфера –
глобальна природно-технічна
система.
• Формується новий стан
природного середовища, що не
мав аналогів у минулому - стан
антропосфери.
Причини нових процесів
планетарного масштабу
1) перевищили критичний рівень
можливості техніки і масштаби
господарської діяльності
людства,
2) вичерпані буферні можливості
природного середовища протидії
негативному впливу людства.
Характеристика антропосфери
1) істотні зміни в біосфері
глобальних процесів:
біологічного кругообігу атомів,
кругообігу води, водної й
атмосферної міграції елементів.
2) виникли процеси, не властиві
біосфері:
одержання металів та інших
елементів, нестійких у
термодинамічному полі біосфери,
виробництво енергії на атомних
електростанціях,
синтез органічних речовин, які не
існували у біосфері (наприклад,
полімери) і не переробляються
редуцентами
4

5. Ноосфера та її закони [3]

Ноосфера = природа + культура
Ноосферу можна розглядати як
єдність «природи» і культури (в
широкому тлумаченні останньої
— з техносферою включно),
особливо починаючи з того
моменту, коли «культура»
досягає (за силою впливу на
біосферу та геосферу) потужності
«геологічної сили».
Дві стадії розвитку ноосфери
(щодо єдності і взаємодії природи та
культури):
1. Становлення і стихійний розвиток
- з моменту виникнення «людини
розумної»;
2. Свідоме удосконалення
спільними зусиллями людей в
інтересах як людства в цілому,
так і кожної окремої людини
Основні закони і принципи ноосфери
1. Історичні закономірності
виникнення ноосфери (В. І.
Вернадський)
2. Закон ноосфери (В. І.
Вернадський) - домінантна роль
розуму людини у розвитку
системи людина - природа
3. Фундаментальна константа
ноосфери - моральність
4. Закон необхідності перемоги
екологічного світогляду
5. Закон неминучості збільшення
ролі екополітики
6. Принципи наростання
цілеспрямованого впливу людей
на систему людина - суспільство
- природа
7. Закон гармонійного примирення
свободи і національних
особливостей з плануванням і
об'єднанням (П. Тейяр де
Шарден)
8. Закон єднання дій та ідей
людства (В.І. Вернадський)
5

6. 2. Основні типи антропогенного впливу на природне середовище [1, 2, 3]

Основні типи антропогенного
впливу на природне середовище
Навмисний вплив
Прямий вплив
Ненавмисний вплив
Непрямий вплив
6

7. Характеристика антропогенного впливу на природне середовище

Тип впливу
Навмисний
Ненавмисний
Прямий
Непрямий
Характеристика антропогенного впливу
відбувається в процесі виробництва продукції і послуг та
інших дій для задоволення визначених потреб суспільства.
спрямований на зміну стану середовища існування:
1) пристосування середовища до потреб людини:
будівництво об'єктів економіки, житла, інфраструктури;
протиепідемічні, протиепізоотичні заходи, т.і.
2) руйнування середовища існування супротивника
(диверсійні дії):
застосування різних видів зброї;
використання сил природи, т.і.
виявляється як побічний ефект навмисного впливу, тобто
наслідок господарської та інших форм діяльності людини:
при виробництві енергії виділяються сажа, гази, водяна пара.
будівництво ГЕС сполучене з утворенням штучної водойми, у
зв'язку з чим:
підвищується рівень ґрунтових вод, що обумовлює
підтоплення,
міняється гідрологічний режим ріки і т.д.
у випадку безпосереднього впливу господарської та іншої
діяльності на природне середовище (наприклад, полив с/г
рослин безпосередньо впливає на ґрунт, зволожуючи його)
відбувається опосередковано через ланцюжки
взаємозалежних впливів (зволоження ґрунту при поливі с/г
рослин прохолоджує повітря, отже, міняються умови життя і
процеси життєдіяльності рослин)
7

8. Типи комбінованих антропогенних впливів на природне середовище

Тип впливу
Характеристика антропогенного впливу
1. Навмисний
прямий
у результаті господарської та іншої діяльності (планується,
фінансується, контролюється, нормується, т.і.)
2. Ненавмисний
прямий
3. Навмисний
непрямий
виникає побічно з першим типом впливу.
(наприклад, щоб добувати руду відкритим способом,
необхідне зниження рівня підземних вод навколо
кар'єру,
відкачка вод у водойми змінюють їх режим.
токсичні води приводять до загибелі біоти.
використовується як засіб досягнення визначених
результатів господарської та іншої діяльності, наприклад,
вибір попередників сільгоспкультур у сівозміні – непрямий
вплив на врожайність цих культур рівноцінний
застосуванню добрива (безпосередній вплив на рослини;
у масштабах біосфери навмисні непрямі впливи –
найбільш реальна можливість оптимізації середовища
4. Ненавмисний
непрямий
виникає у зв'язку з порушенням природних рівноваг у
процесі будь-яких інших впливів.
8

9.

Просторово-часові масштаби антропогенних впливів
Просторові
точка, пункт
(заводська труба,
викид стічних вод,
т.і.)
великі площі
(оранка полів,
зрошення,
осушення, т.і.)
За типом впливів:
1) механічні,
2) фізичні,
3) хімічні,
4) речовинні,
5) енергетичні,
6) інформаційні
Форми поширення
впливів у просторі
Часові
1) однократні
(разові, епізодичні),
2) періодичні
дифузія - різке
зменшення
концентрації впливу
на одиницю площі
3) постійні динамічні
(щорічна оранка)
концентрація
наслідків впливу
4) постійні
стаціонарні (місто)
Реакція природного середовища на вплив:
1) повернення в первісний стан через певний час (1-1000 років і >) - при
разовому впливі (викид, пожежа);
2) перехід у новий стан динамічної рівноваги - при постійному впливі
(гребля з водоймищем на річці)
9
Реакція запізнюється із-за властивості інертності природного середовища

10. Сумарний вплив людини на природне середовище

Механічний вплив - щорічно
для господарсько-побутових
потреб забирається 10% річкового
стоку;
переміщається при оранці 3 тис.
км3 ґрунту;
видобуток руди складає 600 млрд.
т;
переміщаються сотні мільярдів
тон ґрунту при будівельних
роботах;
1)
2)
розсіюються на полях близько 300
млн. т мінеральних добрив, 4 млн.
т отрут;
в атмосферу викидається близько
1 млрд. т сажі і шкідливих
речовин;
т.і.
Хімічний вплив - щорічно
наростаюче «залізнення» ґрунту:
добуті хімічні елементи
розсіюються та акумулюються
по земній поверхні, окислюються,
техногенна міграція
свинцю і міді значно перевищує
природну,
цинку і марганцю наближається
до природного;
при спалюванні вугілля в
навколишнє середовище
надходить більше, ніж
утримується в природних
біологічних кругообігах:
ртуті в 700 разів,
миш'яку в 125 разів,
урану в 60 разів,
кадмію в 40 разів т.і.
10

11. 3. Види забруднення природного середовища [1, 4, 5, 6, 7]

1)
2)
Види забруднення природного
середовища
фізичні (параметричні),
шум,
ультразвук,
інфразвук,
вібрація,
електромагнітні поля,
теплове забруднення,
світлове забруднення,
радіоактивність
хімічні (інградієнтні) у різному
агрегатному стані (твердому,
рідкому та газоподібному):
важкі метали
оксид вуглецю,
діоксид сірки,
оксид азоту,
хімічні (інградієнтні) - продовження
пил,
зола,
нафтопродукти,
отрутохімікати,
мінеральні добрива,
синтетичні миючі засоби,
солі металів,
феноли
діоксин
ДДТ - дуст
т.і.
3) Біологічні:
мікроорганізми:
бактерії,
віруси,
спірохети,
грибки,
простіші
продукти їх життєдіяльності
11

12. Характеристика фізичного забруднення природного середовища

Шум
приводить до нервових розладів,
підвищує стомлюваність,
погіршує слух.
вимірюється у децибелах (дБ).
Рівні шуму:
20-30 дБ - природні ландшафти,
70-80 дБ - допустимий (читальні
зали, салони автомобілів, т.і.)
80-110 дБ гранично допустимий
(відбійний молоток, вантажівки,
оркестр, т.і.)
≥110 дБ приводить до порушення
здоров'я (громові розряди,
реактивний літак при зльоті,
постріли і вибухи, т.і.
Нормативні рівні шуму для:
житлових приміщень – 30 дБ,
навчальних аудиторій – 40 дБ,
пасажирських торговельних
залів, підприємств побутового
обслуговування – 60 дБ,
внутріквартальних мікрорайонів –
45 дБ.
Інфразвук
характеризуються великою
проникаючою здатністю,
джерела - газотурбінні станції,
дизельні електростанції, потоки
транспорту, що рухається.
викликає небезпечний резонанс у
легенях і серці.
Електромагнітні забруднення
вплив електромагнітних полів
обумовлюється індукованими
струмами, що течуть через
тканини тіла людини і
викликають стомлюваність,
занепокоєння та різні хвороби
електрокорозійнезабруднення
пов'язане з виникненням полів
блукаючих струмів через витоки
електричного струму в ґрунт, що
викликає ушкодження водогінної
мережі і стічної каналізації,
джерела - електричні підстанції й
антени теле і радіостанцій,
спеціальних засобів зв'язку, т.і.
12

13. ХАРАКТЕРИСТИКИ РАДІОАКТИВНОСТІ [6]

РАДІАЦІЙНА НЕБЕЗПЕКА обумовлена
Це явище відкрили:
радіоактивністю:
Беккерель (1896) в урані,
деяких хімічних елементів, що
Марія Склодовська-Кюрі (1898) у
стоять у періодичній системі
радії, полонії і торії.
Менделєєва після свинцю (уран,
Резерфорд (початок ХХ ст.) під
радій, т.і. ), та
впливом магнітного поля розділив
деяких ізотопів, що стоять перед
потік частинок ядер на 3 потоки:
свинцем (технецій, прометій,
1) α-частинки = потік ядер гелію
вісмут) та всіх елементів,
мала проникність здатність, але
розміщених після вісмуту.
найбільша іонізувальна здатність;
• Ізотопи (від гр. ізос - однаковий і
2) β-частинки = потік електронів, які
топос – місце) - це нукліди одного
рухаються зі швидкістю світла і
хімічного елемента, які мають
мають більшу проникну здатність;
однакове протонне число (заряд
3) γ-промені = електромагнітні
ядра), але
хвилі:
різняться за кількістю нейтронів.
дуже мала довжина хвилі,
РАДІОАКТИВНІСТЬ – це явище
перетворення ядра атомів одних
велика проникна здатність.
елементів в ядро іншого елемента
чи в ізотопи,
спонтанного випускання ними
РАДІОАКТИВНЕ
випромінювання з проникною
ВИПРОМЫНЮВАННЯ
здатністю та іонізувальними
властивостями.
13

14. УРАЖАЛЬНІ ФАКТОРИ і ДЖЕРЕЛА РАДІАЦІЙНИХ НЕБЕЗПЕК

РАДІОАКТИВНІ РЕЧОВИНИ (РР) - це
речовини, у складі яких є:
радіоактивні елементи або
їх ізотопи (радіонукліди).
УРАЖАЛЬНІ ФАКТОРИ (УФ) РР:
проникна здатність
іонізувальне випромінювання,
тобто іонізація молекул та атомів =
поділ на позитивно і негативно
заряджені частини – іони.
Ураження людей через опромінення
ВПЛИВ УФ РР
• зміна фізико-хімічних властивостей
середовища,
• загибель клітин та ураження органів
у біологічній тканині.
ДЖЕРЕЛА РАДІАЦІЙНИХ НЕБЕЗПЕК:
1) РР для медицини, промисловості,
с/г, досліджень;
2)підприємства з радіаційно-ядерними
технологіями (виробництво,
зберігання, транспортування РР);
1) зовнішнє - більше ураження
спричиняють γ-промені,
3) ядерні енергетичні установки різних
типів, особливо ядерні реактори АЕС;
2) внутрішнє (у разі попадання РР в
організм людини з їжею, водою,
повітрям) - більше ураження
спричиняють α-частинки
4) місця переробки і захоронення
радіоактивних відходів;
5) т.і.
14

15. Характеристика хімічного забруднення природного середовища

1)
2)
Найбільше забруднення
атмосферного повітря за рахунок
оксидів вуглецю,
діоксида сірки,
оксидів азоту,
пилу,
золи,
вуглеводнів,
т.і.
води суші, морів чи океанів нафтопродукти,
отрутохімікати,
мінеральні добрива,
синтетичні миючі засоби,
солі металів,
феноли
т.і.
3) ґрунтів побутове і будівельне сміття,
мінеральні добрива,
фекалії,
вуглеводні,
важкі метали,
оксиди азоту,
т.і.
Результати хімічного
забруднення
1. Кислотні дощі
сірчистої та сірчаної кислот
азотної й азотистої кислот
2. Озонові діри
3. Парниковий ефект
15

16. Антропогенні зміни природного середовища [1, 7] 4.1. Джерела, масштаби і наслідки забруднення атмосфери.

Кислотний дощ — усі види метеорологічних опадів (дощ, сніг, дощ зі
снігом, град, туман), кислотність яких вища від нормальної (pH = 5,6 у чистих
дощах; pH (водневий показник) - міра кислотності)
Схема утворення аерозолів і дощів сірчистої та сірчаної кислот
1. Основна частина діоксиду сірки SO2, наприклад, від теплоелектростанцій, у
вологому повітрі утворить аерозоль сірчистої кислоти Н2SO3:
SO2 + H2O → H2SO3
• Сірчиста кислота поступово окисляється до сірчаної H2SO4:
2H2SO3 + O2 → 2H2SO4.
2. Крім того, діоксид сірки SO2 в результаті окислювання перетворюється в
триоксид сірки (сірчаний ангідрид) SO3:
2SO2 + О2 → 2SO3,
• Результат реакції з водяною парою атмосфери - аерозолі сірчаної кислоти :
SO3 + Н2О → H2SO4.
• Аерозолі сірчаної і сірчистої кислот приводять до конденсації водяної пари
атмосфери і стають причиною кислотних опадів (дощі, тумани, сніг).
Кислотні роси
• При спалюванні палива (в основному вугілля) утворюються тверді
мікрочастинки сульфатів металів легко розчинні у воді, що осаджуються на
ґрунт і рослини.
16

17. Схема утворення аерозолів і дощів азотної та азотистої кислот й інших видів кислотних дощів та їх наслідки

Аерозолі сірчаної і сірчистої кислот складають близько 2/3 кислотних опадів,
інше приходиться на частку аерозолів азотної й азотистої кислот, що
утворяться при взаємодії діоксиду азоту NO2 з водяною парою H2О
атмосфери:
2NO2 + H2О → HNO3 + HNO2
Два види кислотних дощів, що не відслідковуються
моніторингом атмосфери
•Хлор Cl, що знаходиться в атмосфері, при з'єднанні з метаном СН4 утворює
хлороводень, що добре розчиняється у воді з утворенням аерозолей соляної
кислоти:
1) Cl + СН4 → CH3 + HCI
2) СН3 + Cl2 → СН3Cl + Cl
Джерела надходження метану в атмосферу:
•антропогенні - рисові поля,
•природні - танення гідрату метану у вічній мерзлоті із-за потеплення клімату.
Наслідки випадання кислотних дощів
•зниження рН поверхневих вод і ґрунтів та посилення міграції важких металів;
•опіки і зниження інтенсивності фотосинтезу у рослин;
•корозія металевих виробів;
•деградація лісів, зменшення стійкості дерев стосовно шкідників і патогенних
мікроорганізмів.
17

18.

SO2 + H2O → H2SO3
SO3 + Н2О → H2SO4
2NO2 + H2О → HNO3 + HNO2
SO2
Кислотний
дощ
NO2
Кислотні
роси
Схема утворення кислотних дощів і рос
18

19.

Озонові
діри
Озоновий шар у стратосфері (на
висоті 20-50 км) – повітря
збагачене триатомним киснем (О3).
Він захищає все живе на Землі від
згубної дії ультрафіолетового
випромінювання Сонця.
Основні руйнівники озону:
1) оксиди нітрогену, які
спричиняються:
випробуваннями ядерної
зброї;
запусками ракет і космічних
кораблів, реактивними
літаками;
хімічними підприємствами
із виробництва та
використання нітратної
кислоти;
2) фреони (застосовують у
холодильній техніці як
мастило, в парфумерії – як
засіб для створення
аерозолю). – інертні
речовини типу CF2Cl2,
CFCl3 тощо, які руйнують і
перешкоджають утворенню
молекули озону;
3) пара води, яка потрапляє
до озонової оболонки з
викидами ракет під час
згоряння палива
19

20. Типи, причини і наслідки смогів

Смоги – явище, характерне для
певних місць за певних
метеорологічних умов і забруднення
повітря.
Три типи смогів за походженням
1) лондонський (чорний смог),
2) лос-анджелеський (білий смог)
3) льодяний смог.
Причини чорного смогу:
низька температура (близько 00 С);
вологість до 100%;
підвищений вміст сажі, оксидів
карбону, нітрогену, сульфуру, що
утворюються при спалюванні
палива.
• В Україні - у приморських містах.
• Льодяний смог характерний для
північних широт за температур нижче
– 300 С, високої вологості та
забруднення повітря.
Причини білого смогу:
висока температура (понад 300 С);
відсутності перемішування шарів
повітря у вертикальному напрямі
(інверсія);
значна концентрація викидів
автотранспорту: вуглеводнів,
оксидів нітрогену.
В Україні - в Дніпропетровську,
Запоріжжі, Донецьку і навіть у
курортному місті Ялті.
Наслідки смогів:
задуха;
бронхіальна астма;
збільшення смертності;
пригнічення рослинності;
руйнування будівель;
прискорення корозії металів
Т.і.
20

21.

Парниковий ефект - природне
явище, коли атмосфера затримує
теплове випромінювання, яке йде
від земної поверхні (подібно до
плівки над городнім парником).
Схема парникового ефекту
1. До 46% енергія Сонця
надходить на Землю від і
визначає хід усіх біологічних
процесів.
2. Нагріта земля випромінює
довгохвильову інфрачервону
(теплову) радіацію, що
частково йде в космос, а
частково залишається в
атмосфері, затримуючись
газами (вуглекислий газ СО2 та
інші), що входять до її складу,
і нагріваючи приземні шари
повітря.
Схема парникового ефекту
21

22.

Наслідки парникового ефекту
22

23. 4.2. Джерела забруднення водойм. Проблеми Світового океану

Види забруднень водойм
1. Фізичне — нерозчинні домішки:
глина, пісок, намул, пил тощо;
2. Хімічне — важкі метали, кислоти,
луги, мінеральні солі, нафта і
нафтопродукти, синтетичні
поверхнево-активні речовини
(СПАР), мийні засоби,
канцерогени, мінеральні добрива,
пестициди;
3. Біологічне — різні мікроорганізми
(бактерії, віруси), яйця гельмінтів,
спори грибів;
4. Радіоактивне — радіонукліди
(цезій-137, стронцій-90, калій-40
тощо);
5. Теплове — підігріті води ТЕС та
АЕС.
Джерела забруднень водойм
1. Атмосферне забруднення
• біогенні сполуки (фосфор, азот),
• синтетичні органічні компоненти
(вуглеводи, ДДТ та ін.).
Призводить до «цвітіння» вод і
виникнення «червоних проток» у
різних районах океану.
2. Нафтове забруднення - глобальна
екологічна проблема
• витік нафти внаслідок аварії на
нафтовій свердловині
• надходження з континентів зі
стоками,
• надходження з атмосфери
(приблизно 0,3 млн т. на рік),
• природний витік з надр (приблизно
0,3 млн т. на рік),
• викиди з суден у море,
• катастрофи суден.
23

24. Теплове, радіоактивне забруднення та забруднення водним транспортом

3. Теплове забруднення
• спускання у водойми теплих вод
з різних енергетичних установок
(ТЕС і АЕС).
• істотно змінюється термічний і
біологічний режими водойм.
Наслідки підвищення температури
води у водоймах
26 - 30°С - пригнічення
життєдіяльності риб;
30 - 34°С - шкідлива дія на
біоценози,
>34°С – загибель риби та інших
організмів.
У теплих водах:
порушуються умови нересту риб,
гине зоопланктон,
риби уражуються паразитами і
хворобами
4. Радіоактивне забруднення
• велика кількість радіоактивних
ізотопів у наслідок
випробувань ядерної зброї (ЯЗ),
діяльності ядерних реакторів на
військових підводних човнах,
скидання контейнерів з відходами
атомних електростанцій;
аварій на АЕС (26.04.1986 р. –
ЧАЕС; 11.03.2011 р. - японська
Фукусімська АЕС: радіоактивні
речовини потрапили в атмосферу,
на ґрунт і в Тихий океан
5. Забруднення водним транспортом
• злив баластних вод в океан;
• сміття із суден (хімікати,
радіоактивні продукти, важкі
метали, т.і.);
• розливи нафти при аваріях
танкерів,
24

25. Стічні води і побутове забруднення

6. Стічні води
з підприємств
хімічних,
нафтопереробних,
металургійних,
шкіряних,
текстильних,
целюлозно-паперових,
м'ясокомбінатів т.і.
із сільськогосподарських угідь –
змив пестицидів, які застосовують
для підвищення врожаїв і
продуктивності земель.
від тваринництва – змив гною,
підстилки, сечовини.
7. Побутове забруднення
• Сміття, вимите з Тихого океану на
Гаваях
• Захаращення морів і прибережних
частин сміттям — головне джерело
забруднення. Щоденно у Світовий
океан скидається приблизно
6,8 млн металевих, 0,64 — млн.
паперових і пластмасових,
0,43 млн. — скляних предметів
Негативний вплив забруднень водойм
1) поступова деградація водних
біоценозів,
2) різні захворювання живих
організмів.
3) нагромадження шкідливих речовин
в живих організмах:
макрофіти, фітопланктон - свинець
і ртуть
молюски і ракоподібні - кадмій
Т.і.
25