Видатні живописці Іспанії

1. Тема: «Видатні живописці Іспанії»

Робота
Учениці 11 класу |
Отзель Анастасії

2. КінецьXVII ст. вважають «золотою епохою» мистецтва Іспанії

Основну увагу художники
приділяли моральному
образу людини, а не її
тілесно – матеріальній
оболонці.
Тлумачили релігійні
сюжети у морально –
етичному плані, ніж
італійці, для утвердження
гармонійної краси й
фізичної досконалості
людини.

3. Релігійною ідеєю освячено все мистецтво іспанського Відродження

Ель Греко

4. Іспанія подарувала світові видатних художників, чиї імена гідно увійшли до скарбниці світової культури

Ель Греко
С. Далі
Д. Веласкес
Ф. Гойя

5. Ель Греко

Доменіко Теотокопулі, за
походженням був
греком. Народився на
о. Крит.
Писав переважно на
релігійні теми або в
портретному жанрі.
Колорит його картин
надзвичайно багатий і
насичений.
Портрет монаха Ортензіо
Паравісіно

6. Значна частина творчого спадку Ель Греко – зображення святих

Апостоли Петро і Павло
Христос

7. «Есполіо» («Роздягання Христа перед стратою»)

Христа притягли на Голгофу
та ще й примусили нести
важкий хрест. Натовп
зібрався, щоб подивитись на
Того, Кого нещодавно хотіли
обрати царем Іудеї, а тепер
готували до страти як
злочинця. Кат уже зачепив
край одягу Христа. Тесляр
готує хрест для страти.
Немовби загіпнотизовані на
хрест дивляться три Марії.
Есполіо від іспан. слова -грабувати

8. Дієго Родрігес де Сільва Веласкес

O Однією з
характерних
особливостей
творчості
майстра було те,
що на його
полотнах майже
відсутні релігійні
сюжети.

9. Центральне місце у творчості займав портрет

Побачивши свій портрет
папа вигукнув: «Надто
правдиво!»
Портрет намальовано у
двох тонах: білому та
червоному, але червоний
– з багатьма відтінками.
Художники копіюють цю
картину, щоб повчитися
майстерності у Дієго
Веласкеса
«Портрет Папи Інокентія Х»

10. 40 років митець служив художником при дворі Філіпа IV. Його блискучі психологічні портрети сповнені гідності, вражають глибиною проникнення

у
внутрішній світ своїх
героїв.
Король Філіп IV

11. Благородство і міра проявилися й в портретах блазнів

Усі ці «іграшки
двору», позбавлені
власної долі,
показані художником
з надзвичайним
тактом.
«Улюблений
блазень Філіпа IV
Ель Прімо»

12. Будучи придворним художником зображав багато портретів дітей короля, а особливо полюбляв малювати інфанту Маргариту

13. «Меніни» (фрейліни)

Стоячи біля
мольберта, сам
художник малює
короля і королеву,
відображення яких
глядач бачить у
дзеркалі, що висить
на дальній стіні. На
передньому плані
інфанта (принцеса)
Маргарита в оточені
фрейлін, придворних
і собаки. У дверях
покою – канслер.

14. «Венера із дзеркалом»

Перше в Іспанії зображення оголеного жіночого тіла.
Венера, яка лежить спиною до глядача, замикає собою
композицію, що характерне для мистецтва бароко.

15. Третя жанрова картина – «Прялі».

16. Франсиско Гойя – яскравий майстер мистецтва епохи романтизму (19ст.)

Писав фрески,
виконав понад 60
гобеленів. Створив
велику серію офортів
«Капричос», що
висміювала людські
вади. У його малюнках
реальне
переплітається з
фантастичним,
гротеск переходить у
карикатуру

17. Здобув популярність і як автор портретів

виконані у
тонкій
колірній гамі,
у них є
тривожне
почуття
самотності,
аромат
таємниці
Портрет донни Ізабель де Порсель
жінка з віялом

18. портрет актриси А. Сарате,

Едине полотно Гойї
в російских музеях
— портрет актриси
А. Сарате,
подарований
Ермітажу в 1972
році американським
міліонером
А. Хаммером.

19. «Махи на балконі»

Одна з найвідоміших
картин у збірці
нюйоркського
Метрополітен музея.
Гойя зобразив двох
молодих жінок, які
спостерігають з
балкону за життям на
вулиці. В глибині на
темному фоні
вимальовуються
фігури їх кавалерів.

20. Сальвадор Далі – яскравий представник одного із напрямів модернізму - сюрреалізму (20ст.)

Особливе
значення в
творчості
художника було
суміщення
фантазій і
реальності,
марень,
спогадів,сноведінь
"Телефон-афродизіак"

21.

22.

23. Галатея із сферами Вибух рафаелівської уяви

Створював знайомі образи –
людей, тварин, будинки, але
поєднував їх у дивовижні
гротескові композиції, шокуючи
глядачів
Галатея із сферами
Вибух рафаелівської уяви

24. Плинність часу