У війни не жіноче обличчя

1. У війни не жіноче обличчя

2.

3. Сосніна́ Ні́на Іва́нівна (30 листопада 1923(19231130), с. Кухарі, Київська область — 31 серпня 1943, Малин, Житомирська область) — керівник комсомол

Сосніна́ Ні́на Іва́нівна
(30 листопада 1923(19231130),
с. Кухарі, Київська область —
31 серпня 1943, Малин,
Житомирська область) —
керівник комсомольського
антифашистського підпілля в
Малині у роки Великої
Вітчизняної війни. Герой
Радянського Союзу (посмертно).
Нацисти оточили будинок, де
Ніна Сосніна допомогала батькові
оперувати пораненого партизана.
Кілька годин тривав бій. Сосніна
загинула у підпаленому
нацистами будинку.

4. Оле́на Іва́нівна Телі́га (21 липня 1907(19070721), Ільїнське, Московська область — 21 лютого 1942 Київ) — українська поетеса, публіцист, літературни

Оле́на Іва́нівна Телі́га
(21 липня 1907(19070721),
Ільїнське, Московська
область — 21 лютого 1942
Київ) — українська поетеса,
публіцист, літературний
критик, учасниця підпілля,
діячка ОУН. Ідучи на
розстріл, залишила на стіні
в’язниці зображення
тризуба. Вважається, що
була розстріляна у
Бабиному яру.

5. Феодо́ра Андрі́ївна Пу́шина (13 листопада 1923 село Тукмачі, в Удмуртії (19231113) — 6 листопада 1943) — військовий фельдшер, лейтенант медичної сл

́ ина
Феодо́ра Андрі́ївна Пуш
(13 листопада 1923 село
Тукмачі, в Удмуртії
(19231113) — 6 листопада
1943) — військовий
фельдшер, лейтенант
медичної служби, Герой
Радянського Союзу
(посмертно). Загинула під
час бомбардування
Святошинського району,
винісши із палаючого
госпіталю понад 30
поранених бійців.

6. Марія Семенівна Поліванова (24 жовтня 1922, село Наришкіно, Тульської області (19221024) — 14 серпня 1942) — Герой Радянського Союзу, снайпер. 14 серп

Марія Семенівна Поліванова
(24 жовтня 1922, село Наришкіно,
Тульської області (19221024) —
14 серпня 1942) — Герой Радянського
Союзу, снайпер.
14 серпня 1942 року на одну з
відповідальних ділянок бою біля села
Сутоки Новгородської області була
висунута група снайперів, у складі
якої була і Марія Поліванова. Бій вели
до останнього патрону. Разом з
напарницею Наталією Ковшовою
були поранені і для того, щоб не
потрапити в полон, підірвали
останніми гранатами себе разом з
десятком гітлерівців, що їх оточували.

7. Людмила Михайлівна Павличенко (Бєлова) (12 липня 1916(19160712), Біла Церква, Київська область — 10 жовтня 1974, Москва) — українська радянська снай

Людмила Михайлівна
Павличенко (Бєлова)
(12 липня
1916(19160712), Біла
Церква, Київська
область — 10 жовтня
1974, Москва) —
українська радянська
снайпер, Герой
Радянського Союзу.
У 1942 році була учасницею Міжнародної
студентської асамблеї у Вашингтоні, Конгресу Особисто знищила понад
промислових організацій у Нью-Йорку.
300 військовослужбовців
Багатьом запам'яталися її слова, сказані у
противника, є
Чикаго: «Джентльмени, мені двадцять п'ять
найуспішнішою жінкоюроків. На фронті я вже встигла знищити 309
фашистських загарбників. Чи не здається вам, снайпером в історії.
що ви занадто довго ховаєтеся за моєю
спиною?».