Психологія травмівних ситуацій: голодомор

1. Психологія травмівних ситуацій: голодомор

2. Чи готові ми говорити про голодомор саме зараз?

• Поінформована угода = принципи інформаційної екології
(індивідуальний підхід, особистий підхід, дитина не засіб
виконання завдання, цінність переживання, можливість мовчання
поруч, допомога разом, смисл приєднання до… -жертв?
-українства? -родового досвіду подолання? наснаження).
• Можливість індивідуальної відмови брати участь в занятті без
пояснення причини ( = мобілізація ресурсу для розмови на
потенційно травмівну тему).

3. Аналіз типової презентації учителя для виховної години про Голодомор

• Що можете сказати загалом?

4. Аналіз типової презентації учителя для виховної години про Голодомор

• Що можете сказати загалом?
• Як аналізувати?
• Як поєднано візуальний ряд з вербальним впливом?
• Які використовуються символи голодомору?
• Які викликає почуття?
• Які формує асоціації?
• Які пропонує настанови?
• Що варто переробити?

5. Які питання не піднімаються?

• Чому не було спротиву? Чому спротив не був ефективним?
• Які засоби люди використовували, щоб протистояти голоду?
(Культура голодування, отруєння неїстівним)
• Що дало змогу людям вижити?
• Що відчували ті, хто вижив?
• Як вплинуло замовчування голодомору на тих, хто вижив?
• Як вплинула колективна травма голодомору на

6. Голодомор – колективна історична травма

• Жодна людина в Україні не може сказати, що є абсолютно вільною від наслідків Голодомору. Кожна
людина в країні є родичем, учнем, сусідом і співгромадянином нащадків або власне нащадком тих, хто
пережив убивчий голод. Або ж є нащадком виконавців цього злочину. І ті й інші були жертвами системи,
базованої на злочинній ідеології. Нащадки і тих, і інших несуть в собі психологічну травму. Чим вона
глибша - тим більш прихована. І тим сильніше відгукується в нашому сьогоденні. Її варто вивести на рівень
усвідомлення. Ця група - для спільного пошуку можливостей для цього. Майданчик спілкування
психологів, істориків, журналістів і педагогів.
• https://www.facebook.com/groups/385272895147433/?fref=ts

7. СПРОТИВ

8. ПОНАД 5000 МАСОВИХ ВИСТУПІВ. ЯК УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО ЧИНИЛО СПРОТИВ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ

• "Повстання шириться з кожним днем й стає нам великою
загрозою. Усі активісти тікають в паніці до великих міст, бо
куркулі, які повстали… не дають пощади ні на хвилину життя"
• "Справи на Україні геть кепські... Якщо не візьмемося просто
зараз за виправлення становища, Україну можемо
втратити", — писав Сталін своєму найвірнішому поплічнику
Лазарю Кагановичу в серпні 1932 року. Саме ця вказівка,
ймовірно, відкрила шлях до організації злочину геноциду в
Україні.

9. ПОСТІЙНИЙ СПРОТИВ

• Наприкінці 1927 року XV з’їзд ВКП(б) прийняв
рішення про курс на колективізацію сільського
господарства. У січні 1928-го режим
запроваджує насильницькі хлібозаготівлі.
• У 1929 році Сталін розпочинає насильницьку
кампанію суцільної колективізації. Початок
колективізаційній істерії поклала його стаття "Рік
великого перелому". У ній, видаючи бажане за
дійсне, "вождь" стверджував, що почався
масовий колгоспний рух.
• У січні 1930 року ГПУ розробляє спеціальну
операцію з депортації найзаможніших селян.
Операція готувалась таємно і дуже ретельно.
Очікуючи спротиву, ГПУ мобілізує резерви.
• Зокрема, в Україні було додатково розміщено
понад кілька тисяч бійців військ ОГПУ СРСР, у
тому числі спеціально передислокованих із
внутрішніх районів СРСР. Крім того, для
проведення розкуркулення в УСРР було
мобілізовано із запасу майже 24 тисячі осіб.
Усім було видано зброя.
• У 1927-му було здійснено 173 теракти проти
представників радянської влади та сільського
активу, за 11 місяців 1928-го — 351 , а в 1929му — 1437
• Загалом селянські заворушення, чи, як їх
зневажливо називали комуністи, "волинки«
(жіночі бунти за вихід з колгоспу), у лютомуберезні 1930 року охопили майже всю України.
ГПУ у своїх звітах зафіксувало, що в Україні з 20
лютого до 20 квітня заворушеннями було
охоплено 1895 сіл у 41 із 44 округ. "Повстання
шириться з кожним днем й стає нам великою
загрозою. Усі активісти тікають в паніці до
великих міст, бо куркулі, які повстали… не
дають пощади ні на хвилину життя", — писав
про події на Любарщині один із місцевих
комсомольців у своєму листі до редакції газети
"Радянське село" 7 березня 1930-го.
• Загалом впродовж 1930-го року в Україні ГПУ
зафіксувала понад 4000 масових виступів.
Кількість учасників цих виступів оцінюється у
майже 1,2 млн. осіб.

10. Протестні виступи селян 1932-го року вже були бунтами голодних

Хлібозаготівельна кампанія 1931-го спричинила в Україні голод.
Навесні 1932 року голодною смертю померло понад 100 тис.
українців. Ця ситуація загострила антикомуністичні настрої в
суспільстві. Протести знову набувають масового характеру.
Таким чином, злочин геноциду став реакцією тоталітарного
режиму на постійний спротив українців. Голодомор, як влучно
зауважив український історик Богдан Патриляк, став сталінською
відповіддю на мільйонний український "майдан" початку 1930-х.
Лише за перші 7 місяців 1932 року органи ГПУ зафіксували в УСРР
понад 900 масових виступів, що становить біля 57% (!) усіх
антивладних виступів в СРСР за цей час.
Переважно це вже були бунти голодних. Прикладом такого виступу
є заворушення в Золочівському районі на Харківщині у квітні 1932
року. До двох тисяч повсталих із 13 сіл району у ніч на 15 квітня
взяли штурмом залізничні склади, де зберігалось зерно для
місцевої винокурні. Селяни, незважаючи на вогонь озброєної
охорони, розібрали три вагони із зерном. Керівниками
заворушення були залізничники, які жили у селах.
Голодомор був задуманий комуністичним керівництвом з цілком
певною метою — знищити Український народ, зламати його волю
до спротиву, позбавити національної ідентичності. У мові Сталіна
це звучало — "перетворити Україну… у дійсно взірцеву радянську
республіку".
Інструментом вбивства частини народу і "перевиховання" решти
була обрана найстрашніша зброя — штучно організований голод.
Убивство голодом стало добре продуманою та ретельно
замаскованою каральною операцією. Передусім, в українських
селян було відібрано вирощене ними зерно, далі численними
натуральними штрафами та обшуками були відібрані останні
крихти хліба.
На початку 1933 року забороною виїзду із охопленої голодом
республіки селян було позбавлено останніх надій на порятунок.
А весною того року, як інструмент страшної соціальної інженерії
було використано навіть так звану допомогу, яка надавалась
вибірково і лише тим, хто був здатен працювати на державу.
Одночасно здійснювалася масштабна "зачистка" українських
інтелектуалів та української мови.
Небезпечним з погляду влади став масовий вихід українських
селян із колгоспів. У першій половині 1932 року з колгоспів в
Україні вийшли 41 200 селянських господарств.

11. Голодомор: зламав чи не зламав?

• Селяни, що вижили, вступили у
колгоспи, митці і вчені творили оди
"вождю". Ніхто уже відкрито не
протестував. У душах мільйонів
українців пережитий голод залишив
травму, яка сковувала їх
десятиліттями. Багато хто з тих, хто
вижив, усе життя ховав сухарі і
побоювався розповідати, навіть,
рідним дітям пережиті страхіття.
• Страх і недовіра живуть у нащадках.
• Серед мільйонів поламаних
людських доль, були й мільйони
тих, хто не втратив людської
гідності, віри, надії на краще життя.
• У кожного з тих, кого не зламав
Голодомор, був свій шлях. Але, вони
не забули свого коріння,
продовжували зберігати традиції,
шанувати мертвих, у тому числі і
вбитих голодом, зберігали пам’ять
про той злочин тоталітарного
режиму і, головне, зберегли у собі
здатності творити нове.

12. Як ми пам’ятаємо голодомор? Для чого?

Практики пам’яті = практики конструювання ідентичності
Хто ми?

13. Візуалізація: страждання

14. Колаж візуальних образів часу: чи включено спротив?

15. Чи потрібно нам знати персонально тих, хто відповідальний за організацію Голодомору?

Руйнування образу сили влади, образу всесильної системи через
долання анонімності

16. Державна політика на селі за голодомору

• У республіку було направлено надзвичайну
комісію на чолі з головою Раднаркому СРСР
Молотовим В., яка перевела республіку на
блокадне становище: кордони республіки, ряду
областей, районів були блоковані підрозділами
НКВС, щоб втікачі не могли потрапити за ці
межі.
• У районах, занесених на «чорну дошку» за
«злісне саботування» хлібозаготівель, згідно з
постановою РНК УСРР від 6 грудня 1932 р.,
конфісковували продовольчі й посівні фонди,
припинялося постачання товарів, на місцевих
керівників і колгоспників обрушувалися
репресії.
• Наприкінці грудня 1932 р. в Україну прибув Л.
Каганович. Він привіз директиву Й. Сталіна про
здачу - в разі невиконання плану
хлібозаготівель — насіннєвих фондів.
• Обласне керівництво одержало телеграму за
підписом вищого керівництва УСРР з
категоричною вимогою в найстисліші строки
«ліквідувати саботаж».

17. Посилення «хлібозаготівель» та їх суть

• Молотівська комісія встановила в
жовтні 1932 року
хлібозаготівельний план в обсязі
282 млн. пудів ( стільки, скільки
вже було заготовлено з червня по
жовтень 1932 року).
• Подвірні обшуки
супроводжувалися конфіскацією
не лише зерна, а й картоплі,
буряків, сала, м'яса та інших
продовольчих запасів на зиму.
Селяни були позбавлені всього
їстівного.
Постанова РНК УРСР та ЦК КП(б)У про
занесення ряду сіл на «чорні дошки»

18. ставлення влади до подій в Україні

• У січні 1933 р. Сталін замінив керівництво
Харківського і Дніпропетровського обкомів
КП(б)У. Другим секретарем ЦК КП(б)У і
секретарем Харківського (столичного) обкому
партії став посланець И. Сталіна - П. Постишев.
• П. Постишев очолив кампанію репресій проти
тих комуністів, які не знаходили в собі сил для
ролі катів власного народу. Протягом року,
починаючи з 1933 р., із КП(б)У виключили 100
тис. чол. Вони були розстріляні або вислані.
У деяких районах місцеве керівництво, усвідомлюючи масштаби голоду, що
насувався, дозволило колгоспам залишати зерно для сівби та в страховий фонд.
Саме так зробили керівники Оріхівського району Дніпропетровської області.
Довідавшись про це, Сталін наказав вчинити над ними жорстоку розправу.
Старший агроном райземуправління був засуджений до розстрілу, п'ятеро
керівників і спеціалістів — до 10 років концтаборів, інші п'ятеро - до 8, двоє - до 5
років.

19.

• 6 грудня 1932 року голова РНК УРСР В. Чубар підписав постанову
«Про занесення на чорну дошку сіл, які злісно саботують
хлібозаготівлі». До таких сіл припинили будь-яке постачання
продовольства, а з колгоспів вивезли все наявне зерно. Така доля
спіткала господарства 85 районів України.

20.

• Відвертому фізичному винищенню селян, а також масовому
теророві проти них сприяла постанова ЦВК та РНК СРСР «Про
охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і
зміцнення громадянської (соціалістичної) власності» від 7
серпня 1932 року. Судовим органам дозволялося застосувати
найвищу форму «соціального захисту» — розстріл, а як виняток
— 10 років ув'язнення з конфіскацією майна. Постанова, яку
народ назвав постановою про «сім колосків» («п’ять колосків»),
виправдовувала свавілля та злочини різних уповноважених.
• До початку 1933р. за цією постановою було засуджено 54645
осіб, з них 2110 до страти.

21. Легше долати історичну травму «зовнішнього ворога», але це тільки перший етап

Усвідомлення складного: «ми» - не тільки жертви

22. Хто вижив? Проблема провини в подоланні історичної травми

Ті, хто вижив, завжди відчувають провину за те, що вижили саме вони, а інші померли.
Змішані образи вини:
- вижили тому, що були більш творчі, прозорливі, розумні, але не змогли врятувати інших,
- Вижили тому, що забирали в інших, сприяли їхній смерті
Аналізуємо:

23. Чому місцеві люди брали участь у відбиранні харчів?

24. Чому місцеві люди брали участь у відбиранні харчів?

• Індивідуальні пояснення
• Соціально-технологічні
пояснення

25. Чому місцеві люди брали участь у відбиранні харчів?

• Індивідуальні пояснення
Низька моральність
Слабкість характеру
Мало розуміння стану речей
Прагнення персональної вигоди
Прагнення зберегти свій рід
Прагнення вижити
• Соціально-технологічні
пояснення
• Маніпуляція інформацією (образ
ворога кулака як причини твоїх
страждань)
• Маніпуляція голодом (можете
забрати собі частину харчів)
• Багатокрокова маніпуляція
страхом (покарання за відмову
участі в бригаді, повторна
перевірка іншою бригадою і
покарання за жалість,
незнайдене не відібране)

26. Переосмислення

Нове майбутнє

27. Шляхи звільнення від наслідків трансгенераційної передачі травми Голодомору

Що можу зробити я особисто?
Що я можу запропонувати близьким?
Як допомогти здолати наслідки Голодомору громаді?
Меморіали і сьогодення
• Досвід долання історичної травми як ресурс долання
травмівних ситуацій сьогодення: посттравматичне
зростання після зняття інформаційної блокади і
психологічне опрацювання історичної травми
• СОЦІАЛЬНИЙ ГЕН ВИЖИВАННЯ І СИЛИ: «якщо мої предки
пережили таке лихо, то ми разом і я в своєму житті
переживу всі негаразди сьогодення»