Інфляція і грошові реформи. Грошовий обіг і грошова маса

1.

ІНФЛЯЦІЯ І ГРОШОВІ РЕФОРМИ
ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВА МАСА

2.

ПЛАН
1. Суть та види інфляції.
https://www.youtube.com/watch?v=Yes3jOfcOOM
2. Методи регулювання інфляції.
https://www.youtube.com/watch?v=4VC1wf3bc7M
3. Суть і структура грошового обороту
4. Грошова маса і грошові агрегати
https://www.youtube.com/watch?v=sqObmgjqdOE
5. Швидкість обігу грошей та порядок її розрахунку
6. Закон грошового обігу. Монетизація ВВП

3.

СУТЬ ТА ВИДИ ІНФЛЯЦІЇ
Інфляція – це процес знецінення грошей внаслідок
надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою
масою. Вона проявляється у зростанні загального рівня цін
та зниженні купівельної спроможності грошей.
Формами прояву інфляції є зростання товарних цін,
поглиблення товарного дефіциту, хронічний бюджетний
дефіцит, падіння валютного курсу національної грошової
одиниці.

4.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ІНФЛЯЦІЇ
1. недотримання пропорцій у випуску засобів виробництва предметів попиту;
2. дефіцит товарної маси;
3. зростання військових видатків;
4. розширення державного апарату;
5. урядова заборгованість і дефіцит бюджету;
6. монопольне становище великих виробництв і їх диктат цін на ринку;
7. непомірно високі податки або процентні ставки за кредит;
8. зростання цін на світових ринках;
9. скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі.

5.

НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ
1. переповнення каналів грошового обігу паперовими знаками і їх знецінення;
2. зміна умов надання кредитів;
3. падіння купівельної спроможності населення;
4. підвищення цін;
5. падіння рівня життя населення;
6. зміна валютних курсів;
7. соціальна напруга в суспільстві.

6.

ВИДИ ІНФЛЯЦІЙ
1.
Повзуча інфляція – відбувається тоді, коли темпи зростання цін не перевищують 10 % на
рік. Вона характеризується надмірною емісією та прискореним накопиченням грошової маси
в каналах обігу без помітного підвищення чи за незначного зростання цін. Не має явних
негативних наслідків.
2.
Галопуюча інфляція – настає тоді, коли щорічний темп зростання цін на 10-15 %, а інколи й
до 100 %. На цій стадії відбувається стрімке зростання цін, тобто прискорена, або галопуюча
інфляція. Вона спричиняє випереджальні темпи зростання споживчого попиту порівняно з
товарною пропозицією, що призводить до зростання цін.
3.
Гіперінфляція – з’являється, коли темпи приросту цін зростають більше 100 % на рік.
Супергіперінфляція – темпи зростання цін сягають 1000 % і більше на рік, гроші втрачають
здатність виконувати свої функції, зростають бартерні операції, порушується грошова
система.Як правило, гіперінфляція пов’язана з політичним хаосом, наслідками війн та
соціальних революцій. Бюджет практично некерований.

7.

ФОРМИ ІНФЛЯЦІЇ
1. Інфляція попиту – надмірне зростання товарного попиту порівняно з пропозицією. Якщо не
відбувається підвищення пропозиції, то зростання попиту компенсується підвищенням цін.
Чинником інфляції є зростання грошової маси, що порушує закон грошового обігу.
2. Фіскальна інфляція – виникає через дефіцит бюджету та його покриття за рахунок емісійних
кредитів центрального банку.
3. Інфляція витрат - відбувається внаслідок порушення рівноваги товарного обміну, тобто
перевищення пропозиції над попитом, що генерує процес зростання витрат виробництва, а
відповідно збільшення грошової маси.
4. Імпортна інфляція – зумовлена надмірним напливом іноземної валюти, підвищенням імпортних
цін, зміна цін на світовому ринку.
Стагфляція – стан економіки країни, що характеризується загальним застоєм виробництва і високим
рівнем безробіття та одночасним підвищенням цін і інших ознак розвитку інфляційних процесів.
Стагнація (лат. стояча вода) – вид кризи, що супроводжується інфляцією та безробіттям, застоєм та
нерухомістю виробництва та торгівлі.

8.

МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФЛЯЦІЇ
1.
Дефляційна політика включає методи обмеження платоспроможного попиту через
фінансовий і кредитно-грошовий механізми. Проводиться, коли є надлишок грошей у каналах
обігу.
2.
Політика доходів – передбачає державний контроль за ЗП і цінами (їх «замороження» або
встановлення темпів їх зростання). Часто застосовувався у СССР, а країни Заходу його
уникають, бо він порушує закони ринкової економіки (призводить до товарного дефіциту і
появи «чорного ринку»).

9.

СУТЬ І СТРУКТУРА ГРОШОВОГО ОБОРОТУ
Грошовий оборот – це безперервний рух грошей для
забезпечення неперервності відтворення і реалізації
суспільного продукту та перерозподілу національного
доходу.
Грошовий оборот вимірюється
певний проміжок часу.
сумою платежів за

10.

СУБ’ЄКТИ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ:
1. підприємці – всі ті юридичні та фізичні особи, які приймають участь у створенні й
реалізації ВНП;
2. домогосподарства – усі сімейні одиниці, які отримують самостійні грошові доходи і
несуть видатки з сімейного бюджету;
3. уряд – державні управлінські та інші структури, що забезпечують перерозподіл
національного доходу та національного продукту;
4. фінансові
посередники – суб’єкти грошового ринку, які діють посередниками,
акумулюючи та розміщуючи вільні грошові кошти на грошовому ринку від свого імені і за
свій рахунок (банки, страхові, інвестиційні та інші компанії).

11.

СКЛАДОВІ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ:
1.
Грошовий обіг – це процес нескінченого руху грошей між суб’єктами економічних відносин у процесі
виробництва, розподілу, обміну та споживання валового національного продукту.
2.
Фіскально-бюджетний Частина грошового обороту обслуговує відносини перерозподілу
національного доходу шляхом відчуження певної частини доходів економічних суб’єктів у вигляді
податків та інших обов’язкових платежів на користь держави, яка витрачає їх для забезпечення своїх
функцій. В такому русі грошей одні суб’єкти втрачають гроші, а інші – їх одержують також
безповоротно і без сплати будь-якої ціни
3.
Сектор грошового обороту називають фінансово-кредитним, коли руху грошей властивий
нееквівалентний обмін, тобто замість грошового платежу власник не отримує реального еквівалента у
формі товарів чи послуг

12.

СПЕЦИФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ:
• Еквівалентність – покупець передає грошову суму, що еквівалентна
придбаному продукту: Г=Т=Г=Т…
• Однорідність – отримані продавцем гроші назад не повертаються, вони
використовуються для придбання нових покупок.
• Прямолінійність – вона проявляється у постійному віддаленні грошей від
емітента і наступних суб’єктів обороту, що використали їх для купівлі
продуктів. Г-Т-Г-Т….

13.

ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СЕКТОР
Даний сектор охоплює дві групи фінансових відносин:
• Кредитний оборот є сферою перерозподільчих відносин, в якій власність суб’єктів не
відчуджується, а лише передається у тимчасове користування іншим особам, за що
власник отримує прибуток від осіб, що тимчасово користуються його власністю.
• Фінансовим оборотом -
називається сектор грошового обороту, що пов'язаний з
купівлею-продажем акцій. Суб’єкт, який отримав гроші продавши акції, не зобов’язаний
повертати їх попередньому власнику.

14.

Залежно від форм грошей грошовий оборот поділяється на:
• готівковий
зобов’язань
–
здійснюється
законними
через
оплату
платіжними
боргових
засобами
–
банківськими білетами та розмінною монетою, обслуговує
переважно відносини пов’язані зі сферою особистого
споживання;
• безготівковий – здійснюється шляхом оплати шляхом
перерахування грошових сум на рахунки, що відкриті в
банках, без використання готівкових грошей, обслуговує в
основному підприємства та організації.
Основою системи розрахунків в Україні є безготівкові
розрахунки.

15.

ГРОШОВА МАСА І ГРОШОВІ АГРЕГАТИ
Грошова маса – це вся сукупність купівельних, платіжних і нагромаджених коштів, які обслуговують
економічні зв’язки і належать фізичним та юридичним особам і державі у певний момент. Один із
кількісних показників, що характеризує стан грошового обігу.
До грошової маси належать:
1. Всі готівкові грошові знаки, що перебувають в руках фізичних осіб та у касових залишках юридичних
осіб;
2. Всі депозитні гроші короткострокового характеру;
3. Будь-які активи, яким властива ліквідність (векселі, страхові поліси).
Складність структуризації маси грошей за ступенем ліквідності дозволяє визначити різні за складом і
обсягом показники, що називаються грошовими агрегатами.

16.

Грошовий агрегат – це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне
угрупування ліквідних активів, які можуть слугувати альтернативними вимірниками грошової маси.
(В США - 4, в Англії – 5, в Німеччині – 3, в Україні – 4).
Агрегат М0 відображає масу готівки, що перебуває поза банками, у вигляді банкнот, розмінної
монети, а в деяких країнах і казначейських квитків. Це найліквідніша частина грошової маси. Питома вага
готівки у розвинених країнах складає 5 %, а в Україні понад 50 %. Висока питома вага готівки в загальній
масі грошей негативно характеризує стан та ефективність грошового обігу.
Агрегат М1 – це грошова маса у вузькому розумінні. Він складається з елементів агрегату М0 і
банківських вкладів до запитання (трансакційні депозити).

17.

Грошовий агрегат М2 – до агрегату входять грошові форми агрегату М1 та строкові і вклади в
комерційних банках, а також короткотермінові державні цінні папери. Ці грошові активи можна легко
перетворити в готівкові або депозитні гроші. Є своєрідним резервом агрегату М1.
Агрегат М3 – охоплює грошові форми агрегату М2 плюс цінні папери, крім акцій.
Активи, що входять до М3 за мінусом М1 дістали назву «майже гроші», що безпосередньо не
функціонують як гроші, а застосовуються як засіб нагромадження.
Між агрегатами грошової маси потрібно підтримувати належну рівновагу:
• компоненти коштів агрегату М2 мають бути більшими розмірів М1;
• компоненти агрегатів М2+ М3, також мають бути більшими М1.

18.

ЗАДАЧА 1
• Якщо величина готівки складає 180 млн грн.,
• Поточних вкладів – 350 млн грн.,
• Ощадних вкладів – 300 млн грн.,
• Строкових вкладів – 370 млн грн.,
то грошовий агрегат М2 дорівнює:
А) 670 млн грн
Б) 900 млн грн
В) 1200 млн грн

19.

ШВИДКІСТЬ ОБІГУ ГРОШЕЙ ТА ПОРЯДОК ЇЇ
РОЗРАХУНКУ
Швидкість обігу грошей – показник, що впливає на стан грошового обігу в країні і дозволяє
простежити залежність між масою грошей в обігу та інтенсивністю їх витрачання.
Використовуючи кількісне рівняння І. Фішера, швидкість обігу грошей визначається за
формулою: