Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста

1.

Остап Вишня
Трагічна доля українського
гумориста

2.

Остап Вишня – відомий український гуморист і
сатирик, «майстер сміху», який ніколи не мав ніяких
державних нагород і відзнак, але був по-справжньому
народним митцем. Тематика його творів завжди була
пов’язана зі злободенними проблемами свого народу,
України, які його тривожили понад усе.
Сформувавшись як письменник у складний
пореволюційний час, він мав життя неспокійне й
складне. Однак це не завадило йому залишатися на
довгі роки популярним і цікавим для читачів.

3.

Павло Михайлович Губенко (Остап
Вишня) народився 13 листопада 1889р.
в с. Грунь Охтирського району на
Сумщині в незаможній, багатодітній
родині (17 дітей).
Батько працював прикажчиком у
поміщицькому маєтку.
«Злидні злиденні», – скаже про це
згодом письменник. І все ж батько
мріяв дати освіту всім дітям.

4.

У 6 років Павла віддали до місцевої початкової школи.
У 13 років після закінчення двокласної школи в Зінькові
дуже хотів вивчитися «на вчителя», але коштів не було, і
його відвезли в Київську військово-фельдшерську школу,
де вже навчався Василь. Брати, як діти колишнього
солдата, утримувалися там за державний кошт, лише
треба було по закінченні відпрацювати у військовому
госпіталі.

5.

Після закінчення навчання аж до 1917 р. працював
фельдшером у Київській залізничній лікарні. Там його
всі любили.Умів поговорити з людьми, підбадьорити.
Проте не судилося П. Губенкові бути лікарем, хоча,
поза сумнівом, і в цій галузі мав би успіх, бо від
природи був талановитою людиною.
Доля спрямувала його іншим шляхом. Екстерном
склав іспити в приватній гімназії Стельмашенка і
1917 р. вступив до Київського університету на
історико-філологічний факультет, закінчити який не
судилося.

6.

То були роки розрухи, революції, громадянської війни,
голоду.
З 1918 – мобілізований до Армії УНР у медичні частини.
Непосидюча вдача привела майбутнього письменника
до Кам’янця-Подільського, де у газеті «Народна воля»,
2 листопада 1919 р. за підписом П. Грунський
опубліковано його перший сатиричний твір
«Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон.
Матеріалом для конституції бути не може)».

7.

Працював у редакції есерівської газети «Трудова
громада», писав і друкував дописи, фейлетони, гуморески,
часто виступав перед селянами.
1920 р. – заарештований за активну діяльність у добу УНР,
звідки йому 1921 р. допоміг звільнитися В. ЕлланБлакитний. Тоді ж запропонували посаду перекладача
газети «Вісті ВУЦВК».
Відтоді й починається шлях письменника в літературі.
Робота в газеті стала для нього доброю життєвою школою.

8.

Редагував сатиричний журнал «Червоний перець».
22 липня 1921 р. в «Селянській правді» з’являється
усмішка «Чудака, їй-богу!», підписана псевдонімом
Остап Вишня. У різноманітних газетах і журналах охоче
друкують його гуморески, усмішки, фейлетони.
17 листопада 1921 р. одружився на Олені Смирновій (у
шлюбі мав сина В’ячеслава).
1923 – перша збірка «Марк Твен – Остап Вишня.
Сільськогосподарська пропаганда».

9.

Проводив і велику громадську роботу, брав участь
у діяльності літературних об’єднань «Плуг» і«Гарт».
1924 р. вийшло друком 9 збірок Остапа Вишні.
1927 р. – 15 збірок.
1929 р. – 28 збірок.
Серед них найпопулярніші «Вишневі усмішки
сільські» (внаслідок поїздки в с. Пасіки на Харківщині),
«Вишневі усмішки кримські (внаслідок вражень під час
відпочинку у Сімеїзі), «Українізуємось», «Вишневі
усмішки театральні», «Вибрані твори», «Усмішки в 4-х
томах».

10.

У 1920– 1930-і рр. з його творів постала вся Україна,
його співвітчизники, які мовби дивились у дзеркало і
всміхалися, пізнаючи себе. Тому тематика творів
Остапа Вишні дуже різноманітна, стосується чи не всіх
найболючіших проблем життя українського народу в
різні часи. Водночас Остап Вишня не міг спрямувати
перо сатирика проти всього, що по-справжньому
заважало його народові стати вільним, не міг відверто
сказати болючої правди. Свої думки він талановито
маскував за умовною ситуацією,

11.

дотепним, колючим словом, алегоричним образом.
Скажімо, гостро актуальними і нині є його фейлетони
«Чукрен», «Чухраїнці», уперше надруковані в газеті
«Вісті ВУЦВК» у 1927 p., адже в них наголошено на
важливості самопізнання кожного як представника
своєї нації.
Остап Вишня повсякчас висміював і дрібні вади своїх
сучасників, зокрема хуліганство, браконьєрство,
грубість, невихованість, ледарство, легковажність у
шлюбі, безвідповідальність.

12.

1933 – звинувачений в
контрреволюційній діяльності й
тероризмі. Запроторений до таборів
ГУЛАГу. Великою підтримкою в
засланні стала для нього дружина
Варвара Олексіївна. Вона була
акторкою Театру «Березіль» і
Театру ім. І. Франка.

13.

Разом із сином Остапа Вишні від першого шлюбу
В’ячеком і власною донькою Марією її вислали з
України. Родини «ворога народу» цуралися друзі, її
оминали знайомі. Сім’я поселилася до Архангельська,
звідки й відправляли письменникові посилки з одягом і
харчами.

14.

1943 – звільнений і повернувся до літературної праці.
26 лютого 1944 р. – перший твір після концтабору –
«Зенітка» в газеті «Радянська Україна».
Другий і останній період творчості був непростим для
Вишні. Щоб приховати свою справжню сатиру, він
відточує образ героя-оповідача, мудрого, дотепного,
занозистого часом, але сумного.
Після закінчення Другої світової війни Остап Вишня
став членом редколегії журналу «Перець» і активним
його співпрацівником.

15.

Влада надала Вишні квартиру в будинку письменників
Роліт, де він мешкав до 1952 року.
У 1955 р. реабілітований судовими органами СРСР.
Помер 28 вересня 1956 року.
Похований на Байковому кладовищі.
Остап Вишня був «королем українського тиражу». За
життя побачило світ понад 100 збірок його творів

16.

Жанрові різновиди гумористичних творів
Остапа Вишні
автобіографічні оповідання («Моя автобіографія»,
«Отак і пишу», «Перший диктант»);
мистецький силует («Олександр Довженко»,
«Мар’ян Крушельницький»);
гуморески («Федько Зошит», «Геометрія»);
фейлетони («Музична історія», «Драстуйте!»);
«реп’яшки» («Ізюмська свиня», «На себе глядя…»);
усмішка-нарис («Ленінград і ленінградці»);

17.

усмішка-оповідання («Зенітка»);
усмішка-фейлетон («Каченята плачуть»);
усмішка-жарт («Ведмідь», «Не сваріться!»).

18.

Фейлетон (від фр. – лист, аркуш) – невеликий літературнопубліцистичний твір сатиричного, викривального жанру на
злободенну тему.
Гумореска – невелика оповідь про якусь смішну пригоду чи
рису характеру людини. Власне, це синонім тих же усмішок.
Усмішка – різновид гуморески, у якому поєднано жанрові
особливості
гумористичного
оповідання,
анекдоту,
фейлетону.

19.

Усмішкам Остапа Вишні притаманні:
лаконізм;
влучність, дотепність;
іронічність;
обов’язкова присутність автора (у ліричних
відступах, окремих репліках оповідача), що
створює загальну викривальну тональність такого
твору.

20.

Тематичні цикли усмішок:
сільські;
кримські;
театральні;
закордонні;
реконструктивні;
київські;
мисливські тощо.

21.

«Я вважаю за українця не того, хто вміє добре співати
«Реве та стогне…» та садити гопака, і не того, в кого
прізвище на «-ко», – а того, хто бажає добра
українському народові, хто сприяє його матеріальному
і духовному розвиткові, бо ото і є справжні українці».
Остап Вишня