Similar presentations:
Класицизм: архітектура, скульптура, живопис
1.
Класицизм: архітектура,скульптура, живопис
2.
Класици́зм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям вєвропейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі
XVI cт. Найбільшого розквіту досягає у Франції. Стиль класицизм
орієнтувався на високі зразки античної Греції та Риму, на ідеали
Відродження. Він приніс урівноваженість і гармонію в усьому.
Яскраво цей стиль проявився в архітектурі. Головними законами
архітектурної композиції були симетрія, підкреслення центру, загальна
гармонія частин і цілого.
Парадний вхід у будівлю розташовували в центрі і оформляли у вигляді
портика. Для архітектурних споруд класицизму характерні: геометрична
правильність об’ємів; чіткий і спокійний ритм; врівноваженість, логічність
планування; урочистість пропорцій; поєднання гладкої стіни з ордером і
стриманим декором. Також характерно використання елементів античної
архітектури: портики, колонади, статуї і рельєфи на площинах стін.
3.
Одним з яскравих зразків архітектурифранцузького класицизму є собор
Будинку інвалідів, зведений за
проектом Жуля Ардуена-Мансара на
рубежі XVII-XVIII ст. Центральна
частина фасаду виступає вперед,
виділяючись двома ярусами колон: у
першому — доричні, у другому —
коринфські. На колонаду зверху
поставлений блок, який у перетині
повторює барабан, прикрашений
парними колонами на першому
поверсі і великими вікнами на
другому, основним завданням яких є
освітлення внутрішнього інтер’єру
купола. Цю величну споруду вінчає
купол, оздоблений позолоченим
орнаментом, а над ним височіє
граціозний купольний ліхтар зі
шпилем. Висота собору сягає 107м.
Будинок Інвалідів та могила Наполеона
4.
Шедевром архітектури, що поєднав класицизм і бароко, став палацовопарковий ансамбль у Версалі — резиденції французьких королів. КорольФранції Людовік XIV задумав створити справжнє чудо світу. На місці
диких лісів з’явився палац і парк з численними алеями, скульптурами,
каналами, альтанками і фонтанами. У створенні цього проекту брали участь
зодчі Луї Лево, Жуль Ардуен-Мансар і декоратор садів та парків Андре Ленотр.
Палац побудован у 1661 - 1710 рр.
5.
Справжньою прикрасою Версаля стала Дзеркальна галерея довжиною 73 м.З одного боку цієї парадної зали знаходяться 17 високих вікон, а з протилежної
- величезні дзеркала, у яких відображувалися небо, озера, фонтани й скульптури
парку. Палацові зали були прикрашені рельєфами і скульптурними ансамблями,
що надавало їм особливої урочистості й пишності
6.
Одним з найвідоміших будівель польської столиці є велична спорудаВеликого театру, який по праву вважається одним з провідних театрів Європи.
«Великий театр»- «Національна опера» - знаходиться на Театральній площі.
Побудований в 1825-1833рр. за проектом Антоніо Корацца, був урочисто
відкритий 24 лютого 1833р. Оперою «Севільський цирульник» Дж. Россіні.
7.
Український классицизмПалац Розумовського був побудований в 1799-1803 рр. в класичному
стилі. Проект палацу створили Чарльз Камерон - шотландець і
італійський архітектор А. Рінальді. Для будівництва палацу було
вибрано найкраще місце, яке можна було відшукати в Батурині, на горі
та над рікою Сейму.
8.
У Києві в стилі класицизм збудовано — головний корпус Київськогонаціонального університету імені Тараса Шевченка, Київський інститут
шляхетних дівчат та ін.
Будинок Червоного корпусу Київського національного університету імені
Тараса Шевченко був збудований у 1837 - 1843 рр. за проектом італійського
архітектора Вінченцо (Вікентія) Беретті (1781 - 1842 рр.).
9.
В Одесі в стилі класицизм збудовано палац Потоцьких, Стару біржу,Потьомкінські сходи.
Палац Потоцьких (Одеса) являє собою одну з найзагадковіших пам'яток міста.
Загадкою є навіть дата будівництва цієї споруди. Істориками виділено 2 версії
виникнення Палацу Потоцьких. Одна з них свідчить, що цей культурно
історичний і архітектурний пам'ятник був зведений в 1826 р. за проектом
італійського архітектора Франца Боффо. Друга версія - садиба з'явилася в 1810р.
Палац Потоцьких (Одеса) є чудовий зразком архітектурних традицій
класицизму. Палац оточує гарна решітка з чавуну, заповнена вигадливими
орнаментами і візерунками.
Стіни садиби мають досить
яскравий колір, які роблять
більш виразними візерунки і
надають особливої соковитості ліпнині.
Центральний корпус
споруди має 2 поверхи.
З обох сторін до нього по
суворої симетрії примикають
флігелі. Парадний двір
побудований у вигляді півкола.
Головний вхід являє собою
криту галерею з 6 колонами.
10.
Потьо́мкінські схо́ди (до 1955р. Бульварні сходи, раніше Рішельєвські сходи,в XIX столітті Гігантські сходи) — відомі сходи в Одесі, що поєднують центр
міста з гаванню та Морським вокзалом.
На сьогодні сходи складаються з 192 сходинок (спочатку їх було рівно двісті,
проте при розширенні порту вісім сходинок було засипано) і десяти прольотів.
Довжина сходів — 142 метри.
11.
Скульптура класицизмуСкульптура епохи класицизму була
покликана прикрашати інтер'єр
будинку, служити ідеальним
зразком, бездоганною насолодою
для погляду. Одночасно з цим, зміст
багатьох скульптур носить
цивільний, патріотичний характер,
властивий всьому напрямку
класицизму.
Найвище художнє втілення
класицизму проявивши у мистецтві
скульптури Антоніо Канова. За
життя його порівнювали з
античними скульпторами. Його
роботи відрізнялися незвичайним
витонченістю, плинністю форм і
декоративністю.
Анто́ніо Кано́ва
( 1757 - 1822 рр.)
італійський скульптор.
12.
А. Канова«Амур и Психея» 1796 р.
А. Канова
«Геба»
13.
Торвальдсен Бертель(1770 -1884 рр.)
Скульптор з Данії. Крім
портретної і міфологічної
скульптури, Торвальдсен досить
багато розробляв біблійні і
християнські теми.
Його роботи - пам'ятник
Копернику (Варшава), статуї
апостолів (собор Копенгагена),
Ганімед годує орла (музей
Торвальдсена, Копенгаген) безсумнівно роботи талановиті і
високохудожні. Майстер
увійшов в історію мистецтва, як
один з найвідоміших
скульпторів класицизму.
14.
«Меркурій з сопілкою»(1818 р.)
«Ганімед, що годує Зевсового орла»
(1817р.).
15.
Живопис класицизмуОднією з найважливіших рис класицизму було
звернення до форм античного мистецтва. За
допомогою давньогрецької і давньоримської
міфології могли зображуватися, як,
безпосередньо самі сюжети з міфів, так і
сучасні для художників сюжети з елементами
античної міфології (антична архітектура, боги
війни, любові, музи, амури і так далі).
Міфологічні мотиви в картинах згодом
прийняли форму символізму, тобто через
античні символи художники висловлювали
той чи інший посил, сенс, емоцію, настрій.
Нікола Пуссен (1594-1665 рр.)
Відомій французький художник, Засновник
стилю класицизм. Звертаючи до тем античної
міфології, стародавньої історії, Біблії.
Пуссен розкривав теми сучасної йому епохи.
«Французька Рафаелем» назвали нащадки
класика живопису Ніколу Пуссена. Він
захоплювався природою, її величчю і
гармонією, тому провідним жанром у його
творчості став краєвид. Картини митця
поетичні, витончені за колоритом.
16.
Художник зобразив чотирьох жінок, які уособлюють насолоду, багатство, бідність і праця.Вони кружляють у хороводі під акомпанемент ліри, на якій грає старий. Це Хронос,
римлянам відомий як Сатурн. У цьому міфі Хронос символізує безжалісний час, що
поглинає те, що саме ж створило. І Пуссену він знадобився на картині, щоб сказати: час
собі йде, йому все одно, а багатство змінюється бідністю, насолода - працями. Зліва на
картині герма (стовп) з дволиким Янусом. Це виключно римське божество. Саме в його
честь був названий місяць
січень. Януса зображували з
двома особами, що дивляться
в різні боки, оскільки
вважалося, що йому відомі і
минуле, і майбутнє. "Так було
і буде", - так, мабуть,
розмірковував Пуссен.
Фоном для хороводу служить
рівнинний, безтурботний
пейзаж. По небу в золотій
колісниці їде бог сонця Геліос.
Цей шлях він робить щодня –
адже сонце сходить кожен
день - і бачить зверху справи
богів і людей, але ні в що не
втручається.
Танок під музику часу (1638-1640рр.)
17.
Нікола Пуссен. Пейзаж з Орфеєм і Евридікою(1649 – 1650рр.)
18.
За основу для написання твору художник обрав літературний виклад міфу про Поліфемадавньоримського поета Овідія. Колорит картини побудований на строгому поєднанні
зеленого та блакитного кольорів. Центральне місце в композиції займає могутня фігура
циклопа Поліфема. За міфом, закохавшись у морську німфу Галатею, він перестав ламати
дерева й топити кораблі. Умістившись на високих скелях, велетень заграв
прекрасну мелодію на своїй стоголосій сопілці. Ці звуки розлилися луною, прекрасні
німфи гір, лісів і річок,
веселі й пустотливі
сатири поспішали до
підніжжя послухати
пісню кохання. Уся
навколишня природа
заспокоїлась, у ній
запанували мир,
гармонія та порядок.
Н. Пуссен.
«Пейзаж з Поліфемом»,
19.
Клод Лоррен (справжнє прізвищеЖелле або Желе),
(1600 – 1682рр.).
Французький живописець і гравер,
один з найбільших майстрів
класичного пейзажу. Його пейзажам
притаманні тонкий колорит,
майстерно побудована перспектива,
класична завершеність композицій.
Лоррен створив власний варіант
"ідеального" пейзажу, в якому
просторове єдність досягається за
рахунок найтоншої розробки світлоповітряного середовища, ефекту
розсіяного ранкового або вечірнього
світла.
20.
Клод Лоррен звертається до знаменитих "Метаморфоз" Овідія. В одному зепізодів книги розповідається грецький міф про чудесне перетворення Зевса, який
прийняв вигляд білого бика, щоб викрасти дочку фінікійського царя Агенора –
Європу. Звертаючись до подій давньої легенди, Лоррен не надає, однак,
особливого значення фігурам. Головне в картині - природа. Пейзажам художника
властиві широкі просторові охоплення, велика кількість повітря і світла.
Просторові плани плавно переходять один в інший. Перший план відзначений
"лаштунками" – деревом
або будівлею, звичайно
забарвленим в коричневі
тони. Другий – це зелена
зона рівнини, гірський
місцевості, найчастіше в
поєднанні з водною .
І нарешті – блакитні дали,
в яких небо зливається з
горами.
Викрадення Європи
(1650р.)
21.
Це остання картина Лоррена. Він не вніс її в свою “Книгу істини”. Цю роботу замовивхудожнику Лоренцо Онофріо Колона. Сюжет для неї запозичений з поеми Вергілія
"Енеїда". Герой поеми Еней і його син Осканій бігли зі зруйнованої греками Трої,
тримаючи шлях на батьківщину, в Італію . Коли Осканій одного разу вийшов
на полювання, богиня Юнона, яка бачила в троянцях своїх ворогів, підбила його
вистрілити в оленя, якого
вважали священною твариною.
Цей постріл обернувся війною
між воїнами Енея і місцевим
царем. У битві Еней здобув
перемогу і отримав як трофей
землі, що стали згодом
серцем Римської імперії.
Картина відрізняється
повітряної, майже примарною
атмосферою, характерною для
пізнього Лоррена. Фігури
виглядають подовженими,
дерева майже прозорі, а колірна
гамма витримана в сріблястих
мерехтливих тонах.
«Пейзаж з Осканіем, що стріляє в оленя» (1682)
22.
Жак-Луї Давид (1748 –1825рр.) - французький
живописець, засновник
французького неокласицизму в
живопису, педагог.
23.
Сюжет картини заснований на класичній історії про смерть Сократа, в ній філософ бувзасуджений до позбавлення життя, за допомогою отрути цикути, через донос про нібито
небезпечної діяльності мислителя. Давид вибрав момент, коли Сократ в оточенні учнів бере
з рук ката чашу з отрутами. На картині, старий в білому халаті сидить на ліжку, він зберігає
спокій. На відміну від головного героя, учні переживають: вони плачуть, закриваютчи
обличчя руками, юнак простягає чашу засудженому, не дивлячись в його сторону, Давид
використовує колір,
щоб підкреслити
емоційний характер
картини. Наприклад,
відтінки червоного
більш приглушені по
краях картини, а до
центру стають
яскравішими,
досягаючи
кульмінації в
темно-червоному
вбранні чоловіка, що
тримає чашу з
отрутою. Платон і
Сократ одягнені
в голубувато-білий
одяг .
Жак-Луї Давид «Смерть Сократа» (1787 р. )
24.
Жак Луи Давид «Клятва Гораціїв» (1784 р.)В основу картини «Клятва Гораціїв», яка принесла художнику широке визнання,
був покладений сюжет, пов’язаний з римською історією. Старий батько, який
втілює істинного римлянина, благословляє синів на битву, даючи їм зброю. Перед
тим як іти в бій, брати Горації присягають на вірність Батьківщині.
25.
Картина “Смерть Марата” нагадуєпро трагічні події тих часів.
Марат був другом художника
і одним з найжорсткіших і
фанатичних ватажків кривавих
революційних подій у Франції. Він
був убитий вирішальним ударом
ножа у себе в ванній кімнаті.
Голова, повернена набік, в руці
Марата затиснутий листок з
текстом. Його поза та рана трохи
нижче ключиці нагадує образ Ісуса,
в момент зняття з хреста.
Дерев'яний ящик заміняв
революціонеру стіл, а простирадла
якобінця уся в латках. Аскетизм в
обстановці надає всьому сюжету
особливу похмуру урочистість.
Ж-Л Давид. «Смерть Марата» ( 1793 р.)
26.
Художники УкраїниАнтон Павлович Лосенко
(1737 – 1773рр.)
У першій половині XIX ст. в
українському живописі того часу
також поступово розвивалися
елементи класицизму. Формувалися
нові жанри живопису: пейзажний,
історичний і побутовий. Найбільший
розвиток отримав портретний жанр.
Особливо популярним став парадний
портрет.
Прикладом картини на історичну
тематику є «Володимир і Рогнеда»
Антона Лосенка, присвячений подіям
князівської доби.
Уродженець м. Глухова, походженням
з козацької родини, живописець
закінчив Петербурзьку Академію
мистецтв, яку згодом очолив. Він
написав низку композицій на
міфологічні й біблійні сюжети, став
засновником історичного живопису.
27.
На картині зображений один зкульмінаційних моментів перекази
про князя Володимира і його
першої дружини Рогнеди.
Володимир посватався до неї і
отримав відмову. Тоді він з військом
вторгся в землі її батька, спалив
місто, убив братів Рогніди і її
батька, а її саму «силою взяв у
дружини» - саме цей момент і
відображений на картині. У центрі
її дві фігури, що притягають погляд,
це Рогнеда , яка сидить в кріслі, та
Володимир , який дивиться на
Рогнеду, тримає її, свою другу руку
притискає до грудей, до серця.
А. Лосенко зобразив Володимира не
віроломним завойовником, а
людиною, що розкаялася в своїх
вчинках, - в цьому висловилися
високі ідеали моральності і
гуманізму епохи Просвітництва.
«Володимир і Рогнеда» 1770 р.
28.
Набагато більш значною і художньо досконалою є остання картина Лосенко,написана в рік смерті художника і яка залишилася незакінченою, - «Прощання
Гектора з Андромахою» (1773 р.) Сюжет її узятий з VI книги «Іліади». Гектор,
вождь і захисник міста Трої, відправляється на битву, прощається з дружиною і
маленьким сином. В основі задуму Лосенко лежить ідея боргу перед
Батьківщиною і героїчної самопожертви в ім'я Батьківщини. На задньому плані
напівкругла будівля з колонами; за неї видно вежі зовнішньої міської стіни.
Обидві основні
фігури – Гектор і
Андромаха – висунуті
вперед і поміщені в
самому центрі
композиції, як на
сценічних підмостках.
Зліва розташована група
воїнів з прапором,
праворуч зброєносці
тримають шолом, спис і
щит Гектора.
29.
Творчість двох видатних українськиххудожників Володимира
Боровиковського (1757-1825)
та Дмитра Левицького (17351822), вихованців Петербурзької Академії
Дмитро Левицький
(1735 – 1822рр.)
мистецтв, була вирішальним фактором у
становленні портретного живопису. До
європейського рівня піднесли вони
портретний жанр завдяки високій
майстерності й глибині пізнання
людини. Народжені в Україні, вони здобували
свої перші фахові навички на українській
землі, де сформувалися їхні естетичні
уподобання. Батько Д. Левицького був
відомим живописцем і гравером
майстерні Києво-Печерської лаври, а
В. Боровиковський — виходець із
родини миргородських іконописців.
В. Боровиковський уславився як майстер
камерного і парадного портретів.
Д. Левицький у численних портретах досягає
гармонійності й ефектності композицій,
тональної єдності відтінків кольорів,
виразності поз і жестів зображених людей.
30.
Смолянки Д. Левицького.Так звані «Смолянки» - цикл
з 7 портретів юних вихованок
Виховного товариства шляхетних дівчат при Смольному
монастирі, виконаний Дмитром
Левицьким в 1772 - 1776 роках.
31.
Володимир Боровиковськийнародився в родині козацького
старшини, учень Левицького,
академік.
Ранній період його творчості
пов'язаний з Україною (розписи в
Почаєві).
У 1787 р. переїхав до СанктПетербурга. Працював в стилі
класицизму, написав понад 160
портретів російських вельмож, осіб
царського дому, жінок, розписував
церкви в Миргороді, Могильові, в
Санкт-Петербурзі, створив перші в
Росії літографії.
Володимир Боровиковьский
(1757 – 1825рр.)
32.
В. Боровиковський.Портрети Г.С. Волконського та Марії Лопухіної