Клітинна і гуморальна імунна відповідь

1.

Клітинна і
гуморальна імунна
відповідь.

2.

Імунітет – це спосіб захисту організму
від інфекційних і неінфекційних агентів,
яким властива генетична чужорідність.

3.

Антигени
Все «НЕ МОЄ» – ч
Генетично чужорідними для організму є:
інфекційні агенти
мікроорганізми та їх токсини;
неінфекційні агенти
складні органічні речовини (білки, полісахариди),
які проникають в організм іззовні;
клітини будь-якого іншого організму;
власні, патологічно змінені клітини: пошкоджені
внаслідок дії мікробних токсинів, хімічних речовин,
іонізуючого випромінювання, опіку, пухлинні.

4.

Частота соматичних мутацій –
Число клітин в організмі –
10 – 6
10 13
10 7

5.

Функції імунітету
1. Імунологічний нагляд – контроль за
збереженням генетичного гомеостазу
організму
2. Протиінфекційний захист

6.

Імунна система
організму

7.

Клітини імунної системи
(імунокомпетентні клітини)
Лімфоцити
Макрофаги
Лімфоцити
Медіатори:
інтерлейкіни
Моноцит

8.

Онтогенез (дозрівання) лімфоцитів
В-лімфоцити
Т-лімфоцити

9.

Дозрівання
Т-лімфоцитів
тімозин,
тімалін,
тімопоетин,
інсуліноподібний фактор росту-1,
тімусний гуморальний фактор
Епітелоїдні
клітини-«няньки»
кортикального шару

10.

Роль тімуса в дозріванні
Т-лімфоцитів
Отримують рецептор для
антигена
Набувають функціональн

11.

Функціональні субпопуляції
Т-лімфоцитів
Т-хелпери (TH)
Т-супресори (TS)
Цитотоксичні
Т-лімфоцити,
або Т-кіллери (TK)

12.

Клонально-селекційна теорія
імунітету (Ф.Бернет, 1964)
Лімфоцити на поверхні своїх
мембран мають ре-цептори,
специфичні до антигена.
Кожний лімфо-цит є носієм
рецепторів лише однієї
специфічності.
Таким чином усі лімфоцити
організму діляться на клони.

13.

Антиген
вступає у взаємодію
лише з тими лімфо-цитами, які
мають
рецептор
з
унікальною
специ-фічністю
(лише з клітинами певного
клону). Інші клони лімфоцитів,
які
мають
інші
за
специфічністю рецептори, з
даним
антигеном
не
взаємодіють.
Тобто
антиген
здійснює
відбір – селекцію клонів.

14.

Взаємодія
рецептора
з
антигеном призводить до
активації лімфоцита і його
проліферації.
Диференційовані
ефекторні
клітини, утворені з активованого
материнського
лімфоцита, мають на своїй
поверхні
ідентичний
моноспецифічний рецептор.
Таким чином після взаємодії з
антигеном
чисель-ність

15.

Клональна селекція

16.

Лімфоцити
із
рецепторами
до
власних молекул,
знищуються
на
ранніх
стадіях
ембріогене-зу.
Таким
чином
в
організмі
формується
толерантність до
своїх
власних
клітин і тканин.

17.

Молекулярно-генетична теорія імунітету
Судзумі
Тонегава
(нар. 1939)
Для захисту організму від
величезної кількості
можливих антигенів імунна
система здатна виробляти
мільйони різних антитіл.
Гени, які кодують будову
антитіл (і рецепторів для
антигенів на лімфоцитах)
виникають в процесі
дозрівання лімфоцитів. Вони
мають мозаїчну будову і
утворюються внаслідок
генетичних рекомбінацій із
окремих генетичних блоків.
1987 – Нобелівська премія за
відкриття генетичного принципу

18.

Антигени

19.

Антигени системи HLA

20.

Антигени гістосумісності людини
(Антигени системи HLA)
I класу (HLA-A, HLA-B)
Участь у відторгненні генетично несумісного
трансплантату;
Участь у клітинній імунній відповіді.
II класу (HLA-D)
Участь у формуванні імунної відповіді (як клітинної,
так і гуморальної);
Участь у відторгненні генетично несумісного
трансплантату;
Участь у клітинній імунній відповіді.

21.

Успадковування HLA-антигенів
(за законом кодомінування)
гаплотипи
1 2
3 4
1 4
1 3
3 2
2 4

22.

Різноманітність
трансплантаційних
антигенів
Локуси Серотипи
Алелі
HLA-A
20
1 900
HLA-B
HLA-C
43
14
2 500
1 400
HLA-D
20
8 300
Комбінації серотипів
240 800
з врахуванням кодомінування
генів
481 600

23.

Імунна відповідь
гуморальна
клітинна

24.

Кооперативна взаємодія
імунокомпетентних клітин в
ході формування імунної
відповіді
Забезпечується:
при їх безпосередньому контакті (в
результаті взаємодії поверхневих
рецепторів)
за допомогою медіаторів імунної
системи – інтерлейкінів

25.

26.

Процесинг антигена
MHC II класу
(HLA-D)

27.

Презентація
антигена
IL-1
IL-2
TH 0
TH1
TH 2

28.

Процесинг і презентація антигена
IL-1
TH0
TH1
IL-2
TH2

29.

Гуморальна імунна відповідь
Відіграє вирішальну роль при:
інфікуванні гноєтворними бактеріями
(стафілококи, стрептококи, ентеробактерії);
перешкоджає адгезії мікроорганізмів;
забезпечує нейтралізацію мікробних
екзотоксинів і екзоферментів.

30.

Гуморальна
імунна відповідь
IL-1
IL-2
IL-4, IL-5,
IL-6
TH0
В
TH1
IgD
TH2
В
В
IgA
В
IgG
IgM
В
В
В
В-лімфоцити
пам’яті

31.

Механізми захисної дії антитіл:
антиадгезивна активність;
активація комплементу (що призводить до
лізису мікробних клітин внаслідок
пошкодження їх оболонки);
опсонізація (стимуляція фагоцитозу);
нейтралізація мікробних екзотоксинів і
екзоферментів.

32.

Клітинна імунна відповідь
Відіграє вирішальну роль при:
інфікуванні внутрішньоклітинними збуд-
никами (віруси, збудник туберкульозу);
протипухлинному захисті організму;
відторгненні генетично несумісного
трансплантату

33.

TNF-a
Клітинна
імунна відповідь
IL-1
IL-2
IL-2,
IFN-g
TH0
TNF-b
TK
TH2
TH1
TK
IL-2,
IFN-g
TK
TK
TK
TK
TK
T-лімфоцити
пам’яті

34.

Дія цитотоксичних Т-лімфоцитів (TK):
Перфорин:
утворює пори в мембрані клітини-мішені (що
призводить до розвитку осмотичного шоку).
Гранзими (серинові протеази):
індукують апоптоз (запрограмовану загибель)
пухлинних та інфікованих вірусом клітин
(внаслідок активації ендонуклеаз і фрагментації ДНК).
Фактор некрозу пухлин-b
TNF-b (лімфотоксин):
індукує апоптоз патологічно змінених клітин.

35.

Механізм дії
цитотоксичних Т-лімфоцитів (TK)

36.

Пухлинна клітина
(клітина-мішень)
Т-кіллер

37.

Дія медіаторів ТН2:
IL-2, IFN-g (g-інтерферон):
посилюють хемотаксис макрофагів;
пригнічують міграцію макрофагів;
стимулюють функціональну активність макрофагів
(незавершений фагоцитоз збудника стає
завершеним).
Фактори некрозу пухлин
TNF-a (кахектин), TNF-b (лімфотоксин):
стимулюють реакцію запалення;
активують макрофаги;
індукують апоптоз патологічно змінених клітин.

38.

Первиннна і вторинна імунна відповідь