Земельне право України

1. Земельне право України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет будівництва і архітектури
Кафедра землеустрою і кадастра

2.

Лекція 1.
Предмет, метод і система земельного права
1. Галузь права – це підсистема норм права, що регулює відносно самостійну
сферу однорідних суспільних відносин специфічним методом.
Предметом регулювання земельного права є суспільні відносини,
об'єктом в яких виступає земля.
термін «земля» - об'єкт земля виконує дві важливі функції:
1. засіб виробництва в сільському господарстві;
2. просторово-територіільний базис — місце розміщення галузей
народного господарстві, сільських і міських поселень.
Земля відноситься до числа незнищуваних природних ресурсів.
На відміну від рослинного і тваринного світу, об'єкти
якого належать до числа відновлюваних ресурсів природи,
земля не має такої властивості.
Завдяки спеціальним методам природна родючість грунту
може тільки штучно поновлюватись.

3.

Основні форми відносин:
а) відносини земельної власності;
б) відносини в області управління земельним фондом;
в) відносини землекористування;
г) землеохоронні відносини.
Ознаки галузі права:
1. Є складовою частиною системи права.
2. Утворюється з інститутів права.
3. Нормативна впорядкованість.
4. Критеріями групування інститутів права у галузі права є
предмет і метод правового регулювання.
5. Кожна галузь права має власний предмет регулювання
6. Є відносно самостійною в межах системи права.

4.

Види галузей права:
1. Конституційне право,
2. Цивільне право,
3. Цивільно-процесуальне право,
4. Кримінальне право,
5. Кримінально-процесуальне право,
6. Адміністративне право,
7. Фінансове право,
8. Трудове право,
9. Земельне право,
10. Сімейне право,
11. Господарське,
11. Аграрне,
12. Екологічне, тощо.

5.

2. Метод земельного права
При поділі права на галузі визначальним є предмет права.
Для цього застосовують другий критерій розмежування — метод
правового регулювання.
Під методом слід розуміти засіб, спеціальний правовий
процес, за допомогою якого право впливає на суспільні
відносини, встановлюються права і обов'язки, характер
взаємовідносин суб 'єктів, правові засоби впливу у разі
порушення наданих прав і обов 'язків.
Залежно від змісту земельних відносин їх правове регулювання здійснюється на основі імперативного організаційного впливу шляхом обов'язкових приписів і заборон, або
диспозитивного впливу шляхом визначення лише меж
поведінки учасників відносин і надання їм можливості
вільно і самостійно регулювати свої взаємовідносини в рамках встановлених меж.

6.

Заходи державного примусу можуть бути застосовані
однією із сторін, якщо вона наділена за законом правом
самостійно застосовувати їх до другої сторони.
У разі, якщо ні одна зі сторін не наділена правом
застосування засобів примусу до другої сторони,
державний примус застосовується судом,
арбітражним судом або спеціально уповноваженим на це
державним органом.
Регулювання земельних відносин, коли
одна сторона земельних відносин є носієм влади, а
друга зобов'язана виконувати її приписи,
здійснюється на основі застосування імперативного способу
регулювання.

7.

Імперативний
метод
регулювання
земельних
відносин
застосовується :
при веденні Держ. Зем. кадастру;
Земельного моніторингу;
порядок проведення земельних аукціонів і конкурсів та в усіх
інших випадках, коли регулюютсья відносини в галузі
державного управління земельним фондом.
Земельне право, є самостійна галузь
Метод земельного права являє собою
відповідні характеру земельних відносим способи
й прийоми впливу на учасників цих відносин.

8.

3. Поняття і основні принципи земельного права
Принципи права — суттєві положення права,
це основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються
універсальністю,
загальною
значущістю,
вищою
імперативністю і відображають.
Під принципами земельного права потрібно
розуміти:
- закріплені в діючому земельному законодавстві
основоположні керівні засади, які виражаюють сутність
норм земельного права й головні напрямки в області
правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з
раціональним використанням і охороною земель.

9.

Основні принципи земельного права :
1) В Україні встановлено три форми власності:
- державна,
- колективна й
- приватна.
2) Державне управління земельним фондом.
- економічним значенням землі
- просторове обмеження земельного фонду,
- незамінністю у сфері матеріального виробництва;
3) Землекористування може здійснюватись на основі:
- придбання землі в приватну або колективну власність;
- земля в користування або в оренду згідно;

10.

4) принцип раціонального використання і охорони земель - одночасне ефективне використання земель і їх охорони.
Передбачаються спеціальні вимоги :
- збереження родючості грунтів,
- підвищення врожайності,
- запобігання негативному впливу на стан земель, всього
навколишнього природного середовиша.
Цей принцип втілюється в багатьох нормах земельного права;
5) принцип цільового використання землі.
що ні власник земельної ділянки, ні його володілець чи
орендатор не вправі міняти цільове призначення земельної
ділянки за своїм розсудом.
Вони зобов'язані використовувати землі згідно з їх
цільовим призначенням.
Зміна цільового призначення землі допускається тільки
в установленому порядку спеціально уповноваженими на це
органами;

11.

6) принцип платності землеволодіння та землекористування.
Згідно з Законом України від 19 вересня 1996 р. «Про
плату за землю» використання землі в Україні є платним;
7) принцип пріоритетності
сільськогосподарське використання земель, тобто землі,
придатні
для
потреб
сільськогосподарського
використання, повинні надаватись насамперед для
сільськогосподарських цілей.

12.

4. Система земельного права
Земельне право включає - система земельно-правових
інститутів, які закріплюють земельні відносини в суспільстві.
Система земельного права — це його структура, будова
й внутрішня форма організації теоретичних положень і земельно-правових норм, які є елементами системи.
Ці елементи об'єднані в певні групи за ознакою
однорідності суспільних відносин, на регулювання яких вони
спрямовані.
Під системою галузі земельного права розуміють
сукупність земельно-правових інститутів, що складаються з
групи земельно-правових норм, які регулюють однорідні види
земельних відносин.

13.

Прикладом можуть бути правові норми, пов'язані з
веденням земельного кадастру, і складають правовий інститут
державного земельного кадастру.
Інститути, шо мають загальні положення, дія яких розповсюджується на всі або більшість земельних відносин, створюють у своїй сукупності загальну частину земельного права.
Вона складається інститутів:
- права власності на землю,
- державне управління земельним фондом,
- права користування землею і охорони прав на землю.
Загальна частина земельного права вивчає правове
регулювання використання всіх земель незалежно від їх категорій
та цільового використання.

14.

Особлива частина земельного права складається з
інститутів що:
- визначають правовий режим окремих категорій земель,
які виділяються за основним цільовим призначенням.
Відповідно до передбачених в законодавстві категоріями
земель особлива частина земельного права складається з
інституту правового режиму використання земель:
- сільськогосподарського призначення;
- земель населених пунктів;
- земель промисловості, транспорту, енергетики, зв'язку,
оборони та іншого призначення;
- земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного,
історико-культурного призначення;
- земель лісового фонду; земель водного фонду; земель
запасу.

15.

5. Джерела земельного права
Джерелом земельного права є нормативно-правові акти,
які регулюють земельні відносини.
Структура земельного законодавства є формою
організації системи земельних нормативних актів.
Якщо земельне право — це сукупність юридичних норм,
то земельне законодавство — це система нормативних актів.
Якщо земельне право можна розглядати як внутрішню
форму права, зміст якого визначається соціально-економічними
особливостями суспільних відносин, що ним регулюються, то
земельне законодавство — зовнішня форма права, тісно пов'язана
з його змістом.
Отже земельне право становить зміст земельного
законодавства, а законодавство є формою вираження земельного
права.

16.

Земельне законодавство — це система нормативних
актів, які містять в собі норми, що регулюють земельні
відносини.
Юридична сила всіх законів та інших нормативних актів
визначається залежно від компетенції органів державної влади,
що їх видали, а також ролі нормативного акта в системі
законодавства.
Найважливішими нормативними актами є закони.
Вони поділяються на основні (конституційні) й звичайні.
Конституція як основний закон держави є основою
структури всього законодавства і займає центральне місце серед
джерел земельного права.

17.

Конституція України прийнята Верховною Радою 28
червня 1996 р. Вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші
нормативні акти приймаються на основі Конституції і повині
відповідати їй. Конституція містить норми різних галузей права,
в тому числі норми земельного права.
Так, в ст. 13 закріплено, що земля, її надра, атмосферне
повітря, водні та інші природні ресурси її континентального
шельфу, виключної (морської) економічної зони с об'єктами
права власності Українського народу.
Конституційні норми передбачають правові засади
регулювання відносин власності в Україні в загальному, а також
право власності на землю зокрема. «Земля є основним
національним багатством, що перебуває під особливою
охороною держави.
Право власності на землю гарантується.
Це право надається і реалізується громадянами,
юридичними особами та державою відповідно до ст. 14
Конституції України

18.

Після Конституції України вищу юридичну силу мають закони.
Центральне місце серед законів у галузі земельного права
займає Земельний кодекс України.
Він регулює головні питання права власності та
використання земель.
У ньому закріплені права й обов'язки власників землі та
землеволодільців.
Серед законів, норми яких регулюють земельні відносини,
необхідно назвати також:
- Закони України «Про охорону навколишнього природного
середовища»,
- «Про селянське (фермерське) господарство»,
- «Про природно-заповідний фонд»,
- «Про колективне сільськогосподарське підприємство»та ін.

19.

Важливе місце серед джерел земельного права займають
Укази Президента України.
Згідно
Конституції,
Президент
видає
укази
і
розпорядження, які є обов'язковими до виконання на всій території
України.
Велику групу джерел земельного права складають нормативно-правові акти, прийняті Кабінетом Міністрів України.
Такі акти відносяться до підзаконних нормативних актів,
тобто актів виконавчих органів державної влади, які видаються в
межах їх компетенції, на основі і на виконання законів України.
Декрети, постанови Кабінету Міністрів України направленні на регулювання окремих питань земельного права,
конкретизацію положень законів України або указів Президента,
вони повинні відповідати діючому земельному законодавству.

20.

Наприклад Декрет Кабінету Міністрів України від 26
грудня 1992 р. «Про приватизацію земельних ділянок», ПК
України від 12.10.1995 р. «Про затвердження форми сертифіката
на право на земельну частку (пай) і зразка книги реєстрації
сертифікатів на право на земельну частку (пай)».
Досить значною частиною земельного законодавства є
відомчі нормативні акти.
Так, регулювати земельні відносини можуть:
- Укргеокадастр,
- Держ. Ком. будівництва, архітектури та житлової політики,
- Міністерство агропромислового комплексу,
- Державний комітет лісового господарства та ін.
Голови місцевих державних адміністрацій, органи місцевого
самоврядування приймають в межах своїх повноважень рішення,
які є обов'язковими для виконання.
Вдосконаленню земельних відносин в нових умовах господарювання служать також роз'яснення Вищого Господарського
Суду України та Постанови Пленуму Верховного Суду України.