Невідкладні стани. Перша домедична допомога при невідкладних станах (лекція 8)

1.

ОСНОВИ МЕДИЧНИХ ЗНАНЬ
Лекція № 8
Невідкладні стани. Перша домедична
допомога при невідкладних станах

2.

План
1. Визначення поняття "невідкладний стан" та "нещасний випадок".
2. Поняття про першу домедичну допомогу, її завдання. Загальні
принципи надання першої домедичної допомоги.
3. Причини та ознаки зупинки дихання та кровообігу.
• Термінальні стани.
• Стадії термінального стану: передагонія, агонія, клінічна смерть.
Основні ознаки термінальних станів.
• Ознаки клінічної смерті. Відносні та явні ознаки біологічної смерті.
4. Екстремальні стани. Шок, контузії, кома, непритомність, колапс.
5. Реанімація. Реанімаційні заходи.
• Заходи первинної реанімації при травмах.
• Методи проведення реанімації; підготовка потерпілого до
реанімації; очищення верхніх дихальних шляхів від сторонніх
предметів; фіксація язика; штучна вентиляція легень методами "рот
в рот", "рот в ніс", Сільвестра; непрямий (закритий) масаж серця.
• Методика проведення непрямого масажу серця дітям залежно від
віку.

3.

1. Визначення поняття "невідкладний стан" та "нещасний випадок".
Невідкладний стан – це стан, при якому існує безпосередня
загроза життю особі, яка без своєчасної медичної
допомоги може призвести до смерті або інвалідності.
Нещасним випадком є раптові непередбачувані події, що
спричинили смерть або розлад здоров’я особи, викликані
ушкодженням тканин організму з порушенням їх
цілісності і функцій, деформацією і порушенням опорнорухового апарату, заподіяними зовнішнім впливом.
Нещасними випадками також є випадкове потрапляння у
дихальні шляхи стороннього тіла, утоплення, тепловий
удар, опік, укуси тварин, комах, змій, обмороження,
ураження електричним струмом і блискавкою, випадкове
отруєння отруйними речовинами, газами, ліками,
недоброякісними продуктами харчування.

4.

2. Поняття про першу домедичну допомогу, її завдання.
Загальні принципи надання першої домедичної
допомоги.
Перша допомога – це сукупність простих, цілеспрямованих заходів із метою збереження здоров'я та життя постраждалого від травми або раптової хвороби.
Правильно надана перша допомога скорочує час спеціального лікування, сприяє якнайшвидшому загоєнню ран і часто є вирішальним моментом при врятуванні життя потерпілого.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров′я, якщо перша допомога надається несвоєчасно чи неправильно, то у перші хвилини гине 20‒25 % тяжко постраждалих, а впродовж 1 години – ще 30%.
Звичайно, життя та здоров'я потерпілої людини залежать від надання першої допомоги особами без спеціальної медичної освіти. У зв'язку із цим необхідно, щоб кожній людині були відомі суть, принципи, правила та послідовність надання першої допомоги. Це необхідно ще й тому, що нерідко трапляються випадки, коли потерпілому доводиться надавати першу допомогу самому собі, що має назву – "самодопомога".

5.

Основні завдання першої медичної
допомоги:
проведення необхідних заходів щодо
ліквідації загрози для життя постраждалого;
- попередження можливих ускладнень;
- забезпечення максимально сприятливих
умов для транспортування постраждалого.
Перша допомога постраждалому повинна
надаватися швидко і під керівництвом однієї
людини, оскільки суперечливі поради інших
осіб, метушня, суперечки та розгубленість
призводять до втрати дорогоцінного часу.
Разом із тим виклик лікаря або доставлення
потерпілого у медпункт (лікарню) повинні
бути виконані негайно.

6.

Алгоритм дій для порятунку життя та
збереження здоров'я потерпілого повинен бути
таким:
застосування
рятувальником
засобів
індивідуального
захисту (за необхідності та залежно від ситуації);
усунення причин впливу загрозливих факторів: виведення
постраждалого із загазованої зони, звільнення від дії
електричного струму, витягнення потопаючого з води, з-під
завалу тощо;
термінова оцінка стану потерпілого: візуальний огляд,
з'ясування самопочуття, визначення наявності ознак життя;
покликати на допомогу оточуючих, попросити викликати
бригаду швидкої допомоги;
надання потерпілому безпечного для кожного конкретного
випадку положення;
вжиття заходів щодо усунення небезпечних для життя
станів: проведення реанімаційних заходів, зупинка кровотечі
та ін.;
не можна залишати потерпілого без уваги, потрібно постійно
контролювати його стан, продовжувати підтримувати життєві
функції організму до прибуття медичних працівників.

7.

8.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна
знати:
основи роботи в екстремальних умовах;
ознаки (симптоми) порушень життєво важливих
систем організму;
правила, методи та прийоми надання першої
допомоги
стосовно
особливостей
конкретної
людини залежно від ситуації;
способи транспортування потерпілих.

9.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна уміти:
оцінювати стан потерпілого, особливості ураження, визначати
вид необхідної першої медичної допомоги, послідовність
проведення відповідних заходів;
правильно здійснювати весь комплекс екстреної реанімаційної
допомоги, контролювати ефективність та, за необхідності,
коригувати реанімаційні заходи з урахуванням стану потерпілого;
зупиняти кровотечу шляхом накладання джгута, тиснучих
пов'язок та ін.;
накладати пов'язки і транспортні шини при переломах кісток та
вивихах;
надавати допомогу при ураженні електричним струмом,
утопленнях, гострих отруєннях, тепловому та сонячному ударах;
використовувати підручні засоби при наданні першої медичної
допомоги, при перенесенні та транспортуванні потерпілого;
визначати необхідність виклику швидкої медичної допомоги,
медичного працівника, евакуювати потерпілого попутним
(непристосованим)
транспортом,
користуватися
аптечкою
швидкої допомоги;
визначати необхідність виклику працівників міліції.

10.

Усі перелічені дії будуть залежати від того,
живий чи мертвий постраждалий?
Це запитання дуже важливе при тяжких
травмах, коли потерпілий не подає ніяких
ознак життя.
Разом із тим при виявленні хоча б
мінімальних ознак життя необхідно негайно
приступити до оживлення постраждалого.

11.

3. Причини та ознаки зупинки дихання та кровообігу.
Ознаки життя.
Головною з них є серцебиття. Визначення останнього проводиться рукою або
ж на слух ліворуч на 4‒5 см від нижньої третини груднини.
• Відчуття поштовхів чи ударів є першою ознакою того, що потерпілий ще
живий. Пульс визначається на шиї, по внутрішній поверхні кивального
м′яза, де проходить найбільша з артерій – сонна, внутрішній частині плеча
медіальніше двоголового м′яза чи на передпліччі.
• Дихання встановлюється за наявністю рухів грудної клітки або за
зволоженням дзеркала, прикладеного до носа потерпілого. Іншою
ознакою дихання є рух вати, піднесеної до носових отворів.
• При різкому освітленні очей кишеньковим ліхтариком спостерігається
звуження зіниць. Подібну реакцію можна побачити і в тому випадку, якщо
відкриті очі потерпілого затулити рукою, а потім руку швидко відвести убік.
Однак при глибокій втраті свідомості реакція на світло може бути відсутня.
• Ці ознаки життя є безпомилковим доказом того, що негайне надання
допомоги ще може дати успіх. Однак не потрібно гаяти часу на їх
визначення. Краще відразу розпочати "оживлення" і паралельно цьому
визначати ознаки життя.

12.

Ознаки життя
Серцебиття,
Пульс
Дихання
Реакція
зіниць

13.

Термінальний стан
Термінальний стан – це період вмирання людини.
Термінальний стан - критичний стан пацієнта, при якому виникає комплекс порушень регуляції життєво важливих функцій
організму з характерними загальними синдромами і органними розладами, становить безпосередню загрозу життю і є
початковою стадією танатогенезу .
Розрізняють три стадії термінального стану залежно від клінічних ознак з боку центральної нервової, серцевосудинної та дихальної систем:
- передагональний стан - етап умирання, в ході якого поступово порушуються функції кірково-підкіркових відділів головного мозку
(свідомість зберігається, різке зростання пульсу, утруднене дихання, бліда шкіра);
- агонія (відсутні свідомість, пульс, реакція зіниці на світло, дихання з частотою 2-6 за хвилину);
- клінічна смерть (відсутність дихання, серцебиття, реакції на світло, холодна шкіра). Тривалість клінічної смерті – 3-6 хвилин. Потім
наступає біологічна смерть.
Термін «реанімація» тісно пов’язаний з таким поняттям, як

14.

Термінальні стани

15.

Ознаки смерті.
При зупинці серця та припиненні дихання настає смерть. Цей стан складається із двох фаз – клінічної та біологічної смерті.
Під час клінічної смерті, тривалість якої становить 5‒7 хвилин (рідко – до 15 хвилин, що залежить від причини та швидкості розвитку критичного стану - крововтрата, травма, температури тіла та навколишнього середовища, вживання препаратів,які сповільнюють клітинний
метаболізм), людина не дихає, серце перестає битися, однак незворотні явища у тканинах відсутні. У цей період, поки ще не відбулося тяжких порушень у тканинах мозку, серця та легень, організм можна оживити.
Після 8‒10 хвилинної зупинки серця та припинення дихання настає біологічна смерть. У цій фазі врятувати потерпілому життя вже неможливо.
При встановленні, що потерпілий ″виходить″ із проявів клінічної смерті, їх потрібно назвати сумнівними.
Сумнівні ознаки смерті. Потерпілий не дихає, серцебиття не визначається, відсутня реакція на укол голкою, реакція зіниць на сильне світло негативна, незважаючи на те, про що вище йшла мова. Поки немає повної впевненості у смерті потерпілого, ми зобов'язані надавати йому допомогу
у повному обсязі.

16.

Клінічна смерть – короткочасна перехідна
стадія між життям і смертю, яка наступає при
припиненні серцевої діяльності і диханні.
Поступово (впродовж 3-6 хв.) запаси глікогену у мозку виснажуються, і
нервова тканина вмирає.
Ознаки клінічної смерті
Повна втрата свідомості та рефлексів (арефлексія), м’язова
атонія
Зміна кольору шкіри
Розширення зіниць (через 30-60 сек. після припинення
кровообігу), відсутність реакції їх на світло
Відсутність серцебиття (асистолія), пульсу на
центральних артеріях
Відсутність самостійного дихання (рухів грудної
клітки, дихальних шумів)

17.

• Явні трупні ознаки.
• Одними з перших ознак є помутніння рогівки та її
висихання, з'являється через 1,5-2 години після смерті. Це
пов’язано з припиненням функції слізних залоз, внаслідок
чого рогівка мертвої людини втрачає природний блиск,
стає каламутною.
• Розм’якшення очних яблук з появою феномену «котячого
ока» (ознака Бєлоглазова) - при стисненні очного яблука з
боків зіниця набуває форми вузької вертикальної щілини.
• Трупне заклякання починається із голови через 2‒4 години
після смерті.
• Охолодження тіла відбувається поступово: з'являються
трупні плями бузкового кольору, що виникають через
стікання крові у нижче розміщені частини тіла.

18.

о
м
ут
ні
Н
н
ая
н
вн
Біологічна смерть - це незворотне припинення
Тр
я і всіх життєвих
іс
Зн
уп
в
функцій організму з припиненням всіх
фізіологічних
ть
и
П
н
ис
процесів.
си
ж
оя
е
их
1
м
е
ва
за
ан
пт
н
п
кл
н
о
2
н
ля
як
я
м
яан
м
р
ун
те
си
ог
3
”к
м
нь
яів
от
пе
–ок
яч
ра
фі
4
че
и
е
ту
о
ре
ок
ок
р
зле
а
5
о”
и
то
2ті
во
4
ла
го
ві
д
дт
и
ін
Ознаки біологічної смерті

19.

Порядок дій щодо визначення
ознак життя

20.

Порядок дій щодо визначення
ознак життя

21.

Порядок дій щодо визначення
ознаків життя
Запам’ятайте! Відсутність серцебиття, пульсу, дихання і
реакції зіниць на світло, ще не свідчить про те, що
постраждалий мертвий.

22.

Явні ознаки біологічної смерті
Око живої людини
Помутніння рогівки у
мертвої людини

23.

Явні ознаки біологічної смерті

24.

Явні ознаки біологічної смерті
Поява трупних плям - багряно-синюшне забарвлення шкіри у вигляді плям з
нерівними краями за рахунок стікання і скупчення крові в
нижчерозташованих ділянках тіла. Формуються вони через 1,5 - 3 години після
зупинки серця.
Трупне (м'язове) задубіння - своєрідне ущільнення і скорочення скелетних
м'язів, що створює перешкоду для пасивного руху в суглобах. Починається
воно з м'язів обличчя і верхніх кінцівок, потім переходить на тулуб і нижні
кінцівки.
Охолодження. Прийнято вважати, що температура тіла знижується на 1°
за 1 годину при температурі навколишнього повітря 16-18 ° С.
Соціальна смерть - це стан, при якому збережені вегетативні функції, але
відсутня біоелектрична активність кори головного мозку.

25.

4. Екстремальні стани. Шок, контузії, кома,
непритомність, колапс.
• Екстремальні стани - це стани організму, що
характеризуються надмірною напругою або виснаженням
пристосувальних механізмів. Екстремальні стани можуть
розвиватися первинно при дії на організм різноманітних
надзвичайних подразників (наприклад, травм, екзогенних
інтоксикацій, різких коливань температури повітря й
концентрації
кисню)
або
стати
результатом
несприятливого
перебігу
наявного
захворювання
(наприклад, недостатності кровообігу, дихальної, ниркової
або печінкової недостатності, анемії та ін.).
• Найбільш важливими екстремальними станами і такими, що
найчастіше зустрічаються, є шок, колапс, кома.
• Критичні стани - крайня ступінь будь-якої патології, при якій
спостерігаються розлади фізіологічних функцій і порушення
діяльності окремих систем, які не можуть спонтанно
коригуватися шляхом саморегуляції і вимагають часткової
або повної корекції, або штучного заміщення
(протезування).

26.

Непритомність
раптова короткочасна втрата свідомості, пов'язана з
недостатнім кровопостачанням головного мозку.
Зниження
мозкового
кровотоку
при
непритомності пов'язано з короткочасним
спазмом церебральних судин у відповідь на
психоемоційний подразник (переляк, біль,
вигляд крові), духоту і т.д.
Тривалість непритомності від декількох секунд
до декількох хвилин без будь-яких наслідків для
організму.

27.

• Ознаки. Звичайно непритомність настає раптово, але
інколи перед нею наступає блідість, блювання, нудота,
слабкість, позіхання, посилене потовиділення. Пульс
прискорюється, артеріальний тиск знижується.
• Допомога. При втраті свідомості потерпілого необхідно
покласти на спину, щоб голова була нижче рівня ніг (на
15-20 см) для поліпшення кровообігу мозку.
• Потім звільнити шию і груди від одягу, забезпечити
приток свіжого повітря, поплескати по щоках, полити
обличчя, груди холодною водою, дати вдихнути пари
нашатирного спирту (для цього необхідно злегка змочити
ватку нашатирним спиртом і на відстані 1-2 см від носа
потерпілого потримати ватку).
• Коли потерпілий опритомніє, дати йому гарячий чай або
каву, 20-30 краплин настоянки валеріани.

28.

• Фізіологічна дія нашатирного спирту обумовлено
різким запахом аміаку, який подразнює специфічні
рецептори слизової оболонки носа та сприяє
активізації дихального та судинного центрів мозку,
викликаючи прискорення дихання і підвищення
артеріального тиску.

29.

Непритомність

30.

Ознаки
НейроОртостатичний Кардіогенний
Цереброкардіогенний
васкулярни
й
Анамнез
Повторна
непритомність в
типових
ситуаціях
Гіпотензія,
постільний режим,
дегідратація
ІХС, вади серця,
аритмії
Неврологічні
захворювання
Провокуючі
фактори
Стрес, задушливе
приміщення,
кашель, потуги,
сечовипускання
Різкий перехід в
вертикальне
положення
Відсутні або
фізичне
навантаження,
зміна положення
тіла
Відсутні або
нахил, поворот,
закидання
голови назад
Стан перед
непритомніст
ю
Слабкість,
запаморочення,
нудота,
дискомфорт в
епігастрії, дзвін в
вухах, пітливість,
блідість
Відсутній
Частіше
відсутній.
Можливий біль
або перебої в
серці, задишкаа,
диспное
Частіше
відсітній.
Можливі
головний біль,
запаморочення,
слабкість
Непритомніст
Короткочасний;
блідість,
Короткочаний; без
вегетативних
Відносно
тривалий; ціаноз,
Відносно
тривалий;

31.

Клінічні
ознаки
Епілептичний напад
Судинна непритомність
Провокуючі
фактори
Не характерні
Часто емоції, стрес, біль
Обстановка
Будь-яка
Звичайно в вертикальному положенні в задушливих приміщеннях, при
скупченості, в неприємній обстановці
Початок
Зазвичай раптовий. Може бути
коротка аура
Часто поступово, з відчуттям поганого
стану, сплутаності, затуманеності
свідомості, нудоти, холоду в кінцівках:
поява поту
Судомний
синдром
Топічні
або
топіко-клонічні
судоми. Клонічні судоми з
характерною
високою
амплітудою та частотою
Звичайно тонус м’язів знижений,
судоми відсутні. Рідко - короткий
топічний спазм, окремі клонічні
сіпання - короткі та малої амплітуди
Колір шкіри
Бліда або рожева
Бліда
Дихання
Важке, хрипляче, з виділенням
піни з рота
Поверхневе, слабке
Артеріальний
тиск
Не
змінений,
підвищеним
Значно знижений
Прикусування
язика
Характерно, практично завжди
Буває рідко
Характерно, буває часто
Рідко
може
бути

32.

Колапс
Колапс відрізняється від непритомності
більшою тривалістю і тяжкістю явищ. При Симптоми:
ньому різко знижується тонус всієї кровоносної системи , що
призводить до падіння АТ і порушення серцевої
діяльності.
Причини:
значна крововтрата
удар у живіт
різка зміна положення тіла
ускладнення певноо захворювання (скарлатина, черевний
або висипний тиф, хвороби серця і судин, харчові отруєння,
гострий панкреатит, запалення легенів)
Перша допомога:
Припинення дії травмуючого фактора
Усунення крововтрати
Укласти в положення з піднятими ногами
Тугі пов'язки на кінцівки, приплив свіжого повітря
Викликати швидку допомогу
При необхідності - штучне дихання і непрямий масаж серця.
блідість
нерухомість
холодний піт
синюшність кінцівок і нігтьових
фаланг
поверхневе дихання
ниткоподібний пульс
температура тіла знижена на 12 градуси
артеріальний тиск низький
свідомість затемнена або
відсутня
у важких випадках - судоми
серцева слабкість
мимовільне відходження сечі і
калу

33.

Шок
Шок - важкий стан, який розвивається
під впливом надзвичайних
больових подразників (сильний
удар, інфаркт міокарда, виразка
шлунка, напад панкреатиту), після
переливання крові, введення
сироваток і великої крововтрати.
Симптоми:
млявість, апатія
майже немає скарг на біль
блідість
обличчя покрите холодним липким
потом
рідке поверхневе дихання
малий і частий пульс
низький кров'яний тиск
Перша допомога:
ліквідувати або зменшити
причину шоку
дати понюхати нашатирний
спирт
зігріти грілками
дати чай, каву,
викликати швидку допомогу
при кровотечі - зупинити її,
наклавши пов'язку, що давить
тепліше укутати хворого
при переломах - накласти
шину
контроль дихання та роботи
серця, при необхідності
провести штучне дихання і
непрямий масаж серця

34.

► у результаті механічної травми (рани,
1. Травматичний
Класифікація шоку
переломи кісток, здавлення тканин тощо)
► опіковий шок (термічні і хімічні опіки)
► вплив низької температури (холодовий шок)
► у результаті електротравми (електричний
шок)
1. Геморагічний або гіповолемічний
► кровотеча, гостра крововтрата
►гостре порушення водного балансу
– зневоднення організму
1. Септичний
1. Анафілактичний
1. Кардіогенний
Розповсюджені гнійні процеси, викликані
грампозитивною чи грамнегативною флорою, що
призводить до спазму або парезу капілярів і
порушення мікроциркуляції
Різке зниження тонусу судин під впливом
гістаміна та інших медіаторів
Порушення насосної функції серця, аритмії внаслідок
інфаркту міокарда, міокардиту або токсичного ураження
міокарда

35.

Ступені тяжкості шоку
I ступінь - свідомість збережена, хворий контактний, злегка
загальмований. Систолічний АТ трохи знижено, але
перевищує 90 мм.рт.ст., пульс злегка прискорений. Шкіра
бліда, іноді м'язове тремтіння.
II ступінь - свідомість збережена, хворий загальмований.
Шкіра бліда , холодна, липкий піт, невеликий акроціаноз.
Систолічний АТ 70-90 мм.рт.ст. Пульс прискорений до 110120 в хвилину, слабкого наповнення , дихання поверхневе .
III ступінь - стан вкрай важкий: хворий адинамічний,
загальмований, на запитання відповідає коротко, не реагує
на біль. Шкіра бліда, холодна, з синюшним відтінком.
Дихання поверхневе, часте, іноді рідке. Пульс частий - 130140 в хв. Систолічний АТ - 50-70 мм.рт.ст., відсутній діурез.
IV ступінь - передагональний стан .

36.

КОНТУЗІЯ (АБО СНАРЯДНИЙ ШОК) (від лат. contusio — «забій») —
загальне ураження організму внаслідок різкого механічного впливу
(повітряної, водяної чи звукової хвилі, удару об землю чи воду тощо),
що не обов'язково супроводжується механічними ушкодженнями
органів і тканин.
Характерною ознакою контузії є непритомність (подекуди аж до коми).
У легких випадках людина непритомніє на кілька хвилин, у тяжких — на
кілька днів і навіть місяців.
Наслідки контузії головного мозку є різноманітними — від тимчасової
втрати слуху, зору, мовлення з подальшим частковим чи повним їхнім
відновленням, до тяжких порушень психічної діяльності.
Після опритомнення відзначається сильний головний біль, нудота й
блювання (незалежно від приймання їжі), запаморочення, особливо під
час поворотів голови, амнезія, порушення слуху й мовлення. Найбільш
різкі порушення слуху, до самої його втрати, можливі при баротравмах.
Наслідками тяжкої контузії є швидка втомлюваність, що довго
зберігається, погане самопочуття, підвищена дратівливість.

37.

Кома (грец. κῶμα — глибокий сон) — патологічний стан організму, що
характеризується повною втратою свідомості, розладом життєво важливих
функцій — кровообігу, дихання, обміну речовин, відсутністю рефлексів,
реакції на подразники. Виникає гальмування функцій кори головного
мозку, потім підкіркових утворень.
Спостерігають
кому
при
інсульті,
цукровому
діабеті, гепатитах, уремії, епілепсії, отруєннях (в тому числі спиртними
напоями, сурогатами алкоголю), деяких інфекційних хворобах, тяжких
черепно-мозкових травмах, пухлинах головного мозку, тощо.
Глибоку кому відносять до термінальних станів.
Клінічні ознаки:
• глибока втрата свідомості
• тахікардія або брадикардія
• падіння артеріального тиску
• зіниці широкі або вузькі
• поступове зникнення сухожилкових та шкірних рефлексів
• розлад дихання

38.

Етапи коми:
Прекома - Це стан перед комою, що може продовжуватись від кількох хвилин до 1-2 годин.
У цей період свідомість хворого сплутана, він оглушений, млявість може змінюватися
збудженням, і навпаки. При збережених рефлексах порушується координація рухів.
Загальний стан відповідає тяжкості основного захворювання і його ускладнень.
Кома I ступеня. Характеризується загальмованою реакцією на зовнішні подразники, важко
встановлюється контакт із пацієнтом. Він може ковтати їжу тільки в рідкому вигляді і пити
воду, тонус м'язів часто підвищений. Також підвищені сухожилкові рефлекси. Зберігається
реакція зіниць на світло, іноді може спостерігатися косоокість.
Кома II ступеня. Для цієї стадії розвитку коми характерний сопор, контакту з пацієнтом
немає. Реакція на подразники порушена, немає реакції зіниць на світло, причому зіниці
часто звужені. Також можуть відзначатися рідкісні хаотичні рухи пацієнта, фібриляції груп
м'язів, напруга кінцівок може змінюватися їх розслабленням і т. д. Крім цього, можливе
порушення дихання. Іноді може бути мимовільне випорожнення сечового міхура і
кишечника.
Кома
III
ступеня.
На
цьому
етапі
відсутня
свідомість,
так
само,
як і реакція на зовнішні подразники. Зіниці звужені, на світло не реагують. Тонус м'язів
знижений,
іноді
можуть
спостерігатися
судоми.
Відзначається
зниження
артеріального
тиску
і
температури
тіла,
порушується ритм дихання. Якщо стан хворого в цій стадії коми не стабілізується,
то високий ризик розвитку термінального стану — позамежного.
Кома IV ступеня (позамежна). Відзначається повна відсутність рефлексів, тонусу м'язів.
Артеріальний тиск різко знижується, так само, як і температура тіла. Зіниця розширена,
немає реакції на світло. Стан хворого підтримується за рахунок апарату ШВЛ і
парентерального харчування.
Позамежна кома зараховується до термінальних станів.

39.

stack trace:
stack trace:
В такому положенні транспортують потерпілого в
несвідомому стані

40.

5.
Реанімація.
Основні правила проведення реанімації
Реанімаційні
заходи.
Реанімація - (від латинського Re – знов,
anima – життя, дихання) – це комплекс
заходів, направлених на відновлення
дихання і діяльності серця.
Правило 1. Врятувати від загибелі можливо тільки життєздатний
організм при раптовому помиранні (при електротравмі, утопленні і
т.д.)
Правило 2. Реанімація може бути успішною тільки у випадку, якщо
вона реалізована своєчасно до настання в організмі незворотних змін.
Пам’ятайте! Заходи для реанімації, застосовані у перші 1–2 хвилини
після початку клінічної смерті, можуть врятувати 8 із 10 раптово
померлих.
Правило 3.

41.

СЛР не проводять
• 1) при наявності ознак біологічної смерті;
• 2) за наявності ознак смерті мозку;
• 3) в термінальних стадіях невиліковних
хвороб;
• 4) при неоперабельних злоякісних
новоутвореннях з метастазуванням;
• 5) якщо точно відомо, що з моменту зупинки
кровообігу пройшло більше 25 хв в умовах
нормотермії.

42.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА У СТАНАХ
ДЛЯ ЖИТТЯ
• Розробкою ЗАГРОЗИ
та систематизацією
стандартів СЛР займаються:
• Американська асоціація кардіологів
• Європейська рада реанімації (European
Resuscitation Council – ERC), останні
рекомендації якої опубліковані в 2010 р. і
які включають наступні рівні
реанімаційних заходів :
• BLS (Basic life support) – базова підтримка
життєдіяльності
• ILS (Immediate life support) – невідкладна
підтримка життєдіяльності
• ALS (Advanced life support ) – алгоритм
спеціалізованих реанімаційних заходів

43.

• Guidelines 2015
CPR&ECC/American Heart
Association [Електронный
ресурс]. – Dallas, Texas
75231-4596,USA, 2015 –
Режим доступу до ресурсу:
http://www.heart.org
• Guidelines for
Resuscitation/European
Resuscitation Council (ERC)
[Електронный ресурс]. –
Emile Vanderveldelaan 35,
2845 Niel, Belgium, 2015. –
2015

44.

• "Наша мета - повернення пацієнта до
життя з відновленням нормальних
функцій всіх органів, в тому числі й
мозку" (П.Сафар)

45.

Перед початком
виконання СЛР
Викличте ЕМД
за телефоном103
(чергового
анестезіолога,
неонатолога), або
попросіть це
зробити когось, хто
є поблизу.

46.

Правила та порядок проведення
реанімації
1.
Забезпечте безпечність потерпілого та себе.
2. Якщо потерпілий відповідає на запитання та
рухається:
запитайте як він себе почуває та чи потребує він
допомоги.
3.
Якщо потерпілий не відповідає: покличте когось
на допомогу.
4.
Забезпечте
підтримку
вільної
прохідності
дихальних шляхів.
5. Зробіть
штучне
дихання
та
непрямий
(зовнішный, закритий) масаж серця.
6. Викличте швидку допомогу, або доправте
потерпілого до лікарні.

47.

Дії під час надання екстреної медичної допомоги постраждалому
Опинившись у ситуації, коли необхідно надати екстренну
медичну допомогу, зберігайте спокій.
Ваші дії повинні бути обміркованими й швидкими.
Уважно огляньте місце пригоди та визначте таке:
• - чи є ваше перебування у даному місці безпечним?
• - що сталося?
• - орієнтовна кількість постраждалих;
• - чи в змозі оточуючі вам допомогти чи, навпаки, стануть
на заваді?
• Розмовляйте спокійно, скажіть, хто ви такий та що
зможете допомогти постраждалим.

48.

Первинний огляд постраждалого
• 1. Необхідно визначити рівень порушення
свідомості постраждалого.
• Для цього слід звернутися до нього з
запитаннями:
«Що з вами сталося?»,
«Вам потрібна допомога?».
• Якщо відповідь не надійшла, необхідно
здійснити додаткове подразнення:
стиснути трапецієподібний або грудний м’яз,
покрутити мочку вуха.

49.

Забезпечення безпеки рятівника і пацієнта
• Загрози при проведенні рятувальних
дій можуть бути:
• - з боку навколишнього середовища: загроза
вибуху, агресивні хімічні речовини, вуличний
рух, електрика, газ, вода та ін.
• - з боку постраждалого: інфікування,
агресивна поведінка та ін.
• Видаляють постраждалого з небезпечної
зони і переміщують його в безпечну зону,
використовуючи
прийом
«рятувального
захоплення».
• Необхідність реанімації часто примушує
ігнорувати небезпеку, проте рятівник не
повинен ставити себе чи інших в більший
ризик. У багатьох випадках правильна оцінка
ситуації, та повне співробітництво з
відповідними службами може забезпечити
надійні умови реанімації.

50.

- якщо пацієнт в окулярах, зніміть
їх;
- встаньте на коліна позаду
пацієнта та впевніться, що обидві
його ноги розігнуті;
- забезпечте прохідність
дихальних шляхів;
- розташуйте найближчу до себе
руку під прямим кутом до тіла,
згинаючи в лікті, долонею
доверху.

51.

• 2. Протягом 10 секунд необхідно визначити
наявність у постраждалого пульсу на сонній
артерії (для визначення пульсу на сонній артерії
вказівний та середній пальці розміщують на
відстані 2-3см у бік від щитоподібного хряща –
«кадика», що виступає на передньої поверхні
шиї).
• 3. Наблизьте ваше обличчя до обличчя
постраждалого та поверніть його в бік грудної
клітки. Одночасно намагайтеся почути шум
дихальних рухів або стогін, відчути щокою тепло
повітря при видиху та побачити, як піднімається
та опускається грудна клітка.
• 4. У випадку відсутності пульсу на сонній артерії
необхідно розпочати весь базовий комплекс
реанімаційних заходів.

52.

53.

54.

stack trace:
stack trace:
Запам'ятай! Від твоїх дій залежить життя людини!!

55.

Неправильне
положення
потерпілого який
знаходиться без
свідомості
stack trace:
stack trace:

56.

А ось таке
положення
потерпілого –
правильне !
stack trace:
stack trace:

57.

58.

Стадії та етапи серцево-легеневої реанімації
При проведенні реанімації виділяють 3 стадії та 9
етапів (P. Safar, 1997р.):
• Стадія 1 – елементарна підтримка життя, яка
складається з 3 етапів:
• - A (airway open) – відновлення прохідності
дихальних шляхів;
• - B (breath for victim) – штучна вентиляція
легнь (ШВЛ) та оксигенація;
• - C (circulation his blood) – підтримка
кровообігу.

59.

Стадія 2 – подальша підтримка життя.
• - D (drug) – медикаментозні засоби
проведення інфузійної терапії;
• - E – електрокардіоскопія та кардіографія;
• - F – дефібриляція.
та
Стадія 3 – тривала підтримка життя, яка охоплює
післяреанімаційну інтенсивну терапію:
• - G – оцінка стану;
• - H – відновлення свідомості;
• - I – корекція недостатності функцій органів.

60.

A (airway open) – відновлення прохідності дихальних
шляхів
причини:
• 1. Зміщення кореня язика до задньої стінки ротоглотки та
западання язика
• 2. Ларингоспазм, набряк гортані
• 3. Стороннє тіло: їжа, кров, слина, слиз, мокротиння,
блювотні маси, зубні протези тощо (при збереженні
залишкових спонтанних дихальних рухів – напад кашлю).
• 4. Бронхоспазм – різко утруднений видих, а потім і вдих
внаслідок
переповнення
альвеол
повітрям
(аускультативно – у легенях вислуховуються сухі хрипи).
• Для відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів
застосовують потрійний прийом Safar, для чого
постраждалого необхідно покласти на спину на тверду
поверхню у позу Trendelenburg (підняти ноги, що посилює

61.

Методика виконання потрійного прийому Safar
містить такі етапи:
1. Закинути голову постраждалого назад.
2. Висунути нижню щелепу вперед та донизу.
3. Відкрити постраждалому рота.

62.

63.

Виконання прийому Safar (крок 1 та 2),
крок 3
За допомогою марлевої серветки (носової хустинки),
намотаної на другий-третій палець правої кисті,
прочищають верхні поверхи повітроносних шляхів,
одночасно проводячи візуальний огляд на наявність
стороннього тіла.

64.

65.

Етап В(brithing) - штучна вентиляція легень
ШВЛ здійснюється:
• з рота в рот,
• з рота в ніс,
• з рота в ніс та в рот одночасно,
• з рота в повітровід,
• з рота в інтубаційну трубку,
• з рота в трахеостомічну канюлю,
• а також за допомогою мішка Аmbu.
• Для виявлення порушення прохідності
дихальних шляхів:
• - "дивись" – спостереження за рухами
грудної клітки
• - "слухай" – вислуховування дихальних
шумів

66.

Штучна вентиляція легень
Вентиляція легень методом "рот в ніс " на догоспітальному етапі - метод вибору, так як має переваги:
- більш надійне відновлення дихальних шляхів пацієнта при закритому роті і піднятій нижній щелепі
- рятувальнику зручніше щільно охоплювати ніс пацієнта ротом
- тиск вдування знижуються за рахунок приносових пазух, що значно зменшує ризик роздування шлунку і регургітації.
Методика: стати на коліна збоку голови пацієнта. При розгинанні голови - одна рука на лобі, друга - під підборіддям,
висовуючи і фіксуючи нижню щелепу, рот закритий шляхом тиску великого пальця під нижню губу.
Рятувальник робить вдих, відкриває рот, щільно охоплює губами ніс пацієнта і повільно вдихає в пацієнта близько 500-600 мл
повітря приблизно за 2 сек. (контролем служить підняття та опускання грудної клітки).

67.

“Рот в рот”
Зробивши глибокий вдих і затиснувши ніс потерпілого
пальцями розташованої на чолі руки, вдуває впродовж
1,5-2 секунд повітря до рота хворого об’ємом близько
500 мл.
Видих
відбувається
пасивно
після
припинення
вдихання.

68.

stack trace:
stack trace:
Штучна вентиляція легенів

69.

stack trace:
stack trace:
В якості клапана можна використати носовичок

70.

Етап С (circulation his blood ) - непрямий масаж серця
Методика проведення:
• - покладіть пацієнта на тверде підґрунтя
• - за допомогою вказівного чи середнього пальця
знайдіть краї нижніх ребер
• - тримаючи пальці разом, пересувайте їх до точки, де
вони з'єднуються з грудиною
• - зімкнутими пальцями визначте місце з'єднання
ребер з грудиною

71.

тримайте середній палець в цій точці, а вказівний на грудині
- пересувайте проксимальну частину долоні іншої руки вниз по грудині, поки не досягнете вказівного пальця. Тут повинна бути середина
нижньої половини грудини (нижня третина)
- розташуйте проксимальну частину долоні однієї руки в цьому місці, іншу руку покладіть зверху на першу навхрест, або паралельно,
схрещуючи пальці
- розмістіть одну руку на іншій на середині нижньої половини грудини для початку компресій грудної клітки

72.

• Не прикладайте тиск на верхню частину живота і
на кінець грудини.
• - ваше положення: строго вертикально над
грудною кліткою випрямленими руками
натискайте на грудину (на 4 – 5 см углиб).
• Частота компресій – 100 на хвилину (менше 2
компресій за секунду).

73.

74.

Компресія грудної клітки

75.

Прекардіальний удар
1. Визначіть точку
прикладання рук.
2. Нанесіть імпульсний удар
кулаком на рівні середньої
третини груднини з висоти
20 – 30 см.
3. Після удару перевірте пульс
на сонній артерії.

76.

Послідовність проведення СЛР одним рятувальником
• - після відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів провести 3-4
вдування
• - проводити компресії грудної клітки протягом 2 хв.
• - подальша комбінація штучного дихання та компресії грудної клітки у
співвідношенні:
2 вдування : 15 компресій

77.

Послідовність проведення СЛР двома
рятувальниками
один рятувальник проводить закритий масаж серця (5 натискань),
- другий – штучну вентиляцію легенів (1 вдих)
- оптимальне співвідношення вдувань і компресій - 1:5 (або 2:15).
Реаніматор який здійснює ШВЛ, періодично перевіряє пульс на сонній артерії і спостерігає за діаметром зіниць.
При появі дихання реанімаційна допомога припиняється.

78.

stack trace:
stack trace:
Штучна вентиляція легенів – виконується до появи перших ознак життя

79.

Помилки при проведені ЗМС:
• - пацієнт на пружному підґрунті;
• - неправильна техніка проведення масажу:
руки збоку від грудини, нижче, вище, або не
строго по серединній лінії;
• - при проведенні масажу реаніматор
опирається на пальці, відриває руки від
грудини;
• - перерва в проведенні закритого масажу
більш ніж на 20 сек.
• - різна амплітуда масажних рухів;
• - не виконується частота 2:30

80.

Ознаки ефективності реанімаційних заходів:
• - звуження раніше розширених зіниць,
• - зникнення блідості і зменшення ціанозу,
• - пульсація великих артерій (перш за все сонної)
відповідно частоті компресій грудної клітки.
• - поява самостійних дихальних рухів.
Якщо протягом 1-3 хв. немає ознак ефективності
реанімації – необхідно перевірити правильність
техніки проведення ЗМС та ШВЛ, якомога швидше
усунути недоліки і продовжувати проведення
реанімаційних заходів.

81.

Якщо, незважаючи на правильне проведення
реанімації протягом 30 хвилин, ознаки клінічної
смерті зберігаються, а спеціалізовану бригаду
швидкої допомоги викликати неможливо, серцеволегеневу реанімацію можна припинити.
Людина, що раптово загинула у вас на очах, не
безнадійна. Пам'ятайте, що тільки ви можете
йому допомогти.
Поспішайте, бо з кожною хвилиною його шанси на
життя падають!

82.

СЛР дітям до 1 року (крім новонароджених)
• Крок / дія
Дихальні шляхи
Штучне дихання
Обструкція дихальних
шляхів стороннім тілом
Закритий масаж серця
Місце надавлювання
Поплескування по спині і удар по
грудній клітці
Абдомінальній поштовх
Безпосередньо нижче соскової
лінії
натискати сильно і швидко з повною декомпресією
Техніка натискання на грудину
Двома пальцями
Глибина натискування на грудину
1/3-1/2 товщини грудної клітки
Частота натискувань на грудину
Близько 100 в 1 хв.
Дефібриляція
Не рекомендовано для дітей віком
до 1року

83.

СЛР (Діти у віці 1 року - 8 років)
• Крок / дія
Дихальні шляхи
Закидання голови
Штучне дихання
Почати з двох вдувань продовженістью 1 с
Обструкція дихальних
шляхів стороннім тілом
Абдомінальній поштовх
Закритий масаж серця
Місце надавлювання
Посередині грудної клітки між сосками
натискати сильно і швидко з повною декомпресією
Техніка натискання на грудину
Двома руками: основою долоні однієї
руки, накривши її зверху другою
долонею долонею чи однією рукою (основою
однієї руки) 1/3-1/2 товщини грудної клітки
Глибина натискування на грудину
1/3-1/2 товщини грудної клітки
Частота натискувань на грудину
Близько 100 в 1 хв.
Дефібриляція
Автоматичні зовнішні дефібрилятори (АЗД)
Використовувати електроди/апаратуру для
дітей. При її відсутності використовувати
дефібрилятор та електроди для дорослих

84.

СЛР дорослих та дітей старше 8 років
Крок / дія
Дихальні шляхи
Закидання голови
Штучне дихання
Почати з двох вдувань продовженістью 1 с
Обструкція дихальних
шляхів стороннім тілом
Абдомінальній поштовх
Закритий масаж серця
Місце надавлювання
Посередині грудної клітки між сосками
натискати сильно і швидко з повною декомпресією
Техніка натискання на грудину
Двома руками: основою долоні однієї
руки, накривши її зверху другою долонею
Глибина натискування на грудину
4-5 см
Частота натискувань на грудину
Близько 100 в 1 хв.
Дефібриляція
Автоматичні зовнішні дефібрилятори (АЗД)
Використовувати електроди/ апаратуру для дорослих

85.

• У дітей більше 8 років закритий масаж серця
виконується за такими ж правилами, як і у
дорослих.
• У дітей від 1 до 8 років - однією долонею.
• У дітей до 1 року - великим пальцем кисті руки.
N.B.! У новонароджених точка компресії
знаходиться в нижній третині груднини між
середньососковою лінією та мечоподібним
відростком.

86.

У новонароджених використовують 2
техніки непрямого масажу серця:
• Метод великих пальців - на груднину натискають
подушечками двох великих пальців; одночасно решта пальців
обох рук підтримує спинку дитини (цьому методу надають
перевагу).
• Метод двох пальців – на груднину натискають кінчиками двох
пальців однієї руки: другого і третього або третього та
четвертого. Під час цього друга долоня підтримує спинку
дитини. Цей метод застосовують у випадках, коли потрібен
доступ до судин пуповини.

87.

Елемент
Дорослі
Послідовність
СЛР
Частота
компресійних
натискань
Глибина
компресій
(до моменту
інтубації
трахеї)
Немовлята
С-А-В
100-120
хвилину
Новонароджені
А-В-С
компресій
на
С-А-В
90 компресій на
хвилину
На одну третину сагіттальної лінії на рівні грудної
клітки
Не менше 5 см
(не більше 6
см)
Співвідношення
"компресії:
вдихи"
Діти
30 : 2
(1 або 2
реанімато
ра)
Близько 5
см
Близько 4
см
30 : 2 (один
реаніматор)
15 : 2 (2
медичних
працівника)
На одну третину сагіттальної лінії на
рівні грудної клітки - індивідуально
Якщо клінічна
смерть
спричинена
асфіксією співвідношення
"вдихи : компресії" = 1 : 3
N.B.! - ABC
(виняток з
загальних
правил)
Якщо клінічна
смерть
спричинена
кардіальною
патологією співвідношення "компресії :
вдихи"= 15 : 2
(як для дітей
іншого віку)

88.

Методика проведення непрямого масажу серця у пацієнтів різного
віку:
а - дорослого;
б - дитини;
в - новонародженого.
Непрямий масаж серця дітям до 12 років потрібно проводити однією
рукою і робити при цьому 65-90 натискувань за хвилину.
Новонародженим і дітям до року для зовнішнього масажу серця
достатньо сили двох пальців. Число натискувань - 100-120 за хвилину.

89.

• Реанімацію новонародженого можна
припинити якщо, незважаючи на своєчасне,
правильне і повне виконання всіх її заходів, у
дитини відсутня серцева діяльність протягом
щонайменше 10 хвилин. Водночас вирішення
лікаря продовжити надання реанімаційної
допомоги в такій ситуації довше 10 хвилин є
прийнятним і може враховувати можливу
причину критичного стану, гестаційний вік
дитини, наявні ускладнення, можливість
застосування лікувальної гіпотермії. Тривалу
(довше 30 хвилин) відсутність самостійного
дихання щойно народженої дитини за наявності
серцевої діяльності не можна вважати надійним

90.

• Особи, які не навчені основам СЛР або
не бажають проводити штучне
дихання з рота в рот, повинні
виконувати компресії грудної клітини з
частотою 100 за 1 хв до прибуття
спеціалізованої бригади.
• Проведення тільки непрямого масажу
серця, безумовно, краще відмови від
реанімації взагалі.

91.

У порівнянні з попередніми рекомендаціями
АНА в 2005 р. внесла наступні зміни в
методику проведення СЛР, виконувану
нереаніматологами, що полегшує її
проведення :
• 1. При наданні допомоги одним
рятувальником немовляті або дитині без
свідомості залишити пацієнта і подзвонити
по номеру невідкладної допомоги можна
лише після виконання 5 циклів компресій
грудної клітки і штучної вентиляції
(близько 2 хв).

92.

• 2. Для забезпечення вільної прохідності
дихальних шляхів слід закинути голову
потерпілого (а не висувати вперед нижню
щелепу).
• 3. Необхідно протягом 5-10 с (але не більше
10 с) перевірити наявність нормального
дихання у дорослого без свідомості і
наявність або відсутність дихання у дитини
без свідомості.

93.

• 4.
Перед
вдмухуванням
повітря
потерпілому
рекомендовано
зробити
нормальний (неглибокий) вдих.
• 5. Тривалість кожного вдування повітря
повинна складати 1 с. Кожне вдування
повітря повинно викликати екскурсію
грудної клітки.
• 6. Якщо під час першого вдування повітря
грудна клітка потерпілого не здійснює
екскурсію, то перед другим вдмухуванням
слід повторити закидання голови

94.

• 7. Не рекомендовано перевіряти наявність
ознак кровообігу. Після двох вдуваннь
повітря негайно слід починати закритий
масаж серця (цикли натискань на грудину з
штучним диханням).
• 8. Необхідно користуватися єдиним
співвідношенням частоти натискань і
вдувань для всіх категорій постраждалих 30:2.
• 9. Дітям закритий масаж серця
рекомендовано проводити однією або
двома руками на рівні соскової лінії.

95.

Критерії припинення СЛР
• • відновлення самостійного кровообігу і поява пульсу на
великих артеріях і / або відновлення самостійного
дихання;
• • неефективність реанімаційних заходів протягом 30 хв;
• • смерть серця - розвиток стійкої (протягом не менше 30
хв) електричної асистолії, незважаючи на оптимально
проведену СЛР і медикаментозне супроводження;
• • ознаки біологічної смерті.

96.

Потенційно виліковні причини
зупинки кровообігу:
• 5 «Г»
1. Гіпоксія.
2. Гіповолемія.
3. Гіпо- гіперкаліемія, гіпокальціємія,
ацидоз.
4. Гіпотермія.
5. Гіпо-гіперглікемія
• 4 «Т»
1. Тугий (напружений) пневмоторакс.
2. Тампонада серця.
3. Токсичне ураження.
4. Тромбоз легеневої артерії.

97.

Основні причини зупинки кровообігу у вагітних
- Позаматкова вагітність
- Кровотеча
- Супутні захворювання серця
- Емболія навколоплідними водами
- Гіпертонія в перебігу вагітності
- Сепсис
- Суїцид
Основні прояви емболії навколоплідними водами
Задишка
Ціаноз
Порушення серцевого ритму
Гіпотонія
Кровотеча на тлі ДВЗ-синдрому

98.

• При підтвердженні у хворої вагітності:
• поверніть вагітну на лівий бік (щонайменше на 15 – 30°) для
зменшення тиску матки на нижню порожнисту вену і аорту;
• або, при наявності помічника, можна змістити матку в ліву сторону
і утримувати в цьому положенні під час проведення реанімаційних
заходів.

99.

Шляхи введення медикаментів під час
проведення СЛР
Внутрішньовенний
Внутрішньокістковий
Внутрішньотрахеальний
Внутрішньоартеріальний

100.

Ліки, які використовуються при проведенні
СЛР
• Кисень
• Адреналін
• Аміодарон
• Лідокаїн
• Сульфат магнію
• Кальцій
• Бікарбонат (гідрокарбонат) натрію

101.

Транспортувати хворого з зупинкою дихання і
серцевих скорочень можна лише після
відновлення серцевої діяльності й дихання або
в спеціальній машині швидкої допомоги, в якій
є можливість продовжувати реанімаційні
заходи, у тому числі й зняття фібриляції
шлуночків (коли окремі волокна м'язів серця
скорочуються
хаотично,
некоординовано)
спеціальним приладом - дефібрилятором.
Розряд електричного струму 3000-7000 В може
зняти фібриляцію серця через нерозкриту
грудну клітку.

102.

Домашнє завдання
(самостійна робота)
Способи фіксації язика.
ШВЛ методом Сильвестра, Шеффера.
Перегляньте відео:
https://youtu.be/p_JsO_gWjQI
https://youtu.be/H4eOqyo79Ic
https://youtu.be/4PtGG4Vt_ZM

103.

Способи Сильвестра-Броша та Шеффера застосовуються рідко: вони менш ефективні, ніж методи, що застосовуються на
принципі вдування повітря в легені, протипоказані при травмах грудної клітки.
Метод Сильвестра-Броша, при якому хворий лежить на спині, не можна застосовувати при непрохідності дихальних
шляхів у зв'язку з втопленням.
Спосіб Сильвестра-Броша - потерпілого кладуть на спину, під лопатки підкладають валик, у зв'язку з чим голова
закидається. Потім той, хто виконує штучне дихання стає навколішки біля голови, на рахунок 1 - 2 підіймає руки
потерпілого догори і назад - вдих, на рахунок 3 - 4 опускає донизу руки, притискаючи до грудної клітини з зігнутими
ліктями - видих.
Спосіб Шеффера – потерпілого кладуть на живіт: той, хто робить штучне дихання сідає зверху (навколішки на сідниці
потерпілого) обхоплює руками бічні поверхні грудної клітки, стискує грудну клітку - видих, відпускає - вдих. Цей метод
застосовується при переломах верхніх кінцівок.

104.

Дякую за увагу!