ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ПРОЦЕС?
Мовні контакти призводять до контамінації мов або запозичення окремих елементів мов, що відбувається на різних мовних рівнях.
Типи мовних змін:
Мовні контакти мають місце:
Причини мовних змін
Наслідки мовних контактів
Контактування мов може зумовити такі процеси:
Запозичення — найпоширеніший результат взаємодії мов.
“Колективна (національна) двомовність — мовна ситуація в країні, при якій у її межах функціонують з різним ступенем поширення
Дослідник Ю.О. Жлуктенко виділяє : казуальні (тимчасові) та перманентні (стійкі) мовні контакти. Останні поділяються на такі
111.49K
Category: lingvisticslingvistics

Контакт мов-мовні зміни

1.

Міністерство освіти та науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
Інститут комп’ютерних наук та інформаційних технологій
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Основи соціолінгвістики»
на тему:КОНТАКТ МОВ-МОВНІ ЗМІНИ
Виконав: студент групи ФЛПЛ-11з
Кочаков О.І.
Львів 2022

2.

Мовний контакт, міжмовний контакт —
взаємодія двох чи декількох мов, що чинить
вплив на фонетичну і граматичну структуру та
словниковий запас однієї або декількох з цих
мов. Дослідженню мовних контактів
присвячений розділ мовознавства контактна
лінгвістика.
МО́ВНІ КОНТА́КТИ – взаємодія двох (чи більше)
мов, що має місце в ході спілкування носіїв цих
мов, принаймні один із яких володіє (пасивно чи
активно) цими мовами.

3. ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ПРОЦЕС?

Мовні контакти
виникають внаслідок
відповідних соціальних
умов, коли представники
різних етнічних чи
мовних груп змушені
вступати в інтенсивні
комунікативні контакти з
господарських,
політичних, релігійних чи
інших причин.
Мовні контакти
закріплюються через
постійно повторювальні
діалоги, постійне
спілкування носіїв різних
мов між собою, за якого
використовуються
обидві мови або
одночасно обома
мовцями, або окремо
кожним з мовців. Тут
вирізняють або активне
володіння обома мовами
(двомовність), або
пасивне розуміння чужої
мови.

4.

За даними нейролінгвістики мовні контакти відбуваються в кожного з
двомовних мовців таким чином, що одна півкуля кори головного мозку
володіє однією мовою (зазвичай, ліва, або домінантна півкуля володіє
головною мовою спілкування даного мовного ареалу, наприклад
американський варіант англійської в США), тоді як інша півкуля
(зазвичай, права) розуміє або знає на певному рівні другу мову
(наприклад, одну з американських індіанських мов у США). Каналами
зв'язку між півкулями форми однієї з мов, які перебувають в мовному
контакті, передаються в другу півкулю, де вони можуть включатися в
текст, що вимовляється іншою мовою, або чинити опосередкований вплив
на будову цього тексту.
Результати мовних контаків по різному позначаються на різних мовних
рівнях. Це залежить від ступені входження їхніх елементів в цілісну
структуру мови. Найменш структурованими є групи спеціальних термінів
для вузьких сфер використання мови, тому такі лексичні групи можуть
бути повністю запозичені з однієї мови (наприклад, музичні терміни з
італійської в українській мові, банківські терміни з італійської в німецькій
мові).

5. Мовні контакти призводять до контамінації мов або запозичення окремих елементів мов, що відбувається на різних мовних рівнях.

Тут можна вести мову про такі типи
запозичень або змін:
Семантичні запозичення;
Запозичення слів з граматичним значенням;
Зміни системи фонем однієї чи обох контактуючих
мов;
Запозичення структур на рівні синтаксису.

6.

В укр. мові до запозичених належать фонема [f],
префіксал. морфема ультра-, фразеологізм як ся
маєш, а також слова герман. (князь, хліб), грец.
(ікона), тюркс. (козак) походження та ін.
Спільні запозичення в мовах, об'єднаних істор.
приналежністю до певного мовно-культур.
ареалу (зокрема європ.-амер., до якого
зараховують і укр. мову), належать у цих мовах
до класу інтернац. лексики (інтернаціоналізмів).
До них в укр. мові належать слова, що походять
із класич. мов (граматика, форум), а також англ.
(футбол), франц. (коньяк) тощо.

7. Типи мовних змін:

Фонетичні – зміна кількості і складу
фонем, зменшення або збільшення
варіантів фонем, спрощення.
Морфологічні – зміни в словотворі.
Лексичні (наприклад, поява у мові
неологізмів; запозичення).
Граматичні – втрата закінчень у слів.

8. Мовні контакти мають місце:

- в разі загарбання території і
поневолення корінного народу;
- за мирного співіснування різномовного
населення на одній території;
- коли різномовне населення живе на
сусідніх територіях;
- коли населення вступає в різноманітні
(економічні, торговельні, культурні та ін.)
стосунки з населенням іншої країни;
- коли засвоюється інша мова в процесі
шкільного навчання.

9. Причини мовних змін

зовнішні причини змін у мові зумовлені
різними суспільними чинниками.
Надзвичайно важливою зовнішньою
причиною мовних змін є контактування мов.
економічний, політичний і культурний
розвиток суспільства;
лексичне і семантичне збагачення мови;
розвиток людського мислення;
соціальне та професійне розшарування
суспільства;
локальне розселення і переселення людей;
поява письма, книгодрукування.

10. Наслідки мовних контактів

Білінгвізм. Двомовність, вільне володіння і практичне
користування двома мовами. Якщо нова мова засвоєна
погано, то за контактування можуть виникнути
допоміжні мови — піджини і креолізовані мови, тобто
дуже спрощені мови без категорій роду, числа, відмінка,
без дієслівних складних форм тощо.
Субстрат – залишки переможеної місцевої мови в
структурі прийшлої мови, що перемогла.
Суперстрат – залишки прийшлої переможеної мови у
місцевій мові, що перемогла. (Французька мова вийшла з
ужитку в Англії, але вона вплинула на англійську мову).
Адстрат – взаємодія мовних систем, зумовлена
контактуванням мов сусідніх етносів.

11. Контактування мов може зумовити такі процеси:

запозичення лексики і фразеології, переважно з англійської мови: дисплей,
менеджмент, маркетинг, шоп, саміт, спікер, брифінг, ексклюзивний, боїнг,
екстрасенс, хот-дог, піца та багато інших.
зміну наголосу. У латиській мові раніше наголос був нефіксований, вільний, не
закріплений за певним складом слова. Під впливом фінно-угорських мов характер наголосу змінився: тепер наголошеним є перший склад у всіх формах
усіх слів.
засвоєння артикуляційних особливостей іншої мови. Внаслідок контактування
румунської мови зі слов'янськими її артикуляція дуже наблизилася до
артикуляції слов'янських мов.
зміну наголосу. У латиській мові раніше наголос був нефіксований, вільний, не
закріплений за певним складом слова. Під впливом фінно-угорських мов
характер наголосу змінився: тепер наголошеним є перший склад у всіх формах
усіх слів.
зміни у граматичній будові мови.
зміни у словотворі. Поширеним явищем є запозичення суфіксів та префіксів.
Скажімо, в українській мові широко вживаються запозичені префікси а-, анти-,
інтер(аполітичний,
антинародний,
антихудожній,
інтервокальний,
інтерполювати), суфікси -ир-, -ізм-, -ант-, -аж-, -ат-, -ар- та багато інших
(бригадир, марширувати, українізм, квартирант, тренаж, фактор).

12. Запозичення — найпоширеніший результат взаємодії мов.

Найпроникливішою для запозичень є лексикосемантична система. В англійській мові,
наприклад, 60 відсотків французьких слів, у
турецькій — 80 відсотків арабізмів, а в
корейській — 75 відсотків китаїзмів.
ЗАПОЗИЧЕННЯ — НАЙПОШИРЕНІШИЙ
РЕЗУЛЬТАТ ВЗАЄМОДІЇ МОВ.

13. “Колективна (національна) двомовність — мовна ситуація в країні, при якій у її межах функціонують з різним ступенем поширення

дві мови і яка відома в двох основних варіантах з
різними проміжними випадками:
1) двомовність на рівні центральних органів
країни з одномовним статусом її регіонів ( напр.,
у Швейцарії, Бельгії);
2) двомовність на всій або значній території
країни, яка завжди є асиметричною і має тенденції
до переходу як у диглосію, так і — після
витіснення однієї з мов — у подальшу
одномовність

14. Дослідник Ю.О. Жлуктенко виділяє : казуальні (тимчасові) та перманентні (стійкі) мовні контакти. Останні поділяються на такі

підтипи:
зовнішні мовні
контакти, що
спричиняють
перенесення з однієї
мови в іншу значної
кількості лексичних
одиниць,
калькування слів,
зворотів та ідіом,
запозичення деяких
фонем тощо;
внутрішні мовні
контакти, що
встановлюються між
мовами в процесі
спілкування тих
мовних колективів,
які становлять одну
суспільно - політичну
єдність, живуть на
одній території

15.

Література:
1. Енциклопедія Українська мова. – К.: Видавництво "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана,
2000. – 752 с.
2. Дзендзелівський Й. О. Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі. К., 1969;
3. Тищенко К. М. Мовні контакти: свідки формування українців. К., 2006
4. Жлуктенко Ю.О. Мовні контакти. Проблеми інтерлінгвістики. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1966. –
135 с.
5. Ильяшенко Т.П. Языковые контакты. – М.: Наука, 1970. – 205 с.
6. Карлинський А.Е. Основы теории взаимодействия языков и проблема нтерференции: Автореф.
Дис.. докт. филол. наук. – К.,1980. – 48 с.
7. Зимовець Г.В. Міжмовна інтерференція в умовах контактного білінгвізму (на матеріалі мови
укр. діаспори). Дис. … канд. філол. наук: 10.02.15. – К., 1997. – 243 с.
8. Каманін І.М. Структурно-семантичне освоєння запозичених слів у сучасній українській
літературній мові (на матеріалі побутової лексики): Дис. … канд. філол. наук: 10.02.15. – Харків,
1994.
9. Акуленко В.В. Німецький вплив на розвиток української мови: проблеми методології //
Мовознавство. – 1997. – № 1. – С.12-18.
10. Козачук Г. Лексична інтерференція в західнополіських говірках // Український
діалектологічний збірник. – К.: Довіра, 1997. – С.139-144.
11. Семчинський С.В. Семантична інтерференція мов. К.: Вища школа, 1974. – 256 с.
12. Гриценко С.П. Лексичний вплив як чинник динаміки структури мови-реципієнта: Дис. … канд.
філол. наук: 10.02.01. – К., 1999. – 290 с.
13. Етномовна історія прадавньої України. К., 2008.
14. Лазаренко Л.О. Лексична інтерференція в усному румунському мовленні в Україні //
Мовознавство. – 1996. – № 1-2. – С. 32-38.
English     Русский Rules