Просте висловлювання

1.

ЛЕКЦІЯ
на тему:
“ПРОСТЕ ВИСЛОВЛЮВАННЯ”
П Л А Н.
1. Загальна характеристика суджень.
2. Об’єднана класифікація простих
категоричних суджень за якістю та
кількістю.

2.

ЛІТЕРАТУРА
1. Гетманова А.Д. Логика. – М.,1995. – с.60-69
2. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика. – М.,
1995. – с.63-106
3. Конверський А.Є. Логіка (традиційна та
сучасна). – К.,2004. – с.178-206
4. Мозгова Н.Г., Мозговий A.M. Логіка. – К.,2005.
– с.102-112
5. Тофтул М.Г. Логіка. – К., 2003. – с.69-89

3.

1. Загальна характеристика суджень.
Будь-яке висловлювання (судження) є або істинним,
або хибним, тобто або відповідає дійсності, або ні.
Отже, судження – це форма мислення, в якій
стверджується або заперечується зв’язок між
предметом та його ознакою або відношення між
предметами. Судження буває або істинним, або
хибним.
Матеріальним носієм судження є речення.

4.

СУДЖЕННЯ ТА РЕЧЕННЯ
Судження та речення відрізняються за своїм
складом. Судження про зв’язок предмета та його
ознаки складається з двох понять або двох
термінів (латинське terminus – кінець, границя слово або словосполучення, яким позначають
предмет або його властивість) судження: суб’єкта
(латинське subjectum – підкладене, предмет
думки), поняття що відображає предмет думки,
та предиката ( латинське praedicutum – сказане),
поняття, що відображає ознаки предметів.
Суб’єкт та предикат позначають латинськими
літерами (символами) S та Р.

5.

Прості судження, їх види та структура
Всі судження поділяються на прості та складні.
Простим називають судження, яке виражає
зв’язок двох і тільки двох понять. Судження, яке
складається з двох і більше простих суджень,
називається* складним (складеним).
Існує три види простих суджень:
1. атрибутивне (від латинського attributum додане; невід’ємна властивість об’єкта) судження.
*Атрибутивним називають судження про ознаку
предмета. В ньому відображається зв’язок між
предметом думки та його ознакою. Цей зв’язок може
стверджуватись або заперечуватись.

6.

2. судження з відношенням або релятивне (від
латинського relativus – відносний) судження.
Релятивним судженням називають судження, що
виражає відношення між предметами. Це можуть
бути відношення рівності, нерівності, просторові,
часові, причинні та інші відношення.
3. судження існування (екзистенційні – від
латинського Existentia – існування). В судженнях
існування відображається сам факт буття чи
небуття предмета.

7.

Поділ простих суджень за якістю та кількістю
ЗА ЯКІСТЮ.
За якістю категоричні судження поділяють на
ствердні та заперечні. Ствердними називають
судження, які вказують на приналежність
предмету деякої ознаки. Судження, що виражає
відсутність у предмета деякої ознаки, називають
заперечним.
ЗА КІЛЬКІСТЮ.
Дещо стверджувати або заперечувати можна про
один предмет, про частину предметів та всі
предмети деякої множини. В залежності від цього
судження за кількістю поділяються на одиничні,
часткові та загальні.

8.

2. Об’єднана класифікація простих
категоричних суджень за якістю та кількістю.
Оскільки кожне судження одночасно має якісну і
кількісну характеристику, то буде доцільним
об’єднати два попередні поділи суджень за якістю і
кількістю. В результаті цього об’єднання дістанемо
такі
чотири
типи
простих
суджень:
загальноствердне (А (SР) (від латинського affirmo –
стверджувати),
частковоствердне
(І(SР),
загальнозаперечне (Е (SР) (від латинського слова
nego – заперечувати), частковозаперечне (О ( SР).

9.

*А(SР) – тобто загальне за кількістю та
ствердне за якістю судження.
*І(SР) –тобто часткове за
ствердне за якістю судження.
кількістю
та
*Е(SР) –тобто загальне за
заперечне за якістю судження.
кількістю
та
*О(SР) –тобто часткове за кількістю та
заперечне за якістю судження.

10.

Розподіленість термінів в категоричних
судженнях
Термін (S,Р) вважається розподіленим , якщо його
обсяг повністю включається або виключається з
обсягу іншого терміна. Розподілений термін
позначається – S +, Р+.
Термін (S,Р) вважається нерозподіленим, якщо
його
обсяг
частково
включається
або
виключається
з
обсягу
іншого
терміна.
Нерозподілений термін позначається – S -, Р-.

11.

В залежності від 4 типів (А, І, Е, О) простих
суджень існують такі правила розподіленості
термінів:
S завжди розподілений в загальних судженнях
і нерозподілений в часткових; Р завжди
розподілений в заперечних судженнях, а в
стверджувальних він буде розподіленим при
умові, що Р S.

12.

ВИСНОВОК
Все багатство й розмаїття простих висловлювань
національної мови можна, як це не дивно, звести
до чотирьох типів (А, Е, І, О) простих суджень,
які, на відміну від вербальних матеріальних
носіїв є ідеальними логічними формами
мислення.
Свідоме
використання
цього
інструмента в практиці мислення дозволяє чітко,
однозначно, зрозуміло висловлювати свої думки.
Формулювати суттєві питання і давати відповіді
на них. Виявляти помилки і софізми опонента.