Зародження та розвиток теорії глобалізації економіки

1. Тема 2. Зародження та розвиток теорії глобалізації економіки

Концепції сучасної глобалістики
як міждисциплінарної науки.
2. Розвиток теоретичних уявлень
щодо
сутності
та
чинників
глобалізації.
3. Сучасні теоретичні дискусії з
проблем глобалізації.
1.

2. 1. Концепції сучасної глобалістики як міждисциплінарної науки.

Глобалістика є відносно молодою наукою, а тому сучасна її теорія
продовжує формуватись.
До окремих сучасних сформованих напрямків можна віднести
наступні концепції:
«Межі зростання»
«Сталого розвитку»
«Універсального еволюціонізму»
«Світ-системного аналізу»
«Школа глобальної екології».
«Контрольованого глобального розвитку»

3. 2. Розвиток теоретичних уявлень щодо сутності та чинників глобалізації.

Поняття «глобалізація» з'явилося у другій половині XX ст.
• Вперше цей термін з’явився у 80-х роках ХХ ст. у літературі з менеджменту та бізнесу для
позначення нових стратегій світового виробництва та розподілу – американський дослідник
Т. Левіт у 1983 р. так назвав феномен злиття ринків окремих продуктів, що виробляли
багатонаціональні корпорації.
• Подальшого розповсюдження категорія отримала завдяки американському соціологу
Р. Робертсону та японцю К. Омае, котрий опублікував у 1990 р. бестселер “Світ без меж”. З
того часу поняття глобалізації значно розширилося й збагатилося дефініціями.
• У другій половині ХХ ст. глобалізація стає чи не головним предметом досліджень Римського
Клубу (неурядова організація, створена у 1968 р. для системного вивчення глобальних
проблем, розробки моделей світового порядку та дослідницьких проектів планетарного
розвитку).
В його межах відомі західні дослідники, а також політики, опікуючись
суперечливим характером розвитку суспільства та його майбуттям, висловлюють багато
глибоких та цікавих думок щодо глобалізації (доповідь комісії “Межі зростання” (1972),
доповідь М. Герньє “Третій Світ: три чверті світу”, доповідь В. Брандта “Південь-Північ:
програма виживання”).
• Остання ж чверть минулого століття стає ще багатшою на дослідження глобалізації, яка
відтепер – незаперечний факт сучасності. Визначне місце тут посідають роботи Д. Белла,
У. Бека, З. Бжезинського, І. Валлерстайна, Р. Робертсона, Е. Тоффлера, Ф. Фукуями,
Д. Хелда і багатьох інших.

4. Підходи до визначення часових меж глобалізації

Концепція глобалізації як зміни форм історичного процесу
(концепція «архаїчної глобалізації») - дістає найширше
визначення у працях Р. Робертсона, М. Уотерса, Г. Терборна, Ф.
Броделя, Л. Туроу, А. Маслоу, Ю. Пахомова та ін. Так, Р.
Робертсон і М. Уотерс вважають, що глобалізація є тривалим
історичним процесом - її початок відносять до кінця XV – початку
XVI ст.
Концепція глобалізації як сучасного економічного феномену
(концепція реалістів) - прибічниками даної концепції є відомі
зарубіжні дослідники К. Омає, Т. Левіт, Ф. Фукуяма, А. Вебер та
вітчизняні вчені — О. Білорус, А. Гальчинський, А. Геєць та ін.
Вони піддають критиці концепцію «архаїчної глобалізації»,
вважаючи, що то був не сам процес глобалізації, а його
передумови. Визначення цих тенденцій як глобалізаційних є
беззмістовним, оскільки вони не мали інтенсивності та
всеосяжності, які притаманні глобалізації.
Концепція протоглобалістів – не суперечить поглядам концепції
реалістів, виділяють два етапи глобалізації:
- протоглобальний

5. Класифікація етапів глобалізації Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР):

На основі підходу протоглобалістів експерти ОЕСР пропонують
розрізняти три етапи процесу глобалізації:
• інтернаціоналізація (починаючи з середини XIX ст.) протоглобальна фаза світового розвитку - світ вступив до
активної фази взаємозближення на основі активізації розвитку
торговельних й інвестиційних відносин у глобальному масштабі
завдяки новітнім досягненням НТП;
• транснаціоналізація (починаючи з 1945 р.);
• глобалізація (починаючи з 1980-х рр.).

6. Дискусійні тлумачення терміну «глобалізація».

Нобелевський лауреат Дж. Стігліц визначає глобалізацію, як «більш тісну
інтеграцію країн і народів світу, що спричинена значним скороченням витрат
на перевезення і зв’язок, усуненням штучних бар’єрів на шляху переміщення з
країни в країну товарів, послуг, капіталу, знань та людей».
• К. Омає вважає, що сучасна глобалізація означає нову еру, відмінна риса якої
полягає в тому, що люди всюди дедалі більше потрапляють в залежність від
трендів світового ринку.
• П. Херст і Дж. Томпсон, навпаки, вважають, що глобалізація – це міф, що
приховує той факт, що в рамках світового господарства дедалі більше
виділяються регіони, де національні уряди залишаються дуже сильними.
• Дж. Резенау і Е. Гідденс вважають, що сучасна глобалізація є історично
безпрецедентним явищем, а держави і суспільства у всіх куточках земної
кулі відчувають глибокі зміни, намагаючись адаптуватися до все більш
мінливого світу.

7. Теоретико - методологічні основи аналізу глобалізації

Виділяють наступні підходи в аналізі процесу глобалізації:
• функціональний підхід — акцент робиться на ролі національних держав у праві
спасіння національних економік від згубного впливу глобальних трендів (т. з.
«космополітичної» глобалізації).
«Космополітична» глобалізація – уніфікація світу, здатність стирати національні
відмінності.
• апологетичний підхід — підкреслює роль глобальних ринків в інноваційних
процесах, обмежуючи втручання держави у процеси «космополітичної
глобалізації».
• технологічний
підхід
— головна
увага
приділяється найновішим
«кібернетичним» технологіям як умовно вибіркової (т.з. «гібридної» глобалізації),
яка допомагає периферійним країнам інтегруватися в глобальну економіку,
зберігаючи власне регіональну специфіку.
«Гібридна» глобалізація – поєднання глобальної однорідності із збереженням
регіональної специфіки (глокалізація=глобалізація+локалізація).

8. 3.Сучасні теоретичні дискусії з проблем глобалізації.

Існує два протилежні напрямки поглядів на процес глобалізації:
Перший напрямок представлений глобалістами, які вважають, що
глобалізація – феномен світової економіки, її принципово нова стадія
розвитку. Рушійна сила глобалізації – нові технології ринкової економіки,
а перспективи розвитку планетарної економіки – глобальна цивілізація.
Другий напрямок представлений протилежними поглядами на
глобалізацію. Антиглобалісти не визнають її особливого значення або
феноменальність. Сутність глобалізації вбачається в надмірно
високому рівні взаємозалежності національних економік, рушійною
силою якого виступає еволюційний розвиток міжнародного поділу праці.
Тому глобалізація розглядається як результат історичного еволюційного
розвитку світової економіки. Перспективами такої глобалізації є
інтеграція при одночасній регіоналізації (глокалізація).

9.

10.

11.

Коротко про глобалізацію:
https://www.youtube.com/watch?v=xPD477FuqtY
(рос.):
https://www.youtube.com/watch?v=3lSn7LbeUWg
• коротке пояснення про глобалізацію та її наслідки:
https://www.youtube.com/watch?v=JJ0nFD19eT8
про нерівномірність глобалізації:
• https://www.youtube.com/watch?v=ovFjvcd6q1w