Метод проектів у процесі навчання технологій. (Лекція 9)

1. Лекція 9. МЕТОД ПРОЕКТІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ

ПЛАН
1. З історії розвитку методу навчальних проектів.
2. Класифікація навчальних проектів.
3. Сутність, функції та етапи проектно-технологічної
діяльності учнів.
4. Реалізація методу проектів у процесі навчання
технологій.

2. 1.  З історії розвитку методу навчальних проектів

1. З історії розвитку методу навчальних проектів
Метод проектів виник у 20 рр. ХХ ст. у США. Спершу його називали
«методом проблем» і розвивався він у межах гуманістичного напряму в
філософії та освіті, в педагогічних поглядах та експериментальній роботі
відомого американського педагога Джона Дьюї (1859 – 1952). Він
ґрунтувався на ідеї побудови навчання на активній основі, через
раціональну діяльність учня, за умов стимулювання особистого інтересу
у набутті саме в цих знаннях, які можуть йому знадобитися у житті.
Інший американський педагог Вільям Херд Кілпатрик (1871 – 1965), учень і
послідовник Дж. Дьюї, вдосконалив систему роботи над проектами, під
якими розумів цільові акти діяльності, що ґрунтуються на основі
інтересу дитини. Робота над проектом в американській школі
передбачала усвідомлення учнем мети, оформлення задуму, розробку
організаційного плану, виконання роботи згідно з планом, підведення
підсумків у вигляді письмового звіту.
Метод проектів на початку XX ст. привернув увагу російських педагогів. Ідеї
проектного навчання почали поширюватися в Росії практично
паралельно з розробками американських учених. У 1905 р. під
керівництвом російського педагога Станіслава Шацького (1878 –1934)
було організовано групу педагогічних працівників, які намагалися
активно впроваджувати проектні методи у шкільну практику. Пізніше, у
радянський період, ідеї проектування почали широко використовувати
та включати до навчально-виховного процесу школи. Однак, на жаль,
недостатньо продумано і послідовно, через що постановою ЦК ВКП(б)
від 1936 р. метод проектів було засуджено і заборонено.

3. 2. 2. Класифікація навчальних проектів

Термін «проект» (рrоjесtіо від лат. – кинутий вперед, задум) застосовується в
різних галузях науки, а отже має чимало визначень. В українському
енциклопедичному словнику проект має декілька тлумачень: як сукупність
документальних матеріалів для зведення майбутньої будівлі або
архітектурного комплексу; як прототип, ідеальний образ передбачуваного
або можливого об’єкта, стану; як план, задум якої-небудь дії. У словнику
психології: проект – це мета, якої планується досягнути; філософському
словнику: проект – це прояв творчої активності людської свідомості, через
який у культурі здійснюється діяльнісний перехід від небуття до буття. З
погляду педагогів мова йде про навчальний проект, тобто самостійну
завершену творчу роботу, виконану школярем під керівництвом вчителя.
Навчальні проекти класифікують за такими ознаками:
1. За провідною діяльністю: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні,
практико-орієнтовані.
2. За галуззю виконання: предметні, інтегровані.
3. За змістом: монопредметні , міжпредметні, надпредметні.
4. За складом учасників: класні, шкільні, міські або регіональні; всеукраїнські,
міжнародні.
5. За кількістю учасників: індивідуальні, групові, колективні.
6. За тривалістю виконання: короткотривалі, середньотривалі, довготривалі.

4. 3. Сутність, функції та етапи проектно-технологічної діяльності учнів

Робота над проектом – це особистісно зорієнтоване навчання у
процесі конкретної практичної діяльності, яка виконується на
основі вільного вибору та з урахуванням інтересів учня. Для
педагога – це прагнення знайти розумний баланс між
академічними і прагматичними знаннями, уміннями і навичками.
Сутність проектної технології полягає у стимулюванні інтересу
учнів до певних проблем, що зумовлюють володіння визначеною
сумою знань, та через проектну діяльність – їх практичного
застосування. Метод навчальних проектів передбачає
проходження учнем шляху від теорії до практики, гармонійно
поєднуючи академічні знання з прагматичними та дотримуючи
відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.
Метою навчального проектування є створення педагогом таких
умов під час освітнього процесу, за яких його результатом стає є
індивідуальним досвідом проектної діяльності учня.

5.

Під проектно-технологічною діяльністю розуміється
обґрунтована та спланована діяльність, яка передбачає
розроблення конструкції, технології, виготовлення і реалізацію
об’єкту проектування (переважно виробу або послуги). Ця
діяльність спрямована на формування в учнів певної системи
творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань та
вмінь.
Метою проектно-технологічної діяльності школярів є самостійне
створення творчого навчального проекту (продукту або послуги)
від ідеї до її практичного втілення, який характеризується
суб’єктивною або об’єктивною новизною та має особистісну чи
соціальну значущість.
Розрізняють такі мотиви проектно-технологічної діяльності:
1) пізнавальні (задоволення потреби в знаннях, уміннях,
навичках); 2) матеріальні (задоволення потреби в продуктах
харчування, одязі, предметах побуту і т. ін.); 3) соціальнопрофесійні (задоволення потреби в професійному
самовизначенні); 4) художньо-естетичні (задоволення потреби в
створенні вишуканих виробів); 5) духовні (задоволення потреби в
самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні).

6.

Проектно-технологічна діяльність виконує такі функції: творчу,
перетворювальну, дослідницьку, економічну, технологічну
Зміст проектно-технологічної діяльності складає проведення
дослідницьких підготовчих операцій, конструювання
майбутнього виробу, практичне виготовлення виробу, оцінка та
захист об’єкту проектування.
Результатом проектно-технологічної діяльності є як
визначений виріб або послуга, так і розвиток особистості
школяра, його творчого потенціалу.
У проектно-технологічній діяльності використовуються
різноманітні методи: вербальні і невербальні, механічні,
хімічні, біологічні, енергетичні, інформаційні й ін. Засобами
здійснення проектно-технологічної діяльності є використовувані
учнями різні інструменти, пристосування, машини, механізми,
пристрої та ін. Предметом проектно-технологічної діяльності є
те, з чим учень має справу, на що спрямовані його зусилля –
речовини, матеріали, інформація, виріб, послуга та ін.

7.

Дослідники виділяють чотири основні етапи виконання навчального
проекту, які взаємопов’язані і розкривають послідовність його розробки та
виконання: 1) організаційно-підготовчий; 2) конструкторський;
3)
технологічний; 4) заключний.
І – організаційно-підготовчий
Етапи
ЕТАПИ ТА СТАДІЇ ВИКОНАННЯ ТВОРЧОГО НАВЧАЛЬНОГО ПРОЕКТУ
Стадії навчального проектування
1.1. Формулювання завдання:
– пошук проблеми;
– усвідомлення проблемної сфери;
(визначитись з напрямом і темою проектної діяльності, з виробом, який потрібно
проектувати та виготовляти, описати його, встановити, хто буде ним
користуватись, і чому в ньому виникла потреба).
1.2. Дизайн-аналіз:
– виконання аналізу аналогів у письмовій та графічній формі;
– вироблення ідей та варіантів;
(проведення дизайн-аналізу; взаємозв’язок між призначенням виробу та матеріалом,
з якого він виготовлений; аналіз форми виробу; зв’язок між формою і
функціональним призначенням виробу; способи ручної та механічної обробки
матеріалів; кінцева обробка та оздоблення виробів).
1.3. Аналіз виробу:
– формування основних параметрів і граничних вимог;
– вибір оптимального варіанту та обґрунтування проекту;
– прогнозування результатів.
(сформувати критерії, що враховують інтереси споживача; критерії вибору
матеріалу, розмірів виробу; критерії визначення технологічності виробу; екологічні,
ергономічні критерії; критерії вибору способу виробництва та оформлення виробу).

8.

ІІ – конструкторський
2.1. Розробка початкових ідей:
– генерування ідей, розробка і складання ескізів, зарисовок;
(виконання ескізів, рисунків, моделей з паперу чи пластичних матеріалів таких як:
пластилін, глина, гіпс та ін.).
2.2. Оцінка ідей з метою вибору найдосконалішої:
– оцінка ідей за розробленими критеріями, вибір найвдалішої за максимальною
кількістю позитивних якостей.
(аналіз ідей, ескізів, рисунків за сформованими критеріями, що враховують інтереси
споживача; критерії вибору матеріалу, розмірів виробу; критерії визначення
технологічності виробу; екологічні, ергономічні критерії; критерії вибору способу
виробництва та оформлення виробу.)
2.3. Детальне відпрацювання кращої ідеї:
– розробка детального ескізу, креслення;
– опис виробу;
(детальне відпрацювання проекту запропонованого вчителем; визначення необхідної
технічної документації для виготовлення спроектованого виробу; розробка ескізу;
виконання креслень; опис виробу.)
2.4. Підбір матеріалів, інструментів та обладнання:
– підбір матеріалів;
– підбір інструментів, обладнання та пристроїв.
2.5. Вибір технології:
– визначення та розробка технології обробки деталей;
– вибір технології з’єднання деталей;
– визначення технології оздоблення виробу;
– складання технологічної карти.
2.6. Економічне та екологічне обґрунтування:
– визначення витрат часу на проектування і виготовлення виробу;
– визначення потрібної кількості матеріалів на виріб;
– визначення собівартості виробу та його ціни;
– проведення екологічної експертизи виробу.
2.7. Міні-маркетингове дослідження:
– вивчення попиту і пропозиції на спроектований виріб;
– розробка власного товарного знаку;
– пошук пропозиції і можливостей (шляхів реалізації спроектованого виробу).
2.8. Організація робочого місця і праці:
– обладнання робочого місця;
– визначення ергономічних і гігієнічних норм;
– визначення безпечних умов праці.

9.

III – технологічний етап:
3.1. Виконання технологічної послідовності виготовлення виробу:
– виконання операцій з виготовлення деталей;
– коригування технологічних операцій та режимів обробки;
– виконання складання виробу;
– виконання оздоблення виробу.
3.2. Самоконтроль власної діяльності:
– здійснення контролю якості обробки деталей;
– проведення контролю якості складання виробу;
– визначення якості оздоблення виробу.
3.3. Дотримання технологічної і трудової дисципліни, культури праці:
– слідкування та контроль за технологічною дисципліною;
– дотримання трудової дисципліни;
– виконання вимог культури праці;
– самовиховання.
3.4. Оцінка якості виробу:
– здійснення оцінки якості спроектованого і виготовленого виробу;
– порівняння власного виробу з відомими та теоретичними проектами.

10.

ІV – заключний
4.1. Коригування виконаного виробу:
– порівняння виконаного проекту із запланованим;
– усунення недоліків і несправностей.
4.2. Випробування виробу:
– підготовка до випробування;
– виконання випробування;
– фіксація параметрів під час випробування.
4.3. Самооцінка проекту:
– здійснення самоаналізу виробу;
– самооцінка діяльності та проекту.
4.4. Аналіз підсумків:
– аналіз проведеної роботи;
– підведення підсумків роботи.
4.5. Оформлення проекту:
– виконання і написання тексту опису проекту;
– оформлення товарного знаку виробу.
(виконання титульної сторінки, змісту, висновків та списку використаної
літератури.)
4.6. Захист проекту
(учень проводить самооцінку діяльності на всіх етапах роботи над проектом
та підводить підсумки в цілому; зазвичай учень двічі оцінює проект: 1) самостійно
проводить оцінку виробу і пропонує шляхи його удосконалення; 2) через проект
аналізує процес проектування і виготовлення виробу, при цьому проходить
потужне накопичення знань і розуміння кращого виконання поставленого завдання)

11. 4. Реалізація методу проектів у процесі навчання технологій

Під час організації навчального проектування вчитель технологій
виконує такі функції: 1) допомагає учням у пошуку джерел,
необхідних їм у роботі над проектом; 2) сам виступає джерелом
інформації; 3) координує увесь процес роботи над проектом; 4)
підтримує і заохочує учнів у роботі над проектом, не виконуючи
роботи замість них.
Основними завданнями вчителя технологій при організації проектнотехнологічної діяльності учнів є:
1. Не лише передати учням необхідний обсяг тих чи інших знань, а
навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для
розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань.
2. Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності
працювати в різноманітних групах, виконуючи різні соціальні ролі
(лідера, виконавця, посередника тощо).
3. Розширити коло спілкування дітей, ознайомлювати з досягненнями
інших культур, різними поглядами на однакову проблему.
4. Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими методами і
прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з
різних позицій, висувати гіпотези, знаходити шляхи її реалізації,
робити висновки.

12.

Учитель технологій повинен знати основні вимоги, які висуває
проектна технологія до її організації: 1) наявність значущої у
дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), яке
потребує інтегрованих знань, наукового пошуку для її
розв’язання; 2) практична, теоретична і пізнавальна значущість
передбачуваних результатів; 3) самостійна (індивідуальна,
парна, групова) діяльність учнів; 4) структурування змістової
частини проекту (з указуванням поетапних результатів);
5) використання дослідницьких методів: визначення проблеми
і завдань, що випливають з неї; висунення гіпотези та шляхів їх
розв’язання; обговорення методів дослідження; оформлення
кінцевих результатів; аналіз отриманих даних; підведення
підсумків; коригування висновків.

13.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ТВОРЧОГО ПРОЕКТУ
№
з/п
1.
2.
3.
4.
5.
Критерії
Функціональність:
– раціональність розмірів;
– забезпечення вимог гігієни;
– забезпечення зручності в користуванні.
Комбінованість та технологічність:
– кількість операцій, використаних при виготовлені об’єкту;
– доцільність та доступність використання матеріалів, технологій, інструментів
і обладнання згідно зі структурою виробу (монолітна, каркасна, оболонкова).
Естетичність:
– форма об’єкту, її характеристика та доцільність;
– доцільність поєднання форми об’єкту з декором;
– корисність нововведень;
– якість та доцільність опорядження, оздоблення та захисту виробу
(шліфування, лакування, фарбування, просмолювання та ін.);
– якість виконання декору.
Конструктивність:
– раціональне використання матеріалу;
– простота конструкції;
– надійність конструкції;
– експлуатаційна надійність.
Ергономічність:
– кількість часу, витраченого на виготовлення об’єкту проектування;
– доцільність та кількість витраченого матеріалу на виготовлення об’єкту;
– відповідність виробу до зазначених функцій об’єкту.