Similar presentations:
Інноваційні педагогічні технології у трудовому навчанні. (Лекція 10)
1. Лекція 10. ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ТРУДОВОМУ НАВЧАННІ
Лекція 10. ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇУ ТРУДОВОМУ НАВЧАННІ
ПЛАН
1. Сутність інноваційної педагогічної технології.
2. Історичні етапи становлення і розвитку педагогічних
технологій.
3. Інноваційні педагогічні технології в трудовому
навчанні та шляхи їх впровадження.
2. 1. Сутність інноваційної педагогічної технології
1. Сутність інноваційної педагогічної технологіїІнновації – новостворені (застосовані) чи вдосконалені
технології, а також організаційно-технічні рішення
виробничого, адміністративного або іншого характеру, які
істотно змінюють обсяги, якість соціальної сфери.
Освітні інновації – новостворені чи вдосконалені технології
навчання, виховання, управління, що істотно змінюють
структуру і якість освітнього процесу. У широкому розумінні
освітні інновації – є вперше створені, вдосконалені або
застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи,
їх компоненти, що істотно поліпшують результати освітньої
діяльності.
Педагогічні інновації – 1) процес становлення чи вдосконалення
теорії і практики освіти, який оптимізує досягнення її мети;
2) результат процесу впровадження нового в педагогічну
теорію і практику, що оптимізує досягнення освітньої мети.
Педагогічні інновації є новаторським педагогічним досвідом,
який формується автором або групою авторів і є об’єктом
права інтелектуальної власності.
Поняття «технологія» (з грец. techne – мистецтво, ремесло,
logos – вчення) виникло в зв’язку з технічним прогресом як
сукупність знань про способи і засоби обробки матеріалів.
3. Порівняльна характеристика визначень «педагогічна технологія»
ДжерелоТ. Сакамото
Н. Мітчел
К. Річмонд
Визначення
Педагогічна технологія – це впровадження в педагогіку системного
способу мислення, який можна назвати «систематизацією освіти».
Педагогічна технологія – це дослідження з метою виявлення
принципів і розробки прийомів оптимізації освітнього процесу
шляхом аналізу чинників, які підвищують освітню ефективність
шляхом конструювання і застосування прийомів і матеріалів, а також
за допомогою оцінки використання методів навчання.
Педагогічна технологія – це система забезпечення та відтворення
позитивних наслідків педагогічної діяльності.
Педагогічна технологія – це сукупність психолого-педагогічних
установок, які визначають спеціальний набір і компонування форм,
В. Беспалько методів, способів, прийомів навчання, допоміжних засобів. Вона
являє собою організаційно-методичний інструментарій педагогічного
процесу.
Педагогічна технологія – це опис процесу досягнення запланованих
І. Волков
результатів навчання.
Педагогічна технологія – це продумана в усіх деталях модель
спільної педагогічної діяльності з проектування, організації й
В. Монахов
реалізації навчального процесу з безумовним забезпеченням
комфортних умов для учнів і вчителя.
Педагогічна технологія – це системна сукупність і порядок
функціонування всіх особистісних, інструментальних і
М. Кларін
методологічних засобів, які використовуються для досягнення
педагогічних цілей.
Педагогічна технологія – це науково обґрунтована педагогічна система,
що забезпечує досягнення певної навчальної або виховної мети через
О. Савченко чітко визначену послідовність дій, спроектованих на розв’язання
проміжних цілей і наперед визначений кінцевий результат.
ЮНЕСКО
(1986 р.)
Педагогічна технологія – це систематичний метод планування,
застосування й оцінювання всього процесу навчання та засвоєння знань
шляхом урахування людських і технічних ресурсів та взаємодії між
ними, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти.
4.
До структури педагогічної технології входять:1) концептуальна основа;
2) змістова частина: цілі, зміст навчання;
3) процесуальна частина (технологічний процес): організація й управління
освітнім процесом через форми, методи і засоби навчання;
4) діагностика освітнього процесу.
Основними критеріями технологічності вважають:
– концептуальність (кожній педагогічній технології має бути притаманна
певна наукова концепція, що містить філософські, соціологічні чи
педагогічні обґрунтування);
– системність (у педагогічній технології мають простежуватися всі ознаки
системи: логіка процесу, взаємозв’язок його частин, цілісність);
– керованість (передбачає можливість діагностики досягнення цілей,
планування процесу навчання);
– ефективність (технологія має вибиратися відповідно до результатів і
оптимальних витрат, гарантувати досягнення певного стандарту
навчання);
– відтворюваність (можливість застосування педагогічних технологій в
інших однотипних освітніх закладах іншими суб’єктами).
5.
Інноваційні педагогічні технології – це новостворені абовдосконалені педагогічні системи, які забезпечують високий
рівень навчально-виховного процесу. Іншими словами, інноваційна
педагогічна технологія є діяльним сценарієм організації на
сучасному рівні навчально-виховного процесу учнів з метою
досягнення певної мети.
У конкретному вигляді інноваційна педагогічна технологія є
передбаченою моделлю системи дій вчителя та учнів, яку
необхідно виконати в ході оптимально організованого навчальновиховного процесу з метою одержання високого рівня кінцевих
результатів.
6. 2. Історичні етапи становлення і розвитку педагогічних технологій
2. Історичні етапи становлення і розвиткупедагогічних технологій
Перший період (1940 – 1950 p.p.) характеризується появою у
школах різноманітних технічних засобів одержання інформації
(від запису і відтворення звуку до проекції зображення на
екран), об’єднаних поняттям «аудіовізуальні засоби». Це
магнітофони, телевізори, програвачі, проектори, які мали
побутове, а потім і навчальне призначення. Термін «технологія
в освіті» на той час означав застосування інженерної думки в
навчально-виховному процесі.
Другий період (1950 – 1960 p.p.) відзначається виникненням і
використанням технологічного підходу, теоретичною базою
якого стала ідея т. зв. програмованого навчання. Були
розроблені аудіовізуальні засоби, спеціально призначені для
навчальної мети: засоби зворотного зв’язку, електронні класи,
навчальні машини, лінгафонні кабінети, тренажери та ін. На
відміну від терміна «технологія в освіті», який був ідентичний
поняттю ТЗН, під «технологією освіти» почали розуміти
науково-педагогічний опис сукупності засобів і методів
педагогічного процесу. В 60-ті рр. ХХ ст. фахівці з питань
програмованого навчання першими почали використовувати
термін «педагогічні технології».
7.
Для третього періоду (1960 – 1970 p.p.) були характерні такіособливості: 1. Відбувається розширення бази педагогічної
технології. Крім аудіовізуальної освіти і програмованого навчання
розглядаються основи інформатики, теорія телекомунікацій,
педагогічна кваліметрія тощо. 2. Змінюється методична основа
педагогічної технології, зокрема здійснюється перехід від
вербального до аудіовізуального навчання. 3. Ведеться активна
підготовка професійних педагогів-технологів, стає реальністю
масовий випуск таких ТЗН, як відеомагнітофон, карусельний
кадропроектор, поліекран, електронна дошка, рейкова система
кріплення схем, синхронізатори звуку та зображення тощо.
Четвертий період (1970 – 1980 p.p.) характеризується еволюцією
поняття «педагогічна технологія», зокрема її особливостями стало
створення комп’ютерних аудиторій, дисплейних класів, зростання
кількості та якості педагогічних програмних засобів, використання
систем інтерактивного відео.
П’ятий період (починаючи з 1980 – 1990 р.р.) характеризується
реальним впровадженням педагогічних технологій у навчальних
закладах різних рівнів.
8. 3. Інноваційні педагогічні технології в трудовому навчанні та шляхи їх впровадження
3. Інноваційні педагогічні технології в трудовомунавчанні та шляхи їх впровадження
Основні інноваційні педагогічні технології, які використовуються в
трудовому навчанні:
1) інформаційно-комунікаційні технології ;
2) інтерактивні технології;
3) технології розвитку творчих здібностей;
4) технології особистісно зорієнтованого навчання;
5) технології проблемного навчання ;
6) технології програмованого навчання;
7) технології нейро-лінгвістичного програмування.
9.
Головними аспектами впровадження інноваційних педагогічнихтехнологій на сучасному етапі є:
1) технологізація всіх видів науково-педагогічних досліджень;
2) зміщення державного фінансування зі сфери фундаментальних
досліджень у розвиток соціальної та інформаційної інфраструктури
освіти;
3) впровадження сучасних комп’ютерних і мережевих технологій;
4) створення нових гнучких організаційних форм у вигляді мобільних
наукових організацій оперативного реагування на актуальні
проблеми.