Культура за часів Польсько-Литовської доби

1. Культура за часів Польсько-Литовської доби

РОБИЛИ: ВОЙТКО АНАТОЛІЙ, БОГИРА РОМАН, ВВЕДЕНСЬКИЙ ЕДУАРД ,
УЛЬЯНА ДЗЬОБА, ГЕРАСИМОВ ВОЛОДИМИР, ШАЛИГА НАЗАР

2. Культура в Україні у XIV — першій половині XVII ст

• У XIV — першій половині XVII ст. культура України розвивалася в складних
умовах. Роз'єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного
центру, тяжкий іноземний гніт, спустошливі турецько-татарські іга нестерпне
гноблення польських, литовських, угорських, молдовських, турецьких і
українських феодалів, що його зазнавали народні маси, — все це гальмувало
розвиток продуктивних сил, формування української народності і становлення
української національної культури.
• . Одночасно з цим в Україні ширилися ідеї європейського Відродження,
Ренесансу XIV — XVI ст. Це, передусім, були ідеї Гуманізму і Реформації. Нові,
гуманістичні ідеї й стиль Відродження проникали в живопис, музику, театр та
інші галузі мистецтва.

3. Дії культурних діячів

• Діячі української культури, ґрунтуючись на рідній спадщині,
зокрема часів Київської Русі, і виявляючи підвищений інтерес
до античної культури, творчо запозичуючи ідеї європейського
Відродження, намагалися вивільнити інтелектуальну
діяльність людини з-під влади церкви, поширювати в народі
освіту й наукові знання, підносити його людську гідність,
розвивати українську мову й національну культуру. Для цього
засновувалися школи, налагоджувалося книговидання,
розвивалися світські науки — логіка, філософія, астрономія,
природознавство, історія, література та ін. Нові, гуманістичні
ідеї й стиль Відродження проникали в живопис, музику, театр
та інші галузі мистецтва.
Латинський кафедральний собор у Львові.

4. Роль культури у визвольній боротьбі українського народу.

• Важливою рисою формування й становлення української культури,
особливо з другої половини XVI і в першій половині XVII ст., була
підпорядкованість її розвитку і інтересам визвольної боротьби-українського
народу проти гніту шляхетської Польщі, проти наступу католицизму й унії.
Одночасно із збройною боротьбою на Україні дедалі ширше розгорталася
ідеологічна боротьба, спрямована проти намагання польських феодалів і
католицького духівництва денаціоналізувати й окатоличити українське
населення.

5. Ідеологічна боротьба

• В ідеологічній боротьбі, в якій український народ
відстоював свою національну самобутність і
незалежність, своє право на історичне існування,
найактивнішу участь брало міське населення,
оскільки міста були економічно більш розвинені, а
міські жителі більш освічені й консолідовані. У
центрі ідеологічної боротьби стояли створені
міщанами церковні братства, які протистояли
католицизму й унії, дбали про підтримку
православних церков і монастирів, про створення
шкіл і розвиток освіти, про заснування друкарень і
видання літератури, особливо полемічної, а також
підручників і т. ін.
Ікони Юрія Змієборця

6. Книгодрукування в Україні

• Для розвитку культури величезне значення мало
поширення друкованих книг і початок та розвиток
друкарства. Велику роль відіграло зародження в
Кракові й Чорногорії наприкінці XV ст. видання
книг кирилицею на церковнослов'янській мові. У
1491 р. у Кракові міщанин із Франконії німець
Швайпольт надрукував кириличним шрифтом
богослужебні книги «Октоїх», «Часослов» і
«Псалтир». Ці книги мали велике поширення в «Апостол» — перша друкована книга в Україні
Україні, а через неї і в Росії.

7. Усна народна творчість

• Найяскравіше формування української мови і участь народних мас у
творенні духовної культури виявилися в усній народній творчості. У XIV —
першій половині XVII ст. продовжувала розвиватися обрядова народна
поезія, що своїми початками сягає в давнішні часи,— весільні пісні,
поховальні голосіння, колядки, щедрівки, веснянки тощо.

8. Література. Полемічні твори.

• Розвивалася оригінальна і поширювалася перекладна література.
З'являлися твори ораторсько-проповідницької (проповіді, повчання,
учительські євангелія), житійної, паломницької літератури, історичні твори
— літописи. Одночасно з традиційними жанрами в літературі виникали і
нові жанри — посвяти, передмови й післямови до друкованих книжок і
різноманітного типу вірші — епіграми, емблеми, панегірики, декламації,
інтермедії, полемічні, історичні, морально-дидактичні вірші та ін. У віршах
прославлялася боротьба проти ворогів, оспівувалася вірність вітчизні.

9. Архітектура і образотворче мистецтво

• Для цього періоду характерним є поступове
проникнення в будівництво й живопис
національних, народних рис, з одного боку, і
зменшення церковних впливів та збільшення
світських елементів, заповнення релігійних
сюжетів образами, взятими з реального
життя, ширше зображення природи, почуттів
і переживань людей, більш гуманістичний
зміст і реалістичні форми художніх витворів
Скульптура Надгробок князя Костянтина
— з другого.
Острозького, 1579 рік, фото знищеної
пам'ятки.

10. Висновок

• Отже, протягом XIV — першої половини XVII ст., в складних умовах
роз'єднаності українських земель і відсутності єдиної української держави,
розвивалась українська національна культура. З посиленням національнорелігійного й соціального гноблення, насильницької політики
покатоличення й полонізації, що її проводили урядові кола й феодали
Польщі, розвиток української культури наприкінці XVI — початку XVII ст.
набув характеру національно-культурного відродження. Зберігаючи й
розвиваючи рідну мову й культуру, український народ відстоював право на
свою національно-культурну й державну незалежність, на свою
самостійність.

11. Дякую за увагу!

РОБИЛИ: ВОЙТКО АНАТОЛІЙ, БОГИРА РОМАН, ВВЕДЕНСЬКИЙ ЕДУАРД ,
УЛЬЯНА ДЗЬОБА, ГЕРАСИМОВ ВОЛОДИМИР, ШАЛИГА НАЗАР