Підготовка десантно-штурмового (аеромобільного, парашутно-десантного) взводу до десантування та бою

1.

ВИСОКОМОБІЛЬНІ ДЕСАНТНІ ВІЙСЬКА
ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

2.

ВІЙСЬКОВА АКАДЕМІЯ
Факультет підготовки спеціалістів ВДВ
Кафедра Управління діями підрозділів високомобільних
десантних військ
Навчальна дисципліна
УПРАВЛІННЯ ДІЯМИ ТА ТАКТИКА ПІДРОЗДІЛІВ
ВИСОКОМОБІЛЬНИХ ДЕСАНТНИХ ВІЙСЬК
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 8. ПІДГОТОВКА ДЕСАНТНОШТУРМОВОГО (АЕРОМОБІЛЬНОГО, ПАРАШУТНОДЕСАНТНОГО ) ВЗВОДУ ДО ДЕСАНТУВАННЯ ТА
БОЮ.
Заняття 1. ПІДГОТОВКА ДЕСАНТНО-ШТУРМОВОГО
(АЕРОМОБІЛЬНОГО,
ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНОГО)
ВЗВОДУ ДО ДЕСАНТУВАННЯ ТА БОЮ.
Лекція

3.

НАВЧАЛЬНА МЕТА:
1. Ознайомити курсантів з підготовкою десантно-штурмового
(аеромобільного,
парашутно-десантного)
взводу
до
десантування та бойових дій, порядком роботи командира
взводу при підготовці до десантування та бойових дій в районі
зосередження, на марші, та в районі очікування.
2. Сконцентрувати увагу на найбільш складних і вузлових
питаннях навчального матеріалу на прикладах з досвіду
бойових дій і військових навчань.
3. Виховувати у тих, хто навчається, впевненість у високих
бойових здібностях підрозділів високомобільних десантних
військ, рішучість та ініціативу при виконанні бойових завдань.

4.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:
1. Підготовка десантно-штурмового
(аеромобільного, парашутно-десантного)
взводу до десантування та бойових дій
2. Порядок роботи командира взводу при
підготовці до десантування та бойових дій.
2.1. В районі зосередження.
2.2. На марші.
2.3. В районі очікування.

5.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Белов М.И., Авилин В.Ф. Аеромобильные операции армии США.
М.: Воениздат, 1977. – 141 с.
2. Бойовий статут високомобільних десантних військ. ч. ІІІ (взвод,
відділення) (проект). – Од.: Військова академія, 2015.
3. Военно-энциклопедический словарь–М.: Воениздат, 1990– 863 с
4. Тактика дій аеромобільних підрозділів частина І. Бойове
застосування аеромобільного (аеромобільно-десантного,
парашутно-десантного) відділення та взводу. Конспект лекцій. Од.:
ОІСВ, 2003. – 159 с.
5. Методичні рекомендації щодо підготовки та застосування
частин та підрозділів під час АТО. Інв. 1390.

6.

1. Підготовка десантно-штурмового
(аеромобільного, парашутнодесантного) взводу до
десантування та бойових дій

7.

Підготовка взводу до десантування та виконання
бойових завдань включає:
- марш у райони зосередження (очікування), зосередження у
вихідному районі для десантування (ВРД);
- організацію десантування та бою;
- підготовку до десантування особового складу, озброєння,
техніки та запасів матеріальних засобів;
- вихід взводу на посадковий майданчик (аеродром);
- завантаження озброєння, техніки та вантажів у вертольоти
(літаки) (після виконання цього пункту командир взводу
доповідає старшому начальнику про готовність до
десантування, особовий склад розміщується поблизу
вертольотів (літаків));
- посадку особового складу десанту у вертольоти (літаки).
Командир взводу повинен планувати свою роботу так, щоб
якнайбільше часу надавати підлеглим для підготовки до
виконання бойового завдання.

8.

Десантування – перекидання повітрям підрозділів,
частин та з’єднань у тил противника для виконання бойових
завдань.
Включає
Зліт літаків
(вертольотів)
з десантом
Побудову їх
бойових
порядків
Переліт у
район
десантування
Викидання
або висадку
десанту
в районі
десантування
характеризується
Дальність
Глибина
Тривалість
Висота
польоту
Висота
викидання

9.

ПЕРЕКИДАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ПОВІТРЯНОГО ДЕСАНТУ В ТИЛ ПРОТИВНИКА
Початок - з моменту зльоту літака (вертольоту)
Закінчення - висадка (викидка) десанту;
викидку (висадку) десанту
в призначений район
ДЕСАНТУВАННЯ ВКЛЮЧАЄ:
О/С - 600-1000м
(200м)
шикування бойових порядків частин і підрозділів
ВТА (авіації СВ); їх політ;
БТ - 800-1200м
зліт літаків (вертольотів) з
десантом
висота викидання десанту
Район десантування
(плошадка приземлення)
Глибина десантування
висота польоту літаків
ХАРАКТЕРИСТИКИ
ДЕСАНТУВАННЯ
Дальність десантування
Тривалість десантування
ВРД

10.

Для підготовки повітряного десанту,
АвСВ і ВТА до десантування і бойових
дій призначається вихідний район для
десантування (ВРД).
Він включає: основні і запасні
аеродроми (посадочні площадки: (1,5км х
0,5км.) для частин АвСВ та ВТА, основні і
запасні райони зосередження (для
батальйону – до 10 кв. км; роти - до 3 кв.
км.) та основні і запасні райони
очікування військ, що десантуються (на
відстані 5-10 км від аеродромів зльоту).
ВРД призначаються на відстані 50-120 км
від лінії зіткнення сторін, і обмежуються
радіусом польоту АвСВ та ВТА.
Коли десантування проводиться тільки
вертольотами, райони очікування, як
правило, не призначаються.
50-120 км. і більше
ВРД

11.

ІДГОТОВКА ДО ДЕСАНТУВАННЯ ТА БОЮ
Початок – з одержанням бойового завдання
Закінчення-посадка особового складу в літаки (вертольоти)
Вихідний район для десантування (ВРД)
Район очікування
Аеродром
зльоту
(для підрозділів, які
десантуються літаками)
Посадочні площадки для вертольотів
призначаються, як правило, безпосередньо у
районах зосередження десанту, або поблизу них.
Розміри площадок (до 1,5 км Х 0,5-0,7 км)
повинні дозволяти одночасне розміщення на
кожній не менше ескадрильї вертольотів і їх зліт.
Район
зосередження
Аеромобільні
підрозділи
Парашутнодесантні
підрозділи
марш
марш
площадка
переукладання
парашутів
Парашутнодесантні
підрозділи
ППД

12.

Вихідний район для десантування (ВРД)
5-10км
Район очікування
Аеродром
зльоту
(для підрозділів, які
десантуються літаками)
5-10км
ППД
S=до3км2
Район
зосередження
Аеромобільні
підрозділи
Парашутнодесантні
підрозділи
марш
0,5км
1,5км
марш
площадка
переукладання
парашутів
Парашутнодесантні
підрозділи

13.

Переліт АвСВ та ВТА з десантом у район десантування
здійснюється у смузі прольоту. Ширина смуги прольоту складається із
ширини побудови бойового порядку АвСВ (ВТА) та двох дальностей
ураження засобів ППО загальновійськових підрозділів противника
(ширина для АвСВ = 4 -6 км).
Смуга прольоту знаходиться у смузі подавлення засобів ППО
противника ширина, якої складається із двох дальностей ураження
засобів ППО противника малої дальності і складає 60 – 100 кілометрів.
1 дшр
60-100 км.
аемдб
4-6 км.
2 дшр
3 дшр
Т
Т
Вихідний район
для десантування

14.

Побудова бойових порядків АвСВ (ВТА) при десантуванні
повинна забезпечити мінімальні терміни викидання (висадки)
повітряного десанту, безпеку польоту літаків (вертольотів) і приземлення
особового складу після викидання, найменшу уразливість літаків
(вертольотів) від засобів ППО противника.
Бойовий порядок ВТА при польоті на десантування
Група забезпечення
(наведення та РЕБ)
Десантна група

15.

За доставку повітряного десанту в район десантування
відповідає командир авіаційного з’єднання (частини, підрозділу)
і після викидання (висадки) авіація повертається на свої аеродроми,
а десант діє самостійно.

16.

2. Порядок роботи командира взводу при підготовці до
десантування та бойових дій.
2.1. В районі зосередження.
Райони зосередження призначаються для прихованого (скритого)
розташування підрозділів, частин і з’єднань повітряного десанту та
підготовки їх до десантування і виконання бойових завдань. Вони
повинні забезпечувати: розосереджене та приховане розміщення
особового складу, озброєння, техніки та матеріальних засобів;
можливість швидкого збору підрозділів і висування їх у вказаному
напрямку; умови для укладки парашутів та підготовки до
застосування багатокупольних, парашутно-реактивних і парашутних
безплатформенних систем; сприятливі санітарно-епідемічні умови;
достатню кількість джерел води, доріг та під’їзних шляхів для
автотранспорту.

17.

Взвод у районі зосередження (очікування) розташовується в складі
роти. При цьому він повинен максимально використовувати захисні і
властивості місцевості, що маскують, і бути в постійній готовності до
відображення нападу наземного і повітряного противника, а також до
знищення його диверсійно-розвідувальних груп. Бойові машини
(бронетранспортери) розташовуються в складках місцевості на видаленні
20 - 25 м одна від іншої з урахуванням можливості швидкої побудови
колони, особовий склад - поблизу своїх машин.

18.

У районі зосередження проводяться:
дозаправка БМД (БТР) пальним і їх технічне
обслуговування;
видача особовому складу боєприпасів, засобів
індивідуального захисту і медичної допомоги, сухих
пайків, спорядження, десантного обмундирування та
інших предметів екіпіровки;
дозавантаження боєприпасами бойових машин;
перевірка укомплектованості засобів десантування
відповідно до бойового застосування техніки, що
десантується на них, перевірка стану, а за необхідності
переукладка парашутів;
передстрибкова підготовка особового складу;
постановка завдання особовому складу на марш у
район очікування.

19.

2.2. На марші.
Взвод завжди повинний бути готовим до маршу на різноманітні відстані в
умовах постійної загрози застосування противником зброї масового
ураження, авіації, повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних груп,
радіоактивного, хімічного і біологічного зараження, руйнування доріг і
переправ.
Марш - організоване пересування підрозділів у колонах по дорогах і
колонних шляхах з метою виходу в призначений район у визначений старшим
командиром час. За будь-яких умов обстановки, підрозділи повинні прибути в
призначений район своєчасно і в готовності до виконання бойового завдання.
Марш у район очікування взвод здійснює у складі роти, як правило, вночі
або за інших умов обмеженої видимості.
Взвод здійснює марш на бойових машинах (бронетранспортерах,
автомобілях), маючи дистанції між машинами 25-50 м. При русі по курних
дорогах, в ожеледь, по дорогах, що мають круті підйоми, спуски і повороти, а
також при русі з підвищеною швидкістю, дистанції між машинами
збільшуються.
Середня швидкість руху взводу по дорогах без урахування часу на
привали може бути: на бойових машинах (бронетранспортерах) – 25-30
км/год, на автомобілях – 30-40 км/год, у пішому порядку – 4-5 км/год, на
лижах – 5-7 км/год.

20.

Отримавши завдання на марш, командир взводу при з'ясуванні
завдання і оцінці обстановки вивчає по карті (схемі) маршрут руху,
умови здійснення маршу і до яких дій бути готовим, визначає
порядок підготовки взводу до маршу, намічає склад чергових
вогневих засобів і спостерігачів. Наказ на марш командир взводу
віддає звичайно всьому особовому складу взводу.
У наказі на марш командир взводу указує:
•завдання взводу, маршрут руху, район зосередження і час прибуття
в нього, побудова колони, дистанцію між машинами і швидкість
руху;
•завдання черговим вогневим засобам;
•час готовності до маршу;
•своє місце і заступника.
Після віддачі наказу на марш командир взводу дає вказівки щодо
дотримання заходів безпеки і дисципліни маршу, повідомляє
сигнали управління, оповіщення і порядок дій по них, а також
порядок ведення вогню по повітряним цілям.

21.

При підготовці до маршу командир взводу зобов'язаний перевірити
справність машин, озброєння, засобів захисту і пожежогасіння,
приладів нічного бачення, засобів зв'язку і світломаскування,
наявність засобів спеціальної обробки; заправлення пальним;
кріплення засобів десантування; наявність і правильність укладки
боєприпасів, шанцевого інструменту і засобів підвищення
прохідності машин. Про готовність до маршу він доповідає
командиру роти (взводу).
Командир взводу на марші зобов'язаний підтримувати встановлений
порядок руху, не допускати затримок на переправах, перевалах, у
тіснинах і населених пунктах, вести безперервне кругове
спостереження за наземним, повітряним противником і сигналами
командира роти (взводу), своєчасно оповіщати особовий склад про
противника, а також про радіоактивне, хімічне і біологічне
зараження, підтримувати постійну готовність взводу (відділення) до
ведення бою.
Командир взводу слідує в голові колони взводу.

22.

2.3. В районі очікування.
Райони очікування призначаються для прихованого розташування
підрозділів, частин і з’єднань повітряного десанту, які десантуються
літаками, та завершення їх підготовки до десантування і бойових дій.
Вони повинні забезпечувати: приховане розміщення підрозділів десанту;
зручність підготовки до десантування особового складу, озброєння,
техніки та запасів матеріальних засобів; захист від зброї масового
ураження та високоточної зброї; швидкий вихід на аеродроми.
У районі очікування (на аеродромі) проводяться:
завершення підготовки озброєння, бойової техніки і
матеріальних засобів до десантування;
навантаження бойової техніки, озброєння і запасів матеріальних
засобів у вертольоти (літаки);
постановка бойового завдання особовому складу.
Порядок роботи командира взводу з організації десантування та бою
залежить від умов обстановки, наявності часу і характеру
поставленої задачі.

23.

Організація десантування та бою командиром
взводу включає:
- з'ясування отриманого бойового завдання;
- оцінку обстановки;
- прийняття рішення;
- віддачу бойового наказу;
- організацію взаємодії;
- організацію бойового забезпечення;
- організацію управління;
- підготовку особового складу, озброєння та
бойової техніки до виконання бойового завдання;
- доповідь командиру роти про готовність
особового складу, озброєння та бойової техніки до
бою.

24.

Під час з'ясування отриманого завдання
командир взводу повинен зрозуміти:
завдання роти і взводу;
які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу
уражаються засобами старших командирів;
завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;
чим підсилюється взвод;
час готовності взводу до виконання завдання.

25.

В розрахунку часу командир підрозділу визначає
час, необхідний для:
- здійснення маршу в район очікування;
- організації десантування та ведення бою;
- підготовки особового складу, озброєння і бойової
техніки до десантування та ведення бою;
- прийому їжі та відпочинку особового складу,
виходу на аеродром (посадочну площадку),
завантаження техніки і посадки особового складу в
літаки (вертольоти).

26.

Оцінка обстановки полягає у вивченні всіх елементів
тактичної обстановки, а також об'єктивних умов та
суб'єктивних факторів, з яких ця тактична обстановка
складається до початку бою, та з яких буде розвиватися в ході
бою в тилу противника.
Тактична обстановка складається з певних об'єктивних умов,
якими є: характер місцевості; пора року та стан погоди; час
доби; інші умови.
На тактичну обстановку здійснюють вплив різні суб'єктивні
фактори, наприклад:
мета бою (бойове завдання);
рівень тактичного мислення командирів;
морально-психологічний та фізичний стан особового складу;
фактор небезпеки та наявність бойового досвіду;
фактор раптовості;
прийоми та способи дій, що застосовуються.

27.

Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен
вивчити:
- склад, положення і можливий характер дій
противника, місця розташування його вогневих засобів,
його сильні і слабкі сторони, найбільш ймовірні напрямки
дій танків, а також літаків і вертольотів на малих і
гранично малих висотах, напрямки можливого відходу
противника з об'єкта;
- стан, забезпеченість і можливості взводу та приданих
підрозділів;
- склад, положення, характер дій сусідів та умови
взаємодії з ними;
- місцевість, її прохідність, захисні та маскуючі
властивості, вигідні підступи до об'єкта захоплення, умови
спостереження і ведення вогню.

28.

У висновках з оцінки обстановки командир
підрозділу звичайно визначає;
про противника: якого противника і де треба
знищити; сильні і слабкі місця в обороні об'єкта, елементи
об'єкта, що є найбільш важливими, від знищення яких
залежить виконання поставленого підрозділу бойового
завдання; можливі втрати противника в результаті
застосування засобів ураження старшого командира;
можливий характер дій противника з початком бою;
бойовий порядок взводу, бойові завдання підрозділам; з
якими підрозділами мати більш тісну взаємодію при
виконанні бойового завдання; яким способом підрозділу
доцільно виконати бойове завдання;

29.

про свій підрозділ: загальний стан і забезпеченість
підрозділу; які сили і засоби необхідно виділити для
захоплення і знищення елементів об'єкта, захоплення та
утримання району (рубежу), для прикриття головних сил;
як побудувати бойовий порядок і розподілити сили та
засоби між підрозділами при виконанні бойового
завдання; завдання штатних та приданих підрозділів
(вогневих засобів), способи і час, необхідний для їх
виконання; порядок десантування підрозділу; місце
командно-спостережного пункту та порядок його
переміщення;
про сусідів: які бойові завдання виконують сусіди; їх
віддалення; як дії сусідів впливають на виконання
завдання, поставленого підрозділу; з ким із сусідів і на
якому етапі бою необхідно організувати більш тісну
взаємодію;

30.

про місцевість: придатність місцевості для дій на
бойових машинах або у пішому порядку; напрямок і
способи дій підрозділу при виконанні бойового завдання;
ймовірні напрямки дій противника; найважливіші ділянки
місцевості (рубежі), захоплення та утримання яких
забезпечують успішне виконання бойового завдання;
розміщення елементів бойового порядку підрозділу;
напрямок
і
форму
маневру;
місце
командноспостережного пункту;

31.

про радіаційну, хімічну і бактеріологічну
(біологічну) обстановку: які додаткові заходи необхідно
провести, щоб максимально послабити вплив зброї
масового ураження на ведення бою підрозділу;
про гідрометеорологічні умови: вплив
гідрометеоумов на виконання бойового завдання, темпи
наступу при захопленні об'єкта, швидкість руху при
здійсненні маневру (рейду);
про пору року та час доби: який вплив зроблять вони
на виконання завдання підрозділом, які заходи необхідно
організувати і провести додатково, щоб максимально
використовувати їхній сприятливий і послабити
негативний вплив на виконання завдання.

32.

У рішенні командир взводу визначає;
порядок виконання отриманого завдання;
завдання відділенням, приданим підрозділам та
вогневим засобам;
порядок взаємодії.

33.

Прийняте рішення командир взводу доповідає
командиру роти та наносить на свою робочу карту, при
цьому він як правило відображає на карті:
- положення противника та передбачений характер його
дій (синім кольором);
- бойові завдання підлеглим підрозділам (червоним
кольором);
- завдання приданим вогневим засобам (СПГ, ПТКР,
САГ) - чорним кольором;
- час виконання бойового завдання;
- об'єкти (цілі), що подавлюються засобами старшого
командира та час нанесення ударів;
- завдання сусідів;
- місце командно-спостережного пункту на різних
етапах бою.

34.

Наступним етапом роботи командира після прийняття рішення є
постановка своїм підлеглим бойових завдань.
У бойовому наказі командир взводу вказує;
орієнтири;
об'єкт захоплення, склад, положення і можливих
характер дій противника на об'єкті, місця розташування
його вогневих засобів;
завдання роти та взводу;
об'єкти та цілі на напрямку дій взводу, що уражаються
засобами старших командирів, а також бойові завдання
сусідів;
бойові завдання відділенням, приданим підрозділам і
вогневим засобам;
час готовності до виконання завдання;
своє місце і заступника.

35.

Після віддачі бойового наказу командир приступає до
організації взаємодії.
Взаємодія полягає в узгодженні зусиль підрозділів між
собою за завданням, рубежам та часом в інтересах
найбільш успішного виконання бойового завдання.
Під час організації взаємодії командир взводу повинен
погодити зусилля штатних та приданих вогневих засобів
для успішного виконання поставленого завдання,
добитися правильного і єдиного розуміння всіма
командирами відділень бойового завдання та способів
його виконання, а також указати сигнали оповіщення,
управління та взаємодії, порядок дій за ними.

36.

Організація взаємодії може здійснюватися методом:
вказівок командира з організації взаємодії;
доповідей підлеглих командирів про порядок дій своїх
підрозділів при виконанні поставлених завдань по
рубежам та часу з розиграшем можливих варіанті дій;
комбінованим способом.
Командир взводу організовує взаємодію за
основними етапами виконання бойового завдання,
наприклад:
І - й етап - збір після приземлення, висування до
об'єкта захоплення;
ІІ - й етап - атака та захоплення об'єкта противника;
ІІІ - й етап - знищення об'єкта та вихід до пункту
збору.

37.

Організовуючи бойове забезпечення, командир
взводу вказує:
- порядок спостереження і дій особового складу при
застосуванні противником ядерної, хімічної і запальної
зброї;
- порядок інженерного обладнання позицій;
- порядок маскування позицій;
- порядок охорони.
Під час організації управління командир взводу уточнює
(доводить) порядок пересування командно-спостережного
пункту, радіодані та порядок користування радіозасобами.

38.

Вихід підрозділів на аеродром (посадкові площадки).
Завантаження озброєння, техніки та вантажів у літаки
(вертольоти), здійснення посадки особового складу
Для організованого виходу до літаків, скорочення термінів завантаження
техніки та вантажів, передполітного огляду, одягання парашутів та одночасної
посадки особового складу в літаки в указаний час, по можливості в укритих
місцях, призначається вихідне положення для завантаження озброєння і техніки
та посадки особового складу в літаки, яке підрозділи займають безпосередньо
поблизу злітно-посадочної смуги (руліжних доріжок), до прибуття літаків.

39.

Підрозділи повітряного десанту, які десантуються з
одного аеродрому одним вильотом військово-транспортної
авіації, складають аеродромну групу.

40.

ЗАВДАННЯ НА САМОСТІЙНУ РОБОТУ
1. Прочитати та вивчити загальні положення щодо
застосування за призначенням дшв (аемв, пдв ), порядок підготовки
до десантування особового складу, озброєння, техніки та запасів
матеріальних засобів, послідовність та зміст роботи командира
взводу з підготовки до десантування та бою, порядок виходу
підрозділів на аеродром (посадкові площадки), та завантаження
озброєння, техніки та вантажів у літаки (вертольоти), здійснення
посадки особового складу.
2. Вивчити матеріал лекції, ознайомитись з рекомендованою
літературою, викреслити в зошитах схеми: Десантування та
характеристик десантування; Вихідного району для десантування.
3. Підготувати реферат за темою «Застосування повітряних
десантів іноземними державами в сучасних умовах».