Принципи економіки природокористування

1.

ПРИНЦИПИ ЕКОНОМІКИ
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
ЛЕКЦІЯ ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ

2.

ПЛАН
• 1. ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, ЇЇ ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ.
• 2. ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, ЙОГО ВИДИ ТА ПРИНЦИПИ.
• 3. ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ТА ОБСЯГУ ЗАБРУДНЕНЬ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА.
• 4. ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ТА ЙОГО ВИДИ.

3.

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – ЦЕ ГАЛУЗЬ НАУКИ, ЩО ВИВЧАЄ МЕТОДИ
НАЙЕФЕКТИВНІШОГО ВКЛАДУ ЛЮДИНИ У ПРИРОДУ ДЛЯ ПІДТРИМАННЯ ДИНАМІЧНОЇ
РІВНОВАГИ, КРУГООБІГУ РЕЧОВИН У ПРИРОДІ.

4.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ЕКОНОМІКИ
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ:
- Визначення збитків через нераціональне природокористування; порушення
законів, норм або правил охорони природи;
- Визначення затрат для ліквідації збитків;
- Оцінка ефективності затрат;
- Вибір оптимальних варіантів;
- Розробка економічних методів управління природоохоронною робою й способів
стимуляції природоохоронної діяльності та екологізації виробництва.

5.

Природокористування – це регулювання всіх типів використання природних
ресурсів, господарства та охорони здоров′я.
За М.Ф. Реймерсом природокористування – це сукупність всіх форм
експлуатації природо ресурсного потенціалу й заходів для збереження.

6.

Природокористування важлива складова частина
проблеми взаємодії природи та суспільства.
Характер природокористування змінюється з
розвитком суспільних формацій і перебуває в тісному
взаємозв'язку з рівнем науки та техніки.
В умовах науково-технічної революції взаємодія між
природою та суспільством значно ускладнилася у зв'язку зі
зростанням потреб суспільства у природних ресурсах,
інтенсивністю і характером впливу людини на природне
середовище.
Це приводить до ускладнення екологічної ситуації в окремих
регіонах.

7.

ВИДИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ЗА
ХАРАКТЕРОМ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ
РАЦІОНАЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ –
ВИСОКОЕФЕКТИВНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ЯКЕ
ПРИЗВОДИТЬ ДО РІЗКИХ ЗМІН ПРИРОДНОРЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ, А ПІДТРИМУЄ І
ПІДВИЩУЄ ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРИРОДНИХ
КОМПЛЕКСІВ, ЧИ ОКРЕМИХ ЇХ ОБ′ЄКТІВ.
ВОНО СПРЯМОВАНЕ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
УМОВ ІСНУВАННЯ ЛЮДСТВА І СТАБІЛЬНОГО
ОДЕРЖАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ БЛАГ.
НЕРАЦІОНАЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ –
ЦЕ ТАКЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, В
РЕЗУЛЬТАТІ ЯКОГО ПРИРОДА ВТРАЧАЄ
ЗДАТНІСТЬ ДО САМОВІДТВОРЕННЯ.

8.

ЗА ХАРАКТЕРОМ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ
РЕСУРСІВ РОЗРІЗНЯЮТЬ:
землекористування,
водокористування,
лісокористування,
використання мінеральних ресурсів

9.

ОСНОВНИМИ ВИДАМИ
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Є:
- промислове (в тому числі гірничо-промислове),
- сільськогосподарське
- рекреаційне.

10.

ПРИНЦИПИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ:
- Принцип «нульового рівня споживання» природних ресурсів;
- Принцип відповідності антропогенного навантаження природно ресурсному потенціалові регіону;
- Принцип збереження просторової цілісності природних систем у процесі господарського
використання;
- Принцип збереження природного обумовленого кругообігу речовин у процесі антропогенної
діяльності;
- Принцип погодження виробничого і природного ритмів;
- Принцип пріоритетності екологічної оптимальності на довгострокову перспективу під час визначення
економічної ефективності поточного природокористування.

11.

ПРОВІДНИЙ ПРИНЦИП
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
ПРОВІДНИМ ПРИНЦИПОМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ У ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС СТАВ
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПРИНЦИП, ЗА ЯКОГО КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРЮВАННЯ
ФОРМУЮТЬСЯ ТАК:
- ОДЕРЖАННЯ МАКСИМАЛЬНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ БЛАГ З МІНІМАЛЬНИМИ ЗАТРАТАМИ
- І МІНІМАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА.

12.

ВИДИ ЗАБРУДНЕНЬ
ЗАБРУДНЕННЯ - ВНЕСЕННЯ В НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ АБО ВИНИКНЕННЯ В НЬОМУ
НОВИХ, ЗАЗВИЧАЙ НЕ ХАРАКТЕРНИХ ФІЗИЧНИХ ЧИННИКІВ, ХІМІЧНИХ І БІОЛОГІЧНИХ
РЕЧОВИН, ЯКІ ШКОДЯТЬ ПРИРОДНИМ ЕКОСИСТЕМАМ ТА ЛЮДИНІ.
ЗАБРУДНЮВАЧ - БУДЬ-ЯКИЙ ФІЗИЧНИЙ ЧИННИК, ХІМІЧНА РЕЧОВИНА АБО БІОЛОГІЧНИЙ ВИД
(ГОЛОВНИМ ЧИНОМ МІКРООРГАНІЗМИ), ЯКИЙ ПОТРАПЛЯЄ В НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ
АБО ВИНИКАЄ В НЬОМУ В КІЛЬКОСТІ, БІЛЬШІЙ ЗА ЗВИЧАЙНУ, І ВИКЛИКАЄ ЗАБРУДНЕННЯ
СЕРЕДОВИЩА.

13.

ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ТА ОБСЯГУ ЗАБРУДНЕНЬ
ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА.
ГДК – граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин;
ГДВ – граничнодопустимі викиди;
ГДС – граничнодопустимі скиди;
ГДЕН – граничнодопустимі екологічні навантаження;
СЕВЛ – ступінь екологічної витрати ландшафту;
МДРЗ – максимально допустимий рівень забруднення;
КЕС – кризова екологічна ситуація;
СЗЗ – санітарно-захисні зони;

14.

ОЦІНКА І КОНТРОЛЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ
ОБСЯГ ЗАБРУДНЕНЬ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА КОНТРОЛЮЄТЬСЯ САНІТАРНИМИ
ІНСПЕКЦІЯМИ У ЗАКОНОДАВЧОМУ ПОРЯДКУ НА ОСНОВІ МАТЕРІАЛІВ ТРИВАЛИХ МЕДИЧНИХ
СПОСТЕРЕЖЕНЬ.
ЕКОЛОГІЧНІ СИТУАЦІЇ ОЦІНЮЮТЬ ЗІ СКЛАДАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ КАРТ, ВИКОРИСТОВУЮТЬ ТАКІ
ПОНЯТТЯ, ЯК ЕКОЛОГІЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ, РІВЕНЬ ТЕХНОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ,
ВЕДЕТЬСЯ КОНТРОЛЬ ШУМОВИХ, ВІБРАЦІЙНИХ ТА ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ЗАБРУДНЕНЬ.

15.

ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ТА ЙОГО ВИДИ.
ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ – ЦЕ СИСТЕМА СПОСТЕРЕЖЕНЬ, ОЦІНКА І КОНТРОЛЬ СТАНУ
ДОВКІЛЛЯ ДЛЯ ВИРОБЛЕННЯ ЗАХОДІВ НА ЙОГО ЗАХИСТ, РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ
ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ,ПЕРЕДБАЧЕННЯ КРИТИЧНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЗАПОБІГАННЯ
ЇМ, ПРОГНОЗУВАННЯ МАСШТАБІВ МОЖЛИВИХ ЗМІН.

16.

ВИДИ ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРІНГУ
Загальний моніторинг – це оптимальні й періодичні спостереження за
довкіллям, його оцінка, прогнозування й прийняття відповідних рішень.
Кризовий моніторинг – це спостереження у районі інтенсивної екологічної
напруженості і прийняття негайних рішень щодо їх ліквідації.
Фоновий моніторинг – це багаторічні спостереження за спеціально
визначеними об′єктами для оцінки та прогнозування стану екосистеми.

17.

ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ НА
ЧОТИРЬОХ РІВНЯХ:
- локальний - це спостереження за конкретними об′єктами (наприклад, сміттєзвалищами);
- регіональний (басейни великих річок, географічні регіони тощо) – це виявлення шляхів міграції
забруднювальних речовин, їх обсягів, джерел забруднення, вибір постійних станцій екологічного
контролю, визначення головних екологічних завдань, складання регіональних планів охорони
природи;
- національний – це спостереження на території країни, статистична обробка даних про забруднення
зі штучних супутників Землі та космічних орбітальних станцій;
- глобальний – це спостереження за станом озонового шару, розвитком парникового ефекту,
формування і випадання кислотних дощів, лісовими пожежами та іншими катастрофічними
явищами глобального характеру.

18.

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ.
НАЙБІЛЬШ КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ЗАГАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ВАРТОСТІ, В
ЯКУ ВХОДИТЬ ВАРТІСТЬ ЗРУЙНОВАНОЇ ПРИРОДИ, ЇЇ ВІДНОВЛЕННЯ ТА ОХОРОНА.

19.

ОЦІНКА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ – ЦЕ ГРОШОВЕ ВИРАЖЕННЯ ЇХНЬОЇ
НАРОДНОГОСПОДАРСЬКОЇ ЦІННОСТІ.
ДЛЯ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ТАКІ ПОКАЗНИКИ:
- трудові затрати на залучення ресурсів у суспільне виробництво;
- ефект використання ресурсу у виробництво;
- прогнозування затрат на відновлення ресурсу;
- прогнозування витрат на погашення збитків.

20.

ПЛАТА ЗА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ
ПЛАТА ЗА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ – ЦЕ ЗАТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА ПОВ′ЯЗАНІ З
ВИКОРИСТАННЯМ ЯКИХОСЬ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ.
ВИДИ ЕКОЛОГІЧНИХ ПОДАТКІВ:
- платежі рентного характеру
(наприклад, за використання
територій для відходів);
- податки і штрафи за
забруднення понад
установлену норму;
- податки за фактичний обсяг
забруднень.

21.

ЕКОЛОГІЧНІ ЛІЦЕНЗІЇ
ЕКОЛОГІЧНІ ЛІЦЕНЗІЇ (ЕЛ) – ЦЕ ЦІННІ ПАПЕРИ, ЩО ДАЮТЬ ПРАВО НА ВИКИДИ
КОНКРЕТНОГО ЗАБРУДНЮВАЧА НА КОНКРЕТНИЙ ПРОМІЖОК ЧАСУ У КОНКРЕТНИХ ОБСЯГАХ.
ТОРГІВЛЯ КВОТАМИ НА ЗАБРУДНЕННЯ – НАЙГНУЧКІШИЙ З УСІХ ВІДОМИХ МЕТОДІВ
ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА.

22.

У ХОДІ КОМПЛЕКСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ
ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ
ВИКОНАННЯ ТАКИХ ПРОЦЕДУР:
- визначення чистого економічного ефекту;
- оцінка варіантів очищення промислових стічних вод;
- оцінка варіантів очищення атмосферних забруднень;
- оцінка варіантів переробки відходів;
- оцінка технологічних рішень;
- оцінка конструкторських рішень;
- екологічна експертиза проектів;
- оцінка ризику аварій.

23.

ОСТАННІМ ЧАСОМ В УКРАЇНІ, ЯК І В ІНШИХ
ДЕРЖАВАХ, РОЗПОЧАТО ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ
ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
- вводяться платежі за використання природних ресурсів та забруднення природного
середовища;
- створюються екологічні фонди, банки;
- розпочато торгівлю екологічними ліцензіями, квотами тощо.

24.

Збільшення техногенних катастроф
Послаблення контролю за діяльність суб’эктів
господарювання в силу нестабільності економічної
ситуації та пажінням виробництва
Збільшення випадків порушення
природоохоронних норм через зростання соціальної
напруги
Недотримання технологій споживання та
використання природних ресурсів з метою
отримання більших прибутків
Розвиток тенденцій монополізації використання
природних ресурсів,коли значна частина
зосереджується в руках власника

25.

і в області є однією з найважливіших як у економічному, так і в
екологічному аспектах. Ліс є відновним джерелом деревини,
яка надзвичайно широко застосовується у всіх галуззях
народного господарства, основним елементом природних
екосистем, який забезпечує їх стабілізацію. Поєднання цих
двох функцій вимагає всебічного врахування часто полярних
думок і тому є дуже складним.
Сучасне лісокористування приведено до науковообгрунтованих обсягів, які враховують у першу чергу
екологічний напрямок лісокористування в Тернопільській
області. Свідченням цього є поступове накопичення стиглих і
пестійних насаджень.

26.

площ ріллі, природних
кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість
агроландшафту. Надмірна розораність території та величезний вплив діяльності
людини призвели до порушення природного процесу ґрунтоутворення, до
ерозійних процесів. Розораність земель є найвищою і досягла 56 % території
країни і 80 % сільськогосподарських угідь. Щорічні еколого-економічні збитки від
ерозії ґрунтів досягають 9,1 млрд грн.
У посушливих регіонах світу площа орних земель скорочується за рахунок
опустелювання. У ХХ ст. антропогенне навантаження на земельні ресурси різко
зросло. Особливо великої шкоди завдає відкрита розробка корисних копалин. У
результаті скорочення сільськогосподарських угідь навантаження на землю
зростає, а забезпеченість земельними ресурсами зменшується. Спеціалісти
підрахували, що площа сільськогосподарських угідь у світі щорічно зменшується
на 6 млн га.

27.

приводить до погіршення якості води для водокористування. При
видобутку корисних копалин має місце скидання шахтних і кар'єрних вод, що містять механічні,
хімічні і біологічні домішки, у відкриті водойми, річки. Забруднення гідросфери відбувається і за
рахунок вимивання оксидів рідкісноземельних елементів з породних відвалів, при їх вивітрюванні,
транспортуванні корисних копалин.
відбувається (зокрема при похованні) в геолологічних структурах за
допомогою отруйних і радіоактивних речовин, а також не властивих їм хімічних сполук та бактерій.
при видобутку корисних копалин відбувається опосередковано.
Особливо негативні наслідки в біосфері виникають при розробці корисних копалин в зонах
багаторічної мерзлоти, що займає 22 % суші.

28.

відноситься до виробництва, яке при сучасній технології виготовлення
металів сильно забруднює навколишнє середовище. Успішно розв'язати екологічну
проблему в цих районах — важливе регіональне економічне і соціальне завдання. Для цього
необхідно впроваджувати на підприємствах чорної металургії найновітніші очисні технології,
що дають змогу звести до мінімуму промислові відходи і викиди в атмосферу, оздоровити
місця надмірної концентрації металургійних підприємств, а також лімітний вплив природних
факторів на розміщення об'єктів чорної металургії в регіонах з порівняно високим рівнем
заселення. Для забезпечення максимального очищення стічних вод необхідно також
застосовувати багатократну очистку води.