Similar presentations:
Вибух газо- та пароповітряних сумішей на відкритому просторі та в приміщенні
1. Розділ IІI. РОЗВИТОК ПРОЦЕСУ ГОРІННЯ
Тема 8. ГОРІННЯ РІДИНЛекція 10
ВИБУХ ГАЗО- та ПАРОПОВІТРЯНИХ
СУМІШЕЙ НА ВІДКРИТОМУ ПРОСТОРІ
ТА В ПРИМІЩЕННІ
2. План лекції
1. Прогнозування наслідків вибуху газопароповітряної суміші на відкритому просторі.2. Прогнозування наслідків вибуху газопароповітряної суміші в огородженні.
3.
1. ПРОГНОЗУВАННЯ НАСЛІДКІВВИБУХУ ГАЗОПАРОПОВІТРЯНОЇ СУМІШІ НА
ВІДКРИТОМУ ПРОСТОРІ
4.
Загальна схема розвитку аварійної ситуації:1. Відбувається первинний аварійний вихід горючих
газів із закритого обладнання.
2. Утворюється газоповітряна хмара з концентрацією
горючого газу більше, ніж н.
3. Відбувається запалювання і вибух газової хмари.
4. Відбувається руйнування технологічного обладнання в зоні підвищеного тиску.
5. У місцях руйнування виникають нові осередки
вибухів і крупних пожеж.
5.
1.1.Можливість
утворення
горючого
середовища
і
його
запалювання
при
випаровуванні рідини
Виникнення пожежі класу В можливе за умови
утворення горючої пароповітряної суміші і появи в
ній джерела запалювання достатньої потужності.
При виникненні пожежі горюча рідина може
знаходитися:
в технологічному обладнанні (резервуарах,
апаратах)
у вигляді розливу, що виник внаслідок аварійної
ситуації.
6.
Усерединітехнологічного
горюче середовище
просторі за умови:
утворюється
обладнання
у
вільному
н < пар < в,
tн < tрід < tв.
У зовнішньому просторі горюче середовище
виникає за умови пар > н (tрід > tсп), що
утворюється внаслідок :
виходу пари горючої рідини через дихальні
пристрої технологічного обладнання,
випаровування горючої рідини з поверхні
аварійного розливу.
7.
Вихід пари рідини через дихальні пристроїобладнання називають “диханням” резервуару.
При незмінному об'ємі внутрішнього газового
простору, але за зміни температури навколишнього
середовища, відбувається "мале дихання".
При заповненні резервуара рідиною відбувається
витіснення пари назовні - "велике дихання".
Розмір зони вибухонебезпечної загазованості
( пар> н) залежить від кількості пари, що виходить
із резервуару внаслідок "великого дихання“, і
фактичної концентрації пари за даних умов:
Dзаг Dрез
g факт
10Hрез
2
нHрез
0,86
g –витрата, з якою закачують рідину в резервуар, м3·с-1
8.
При аварійному виході ГР із обладнання:G вит τвит
Sрозл
Площа розливу:
hшар гр
Маса пари за час випаровування: mпар Iвип вип Sроз
Зона загазованості – частина простору, де пар> н
R заг
τ Рнп
3,15
3600 н
0,8
mпар
ρпар Рнп
0, 33
Дві області:
- н< пар< в,
можливий вибух
- пар > в,
можливе
дифузійне горіння
9.
Джерела запалювання можуть бути природногопоходження (вплив навколишнього середовища) і
від необережного поводження людей з вогнем.
Основні джерела запалювання:
прямі удари блискавки;
розряди статичної електрики;
фрикційні іскри, що утворюються внаслідок
механічних ударів при ручному вимірюванні рівня
і відборі проб, при виконанні робіт по ремонту і
обслуговуванню технологічного обладнання,
відкрите полум'я або розжарені тіла, що
утворюються при проведенні вогневих ремонтних
робіт;
самозаймання пірофорних відкладань сульфідів
заліза на поверхні обладнання.
10.
Для кількісної оцінки параметрів вибуху застосовуютьметод адекватності руйнувань, викликаних різними
вибуховими речовинами й середовищами. По цьому
методу ступінь руйнування будівель і травмування людей
надлишковим тиском в ударній хвилі характеризують
тротиловим еквівалентом, тобто визначають масу
тротилу, яку потрібно для того, щоб викликати даний
рівень руйнувань.
Надлишковий тиск в ударній хвилі можна визначити за
формулою:
, 33
0,66
m 0тнт
m
m
тнт
тнт
ΔÐ Р о 0,8
3 2 5 3 ,
r
r
r
mтнт - тротиловий еквівалент, що враховує, скільки
кілограмів тринітротолуолу викличуть еквівалентне
руйнування на тій смій відстані від центру вибуху.
11.
Однак, на відміну від горіння вибухових речовин,горіння ГППС у вибуховому режимі протікає лише на
зовнішній частині хмари, у якій φгр знаходиться в межах
від нижнього до верхньої концентраційної межі
поширення полум'я. Тому приймають, що у вибуховому
(кінетичному) горінні бере участь лише частина горючої
речовини. Крім того, горіння конденсованих вибухових
речовин протікає в детонаційному режимі, у той час
перехід дефлаграційного горіння ГППС у детонацію
можливий тільки для вузького кола горючих газів (водню,
ацетилену). Крім того, тиск при детонації пропорційний
густині вибухової речовини.
Теплота
вибуху,
кДж/кг
ТНТ
еквівалент
Густина
ρ,
кг/м3
Швидкість
детонації D,
м/с
Тиск детонації
Р, кПа
Пікрат амонію
3360
0,79
860
4020
3,47 ∙ 106
Ацетилено-киснева
стехіометрична суміш
3400
0,80
1,21
2050
2,25 ∙ 103
Вибуховий склад
12.
Тому, максимально можливий коефіцієнт корисної діївибуху пароповітряної хмари під час дефлаграційного
горіння становить не більше 30 %, а для газоповітряної –
не більше 40 %.
Тоді тротиловий еквівалент вибуху газо- чи
пароповітряної хмари можна розрахувати за формулою:
mòíò
0,3Qãmãð z
0,9 4520
, êã
де 0,3 і 0,9 – відповідно частка енергії, що витрачається на
формування ударної хвилі під час вибуху газо-пароповітряної хмари
і тринітротолуолу;
mпар – маса речовини, що утворила вибухонебезпечну хмару, кг;
z – коефіцієнт участі речовини у вибуху (обирають залежно від
умов вибуху: в незамкненому просторі z = 0,1);
Q′н – питома масова теплота згоряння горючої речовини, кДж/кг;
4520 – питома масова енергія вибуху тринітротолуолу, кДж/кг.
13.
Потужність вибуху можна оцінити в порівняннізі стандартним вибухом одного кілограму тринітротолуолу. Тротиловий еквівалент вибуху
паро-газових систем розраховують за формулою:
0,3Q н/
Wтнт
m пар z
0,9Q тнт
Qтнт = 4520 кДж кг–1
Значення z приймають залежно від умов вибуху:
в незамкненому просторі:
z = 0,1
в замкненому просторі:
для пари ЛЗР і ГР
z = 0,3
0, 33
0,66
W
W
W
тнт
тнт
ΔР Р о 0,8
3 2 5 тнт
3
r
r
r
, кПа,
14.
Радіус зони ураження ударною хвилею залежитьвід надлишкового тиску :
R ураж
К1 3 m пар
1
2 6
, м,
3180
1
m пар
К1 – коефіцієнт рівня впливу вибуху
ΔР, кПа К1
100
70
28
14
2
3,8
5,6
9,6
28,0
56,0
Дія ударної хвилі
повне руйнування будівель
руйнування 50 %÷75 % стін
значні пошкодження конструкцій
незначні пошкодження конструкцій
руйнування до 10 % віконного скла
15.
В кінетичному режимі згоряє тількизовнішня частина зони загазованості, а інша
частина газової хмари ( пар > в) буде
вигоряти в дифузійному режимі. При цьому
утвориться вогненна сфера.
R вс
0, 327
2,66mпар
вс
0 , 303
0,92m пар
R оп 5,5R вс
16.
До небезпечних факторів пожеж класу Ввідносять:
відкритий вогонь;
теплове випромінювання від факела полум'я;
токсичні продукти горіння;
небезпечні фактори вибуху (ударна хвиля;
осколки зруйнованого технологічного обладнання,
скління і частин будівель);
можливість скипання нафти і нафтопродуктів;
можливість викиду рідини, що горить, з
резервуара.
H гр hвод
вик
, хв.
v прогр v lвигор
17. 1.2. Модель розвитку пожежі в резервуарному парку
За умовами виникнення і розвитку горіння в початковій стадії, а також з урахуванням можливостівикиду і розтікання рідини, що горить, пожежі
нафти в резервуарах можна розділити на три види:
внутрішня пожежа (ВП)
– пожежа з вибухом всередині газового простору і
з подальшим горінням рідини в резервуарі;
18.
пожежа на дихальних пристроях (ПДП) –горіння пари, що виходить з резервуара, на
дихальних пристроях або на інших отворах;
19.
зовнішня пожежа (ЗП) – пожежа з аварійноюпротокою або викидом рідини з резервуару і з
горінням рідини в обвалуванні.
20.
21.
Радіус зони загазованості при витіканні газів:R заг
mг
14,6 3
г н
m г g г вит , кг,
або
Tо Р ап Vап 3
m г г
,м ,
Tап Р атм
При витіканні скраплених газів довжина зони
загазованості у напрямі вітру:
gг
L 40
v віт
де gг - витрата витікання скрапленого газу, м3/кг;
vвіт - швидкість вітру, м/с.
22.
Тротиловий еквівалент вибуху газоповітряноїхмари:
Wтнт
/
0,4Q н
0,9Q тнт
mг z
Значення z приймають залежно від умов вибуху:
в незамкненому просторі:
z = 0,1
в замкненому просторі: для водню
z =1
для інших горючих газів
z = 0,5
23.
2. ПРОГНОЗУВАННЯ НАСЛІДКІВВИБУХУ ГАЗОПАРОПОВІТРЯНОЇ СУМІШІ НА
ВІДКРИТОМУ ПРОСТОРІ
24.
Якщо горючий газ надходить у навколишнєсередовище із пошкодженого технологічного
обладнання, то виникає газоповітряна хмара, яка
створює загрозу вибуху й утворення вогненного
шару.
Експертиза
вибухів
газо-пароповітряних
сумішей (ГППС) на відкритому просторі
спрямована на визначення:
- умов
утворення
вибухонебезпечних
концентрацій горючої речовини,
- можливості запалювання ГППС,
- наслідків розвитку вибухонебезпечної події
(руйнування будинків, споруд і загибелі людей від
вражаючої дії ударної хвилі й вогненної сфери).
25.
Інтенсивність виходу газу із обладнання залежитьвід площі отвору, через який відбувається витікання
газу, температури газу і навколишнього середовища,
властивостей горючого газу й тиску в системі.
Від співвідношення тиску в системі подачі газу та
тиску в навколишньому середовищі залежать режим і
витрата витікання газу.
Якщо
Ρ сис
2
Р атм
, то режим витікання є докритичним
g г Котв Sотв сис
Якщо
Ρ сис
2
Р атм
1
2k атм
R пит T k 1 сис
k 1
k
2
k
атм
сис
, то режим витікання є критичним
gг Котв Sотв сис
2
k 1
2k 2
R пит T k 1 k 1
1
26.
За певний час витікання у середовище надійде масагазу:
mг gг вит , кг
Для зріджених вуглеводневих газів (ЗВГ) питому
масу випаруваного ЗВГ з проливу розраховують за
формулою:
m звг
звг
вип
(Tо Tг ) 2 тм
a тм
H вип
5,1 Re пов вип
d
Зазвичай горючі гази важче повітря, тому зона
вибухонебезпечної загазованості, що утворюється при
витіканні газу в навколишнє середовище, має форму
циліндра радіусом Rзаг і
висотою Zнкмпп, які
розраховують за формулами:
mг
R заг 14,56
ρг н
0,33
, м.
Zíêìïï
mã
0,3
ρã í
0, 33
, ì.
27.
За аварійного виходу горючих рідин площа, щозаймає розлив рідини, обумовлюється об’ємом
розлитої рідини, рельєфом місцевості й властивостями
ґрунту. Припускають, що 1 л розчинів, які містять
70 % і менше (по масі) розчинників, розливається на
площі 0,1 м2, а 1 л інших рідин – на площі 0,15 м2.
З поверхні розливу відбувається випаровування
рідини у навколишнє середовище. Інтенсивність
випаровування у відкритий простір визначають за
формулою:
I вип 10 6 Pнп рід 0,734 1,637v пов
Загальна маса горючої речовини, що утворює пароповітряну хмару:
m пар I вип S розл вип
28.
Пароповітряна хмара, в якій горюча речовина маєгустину більшу, ніж густина повітря, має дископодібну або сигароподібну форму. Приймають, що вибухонебезпечна зона має форму циліндра радіусом Rзаг і
висотою Zнкмпп, які розраховують за формулами:
R заг
Zíêìïï
τ вип Рнп
3,15
3600 н
τ âèï Ðíï
0,12
3600 í
0,813
mпар
ρпар Рнп
0,813
mïàð
ρïàð Ðíï
0, 333
0, 333
За початок відліку вибухонебезпечної зоны приймають зовнішні габарити апарату чи трубопроводу.
У всіх випадках Rзаг, Zнкмпп повінні бути не менше 0,3
м.
29.
Зоною ураження (руйнування й можливого травмування людей)уважають площу із прийнятим для розрахунку центром вибуху й
границями з радіусом поразки Rураж:
К1 3 m пар
R ураж
1
2 6
, м,
1 3180
m пар
Надлишковий тиск
в ударній хвилі, кПа
Коефіцієнт рівня
впливу вибуху К1
> 100
3,8
50 -70
5,6
28
9,6
12 - 14
28,0
2-5
56,0
Характеристика дії ударної хвилі
повне руйнування будівель
руйнування 50% - 75% стін (сильне руйнування)
область
значних
пошкоджень
конструктивних
елементів
(середнє
руйнування)
область незначних пошкоджень (розриви
з єднань і розчленування конструкцій)
руйнування до 10 % віконного скла, нижня
межа травмування людей
30.
У кінетичному режимі згоряє тільки зовнішня частиназони загазованості, а внутрішня частина хмари буде
вигоряти у дифузійному режимі. При цьому утвориться
вогненна сфера, радіус якої можна визначити за
формулою:
0, 327
R вс 2,66mгр
Час існування вогненної сфери:
0,303
вс 0,92mгр
Радіуси зони ураження тепловим опроміненням:
R оп K 2 R вс
Коефіцієнт впливу теплового
опромінення К2
Рівень ураження людини
2,3
50 % смертельних наслідків
3,04
1 % смертельних наслідків
5,5
утворення пухирів на шкірі
31.
Гранично припустима доза тепловоговипромінювання при дії «вогненої сфери» на
людину
Ступінь поразки
Доза теплового випромінювання Q, Дж/м2
Опік 1-ої ступені
Опік 2-ої ступені
Опік 3-ої ступені
1,2·105
2,2·105
3,2·105
Q = qτвс,
де q - інтенсивність теплового випромінювання
«вогненої сфери», Вт/м2 ;
τвс - час існування «вогненої сфери», с
32.
2. ПРОГНОЗУВАННЯ НАСЛІДКІВВИБУХУ ГАЗОПАРОПОВІТРЯНОЇ СУМІШІ
В ОГОРОДЖЕННІ
33.
Надзвичайна ситуація із загрозою вибуху у приміщенніможе створитися внаслідок аварійної розгерметизації
технологічного обладнання або газової магістралі. Можливість
вибуху при виході горючої речовини в об’єм приміщення
створюється за умови досягнення концентрації речовини
більше НКМПП. Тому на практиці вирішують такі типи задач:
• визначення небезпеки фактичної середньої концентрації
горючої речовини, яка утворюється у вільному об’ємі
приміщення за певний час надходження (витікання чи
випаровування);
• визначення
розмірів
зони
вибухонебезпечної
загазованості,
• визначення часу, за який у даному приміщенні чи у зоні
заданих розмірів утвориться вибухонебезпечна концентрація
горючої речовини;
• визначення надлишкового тиску при вибуху газопароповітряної хмари, що утворилася внаслідок аварійного
виходу речовини в приміщення.
34.
Середню фактичну концентрацію ГР, щоутворилася у приміщенні внаслідок аварійного
натікання, можна розрахувати за формулою:
сер
mгр
Vприм 1
mг gг вит , кг
mгр
Vвільн
, кг / м
3
сер
100mгр
грVвільн
,%
mпар IвипSрозл вип , кг
Площу випаровування у разі розливу рідини на
підлогу визначають виходячи з припущення, що
1 л сумішей та розчинів, які містять 70 % і менше
(по масі) розчинників, розливається на площі
0,5 м2, а 1 л інших рідин – на 1 м2 підлоги
приміщення.
35.
Інтенсивність випаровування рідини у приміщенні:Iвип Pнп 10 6 , кг/м2с
B
lg Pнп A
t рід Ca
Швидкість повітря,
м·с-1
Температура повітря в приміщенні, ºС
< 12
12÷17
17÷25
25÷32
> 32
vпов = 0
1,0
1,0
1,0
1,0
1,0
0 < vпов 0,15
3,0
2,6
2,4
1,8
1,6
0,15 < vпов 0,3
4,6
3,8
3,5
2,4
2,3
0,3 < vпов 0,7
6,6
5,7
5,4
3,6
3,2
0,7 < vпов
10,0
8,7
7,7
5,6
4,6
випкр
нVприм 1
IвипSрозл
, с.
надхкр
Vвільн н
gнадх
г
, с,
36.
За наявності отворів у приміщенні виникає газообмінвнаслідок різниці температур газового середовища в
приміщенні і назовні, через що частина горючого газу буде
втрачатися разом із потоком повітря.
Рівняння матеріального балансу горючого газу, що
надходить у приміщення, з урахуванням витоку газу через
отвори з потоком повітря:
dm г
d г
надх
вит г
Vвільн
g г g гс
d
d
гс
Рішення рівняння дає масу газу, що накопичується в
приміщенні за певний час розвитку аварії з урахуванням
газообміну:
вит
g
τ
гс
ρ V
gнадх
ρгс Vвільн
г
mг ( )
1 е гс вільн , кг.
gвит
гс
37.
Час, через який середня концентрація горючогогазу в об’ємі приміщення досягне значення
НКМПП, з урахуванням витоку горючого газу із
приміщення в процесі його надходження:
нкмпп
Vвільн гс
g вит
гс
ln
g надх
г
g надх
г
g вит
гс н
, с.
гс
За певних умов газообміну час досягнення НКМПП
в
об’ємі
приміщення
буде
прямувати
до
нескінченності, тобто вибухонебезпечна загазованість
у приміщенні не буде створюватися. Така ситуація
виникне якщо
вит
g
надх
гс н
gг
.
ρгс
38.
Витрату надходження газу із обладнанняприміщення визначають за формулами:
- докритичний режим витікання
Ρ сис
2
Р атм
2
k 1
1
2k атм k атм k
надх
gг КотвSотв сис R T k 1
пит
сис
сис
- критичний режим витікання Ρ сис 2
Р атм
g
2
k 1
1
2k 2
надх
КотвSотв сис
г
RпитT k 1 k 1
в
39.
Витрату, з якою відбувається рух газів із приміщення, можна розрахувати за формулою:якщо є отвори на різних рівнях:
То То
2g H 1Тгс Тгс
g вит 0,65SприпSвитρпов
То
2
2
Sприп Sвит
Тгс
якщо отвори на одному рівні:
gвит
0,42Sотвρпов
2ghотв(1-
(1 3
Т0
Тгс
)
То 3
Тгс
)
Т0
Тгс
, кг/с
40.
Якщо за даний час виходу горючого газу НКМПП небула досягнута в усьому приміщенні, а тільки в певній
частині приміщення, то утворюється зона вибухонебезпечної загазованості. Розміри зони вибухонебезпечної
загазованості в горизонтальній площині визначають за
формулами:
Хнкмпп
Yнкмпп
1,38 о
, м,
1,1314 L ln
н
1,38 о
, м,
1,1314 F ln
н
Z нкмпп kН прим
1,38 о
, м,
ln
н
mг
, %,
в нерухомому середовищі: о 3,77 10
ρг Vвільн
3
k = 0,0253,
mг
в рухомому середовищі : 300
, %,
о
ρг Vвільн v пов
k = 0,02828
41.
Час, протягом якого за даних умов аварійногонадходження горючого газу в приміщення зона
вибухонебезпечних
концентрацій
пошириться
до
ймовірного джерела запалювання, можна розрахувати
- за умови відсутності руху повітряних потоків:
2
R
V
ДЗ 1,92 10 4 г вільн н е 1,1314 L , с,
gнадх
г
- у рухомому середовищі:
2
R
V
v
3 г вільн пов н 1,1314 L
ДЗ 2,4 10
е
, с,
надх
gг
де R – відстань від джерела витікання газу до
ймовірного джерела запалювання, м.
42.
Якщо за час аварійної ситуації маса пари не утворилаНКМПП у всьому об’ємі приміщення, то розміри вибухонебезпечної зони (горизонтальні розміри Хнкмпп, Yнкмпп та
висоту від рівня розливу Hнкмпп) розраховують за
формулами:
X нкмпп
вип 1,26 о
1,1958L
ln
3600 н
Z нкмпп К1Н прим
Yнкмпп
вип 1,26 о
1,1958F
ln
3600 н
вип 1,26 о
ln
3600 н
100mпар
о нп
нп пар Vвільн
K2
, %,
за умови нерухомого середовища К1 =0,04714, К2 = 0,41
за умови рухомого середовища К1 = 0,3536; К2 = 0,46;
43.
Якщо в зоні вибухонебезпечної загазованості виникнеджерело запалювання, відбудеться вибух, надлишковий
тиск якого розраховують за формулами:
- для індивідуальних горючих речовин, що складаються із
атомів С, Н, О, N, Cl, Br, I, F:
100mпар z
ΔР Р max Po
, кПа,
Vвільн пар стм К н
- для елементоорганічних індивідуальних рідин а також
для сумішей горючих рідин:
Р о Q нm пар z
ΔÐ
, кПа,
Vвільн повс р ТповК н
пов
Для наближених розрахунків коефіцієнт участі пари у
вибуху в приміщенні приймають рівним 0,3.
44.
Для приміщень прямокутної форми з відношеннямдовжини до ширини не більше 5 за умови, що сер < 0,5 н,
коефіцієнт участі горючої пари ЛЗР у вибуху z
розраховують за формулами:
- за умови, що Xнкмпп 0,5L та Yнкмпп 0,5F:
н
5 10 3 π
z
ρпар o
XнкмппYнкмппZ нкмпп
m пар
1,25
- за умови, що Xнкмпп > 0,5L та Yнкмпп > 0,5F:
н
5 10 3
z
ρпар o
S підлZ нкмпп
m пар
1,25
За початок відліку вибухонебезпечної зоны приймають
зовнішні габарити апарату чи трубопроводу.
У всіх випадках Rзаг, Zнкмпп приймаються не менше 0,3 м.
45.
Якщо в приміщенні працює примусовавентиляція, то масу рідини, що випарувалася,
необхідно поділити на коефіцієнт, рівний
Аτвип + 1,
де А – кратність повітрообміну, що створюється
аварійною вентиляцією, с-1.
Якщо під час аварії відбувся миттєвий викид
пари із технологічного апарату, то час τвип = 0 с.
46. Завдання на самопідготовку:
Вивчити літературу:Тарахно
О.В.
Теоретичні
основи
пожежовибухонебезпеки. С. 110 -134.
Зельдович Я.Б., Баренблат Г.И. и др.
Математическая теория горения и взрыва. М.,
1980.
Розловский
А.Н.
Основы
техники
взрывопожароопасности
при
работе
с
горючими газами и парами.