Менінгококова інфекція

1.

Запорізький державний медичний
університет
Кафедра інфекційних хвороб
МЕНІНГОКОКОВА
ІНФЕКЦІЯ

2. План лекції

1.
2.
3.
4.
5.
6.
Етіологія менінгококової інфекції.
Епідеміологія менінгококової інфекції.
Класифікація менінгококової інфекції.
Клініка менінгококової інфекції.
Діагностика менінгококової інфекції.
Лікування менінгококової інфекції.

3.

Менінгококова інфекція (МКІ) — гостра
антропонозна інфекційна хвороба з аерозольним
механізмом
передачі
збудника,
яка
характеризується лихоманкою, інтоксикацією,
геморагічним висипом і гнійним запаленням
оболонок мозку.

4. ЕТІОЛОГІЯ

менінгокок Neisseria meningitidis, роду Neisseria
сімейства Neisseriaceae;
бобоподібні коки, що розташовуються попарно
(диплококи), оточені капсулою;
грамнегативні (Гр);
не мають джгутиків, спор не утворюють;
полісахаридна капсула і вирости - пілі;
у крові, СМР у хворих на менінгококову інфекцію
локалізуються переважно внутрішньоклітинно в
цитоплазмі поліморфно-ядерних нейтрофілів;
при
фульмінантних
формах
менінгококцеміі
розташовуються переважно позаклітинно;
антигенна структура представлена полісахаридними
антигенами капсули і білковими антигенами;
серогрупи А, В, С, H, I, K, L, X, Y, Z, 29E, W-135;
фактори патогенності - капсула пілі, ендотоксин і
IgA-протеази
культивується на спеціальних середовищах, що
містять білок або набір амінокислот (середа
Мюллера-Хінтона та ін.);
для культивування використовують рН 7,2-7,4,
оптимальна температура 36-37 °.

5.

малостійкий
в
навколишньому
середовищі:
при 55 ° С гине через 5 хвилин, при 100
° С - через 30 секунд;
погано переносить низькі температури;
до 5 діб може зберігати життєздатність
при 5-6 ° С;
при температурі 18-20 ° С менінгокок
зберігається в розпорошеному стані не
більше 10 хвилин, однак при вологості
70-80% відзначають 5-денне виживання;
під дією дезінфектантів (0,01% розчин
хлораміну, 1% фенолу, 0,1% розчин
пероксиду водню) менінгокок гине через
2-3 хв.

6. ЕПІДЕМІОЛОГІЯ

резервуар та джерело збудника — хвора
людина або бактеріоносій:
- носії менінгокока (не більше місяця);
- хворі на менінгококовий назофарингіт;
- хворі
з
генералізованою
формою
менінгококової інфекції;
механізм передачі – аерозольний, шлях передачі
– повітряно-крапельний:
- механізм «млявий», так як менінгокок
локалізується переважно на слизовій
оболонці носоглотки, тобто на шляху
вдихуваного, а не видихуваного повітря;
- важливе значення для передачі збудника
мають тривалість, близькість, умови
контакту;
- небезпечні тривалі тісні контакти в
замкненому теплому приміщенні при
високій вологості повітря;
сприйнятливість – загальна;
сезонність – осінньо-весіння;

7. ПОШИРЕНІСТЬ МКІ

8. «Менінгококовий пояс»

9. Патогенез МКІ

10. Класифікація МКІ

Менінгококова інфекція
Локалізовані форми
носійство
назофарингіт
Генералізовані форми
менінгококцемія
менінгіт
поєднана
інші форми
(артрит, іридоцикліт, пневмонія,
ендокардит)

11. КЛІНІКА МКІ

1.
Менінгококове носійство:
протікає безсимптомно;
картина гострого фолікулярного фарингіту.
2.
Менінгококовий назофарингіт:
може передувати генералізованій формі;
у більшості випадків це самостійна форма хвороби;
утруднення носового дихання, мізерні виділення з
носа;
невеликий кашель, біль в горлі, головний біль;
лихоманка (частіше субфебрильна тривалістю до
чотирьох діб, однак у важких випадках температура
досягає 38,5-39,5 ° С);
блідість шкірних покривів, ін'єкція судин склер і
кон'юнктив;
слизова оболонка задньої стінки глотки
гіперемована, набрякла, часто має місце накладення
слизу, гіперплазія лімфоїдних фолікулів з 2-3 дня;
в периферичній крові зміни малохарактерні, у
важких випадках нейтрофільний лейкоцитоз із
зсувом формули вліво і збільшенням ШОЕ.

12.

3. Менінгококцемія
початок раптовий або на тлі назофарингіту;
озноб, біль в попереку, суглобах, м'язах, головний біль, іноді блювота,
різка слабкість;
гіпертермія до 39 ° С і вище;
поліморфний геморагічний висип (через 6-12 годин):
елементи висипу мають неправильну, часто зірчасту форму;
розміри елементів висипу від петехій до великих екхімозів діаметром
2-3 см і більше;
великі елементи щільні на дотик, чутливі при пальпації, височіють над
поверхнею шкіри;
локалізація – дистальні відділи кінцівок, на латеральніій поверхні
стегон і сідниць;
характерне підсипання протягом доби;
дрібні елементи пігментуються і через кілька днів зникають;
великі некротизуються, вкриваються кіркою, після відпадання якої
залишаються виразкові дефекти з наступним формуванням рубців;
при тяжкому перебігу геморагічні некрози кінчика носа, мочок вух,
гангрена нігтьових фаланг і навіть кистей і стоп
можливі геморагії на кон'юнктивах і слизовій оболонці ротоглотки,
носові кровотечі;
при фульмінантному перебігу симтоми інфекційно-токсичного шоку.
виражений нейтрофільний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули
вліво, поява в крові мієлоцитів і промієлоцитів, нерідко відзначають
помірну тромбоцитопенію;
важкі форми, ускладнені шоком - лейкоцитоз часто відсутній, можливі
лейкопенія і нейтропенія, а також тромбоцитопенія.

13.

4. Менінгококовий менінгіт
починається гостро;
температура протягом першої доби сягає 38,5-39,5 ° С,
озноб;
головний біль в лобно-скроневій області, зростає в
динаміці, має розпираючий характер;
нудота, блювання, що не приносить полегшення, часто
«фонтаном»;
гіперакузія, світлобоязнь, гіперестезія шкіри;
менінгеальні знаки (ригідність м'язів потилиці, симптом
Керніга, симптоми Брудзинського, «менінгеальна» поза);
порушення свідомості / психомоторне збудження;
наявність осередкової симтоматики: ураження черепномозкових нервів, парези, паралічі, пірамідна недостатність;
відносна брадикардія, підвищення артеріального тиску;
при тяжкому перебігу симптоми ННГМ
в крові нейтрофільний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної
формули вліво, можлива поява у крові мієлоцитів і
промієлоцитів,
нерідко
відзначають
помірну
тромбоцитопенію;
при проведенні пункції спинно-мозкової рідини ліквор
витікає під тиском, каламутний, можлива наявність гною, у
лікворі
спостерігаються
нейтрофільний
плеоцитоз,
підвищення глюкози, збільшується кількість білку.

14.

5. Поєднана (змішана) форма:
зустрічається найчастіше
змішаній формі часто передує менінгококовий назофарингіт
менінгококцемія завжди передує виникненню менінгококового
менінгіту.
УСКЛАДНЕННЯ
ІТШ;
Синдром Уотерхауса–Фридеріксена;
ГНГМ з дислокацією;
ГПН;
ДВС – синдром;
Поліорганна недостатність.

15. ДІАГНОСТИКА МКІ

1. Пряма бактеріоскопія мазків (забарвлених за Грамом або
оброблених 1% водним розчином метиленового синього виявлення внутрішньоклітинно і позаклітинно розташованих
диплококів).
2. Бактеріологічний метод (посів крові, спинномозкової рідини,
виділень з носоглотки на сироватковий агар)
- матеріал забирається до початку антибактеріальної терапії;
- матеріал доставляється у лабораторію не пізніше 2-3 годин;
- матеріал зберігається і транспортується за температури 37 ° С.

16.

3. Серологічні реакції:
реакція
аглютинації,
латекс-аглютинації,
преципітації,
імуноелектрофорезу;
- використовують не тільки для ідентифікації, але і для визначення
серогрупи менінгококу;
- РЗК, РПГА використовують для виявлення антитіл, частіше
ретроспективна діагностика.
4. ПЛР – діагностика:
- особлива цінність при обстеженні хворих, у яких менінгокок не
виявлений у крові та спинномозковій рідині;
- виявляють ДНК менінгококу.

17.

18. ЛІКУВАННЯ МКІ

1. Локалізовані форми
• санацію бактерієносіїв можна проводити у домашніх умовах;
• хворих назофарингітом госпіталізують з огляду на непередбачуваність
перебігу хвороби;
• етіотропне лікування - антибактеріальні препарати пеніцилінового і
цефалоспоринового ряду;
• симптоматичне лікування.
2. Генералізовані форми
• термінова госпіталізація в стаціонар (ВРІТ, ПІТ);
• етіотропна терапія: пеніциліновий ряд, цефалоспорини 3-4 покоління,
левоміцетину сукцинат;
• ГКС;
• дезінтоксикаційна терапія;
• протизапальні та антигістамінні препарати;
• гепаринотерапія (при ДВС - синдромі).