Життя і творчість М. Коцюбинського

1. Життя і творчість М.Коцюбинського

2.

o
Народився
Михайло
Михайлович
Коцюбинський
17 вересня 1864
року у Вiнницi в
сiм‘їдрiбного
службовця.

3.

4. Вихованням дітей займалась мати.Саме від неї Михайло успадкував тонку і глибоку душевну організацію та любов і розуміння природи.

5.

Навчаючись у Барській
початковій школі (1875-1876 рр.)
та Шаргородському духовному
училищі (1876-1880)
М.Коцюбинський виділявся серед
своїх однокласників умінням
.
писати цікаві, оригінальні твори.
По закінченні духовного
o
училища через нестатки не зміг
далі вчитися.(Після смерті батька
в 1886 році на нього лягли
родинні турботи).
Самоосвіта

6.

7.

.
o

8.

9.

10. 1981 року написав оповiдання "Харитя", "Ялинка", повiсть "На вiру".

1981 року написав оповiдання "Харитя", "Ялинка",
повiсть "На вiру".

11. Особливу увагу громадськості привернули його дитячі оповідання — «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник». У молодого письменника виросли

12. У 1891 році він складає іспит на звання народного вчителя і їде в село Лопатинці (тепер Шаргородського району на Вінниччині).

13.

14.

15.

З 1898 року
письменник рiшуче
перегортає сторiнку
свого життя,
одружується з Вiрою
Дейшi i оселяється в
древньому Чернiговi,
отримавши роботу в
земськiй управi

16. Родина М.Коцюбинського

17.

18. Діти: Роман, Юрій й Ірина

19.

Окремі видання творів М.Коцюбинського

20.

21.

22.

23.

Коцюбинський побував у багатьох екзотичних місцях — у Криму,
Бессарабії, на Гуцульщині та в Італії, його листи переповнені
враженнями від природи цих країв. Коцюбинський вражав своїх
сучасників знанням природничих наук. Він проникав у таємниці природи
через наукову літературу і власні спостереження. Це допомагало йому
глибше, по-філософськи сприймати навколишній світ, краще збагнути і
точніше відтворити життя людини в органічному зв'язку з усім світом.
Природа і людина зливаються у нього в одне ціле, стоять в одному
поетично-філософському ряду
.

24.

25.

26.

27.

28.

Літературно-меморіальний музей М.Коцюбинського у Чернігові

29.

30.

31.

32.

33.

34.

35.

Живе в серцях твоє безсмертне слово
і до народу рідного любов,
немов зорі сіяння пурпурове,
хоч ти від нас давно уже пішов.
Та з нами будеш вічно жити, жити,
як сяйво сонця, як вечірній спів,
ти так любив землі своєї квіти,
і так, як квіти, ти людей любив.
В. Сосюра «Пам’яті
Коцюбинського».