2.53M
Category: life safetylife safety

Управлiння інформаційною безпекою (тема 6)

1.

2.

План
1. Загальна характеристика
інформаційної безпеки
2. Кібербезпека та її характеристика
3. Маніпуляція та інформаційна війна

3.

Інформаційна безпека
поняття інформаційної безпеки можна разглядати у декількох ракурсах.
По-перше, це стан захищенності інформаційного середовища
суспільства, який забезпечує його формування, використання й розвиток
в інтересах громадян, організацій, держави.
Під інформаційним середовищем розуміють сферу діяльності суб’єктів,
пов’язану із створенням, обробленням й споживанням інформації.
По-друге, інформаційна безпека – це стан захищенності потреб в
інформації особи, суспільства й держави, при якому забезпечується їхнє
існування та прогресивний розвиток незалежно від наявності внутрішніх і
зовнішніх інформаційних загроз. Стан інформованості визначає ступінь
адекватності сприйняття суб’єктами навколишньої дійсності і як наслідок
– обгрунтованість рішень і дій, що приймаються.

4.

В інформаційному праві інформаційна безпека – це одна із сторін
розгляду інформаційних відносин у межах інформаційного
законодавства з позиції захисту життєво важливих інтересів
особистості, суспільства, держави і акцентування уваги на загрозах
цим інтересам і на механізмах усунення або запобігання таким
загрозам правовими методами.
Об’єктами інформаційної безпекиможуть бути: свідомість, психіка
людини; інформаційні системи різного масштабу й різного
призначення. До соціальних об’єктів інформаційної безпеки відносять
особистість, колектив, державу, суспільство, світове товариство.
До суб’єктів інформаційної безпеки належать: держава, що здійснює
свої функції через відповідні органи; громадяни, суспільні або інші
організації і обʹєднання, що володіють повноваженнями щодо
забезпечення інформаційної безпеки відповідно до законодавства.

5.

Історія
Об'єктивно категорія «інформаційна безпека» виникла з появою засобів інформаційних
комунікацій між людьми, а також з усвідомленням людиною наявності у людей і їхніх
співтовариств інтересів, яким може бути завдано збитку шляхом дії на засоби інформаційних
комунікацій, наявність і розвиток яких забезпечує і задає інформаційний обмін між всіма
елементами соціуму.
Враховуючи вплив на трансформацію ідей інформаційної безпеки, в розвитку засобів
інформаційних комунікацій можна виділити декілька етапів[2]:
I етап — до 1816 року — характеризується використанням природно виникаючих засобів
інформаційних комунікацій. В цей період основне завдання інформаційної безпеки полягало
в захисті відомостей про події, факти, майно, місцезнаходження і інші дані, що мають для
людини особисто або співтовариства, до якого вона належала, життєве значення.
II етап — починаючи з 1816 року — пов'язаний з початком використання штучно
створюваних технічних засобів електро- і радіозв'язку. Для забезпечення скритності і
перешкодостійкості радіозв'язку необхідно було використовувати досвід першого періоду
інформаційної безпеки на вищому технологічному рівні, а саме застосування
перешкодостійкого кодування повідомлення (сигналу) з подальшим декодуванням
прийнятого повідомлення (сигналу).
III етап — починаючи з 1935 року — пов'язаний з появою засобів радіолокацій і
гідроакустики. Основним способом забезпечення інформаційної безпеки в цей період було
поєднання організаційних і технічних заходів, направлених на підвищення захищеності
засобів радіолокацій від дії на їхні приймальні пристрої активними маскуючими і пасивними
імітуючими радіоелектронними перешкодами.

6.

Історія
IV етап — починаючи з 1946 року — пов'язаний з винаходом і впровадженням в практичну
діяльність електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів). Завдання інформаційної
безпеки вирішувалися, в основному, методами і способами обмеження фізичного доступу до
устаткування засобів добування, переробки і передачі інформації.
V етап — починаючи з 1965 року — обумовлений створенням і
розвитком локальних інформаційно-комунікаційних мереж. Завдання інформаційної безпеки
також вирішувалися, в основному, методами і способами фізичного захисту засобів
добування, переробки і передачі інформації, об'єднаних в локальну мережу шляхом
адміністрування і управління доступом до мережевих ресурсів.
VI етап — починаючи з 1973 року — пов'язаний з використанням надмобільних
комунікаційних пристроїв з широким спектром завдань. Загрози інформаційній безпеці стали
набагато серйознішими. Для забезпечення інформаційної безпеки в комп'ютерних системах з
безпровідними мережами передачі даних потрібно було розробити нові критерії безпеки.
Утворилися співтовариства людей — хакерів, що ставлять собі за мету нанесення збитку
інформаційній безпеці окремих користувачів, організацій і цілих країн. Інформаційний
ресурс став найважливішим ресурсом держави, а забезпечення його безпеки —
найважливішою і обов'язковою складовою національної безпеки. Формується інформаційне
право — нова галузь міжнародної правової системи.
VII етап — починаючи з 1985 року — пов'язаний із створенням і розвитком глобальних
інформаційно-комунікаційних мереж з використанням космічних засобів забезпечення. Можна
припустити що черговий етап розвитку інформаційної безпеки, очевидно, буде пов'язаний з
широким використанням надмобільних комунікаційних пристроїв з широким спектром
завдань і глобальним охопленням у просторі та часі, забезпечуваним космічними
інформаційно-комунікаційними системами. Для вирішення завдань інформаційної безпеки на
цьому етапі необхідним є створення макросистеми інформаційної безпеки людства під егідою
ведучих міжнародних форумів.

7.

Види інформаційної безпеки
Інформаційна безпека
Інформаційна безпека особистості
Інформаційна безпека суспільства
Інформаційна безпека держави

8.

Види інформаційної безпеки
Інформаційна безпека особистості – це захищенність психіки й
свідомості людини від небезпечних інформаційних впливів:
маніпулювання свідомістю, дезінформування, спонукання до образ,
самогубства тощо.
Інформаційна безпека держави характеризується мірою захищенності
держави (суспільства) та стійкості основних сфер життєдіяльності
(економіки, науки, техносфери, сфери управління, військової справи
тощо) відносно небезпечних (дестабілізуючих) інформаційних впливів,
причому як з упровадження, так і добування інформації. Інформаційна
безпека держави визначається здатністю нейтралізувати такі впливи.
Концепція інформаційної безпеки держави – це систематизована
сукупність відомостей про інформаційну безпеку держави та шляхи її
забезпечення. В рамках цієї концепції проводиться системна
класифікація дестабілізуючих факторів та інформаційних загроз безпеці
особистості, суспільства, держави; обгрунтовуються основні положення
з організації забезпечення інформаційної безпеки держави;
розробляються пропозиції щодо способів і форм забезпечення
інформаційної безпеки.

9.

10.

Загрози інформаційній безпеці
Загрози інформаційній безпеці – сукупність умов і факторів, що
створюють небезпеку життєвоважливим інтересам особистості,
суспільства й держави в інформаційній сфері.
Основні загрози інформаційній безпеці поділяють на три групи:
1. загрози впливу неякісної інформації (недостовірної, фальшивої,
дезінформації) на особистість, суспільство, державу;
2. загрози несанкціонованого й неправомірного впливу сторонніх осіб на
інформацію і інформаційні ресурси (їх виробництво, системи формування
й використання);
3. загрози інформаційним правам і свободам особистості (праву на
виробництво інформації, її поширення, пошук, одержання, передавання та
використання; праву на інтелектуальну власність на інформацію, в тому
числі й речову).
Фактори загроз за видовою ознакою поділяються на політичні, економічні і
організаційно-технічні.

11.

Явища та процеси природного й штучного походження, що породжують
інформаційні загрози, називають дистабілізуючими факторами.
Джерелами дестабілізуючих факторів можуть бути як окремі особи, так й
організації і їхні об’єднання. Особливу групу джерел складають інформаційні
системи та засоби, оскільки вони одночасно є знаряддям приведення в дію
інформаційних загроз, каналом їхнього проникнення у свідомість особистості
або суспільну свідомість і генератором спонтанних загроз, що виникають
внаслідок технічних несправностей та інших причин.
Джерелом дестабілізуючих факторів може бути також природне середовище.
Кожному джерелу властиві певні види дестабілізуючих факторів, які можна
подати у вигляді міждержавних і внутрішньодержавних.
До внутрішньодержавних дестабілізуючих факторів відносять: правовий вакуум
у більшості питань забезпечення інформаційної безпеки; порушення
законодавства з питань інформаційної безпеки; політичні конфлікти; відмови,
збої, технічні помилки інформаційних систем (засобів); природні явища, що
ускладнюють передачу, прийом і зберегання інформації або руйнують
інформаційні системи.
Міждержавнідестабілізуючі фактори – це конфлікти різноманітних масштабів і
проявів (в економіці, політиці, ідеології, дипломатії тощо).

12.

13.

Властивості інформації
Для характеристики основних властивостей інформації як об'єкта захисту часто
використовується модель CIA:
Конфіденційність (англ. confidentiality) — властивість інформації, яка полягає в
тому, що інформація не може бути отримана неавторизованим користувачем
Цілісність (англ. integrity) — означає неможливість модифікації неавторизованим
користувачем
Доступність (англ. availability) — властивість інформації бути отриманою
авторизованим користувачем, за наявності у нього відповідних повноважень, в
необхідний для нього час
Додатково також використовують такі властивості:
Апелювання (англ. non-repudiation) — можливість довести, що автором є саме
заявлена людина (юридична особа), і ніхто інший.
Підзвітність (англ. accountability) — властивість інформаційної системи, що
дозволяє фіксувати діяльність користувачів, використання ними пасивних
об‘єктів та однозначно встановлювати авторів певних дій в системі.
Достовірність (англ. reliability) — властивість інформації, яка визначає ступінь
об'єктивного, точного відображення подій, фактів, що мали місце.
Автентичність (англ. authenticity) — властивість, яка гарантує, що суб'єкт або
ресурс ідентичні заявленим.

14.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА – ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ОБОРОНИ ДЕРЖАВИ
«Найважливішою складовою національної безпеки у сучасному світі є інформаційна
безпека, зокрема, безпека кібернетична. В умовах безпрецедентної, цинічної інформаційної
війни, яка ведеться проти України, дуже важливо, щоб у державі було строго
відпрацьовано системні дії, спрямовані на захист інформаційного простору від викривленої
інформації, яка деформує ментальність громадян, створює високі ризики для економічної
стабільності, державності і територіальної цілісності України», - таке заявив з
парламентської трибуни, голова парламентського об’єднання «Економічний розвиток”,
президент УСПП Анатолій Кінах. За його словами, мова йде, зокрема, про складні комплекси
стратегічних об’єктів України, починаючи з атомної енергетики.
Об’єднання «Економічний розвиток» наполягає на якнайшвидшому затвердженні
парламентом «Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Законодавче забезпечення
розвитку інформаційного суспільства в Україні".У цьому документі, містяться напрацьовані
депутатами та експертами рекомендації щодо системи державної політики у галузі
інформаційного суспільства, інформаційної та кібербезпеки і освіти у галузі ІКТ, кадрового
забезпечення розвитку ІТ-сфери, технічного забезпечення розвитку інформаційного
суспільства, розвитку українського сегменту мережі Інтернет та наукового забезпечення
Кабінету Міністрів України.
Зокрема, у документі міститься заклик до КМУ розробитиіподати на розгляд
парламентубазовий законодавчий акт у системі захисту інформації - Закон України "Про
кібернетичну безпеку».
«Україна має величезний кадровий потенціал в ІТ-сфері, сучасні системи та засоби
телекомунікацій і зв’язку. Але без підтримки держави ці галузі загальмують у розвитку,
особливо - на тлі потужної конкуренції збоку закордонних компаній. Не варто забувати, що
інформаційно-комунікаційні технології окрім численних зисків несуть в собі і ризики. Адже в
Україні і досі немає чіткої державної політики розвитку ІТ-сфери, а це уже передумови до
виникнення залежності від іноземної продукції»,- вважає А.Кінах.

15.

2. Кібернетична безпека та її
характеристика

16.

Формування людини як особистості відбувається під
впливом того інформаційного масиву, в якому
вона
знаходиться з моменту народження. Інформація, яку
отримує людина, впливає на її свідомість та підсвідомість.
Цілком природно, що інформація впливає, особливо на
рівні підсвідомості, на поведінку людини – як і в бік
корегування, так і в бік повної зміни. Це, одночасно, й
добре, й небезпечно, як для людини, так і для суспільства.

17.

Як вдомо, отримання інформації людиною здійснюється через всі
п`ять органів почуття, якими іі наділила природа: зір, слух, нюх, смак
та дотик. До властивостей інформації слід віднести, зокрема:
подвійність,
переконливість,
конфіденційність,
цілісність,
повноту,
вчасність,
доступність,
вірогідність,
санкціонованість
розповсюдження.
Коли наслідком отримання інформації є
порушення/зміни стану
здоров’я не одній людини, а групі людей, їх психічного стану, поведінки
та ін., то можна й треба говорити про інформаційну небезпеку для
суспільства. Коли неповна, невчасна, невірогідна або упереджена
інформація впливає на прийняття рішень, які не відповідають інтересам
суспільства, державним та національним інтересам, то можна й треба
говорити про інформаційну небезпеку для суспільства і держави.

18.

Вперше, на законодавчому рівні, Законом України «Про
основні засади розвитку інформаційного суспільства в
Україні на 2007 – 2015 роки» було визначено, що
«інформаційна безпека - стан захищеності життєво
важливих інтересів людини, суспільства і держави, при
якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту,
невчасність
та
використовується;
невірогідність
негативний
інформації,
інформаційний
що
вплив;
негативні наслідки застосування інформаційних технологій;
несанкціоноване
розповсюдження,
використання
і
порушення цілісності, конфіденційності та доступності
інформації».

19.

Енциклопедичне трактування:
«Кібернетика – наука про управління, зв’язки і
переробку інформації.
Основний об`єкт дослідження – так звані
кібернетичні системи, що розглядаються абстрактно,
незалежно від їх матеріальної природи.
Приклади кібернетичних систем – автоматичні
регулятори у техніці, ЕОМ, людський мозок, біологічні
популяції, людське суспільство. Кожна така система є
множиною
взаємопов’язаних
об’єктів
(елементів
системи), здатних сприймати, запам’ятовувати та
переробляти інформацію, а також обмінюватися нею».

20.

Сутність поняття «кібернетика» напряму вказує на
об`єктність небезпеки.
Вже з визначення поняття «кібернетика» можна
стверджувати, що будь-які процеси, які пов`язані
управлінням, зв`язками та переробкою інформації вже,
апріорі, є потенційно небезпечними.
У наукової, спеціалізованої та публіцистичної
літературі, офіційних документах, особливо останнім
часом, ми зустрічаємося з двома термінами –
«інформаційна безпека» та «кібербезпека».

21.

Найчастіше термін «кібербезпека» застосовується
у Сполучених Штатах Америки, країнах-членах ЄС,
країнах Азійського континенту та Тихоокеанського
регіону. У цих країнах термін «інформаційна
безпека» майже повністю не застосовується.
В Україні, країнах-членах СНД навпаки, до
останнього часу, найбільше поширеним і поки
залишається термін «інформаційна безпека».

22.

У словосполученні “кіберпростір” є два
слова – “кібер”, або “кібернетичний” та
“простір”.
У
цьому
словосполученні
основним
є
слово
“простір”,
а
спрямованість, характер цього простору
визначає слово “кібернетичний”.

23.

Енциклопедичне
визначення
“простір” має два значення:
поняття
“Простір (математ.) – множина об’єктів, між
якими встановлені відношення, подібні за своєю
структурою
зі
звичайними
просторовими
відношеннями типу околу, відстані та ін.
Простір – форма співіснування матеріальних
об’єктів процесів (характеризує структурність і
протяжність
матеріальних
систем).
Загальні
властивості простору – протяжність, єдність
дискретності та неперервності”.

24.

Для кращого розуміння спрямованості простору,
якій розглядається, слід згадати, що означає
поняття
“кібернетика”,
похідною
якого
є
“кібернетичний”.
Виходячи з наведеного визначення поняття
«кібернетика», попередньо можна стверджувати,
що кіберпростір – це форма співіснування
сукупності матеріальних та нематеріальних об’єктів
і
процесів,
спрямованих
на
породження,
сприйняття, запам’ятовування, переробку та обмін
інформацією.

25.

Деякою мірою, кіберпростір – це
віртуальний світ, який базується на
реальному матеріальному фундаменті
та з реальними наслідками свого
“існування та розвитку”.
Кіберпростір є дуже складним явищем, що об’єднує
в собі реальність і віртуальність, матеріальне і
нематеріальне, абстрактність і дійсність.

26.

Кіберпростір має наступні властивості:
протяжність;
єдність дискретності та неперервності;
матеріальність та нематеріальність;
абстрактність і дійсність;
реальність загальнодіючого впливу.

27.

Кіберпростір,
в
цілому,
неможливо
побачити, відчути, почути або до нього
доторкнутися. Він, а особливо процеси, які у
ньому відбуваються, людиною сприймається
як щось абстрактне. Але окремі складові цього
простору можна не тільки побачити, але й
доторкнутися до них.

28.

Але сам по собі кіберпростір
не міг ані сформуватися, ані
розвиватися. Для цього потрібні
були спонукальні мотиви.
Такими мотивами є діяльність людини,
суспільства, їх намагання до удосконалення
свого особистого і громадського життя,
особистого
та
суспільного
розвитку,
удосконалення
і
розширення
обміну
інформацією та ін.

29.

Таким чином, кіберпростір є рукотворним
дітищем людини, яке вона формувала для
себе та під себе для задоволення своїх
потреб, не думаючі про “побічні” явища, мова
про які буде нижче.

30.

Саме це та вищенаведене дає підстави
стверджувати, що:
- об’єктами кіберпростору є живі істоти та їх
угруповання, які спроможні сприймати, запам’ятовувати
та переробляти інформацію, а також обмінюватися нею,
серед яких, у першу чергу, людина, визначені верстви
суспільства та суспільство в цілому, держава, природні
та штучні інформаційні відносини між ними та їх
формування і використання, а також матеріальні та
нематеріальні об`єкти і процеси, спрямовані на
породження,
сприйняття,
запам`ятовування,
збереження, переробку та обмін інформацією;
- суб’єктами
кіберпростору
є
людина,
суспільство, держава, а також жива істота, яка
спроможна сприймати, запам`ятовувати та переробляти
інформацію, а також обмінюватися нею.

31.

Саме тому можна говорити про те, що
інформаційний простір – це форма
співіснування сукупності матеріальних та
нематеріальних
об`єктів
і
процесів,
спрямованих
на
задоволення
інформаційних потреб всіх живих істот на
Землі.
Дане визначення охоплює інформаційний
зв’язок та інформаційні відносини між
суб’єктами “живої” і “неживої” природи.
Особливо важливим інформаційний простір
є для людства.

32.

Виходячи з наведеного визначення можна
сказати, що:
- об’єктами інформаційного простору є
суб’єкти природного середовища, природні та штучні
інформаційні відносини між ними та їх формування і
використання, матеріальні та нематеріальні об’єкти і
процеси, спрямовані на задоволення інформаційних
потреб для забезпечення збереження життя та
життєдіяльності живої істоти, угрупування живих
істот;
- суб’єктами інформаційного простору є живі
істоти та їх угруповання, які спроможні сприймати,
запам’ятовувати та переробляти інформацію, а
також обмінюватися нею.

33.

Інформаційний простір має властивості
(які, за великим рахунком, збігаються з властивостями
кіберпростору,) а саме:
-
протяжність;
-
єдність дискретності та неперервності;
-
матеріальність та нематеріальність;
-
абстрактність і дійсність;
-
реальність загальнодіючого впливу.

34.

Порівнюючи надані визначення понять
“кіберпростір” та “інформаційний простір”,
одразу бачимо, що це – два різних
“простори”, і відмінність їх полягає у їх
спрямованості.

35.

Кіберпростір, який охоплює лише живі
істоти,
які
спроможні
сприймати,
запам’ятовувати та переробляти інформацію,
а також обмінюватися нею та є невід’ємною
складовою інформаційного простору, якій
охоплює абсолютно всі джерела інформації
без вимог щодо спроможності сприймати,
запам`ятовувати та переробляти інформацію,
а також обмінюватися нею.

36.

Також
необхідно
підкреслити
що
проблематика кібербезпеки має відношення
до обороту інформації, зокрема, до
забезпечення
суб’єктів
інформаційних
відносин достовірною, своєчасною та
повною
інформацією,
а
також
до
недопущення
несанкціонованого
використання і поширення інформації,
порушення її цілісності та конфіденційності.

37.

3. МАНІПУЛЮВАННЯ ТА
ІНФОРМАЦІЙНІ ВІЙНИ

38.

МАНІПУЛЯЦІЯ
Маніпуляція:
система Методів і засобів впливу на масову свідомість і на окрему людину;
мета - нав'язування ідей, установок, стереотипів і цінностей;
люди змушуються (підштовхуються) до дій (або бездіяльності) подібно маріонеткам;
здійснюється всупереч волі й інтересам людини або групи
Задачі маніпуляції
управління волею, почуттями і настроями;
програмування думок, намірів, установок, поведінки;
прихованість примусу;
приховання справжньої інформації

39.

СТОРОНИ В СИТУАЦІЇ МАНІПУЛЮВАННЯ
СУБ’ЄКТ – хто надає або підтримує вплив, зацікавлений у маніпулюванні: окрема
людина, група, організація або спільнота (держава, етнос, професійне співтовариство і
т.п.).
ОБ’ЄКТ – на кого роблять вплив, від кого чекають певних вчинків у відповідь
на маніпулятивні дії.
Рівні маніпулятивного впливу
1. Посилення існуючих у свідомості людей потрібних установок, ідеалів і
цінностей норм.
2. Частина зміни поглядів на ту чи іншу подію, процес, факт (вплив на
політичну позицію і емоційне ставлення до конкретного явища).
3. Корінне, кардинальна зміна життєвих установок на основі повідомлення
драматичних, незвичайних нових даних, відомостей.

40.

ПРИЙОМИ МАНІПУЛЮВАННЯ
1. Спотворення інформації
2. Використання значущих символів
3. експлуатування комплексу неповноцінності
4. Посилання на авторитети, використання симпатій чи антипатій
5. Узагальнення
6. Створення яскравого привабливого образу (іміджу) через асоціації
7. Залякування і формування образу ворога
8. Ексклюзивність
9. Турбота про загальне благо
9. Нав'язування стереотипів
10. Обмеження часу для вирішення
11. Часте повторення
12. Інформаційне перевантаження
13. Управління минулим
14. Націленість на майбутнє
15. Заміна реальних причинно-наслідкових зв'язків на фіктивні
16. Використання почуттів (любові, жалості тощо)
17. Нав'язування нової ідентичності

41.

НАВІЮВАННЯ – ГОТОВНІСТЬ ПІДКОРИТИСЯ АБО ПІДДАТИСЯ ВПЛИВУ
Види навіювання
1. Загальна (притаманна всім людям)
2. Ситуативна (особливі стану психіки)
3. Групова (взаємне навіювання, що перетворює людей на натовп)
Фактори, що сприяють підвищенню сугестивності
-схильність до покори і наслідування,
-слабке почуття відповідальності,
-скромність і боязкість,
-довірчивість,
-підвищена емоційність,
-забобонність і тривожність,
-схильність до покори і наслідування,
-слабке почуття відповідальності,
-Підвищена емоційність,
-замріяність,
-озабоченість і т.д.

42.

ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕФЕКТИВНОГО НАВІЮВАННЯ
цілеспрямованість і планомірність;
визначення об'єкта навіювання;
некретичне сприйняття інформації об'єктом навіювання;
виклик певної реакції або дій
Маніпулювання і реклама
- Реклама товарів.
- Політична пропаганда
- Тиск в міжособистісних відносинах
- Маніпулювання у відносинах між державами і т.д.

43.

СПОСОБИ ЗАХИСТУ ВІД
МАНІПУЛЮВАННЯ
1. Визначити і усвідомити власні інтереси
2. Зрозуміти, хто контролює інформацію
3. Визначити, як інформація може вплинути на вашу свідомість і поведінку
4. Відокремити себе від інформації, подивитися на неї з боку
5. Порівнювати інформацію, отриману з різних джерел
6. Знайти задоволення, які не будуть пов'язані з товарами

44.

Інформаційна війна
Інформаційна війна в суспільстві - це зміна інформації і
процесів її функціонування, що використовується для
здійснення впливу на психіку людей та зміни їх
поведінки, для психологічних маніпуляцій і надання
маніпулятивного впливу на особистість.
Інформаційна війна в збройних силах - це дії, що
вживаються з метою утруднити збір, обробку передачу
та зберігання інформації інформаційними системами
противника при захисті власної інформації та
інформаційних систем.

45.

ВИДИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ
Інформаційна війна проти особистості.
Інформаційна війна проти суспільства.
Інформаційна війна проти держави.

46.

МЕТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ
Контроль за інформацією і інформаційним простором держави.
Стабілізація інститутів влади.
Вплив на політичні рішення держави.
Дестабілізація економіки і безперешкодний доступ до ресурсів.
Знищення наукомістких виробництв.
Нав'язування цінностей і поглядів, вигідних атакуючої стороні.
Впровадження в свідомість населення власних ідеалів шляхом знищення
споконвічних.

47.

СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ
Психологічна операція
Заходи безпеки
Інформаційні атаки
Електронна боротьба
Дезинформація

48.

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА ПРОТИ НАСЕЛЕННЯ ДЕРЖАВИ
Суть інформаційно-психологічної війни полягає в нанесенні народу важкої культурної
травми. Це поняття визначають як «насильницьке, несподіване, репресивне
впровадження цінностей, гостро суперечать традиційним звичаям і ціннісним шкалами»,
як руйнування культурного часу-простору.
Способи впливу на особистість і суспільство
засоби масової комунікації (у тому числі інформаційні системи, Інтернет тощо);
література (у тому числі, художня, науково-технічна, суспільно-політична, спеціальна);
мистецтво (в тому числі, різні напрямки так званої масової культури);
освіту (системи вищої і середньої спеціальної недержавної освіти, система альтернативного
освіти);
виховання (всі різноманітні форми виховання в системі неформальних організацій);
громадські угруповання і політичні партії, які закликають до активних масових маніфестацій і
акцій протесту;
різні секти, націоналістичні та релігійні організації, що розпалюють конфлікти між етнічними
групами людей або між
релігійними конфесіями.
особисте спілкування

49.

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА ПРОТИ ДЕРЖАВИ
вплив на інфраструктуру систем життєзабезпечення держави - телекомунікації,
транспортні мережі, електростанції, банківські системи і т. д .;
промислове шпигунство - розкрадання патентованої інформації, перекручення або
знищення особливо важливих даних, послуг; збір інформації розвідувального характеру
про конкурентів і т. п .;
злом і використання особистих паролів VIР-персон, ідентифікаційних номерів,
банківських рахунків, даних конфіденційного плану, виробництво дезінформації;
електронне втручання в процеси командування і управління військовими об'єктами і
системами, "штабна війна", виведення з ладу мереж військових комунікацій;
вплив через всесвітню комп'ютерну мережу Інтернет, в якій, за деякими оцінками, діють
150.000 військових комп'ютерів, і 95% військових ліній зв'язку проходять за відкритими
телефонних лініях.

50.

ІНФОРМАЦІЯ ЯК ЗБРОЯ
Об'єктивна - фальсифікована інформація. У політичній боротьбі об'єктивна
інформація часто свідомо чи мимоволі "фальсифікується" - підробляється,
спотворюється, справжнє підміняється хибним, що породжує маячні політичні
ідеї.
Системна - дезорієнтуюча інформація - це інформація дезорієнтує, неправильно
визначає положення суспільства в історичному процесі: економічному стані,
відносини з іншими народами і державами.
Достатня - політична інформація. Замість короткої, переконливою і доказової
інформації в засобах масової комунікації з'являються всілякі точки зору від
самих примітивних до найфантастичніших і неймовірних.
Неправдиві повідомлення, які вводять громадську думку в оману під виглядом
справжніх. Починається з знищення книг і видання нових, з принципово іншими
фактами і їх трактуванням.

51.

ВИСНОВОК
Отже, Маніпуляція – це спеціальний вид психологічного впливу, майстерне
виконання якого веде до схованого порушення в іншій людині намірів, що не
збігаються з її актуально існуючими бажаннями.
Інформаці́йна війна́ — використання і управління інформацією з метою
набуття конкурентоздатної переваги над супротивником.
Інформаційна війна може включати в себе: збір тактичної інформації,
забезпечення безпеки власних інформаційних ресурсів, поширення пропаганди
або дезінформації, щоб деморалізувати військо та населення ворога, підрив
якості інформації супротивника і попередження можливості збору інформації
супротивником.
English     Русский Rules