Лекція №2
Від поняття «хвороба», що відноситься лише до різних, строго певним клінічним формам патології, необхідно відрізняти ряд близьких понять,
Місцеві та загальні розлади під час хвороби мобілізують різні механізми захисту, спрямовані на усунення функціональних і структурних пор
У розвитку і перебігу хвороб (особливо гострих) розрізняють наступні 4 стадії, або періоди:
Етіологія - це вчення про причини та умови виникнення хвороб (від грец. «Етіос» - причина, «логос» - вчення).
Біологічні фактори, що викликають захворювання людини, надзвичайно різноманітні і численні. Живі збудники хвороб - це бактерії, віруси, тва
Патогенез (від грец. «patos» - страждання, «genesis» - походження) – вчення про механізми розвитку і перебігу хвороб.
Тканинний шлях поширення патогенного подразника може бути двох різновидів – по продовженню (в межах однієї тканини) і по зіткненню (перехі
Спадковість – це притаманна усім організмам властивість відтворювати схожий з батьківським тип обміну речовин і пов'язані з ним структур
Реактивність (від лат. «reaction» - протидія) - це здатність організму певним чином реагувати на зовнішні і внутрішні подразники, що виникли на с
Імунітет – це строго специфічна реактивність організму, що забезпечує його захист від генетично чужорідних біологічних об'єктів.
Алергія – це підвищена і якісно змінена чутливість організму до алергенів - речовин, більшість яких мають антигенні властивості.
екзогенні алергени:
МІСЦЕВІ РОЗЛАДИ КРОВООБІГУ
Ішемія (лат. ischaemia, греч. ἰσχαιμία, от ἴσχω — затримую, зупиняю та αἷμα — кров)- це зменшення кровонаповнення органа або тканини внаслід
Емболія - це закупорка судини частками або тілами, які переносяться кровотоком і зазвичай не зустрічаються в крові. Такі утворення називаю
Запалення це сформована у процесі еволюції захисно-пристосувальна реакція що спрямована на локалізацію, знищення і/або видалення з органі
ЗАГАЛЬНІ РЕАКЦІЇ
ГІПЕРТРОФІЯ, АТРОФІЯ І ДИСТРОФІЯ
9.14M
Category: medicinemedicine

Основи загальної патології. (Лекція 2)

1. Лекція №2

ТЕМА: ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ

2.

План
1.
Поняття „хвороба“, „патологічна реакція“, патологічний процес“,
„патологічний стан“.
2.
Механізми захисту організму від патогенних чинників.
3.
Стадії розвитку хвороби.
4.
Поняття про „етіологію“ та „патогенез“. Зовнішні причини хвороб.
6.
Значення спадковості у виникненні хвороб.
7.
Поняття про „реактивність“.
8.
Поняття про імунітет та його види.
9.
Алергія. Види алергії.
10.
Місцеві прояви порушення кровообігу.
11.
Запалення. Місцеві прояви запалення. Стадії запалення як
патологічного процесу. Загальні ознаки запалення.
13.
Поняття „атрофія, гіпертрофія, дистрофія“.

3. Від поняття «хвороба», що відноситься лише до різних, строго певним клінічним формам патології, необхідно відрізняти ряд близьких понять,

Від поняття «хвороба», що відноситься лише до різних, строго певним
клінічним формам патології, необхідно відрізняти ряд близьких понять,
які отримали в медицині широке поширення - «патологічна реакція»,
«патологічний процес», «патологічний стан».
Патологічна реакція - це елементарна реакція
клітини, тканини, органу на патогенний
подразник, що виходить за межі фізіологічної
норми.
Така реакція, як правило, буває короткочасною і не
залишає тривалих патологічних наслідків.
Прикладом є, відчуття печії та гіперемія
(почервоніння) шкіри обличчя на початку
тренувань в сонячному середньогір'ї або після
перебування на холоді у вітряну погоду.

4.

5.

Патологічний процес - явище більш
тривале, ніж патологічна реакція; він
охоплює, як правило, кілька систем
організму, формується з декількох
патологічних реакцій і може залишати
тривалі (іноді довічні) структурнофункціональні порушення.
Типовим прикладом є запальний процес
у відповідь на пошкодження тканин.

6.

7.

Патологічний стан подібний до патологічного
процесу, але характеризується повільним
розвитком, часто є проявом вікових змін і тому
не сприймається як раптова патологія.
До таких станів можна віднести, наприклад,
клімактеричні зміни у жінок, погіршення з віком
зору, слуху, зниження швидкості і рухливості
(лабільності) нервових реакцій тощо.
Патологічні стани можуть виникати після
перенесених захворювань (сліпота після травми
ока), бути наслідком дефектів спадковості або
внутрішньоутробного розвитку.

8. Місцеві та загальні розлади під час хвороби мобілізують різні механізми захисту, спрямовані на усунення функціональних і структурних пор

Місцеві та загальні розлади під час хвороби мобілізують різні механізми
захисту, спрямовані на усунення функціональних і структурних
порушень, на відновлення сталості внутрішнього середовища організму
(гомеостазу).
Механізми захисту:
захисні реакції та бар'єри,
пристосувальні реакції,
компенсаторні механізми.

9.

Захисні реакції спрямовані на
припинення дії патогенного
подразника (наприклад,
відсмикування руки від гарячого
предмета), на видалення шкідливих
агентів з організму (блювання при
харчовому отруєнні) або на їх
знищення (імунітет і запалення).

10.

Бар'єрну функцію виконують, наприклад,
шкіра та слизові оболонки. Це механічні
перешкоди для мікробів (попереджують
пошкодження в організмі, або
перешкоджають його подальше поширення).
Секрети, що виділяються залозами на
поверхню бар'єрів, мають антимікробну дією
(лізоцим слини, мокротиння, слізної рідини,
соляна кислота шлунку, ферменти шлунковокишкового тракту і т.д.). Складним є так
званий гематоенцефалічний бар'єр, що
захищає центральну нервову систему (ЦНС);
він утворений ендотелієм капілярів та
судинних сплетень шлуночків мозку.

11.

12.

Пристосувальні реакції розвиваються у
відповідь на виникаючі при хворобі
порушення і забезпечують єдність
організму із зовнішнім середовищем на
новому рівні його життєдіяльності.
Активне пристосування у відповідь на
дію хвороботворного чинника
характеризується мобілізацією
функціональних резервів найважливіших
життєзабезпечуючих систем, високим
рівнем енерговитрат і життєдіяльності
організму.

13.

Коли організм не може енергетично
забезпечити активне пристосування у
відповідь на дію патогенних факторів
(дуже значна крововтрата, важка травма
тощо), в дію вступає інший універсальний
механізм захисту - пасивне
пристосування. У його основі лежить
позамежне, охоронне гальмування ЦНС,
при якому існування хворого організму
забезпечується різким зменшенням його
енерговитрат.

14.

Компенсаторні механізми включаються
при стійкому порушенні або випаданні будьяких функцій.
Так, при видаленні одного з парних органів
(нирок, наднирників) функція органу, що
залишився, підвищується.
При розвитку клапанного пороку серця
відбувається гіпертрофія міокарда і на
більш-менш тривалий термін недостатність
кровообігу не розвивається.

15. У розвитку і перебігу хвороб (особливо гострих) розрізняють наступні 4 стадії, або періоди:

прихований, або латентний період – це період між дією
причини і появою перших ознак (симптомів) хвороби.
При інфекційних хворобах він іменується інкубаційним.
Тривати цей період може від декількох секунд (гостре
отруєння) до багатьох років (при деяких інфекційних
захворюваннях);
продромальний період, або період передвісників
хвороби, характеризується головним чином
неспецифічними симптомами, властивими багатьом
захворюванням, - нездужанням, головним болем,
погіршенням апетиту, при інфекційних захворюваннях ознобом, лихоманкою тощо. Одночасно включаються
захисні і пристосувальні реакції;
період повного розвитку хвороби характеризується вже
типовою клінічною картиною з виявленням специфічних
ознак, які відрізняють це захворювання від інших;
Результат хвороби (одужання, хронізація хвороби,
смерть)

16. Етіологія - це вчення про причини та умови виникнення хвороб (від грец. «Етіос» - причина, «логос» - вчення).

Етіологія - це вчення про причини та умови
виникнення хвороб (від грец. «Етіос» причина, «логос» - вчення).
Зовнішні причини хвороб відносять до
наступних основних груп:
фізичні,
хімічні,
біологічні,
аліментарні,
психічні,
соціальні.

17.

Фізичні причини хвороб - це
механічні, термічні впливи, впливи
променистої енергії, електричного
струму, зміни тиску газового
середовища та ін.

18.

Механічні дії дуже різноманітні: удари, уколи, розрізи,
здавлення і розтягування тканин, струс, вогнепальні
поранення тощо. термічних впливів є нагрівання тканин до
55°С і вище, коли виникають опіки. Великі за площею і глибокі
опіки викликають опікову хворобу - важкі і тривалі
страждання.
При дії на організм низької температури можуть виникнути
відмороження та переохолодження організму.
Патогенна дія променевої енергії залежить від характеру і
інтенсивності випромінювання. Промені видимої частини
спектру можуть викликати тимчасове осліплення, а лазерні
промені цього ж діапазону - опіки шкіри, слизових оболонок
різних середовищ ока. Інфрачервоні промені мають тепловий
ефект.
Під впливом променів сонячного спектра на голову може
виникнути перегрівання головного мозку і так званий
сонячний удар. Ультрафіолетові промені викликають в
основному фотохімічний ефект - посилену пігментацію шкіри.

19.

Іонізуюче випромінювання - це потоки альфа-, бета-,
гамма-частинок і нейтронів, які викликають іонізацію
молекул та атомів організму, різко підвищуючи їх хімічну
активність, пошкоджують мембрани та генетичний
апарат клітин. При дії іонізуючого випромінювання може
розвинутися променева хвороба.
Електричний струм може викликати в організмі місцеві
патологічні зміни: наприклад, електротермічні опіки,
розплавлення кісткової тканини та ін.. Проходячи через
головний мозок або серце, він може викликати
смертельні пошкодження цих органів.
До фізичних причин хвороб відносяться і перепади
тиску газового середовища, в якій знаходиться людина.
При зниженні атмосферного тиску розвивається гірська,
або висотна хвороба.

20.

До хімічних факторів відносяться
концентровані кислоти і луги, які викликають
хімічні опіки, подібні за перебігом з
термічними. Речовини, що викликають
отруєння, називаються отрутами.
З екзогенних отрут, що надходять із
зовнішнього середовища, найбільш
небезпечні бойові отруйні речовини
(загальнотоксичної, нервово-паралітичної дії
тощо).
Отруєння можуть викликати і багато ліків, що
застосовуються в дозах, що перевищують
лікувальні.

21. Біологічні фактори, що викликають захворювання людини, надзвичайно різноманітні і численні. Живі збудники хвороб - це бактерії, віруси, тва

Біологічні фактори, що викликають захворювання людини,
надзвичайно різноманітні і численні. Живі збудники хвороб - це
бактерії, віруси, тваринні та рослинні паразити.
Бактерії (мікроби) - це широко поширена в
природі група одноклітинних мікроорганізмів.
Лише невелика кількість видів бактерій є
патогенним для людини. Хвороботворність таких
бактерій визначається їх здатністю долати бар'єри
організму, проникаючи в його тканини і виділяти
пошкоджуючі токсичні речовини (екзотоксини).
Токсичними можуть бути і продукти розпаду
самих бактерій (ендотоксини).
Деякі екзотоксини дуже отруйні: розраховано,
наприклад, що 1 мг токсину правця здатний вбити
більше мільйона морських свинок. Бактерії
викликають дуже багато захворювань людини чуму, холеру, туберкульоз, дифтерію, правець,
венеричні хвороби, артрити, фурункульоз і т.
д.

22.

Віруси - це дрібні збудники
інфекційних захворювань, які є
внутрішньоклітинними паразитами, не
здатними до життєдіяльності поза
клітинами. Віруси викликають у
людини такі хвороби, як грип, кір, сказ,
віспа, свинка і ін.

23.

До тваринних паразитів відносяться
черви, кліщі, деякі одноклітинні
організми (плазмодій малярії та ін.)
Глистові захворювання (гельмінтози) у
людини викликають різні види паразитів
(аскариди, трихіни, ехонокок, широкий
лентець), для яких основними або
проміжними господарями є тварини.

24.

Значну групу складають грибкові захворювання, що
вражають шкіру, нігті (стригучий лишай, парша,
епідермофітія) і внутрішні органи (актиномікоз).
До біологічних причин хвороб відносяться також
отруйні виділення тварин і рослин. Отрута очкової змії
(кобри) викликає смерть від паралічу дихальних м'язів,
отрута гадюки - бурхливу запальну реакцію. Великою
токсичністю характеризуються уколи плавниками деяких
морських риб (морського кота, морського їжака,
морського скорпіона), укуси скорпіонів, бджіл, ос.

25.

Аліментарний фактор (фактор харчування),
по суті, також відноситься до біологічних
причин хвороб.
Розрізняють повне голодування (з водою і без
води), неповне голодування (аліментарна
дистрофія, коли систематичне недоїдання
веде до прогресуючого згасання життєвих
функцій) і часткове голодування, коли в їжі
бракує одного з життєво необхідних
компонентів - незамінних амінокислот або
жирних кислот, вітамінів, солей,
мікроелементів.

26.

Психічні чинники ;
негативні і надмірно позитивні емоції
(серед уболівальників спорту, наприклад,
інфаркти міокарда трапляються і при
поразках, і перемогах своїх улюбленців),
але головним чином негативні. Вони
лежать в основі неврозів, психічних
розладів і ряду інших захворювань
(гіпертонічної хвороби, виразкової
хвороби шлунково-кишкового тракту,
атеросклерозу, стійких гормональних
порушень і т.д.).

27.

Соціальні фактори, фактори суспільного
середовища людини, відіграють дуже
важливу роль в етіології, впливаючи як на
причини хвороб, так і на резистентність,
стійкість організму.
Ряд причин хвороб прямо або
опосередковано залежать від соціальної
характеристики життя людини (неврози,
голодування та ін.). Падіння моральних
устоїв суспільства дає простір
венеричним хворобам, наркоманії.

28. Патогенез (від грец. «patos» - страждання, «genesis» - походження) – вчення про механізми розвитку і перебігу хвороб.

Патогенез (від грец. «patos» - страждання, «genesis» походження) – вчення про механізми розвитку і
перебігу хвороб.
Особливості розвитку хвороби
залежать від тривалості, механізму дії
етіологічного фактора і від шляхів його
поширення в організмі.
Виділяють три таких головних шляхи:
нервовий,
гуморальний,
тканинний.

29.

Нервовий шлях важливий насамперед своєю
універсальністю, оскільки різний хвороботворний
вплив викликає рефлекторну мобілізацію захиснопристосувальних реакцій.
З іншого боку, сильне і тривале подразнення
рецепторів призводить до перезбудження і
позамежного гальмування нервових центрів, до
порушення нервової регуляції різних функцій.
Нарешті, нервова система може бути і в прямому
сенсі шляхом поширення патогенного фактора - по
переневральних шляхах і мозковій тканині
поширюються правцевий токсин, віруси сказу,
поліомієліту, енцефаліту, дитячого спинномозкового
паралічу.

30.

Гуморальний шлях («gumor» - рідина) це шлях через рідкі середовища
організму (кров, лімфу, тканинну
рідину і т.д.). Так можуть
поширюватися бактерії і віруси, деякі
паразити, токсичні речовини
екзогенного та ендогенного
походження, ракові клітини, що
відірвалися від пухлини і т. д.

31. Тканинний шлях поширення патогенного подразника може бути двох різновидів – по продовженню (в межах однієї тканини) і по зіткненню (перехі

Тканинний шлях поширення патогенного подразника може бути
двох різновидів – по продовженню (в межах однієї тканини) і по
зіткненню (перехід з однієї тканини на інші).
По продовженню може поширюватися,
наприклад, інфекційне запалення лімфатичних
шляхів (лімфангоіт) від нагноєних рани. Навіть
при незначних ушкодженнях шкіри кінцівок
особливо небезпечні гнійні ранки в області
великих пальців і мізинців, так як лімфангоіт в цих
випадках швидко доходить до пахвових
лімфатичних вузлів.
По продовженню - з однієї нервової клітини на
іншу - поширюються нейровіруси (при енцефаліті,
поліомієліті).
По зіткненню, пронизуючи і пошкоджуючи різні
навколишні тканини, поширюються ракові
пухлини.

32. Спадковість – це притаманна усім організмам властивість відтворювати схожий з батьківським тип обміну речовин і пов'язані з ним структур

Спадковість – це притаманна усім організмам властивість
відтворювати схожий з батьківським тип обміну речовин і
пов'язані з ним структури і функції.
Матеріальними носіями спадкових властивостей є хромосоми, розташовані в ядрі клітини. Число хромосом у
клітині у нормальних представників кожного виду живих істот постійне. У людини ядра клітин містять 46
хромосом: 23 пари, 44 попарно однакові (аутосоми), а одна пара (статеві хромосоми) неоднакова у чоловіків (XY) і
жінок (XX).
синдром Клайнфельтера: високий зріст, убогий волосяний
покрив, слабо розвинена мускулатура, євнухоїдизм,
недорозвиненість яєчок, безпліддя, розумова відсталість;
синдром Шерешевського - Тернера (ОХ) - у жінок низький
зріст, коротка шия, крилоподібні шкірні складки, відсутні
яєчники, вторинні статеві ознаки, недорозвинені статеві
органи, нерідко порушено кольоровий зір;
хвороба Дауна;
Відомі спадкові хвороби, що характеризуються порушенням
вуглеводного обміну (деякі форми цукрового діабету та ін),
амінокислотного обміну (різні типи зоба, загальний альбінізм відсутність пігменту у волоссі, шкірі і т.д.), пуринового обміну
(подагра) і обміну ліпідів ( тяжкі форми атеросклерозу).

33. Реактивність (від лат. «reaction» - протидія) - це здатність організму певним чином реагувати на зовнішні і внутрішні подразники, що виникли на с

Реактивність (від лат. «reaction» - протидія) - це здатність організму
певним чином реагувати на зовнішні і внутрішні подразники, що виникли
на спадково-конституціональній основі і які перетворюються протягом
життя індивідуума.
Неспецифічна реактивність - це
особливість реагування організму на
широке коло різноманітних
подразників, обумовлена в першу
чергу станом найважливіших
інтегруючих і регулюючих систем –
нервової і нейро-ендокринної.

34. Імунітет – це строго специфічна реактивність організму, що забезпечує його захист від генетично чужорідних біологічних об'єктів.

35.

В основі клітинного імунітету лежать
фагоцитоз і функція Т-лімфоцитів.
Фагоцитоз – це поглинання клітинами
організму мікробів, часток ушкоджених
тканин, чужорідних речовин та їх
перетравлення. Такою здатність мають
клітини «білої» крові - нейтрофіли
(мікрофаги), а також ретикулярні і
ендотеліальні клітини (макрофаги) печінки,
селезінки, кісткового мозку, лімфатичних
вузлів, які становлять єдину ретикулоендотеліальну, або, за новою термінологією,
макрофагальнофагоцитарну, систему.

36.

За природою складових компонентів
вакцини поділяють на три основні
групи
• живі
• вбиті
• хімічні, включаючи анатоксини.

37. Алергія – це підвищена і якісно змінена чутливість організму до алергенів - речовин, більшість яких мають антигенні властивості.

Алергени:
екзогенні (які потрапляють із
зовнішнього середовища)
ендогенні, або аутоалергени
(утворюються в самому організмі).

38. екзогенні алергени:

• біологічні алергени - мікроби, віруси, грибки, вакцини, сироватки (часто алергією
супроводжуються інфекційні захворювання: туберкульоз, черевний тиф, бруцельоз);
• лікарські алергени - це практично будь-який лікарський препарат, що підкреслює
небезпеку самолікування (найбільш часто алергічну реакцію викликають сульфаніламіди
та пеніцилін, іноді навіть зі смертельним результатом);
• побутові алергени - домашній пил, домашні комахи, так звані епідермальні алергени
(шерсть і лупа тварин, волосся), препарати побутової хімії (пральні порошки і ін).
Найчастіше вони викликають алергічні захворювання дихальних шляхів (бронхіальну
астму, нежить);
• пильцові алергени - пилок ряду рослин, діаметр частинок якої не перевищує 35 мкм.
Серед викликаються ними алергій (поллінозов) у людини часто відзначаються нежить,
кон'юнктивіти (запалення кон'юнктиви - слизової оболонки повік і очного яблука);
• харчові алергени - як правило, це молоко, яйця, м'ясо, риба, помідори, цитрусові,
шоколад, полуниця, суниця, раки. Вони викликають шлунково-кишкові розлади, що
виникають іноді через кілька хвилин; пізніше до них можуть приєднатися кропив'янка,
пропасниця. У дітей харчові алергени часто викликають прояви діатезу;
• промислові алергени - це численні хімічні агенти, під впливом яких часто
розвиваються алергічні контактні дерматити (запалення шкіри). До цих алергенів
відносяться фарбники для волосся, брів, вій, парфюмерні речовини, багато
фотореактивів (гідрохінол, сполуки брому), реактиви фармацевтичного виробництва і
т.д.;
• фізичні фактори (тепло, холод, механічне подразнення, опромінення шкіри та ін) також
можуть викликати алергічні реакції. Вважають, що під дією цих факторів часто
утворюються речовини, які і володіють властивостями алергенів.

39. МІСЦЕВІ РОЗЛАДИ КРОВООБІГУ

Гіперемією називається місцеве
повнокров'я, яке розвивається в
ділянках тканин або в окремих
органах. Розрізняють гіперемію
артеріальну і венозну.

40.

Артеріальна гіперемія - це
збільшення кровонаповнення органа
або тканини і прискорення кровотоку
в них внаслідок розширення артеріол
і дрібних артерій.
Патологічна артеріальна гіперемія
(наприклад, при травмах) спочатку
має рефлекторний механізм, потім
підтримується
судинорозширювальними
речовинами, які утворюються у
пошкоджених тканинах (гістаміном,
ацетилхоліном тощо), а також
зниженням тонусу
судинорозширювальних нервів
унаслідок їх ушкодження
(нейропаралітічного механізму).

41.

Венозна гіперемія - це
збільшення
кровонаповнення органа
або тканини і уповільнення
кровообігу в них внаслідок
утруднення венозного
відтоку.
Місцевими причинами
венозної гіперемії є:
звуження просвіту чи
закупорка вен (тромб,
ембол), здавлення вен
(пухлина, набряк
навколишніх тканин,
накладення джгута).

42.

Стаз - це місцева зупинка кровотоку в
капілярах, дрібних артеріях або венах.
Крім венозного виділяють ще капілярний
стаз. Провідним його механізмом є
рефлекторний спазм артеріол і дрібних
артерій. На подолання опору в цих
судинах витрачається значна частина
кінетичної енергії крові але її виявляється
недостатньо для проходження крові
через капіляри.

43. Ішемія (лат. ischaemia, греч. ἰσχαιμία, от ἴσχω — затримую, зупиняю та αἷμα — кров)- це зменшення кровонаповнення органа або тканини внаслід

Ішемія (лат. ischaemia, греч. ἰσχαιμία, от ἴσχω —
затримую, зупиняю та αἷμα — кров)- це зменшення
кровонаповнення органа або тканини внаслідок
утруднення припливу артеріальної крові.
Причини ішемії:
здавлення або закупорка артерій, звуження їх просвіту
внаслідок патологічних змін судинної стінки
(атеросклерозу) або рефлекторного спазму.
Внаслідок гіпоксії, накопичення недоокислених і токсичних
продуктів в ішемізованих тканинах з'являються відчуття
оніміння, поколювання, больові відчуття, порушення
функцій; у важких випадках виникає інфаркт.

44.

45.

Інфарктом називається омертвіння (некроз)
ділянки тканини внаслідок закриття просвіту
кінцевої живильної його артерії.
Розміри інфаркту варіюють від мікроскопічних до
великих, які охоплюють значну частину органу.
Перебіг інфаркту буває різним - від
безсимптомного до дуже важкого, з швидким
смертельним результатом, в залежності від
розмірів і функціональної значущості
пошкодженої області.

46.

Тромбоз - це прижиттєве виникнення на
внутрішній стінці судини утворень - тромбів,
які складаються з елементів крові і зменшують
його просвіт аж до закупорки.
Причиною тромбоутворення є пошкодження
стінки судини (травма, гіпоксія та ін);
сприяють цьому процесу уповільнення
кровотоку, згущення і підвищення згортання
крові.

47. Емболія - це закупорка судини частками або тілами, які переносяться кровотоком і зазвичай не зустрічаються в крові. Такі утворення називаю

Емболія - це закупорка судини частками або тілами, які
переносяться кровотоком і зазвичай не зустрічаються в крові. Такі
утворення називаються емболами. Вони можуть бути
ендогенного і екзогенного походження.
Ендогенні емболи: відірвані тромби, пухлинні
клітини, частинки кістковомозкового жиру.
Імовірність жирової емболії різко зростає при
несвоєчасній або поганий іммобілізації кісткових
відламків після переломів.
Екзогенні емболи: бульбашки повітря або газу,
паразити, скупчення мікробів, різні чужорідні тіла,
що потрапили в кровотік. Повітряні емболії часто
виникають при пораненнях шиї та верхніх
кінцівок, так як вени цих областей при вдиху
засмоктують повітря в силу негативного тиску.
При різкому підйомі з глибини водолазів,
аквалангістів може виникнути газова емболія
(бульбашками азоту, який не встигає своєчасно
виводитися через легені).

48. Запалення це сформована у процесі еволюції захисно-пристосувальна реакція що спрямована на локалізацію, знищення і/або видалення з органі

Запалення це сформована у процесі еволюції захиснопристосувальна реакція що спрямована на локалізацію,
знищення і/або видалення з організму патогенного агента
Стадії запалення:
альтерація - пошкодження та
подразнення тканин;
ексудація - місцеві судинні розлади ;
фагоцитоз - міграція лейкоцитів;
проліферація - розмноження
тканинних елементів.

49.

1. Альтерація - це пошкодження тканини і її подразнення.
2. Компонентом запалення, тісно пов'язаним зі змінами
кровообігу, є ексудація - вихід рідкої частини крові, багатої
білками, в запалену тканину. Основні механізми ексудації –
це збільшення тиску у венозній частині капіляра (при
збереженому притоці і утрудненому відтоку крові);
підвищення проникності капілярної стінки під дією різних
«чинників проникності» (ацетилхоліну, гістаміну,
брадикініну); збільшення осмотичного і онкотичного
(створюваного великими білковими молекулами або
продуктами їх розпаду) тиску у вогнищі запалення.
3. Проліферація, або розмноження тканинних елементів, є
важливим процесом, визначаючим бар'єрну функцію і
результат запалення.
Тканинний дефект заповнюється за рахунок розмноження
місцевих сполучнотканинних клітин. Проліферація
починається відразу ж після первинної альтерації, так як самі
продукти тканинного розпаду є стимуляторами
розмноження відповідних тканинних елементів.

50.

51.

При пошкодженні шкіри, запалення
проявляється п'ятьма класичними
ознаками, відомими ще лікарям
стародавності - почервонінням,
припухлістю, жаром, болем,
порушенням функцій,

52. ЗАГАЛЬНІ РЕАКЦІЇ

Лейкоцитоз - це збільшення кількості лейкоцитів в
одиниці об'єму крові (у здорових дорослих людей
натщесерце в стані спокою міститься 4-8 тис. лейкоцитів
в 1 мкл або мм3 крові). При запальних процесах,
інфекційних захворюваннях та інтоксикаціях в 1 мм3
крові може бути до 40 тис. лейкоцитів.
Лихоманка - це еволюційно вироблена пристосувальна
температурна реакція хворого організму. Лихоманка
принципово відрізняється від перегрівання - вона настає
практично незалежно від температури зовнішнього
середовища.
У розвитку гарячкової реакції розрізняють 3 стадії:
1) підйому температури;
2) підтримання підвищеної температури;
3) спаду температури.

53.

Підвищення температури тіла (лихоманка ) до
більш ніж 37 ° С є фактично захисною реакцією
організму на хвороботворні мікроорганізми
або інше ушкодження . Така реакція підсилює
механізми захисту організму , викликаючи у
людини лише відносно невеликий
дискомфорт.
У нормі температура тіла протягом кожного
дня коливається . Найбільш низькі її
показники ( рівень ) відзначаються в 6 годин, а
найвищі - в 16-18 годин. Хоча нормальною
температурою тіла зазвичай вважають 36,6 ° С
, верхня межа норми в 6:00 становить 36,0 ° С ,
а в 16 годин - 36,9 ° С.

54.

Речовини , які викликають підвищення
температури тіла , називаються
пірогенами . Вони можуть
утворюватися всередині організму або
надходити ззовні . До пірогенів ,
сформованим поза організмом ,
відносяться мікроорганізми і речовини
, які вони виробляють , наприклад
токсини.

55.

56. ГІПЕРТРОФІЯ, АТРОФІЯ І ДИСТРОФІЯ

гіпертрофія (від др.-греч. „giper“ «чрез,
занадто» і „trofos“- «їжа») це збільшення розмірів того чи іншого
органу, пов'язане із збільшенням його
специфічної тканини. При цьому
функціональні можливості органа
підвищуються, завдяки чому він
здатний більш ефективно виконувати
властиву йому роботу.

57.

Атрофія - процес зміни клітин і тканин,
протилежний тому, який відбувається
при гіпертрофії. Зменшення
функціональної активності тканини
(наприклад, м'язів кінцівки, на яку в
зв'язку з переломом кісток накладено
гіпс) призводить до зменшення числа
структурних елементів клітин, їх
часткової деструкції. Розміри органу або
тканини виявляються зменшеними.

58.

59.

Дистрофією позначають структурні зміни клітин,
викликані порушеннями обміну речовин в тканинах або
самих клітинах. Конкретними причинами розвитку
дистрофічних процесів є порушення трофіки (живлення),
пов'язані з діяльністю як клітинних, так і позаклітинних
механізмів харчування.
Дистрофії - це надзвичайно широкий клас клітинних
пошкоджень. Вони можуть бути загальними і місцевими.
У зв'язку з порушеннями обміну речовин виділяють
білкові, жирові, вуглеводні і мінеральні форми
дистрофій.
Так, до білкових дистрофій відносять зернисту
дистрофію, гіаліноз, амілоїдоз і т. д. Кожна з таких форм
характеризується специфічними структурними змінами і
порушеннями функції клітин, тканин і органів.
English     Русский Rules