Тема 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки
План
1. Об’єкт, предмет історії економіки та економічної думки
Ця дисципліна досліджує:
Метою дисципліни є:
З огляду на це історико-економічна наука повинна:
Щоб переконатися в правильності останнього твердження слід розглянути сутнісні аспекти поняття «історія».
2. Значення і функції історії економіки та економічної думки
Найважливішими функціями дисципліни є:
До спільних завдань насамперед належать:
Специфічними для економічної історії є такі завдання:
Своєю чергою окремими завданнями історії економічної думки є:
3. Етапи й напрями дослідження історії економіки та економічної думки
Більшість зарубіжних та вітчизняних учених дотримуються такої періодизації розвитку історії економічних учень:
Найяскравішими представниками економічної історії, її основоположниками були:
У своєму розвитку «Економічна історія» як наукова дисципліна пройшла п'ять етапів, які містили такі напрямки:
4. Методи вивчення курсу
Основними методами економічного знання є:
Рис.1. Принципи (методи) та їх наукове застосування
3.32M
Category: economicseconomics

Предмет і метод історії економіки та економічної думки

1. Тема 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

2. План

1. Об’єкт, предмет історії економіки та
економічної думки.
2. Значення і функції історії економіки та
економічної думки.
3. Етапи й напрями дослідження історії
економіки та економічної думки.
4. Методи вивчення курсу.

3. 1. Об’єкт, предмет історії економіки та економічної думки

Історія
економіки
та
економічної думки є нормативною
дисципліною
у
системі
загальноекономічної
підготовки,
однак вона представлена у новому
форматі, оскільки об'єднує близькі
та споріднені курси.

4. Ця дисципліна досліджує:

• основні явища та процеси матеріального
виробництва і найбільш знакові зрушення у
їх розвитку;
• виявляє вплив на ці процеси відомих
державних діячів та мислителів того часу;
• діяльність економічних організацій та шкіл
і вироблену на їх основі господарську
політику провідних держав світу та
України, яка здійснювала очевидний вплив
на прогрес людської цивілізації.

5. Метою дисципліни є:

поглиблення вивчення та творче осмислення
змісту, передумов та закономірностей еволюції
світової економічної науки як цілісної системи
економічних поглядів та ідей.
Стрижневим напрямом цієї науки є:
узагальнення
та
виокремлення
базових
закономірностей
економічного
життя,
які
визначають суспільний прогрес, та особливостей їх
прояву у ході загально-цивілізаційного розвитку і в
провідних країнах зокрема.

6. З огляду на це історико-економічна наука повинна:

аналізувати історичні форми господарств та способи
їх взаємодії;
простежувати і розглядати економічні думки,
учення та теорії, які з різною глибиною та
науковою
довершеністю
їх
теоретично
відображали;
показувати витоки і головні етапи розвитку
економічної думки, тим самим зводячи їх у форму
структурованого хребта економічної теорії.

7.

Предмет і об'єкт історії економіки та
економічної думки, як і будь-якої іншої
науки, не тотожні:
• оскільки об'єктом науки є все, на що
спрямоване відповідне дослідження;
• а предметом — окремі аспекти,
властивості, відносини, які становлять
об'єкт конкретного дослідження.

8. Щоб переконатися в правильності останнього твердження слід розглянути сутнісні аспекти поняття «історія».

Історія це:
а) закономірний послідовний розвиток дійсності; зміни в
дійсності, у процесі життя; процес розвитку в природі і
суспільстві;
б) процес розвитку, зміна чого – не будь; події в процесі
життя народу, його певної частини;
в) наука про загальний розвиток того чи іншого народу,
країни або всього суспільства;
г) наука, що вивчає процес розвитку, послідовні зміни в
природі та різних галузях виробництва, культури, науки
та інше;
д) сукупність фактів і подій, які належать до минулого.

9.

Економіка – феномен динамічний і вона знаходиться
в стані постійного подальшого розвитку. Це і є
сутнісною складовою історії економіки як науки.
• Тому другою складовою історії економіки та
економічної думки є економічна думка стосовно
розвитку тих чи інших економічних процесів.
• Якщо виходити із сутності поняття «думка», що це
відображення об’єктивної дійсності в поняттях,
судженнях, висновках на основі процесу мислення,
то стає очевидним, що економічна думка є
відображенням процесу історичного розвитку
економіки в рамках певних економічних відносин.

10.

В якості узагальнень по першому
питанню зазначимо, що вище
наведенні узагальнення і судження
є достатньою підставою для
розгляду процесу історичного
розвитку економіки та
економічної думки та якості Ії
предмета.

11. 2. Значення і функції історії економіки та економічної думки

Значення історико-економічної науки полягає
не тільки у тому, що вона виявляє внутрішній
зв'язок між окремими етапами еволюції
господарської системи, визначає причини
формування
якісно
нових
процесів
у
господарській сфері суспільства.
Успішне вирішення ученими такого важливого
завдання дає можливість розкривати основні етапи
еволюції економічної системи і завдяки цьому
знайти ключ до розуміння її суті.

12. Найважливішими функціями дисципліни є:

• освітньо-пізнавальна, акумулююча, пов'язана
зі збором, вивченням та узагальненням
економічних думок та ідей;
• підготовча, зорієнтована на засвоєння змісту
базових економічних категорій, шліфування
понятійного апарату;
• світоглядна,
пов'язана
зі
збагаченням
економічного
світогляду,
формуванням
культури економічного мислення, таких його
характеристик, як історизм, масштабність,
свобода, реалізм, альтернативність тощо;

13.

• методологічна, пов'язана з фундаментальністю
історії
економічних
учень,
яка
формує
методологію економічних досліджень;
• прогностична,
заснована
на
розробці
імовірнісних суджень про основні тенденції
розвитку економічної науки в майбутньому.
Функції історії економіки та економічної
думки зумовлені тим, що ця наука є синтезом
двох дисциплін. Тому й завдання можна
розділити на спільні та окремі.

14. До спільних завдань насамперед належать:

• показ нерозривного зв'язку історії економіки, історії
економічної думки та економічної теорії як єдиної і
взаємодоповнюючої історико-економічної науки;
• з'ясування суті, змісту та особливостей всіх явищ і
процесів у господарській сфері та рівночасне вивчення
основних тенденцій і чинників розвитку економічної
думки;
• установлення логічних причинно-наслідкових зв'язків
всіх явиш економічного життя відповідно до
конкретних історичних періодів та виявлення
наступності, взаємозалежності і відмінностей усіх
наукових шкіл і течій, що виникали в науковій думці.

15. Специфічними для економічної історії є такі завдання:

• нагромадження
інформації
про
господарське життя, її узагальнення та
аналіз позитивного досвіду;
• виявлення цивілізаційних та національних
особливостей у розвитку господарської
сфери та виокремлення найоптимальніших
загальних закономірностей і тенденцій, які
можуть бути застосовані для економічного
зростання України.

16. Своєю чергою окремими завданнями історії економічної думки є:

• розкриття змісту провідних економічних
ідей, течій, теоретичних напрямків та шкіл
на
основі
виявлення
специфіки
і
особливостей їх методологічних принципів
та теоретичних положень;
• показ процесу еволюції світової економічної
теорії в єдності домінуючих наукових
парадигм;

17.

• визначення основних напрямів сучасної
економічної думки та пошук теоретичних
джерел
її
розвитку,
особливостей
методологічних підходів;
• формування у студентів здатності
співставляти та аналізувати, засвоївши
знання про структуру та методику сучасного
теоретико-економічного дослідження.

18.

Завдяки реалізації своїх функцій історикоекономічна наука слугує не тільки
теоретичною та інформаційною базою для
інших споріднених дисциплін, вона дає
студентам світоглядні основи, вміння
аналізувати економічні процеси,
виокремлювати позитивний досвід та ідеї.

19. 3. Етапи й напрями дослідження історії економіки та економічної думки

Економічна
історія
та
історія
економічної думки мають давні традиції
свого розвитку. В найдавніші часи вони
з'являлись у формі переписів, повчань,
літописних описів і містили загальну
інформацію
про
кількість
населення,
придатного для війська, про майновий стан у
державі тощо.

20.

Економічна думка розвивалась переважно як
складова загальносуспільного вчення про мистецтво
державного управління, про норми функціонування
влади та раціонального господарювання. Однак
початком дослідження історії економіки та
економічної думки треба вважати XVII - XVIII ст.
У самостійну науку економічна теорія виділилась
завдяки «Трактату політичної економії» (1615 р.),
написаному представником раннього меркантилізму
А. Монкретьєном.

21.

До питань аналізу економічних уявлень про минуле у
своїх працях зверталися видатні дослідники свого
часу:
у XVII ст. — В. Петті;
у XVIII ст. - А. Сміт, Ж. Б. Сей, Т. Мальтус, Д. Рікардо,
Дж.'Р. Мак-Куллох
у XIX ст. - К.Маркс, Дж. С. Міль, Дж. К. Інгрем.
А. Сміт
Д. Рікардо
К.Маркс

22.

Першим серед українських учених критичним
аналізом докласичної та смітівської економічної теорії
займався М. Балудянський (1769-1847) та дослідники,
що працювали у другій половині XIX - на початку XX
ст.: І. Вернадський (1821-1889), М. Бунге (1823-1895),
М. Туган-Барановський (1869-1919).
М. Балудянський
І. Вернадський
М. Бунге

23. Більшість зарубіжних та вітчизняних учених дотримуються такої періодизації розвитку історії економічних учень:

а)
докласична економічна думка, яка охоплює
економічні ідеї та погляди Стародавнього Сходу,
епохи античності (осьового часу) та середньовіччя
(зокрема меркантилізм);
б)
класична
фізіократів);
політекономія
(починаючи
з

24.

в)
альтернативні класичні школі як напрями
економічної
думки
(історична
школа,
марксистська економічна теорія, економічні
концепції соціал-демократії);
г)
неокласичний напрям економічної теорії
(маржиналізм
австрійської,
лондонської,
кембриджської та американської шкіл);
д)
економічні теорії XX — поч. XXI ст.
(інституціоналізм, кейнсіанство, економічні
теорії неолібералізму та неоконсерватизму,
неоінституціоналізм, неокейнсіанство).

25. Найяскравішими представниками економічної історії, її основоположниками були:

в Англії Арнольд'Дж. Тойнбі
(1852—1883);
Арнольд'Дж. Тойнбі

26.

у Франції - Фюстель де Куланж Нума Дені (18301889), Марк Блок (1886-1944), Лабрус Ернест
Каміль (1895-1972), Фернан Бро-дель (1902-1985);
Фюстель де
Куланж Нума Дені
Марк Блок
Фернан Бро-дель

27.

у Німеччині - Фрідріх Ліст (1789-1846), Карл
Бюхер (1847-1930), Макс Вебер (1864-1920) та
інші.
Фрідріх Ліст
Карл Бюхер
Макс Вебер

28. У своєму розвитку «Економічна історія» як наукова дисципліна пройшла п'ять етапів, які містили такі напрямки:

• період становлення — з XVII і до середини
XIX ст.;
• традиційна
економічна
історія
(історія
народного господарства) — з середини XIX ст.
до кінця 50-х років XX ст. — як самостійна
наука;
• нова економічна історія (кліометрія, історична
економетрика) - кінець 50-х — 60-ті ч роки XX
ст.;

29.

• вивчення довгострокових тенденцій розвитку
економіки та економічного зростання — з
кінця XIX ст. до 70-х років XX ст. Цей напрям
функціонував як окремий в історікоекономічних дослідженнях паралельно до
другого та третього етапів;
• історична економіка — з 70-х років XX ст. й до
сьогодення — як синтез методів нової
економічної історії та аналізу довгострокових
тенденцій економічного розвитку.

30.

Як спільна дисципліна історія економіки та
економічних учень була введена в Україні для
викладання
студентам
економічних
спеціальностей у 2007 р. У контексті цієї
дисципліни вивчають історію господарства та
економічної думки України від найдавніших
часів до сьогодення, що зумовлено
необхідністю висвітлення і усвідомлення
закономірностей і особливостей розвитку
українських земель в умовах незалежної
держави, яка стала рівноправним суб'єктом
світової цивілізації.

31. 4. Методи вивчення курсу

Методико-методологічні засади аналізу
історії економіки та економічної думки
вибудовуються на основі її завдань та місця
в економічній теорії. Для теоретичної
побудови
історико-економічної
науки
використовуються провідні загальнонаукові
та конкретно-історичні принципи і методи
суспільних наук.

32. Основними методами економічного знання є:

• спостереження економічних явищ, аналіз
даних економічної історії;
• економічний аналіз;
• статистичний аналіз;
• лабораторні та контрольовані
експерименти.

33.

Метод (від греч. - «шлях крізь») - систематизована
сукупність кроків, які необхідно зробити, щоб
виконати певну задачу або досягти певної мети,
спосіб збагнення істини.
Слово метод з’явилося в англійській мові в 1541 році з
французького і латині.
В основі дослідження історії економіки та економічної
думки лежить сукупність методів двох складових
однієї історико-економічної дисципліни. Ці складові
змінювались в міру зміни історичних умов, і це
впливало на використовувані ними методи.

34.

1. Використовуваний метод системного аналізу
передбачає розгляд кожного об'єкта як цілісного утворення,
що має складну внутрішню структуру, елементи якої тісно
взаємопов'язані.
2. Історико-генетичний метод передбачає поєднання
історичного та теоретичного аспектів дослідження
господарського життя. За допомогою виділення сутнісних
сторін і тенденцій та знаходження залежностей між фактами
і явищами здійснюється їх розгляд в історичному зв'язку.
Генетичний аналіз здійснюється з позицій цілісності
господарства суспільства та на засадах адекватної наукової
парадигми. Це дає змогу органічно поєднати дві сторони
предмета історико-економічної науки — історизм фактів та їх
відображення в ідеях і теоріях.

35.

3. У методиці традиційної економічної історії
домінував метод індукції, метод виявлення
причинно-наслідкових зв'язків і відносин на
рівні виробничих систем. В міру вдосконалення
економічних відносин, відбувалося поглиблення
історико-економічного аналізу, системності
дослідження, рівня інтегрованості та причиннонаслідкового механізму розвитку господарських
утворень, що проявилося у застосуванні методів
дослідження нової економічної історії.

36.

4. Серед них переважають широке використання
статистичних методів дослідження за допомогою
електронно-обчислювальних машин, застосування
економічної теорії для вивчення історії економіки та
пояснення минулого, застосування факторного аналізу
і принципу «за інших незмінних обставин».
5. Із сучасних, суттєвих .тільки для історії
економічної думки, методів дослідження можна
виділити проблемно-тематичний підхід, який в
поєднанні з історичним та логічним методами
передбачає об'єктивне відображення теоретикометодологічної та концептуальної багатоманітності
наукових традицій світової економічної думки.

37.

6. Порівняльний метод розглядає зміст, структуру і
методологію, позитивний та нормативний підходи
різних наукових напрямів та шкіл і на цій основі
виявляє критерії їх класифікації.
7. Аналітичний метод дає змогу дослідити
внутрішній зміст явищ та їх теоретичне
відображення в багатоманітності наукових підходів.
8. Функціональний метод, дає змогу виявляти та
досліджувати функціональні економічні залежності
ринкових факторів, їх формалізацію та адекватну
графічну і математичну інтерпретацію різними
напрямами економічної теорії.

38. Рис.1. Принципи (методи) та їх наукове застосування

Принципи (методи) історії економіки та
економічної думки
Рис.1. Принципи (методи) та їх наукове
застосування
Історичний підхід передбачає розгляд ідей, теорій у порядку їхнього
виникнення та формування. Він дає змогу проаналізувати сукупність
поглядів, ідей на певному етапі суспільного розвитку й дальшу
еволюцію цих ідей. Він дає змогу проаналізувати сукупність поглядів,
ідей на певному етапі суспільного розвитку й дальшу еволюцію цих
ідей
Логічний метод ґрунтується на дослідженні еволюції концепцій чи
теорій, без достатнього урахування їхнього зв’язку з іншими теоріями
та з історичними умовами. Досліджуються теорії, концепції, логіка
їхнього розвитку
Мотиваційний, або класовий, метод, коли аналіз економічної думки
підпорядковується економічній мотивації. Визначаються класи, які
ведуть боротьбу за відповідну частку кінцевого продукту, а відтак класова позиція теоретиків, ідеологів того чи того класу
Територіальний метод, що передбачає
економічної думки в певних країнах
дослідження
історії

39.

Велике значення має цивілізаційний
підхід. Згідно з ним людство
розглядається як єдине ціле, що утворює
світові цивілізації. Самобутність кожної
цивілізації та особливості суспільств, що
входять до неї, взаємодія між
цивілізаціями та суспільствами є
фундаментальною характеристикою
їхнього історичного розвитку.

40.

В історико - економічній, соціологічній зарубіжній
та вітчизняній науковій літературі утвердилась
думка про існування двох типів цивілізацій, які
характеризують східну та західну гілки розвитку
людства.
До першої належать такі світові
цивілізації, як єгипетська, китайська,
індійська, арабо-мусульманська
(близькосхідна).
До другої — східноєвропейська
(слов'янська), західноєвропейська,
латиноамериканська.

41.

Історичний розвиток кожного суспільства
зумовлений особливостями цивілізації, до
якої воно належить. Урахування ролі
цивілізаційних факторів розвитку
суспільства є однією з основоположних
вимог системно-синергетичного підходу до
його вивчення.
English     Русский Rules